Справа №-613/1232/26 Провадження №-2-а/613/37/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Уварової Ю.В.,
за участі секретаря - Макушинської О.В.,
представник позивача - адвокат Лядов А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Лядова А.С. звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив визнати протиправними дії інспектора 2 взводу 3 роти 4 батальйону Полку-1 УПП в м.Києві Коркача А.В., які полягають у притягненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та скасувати постанову серії ЕНА № 7392839 від 17.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що 17.06.2026 інспектором 2 взводу 3 роти 4 батальйону Полку-1 УПП в м.Києві Коркачем А.В. стосовно ОСОБА_1 винесена постанова серії ЕНА №7392839 за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Згідно з даними постанови, 17.06.2026 о 18 год.17 хв. в м.Києві по вул.Діловій (Димитрова), ОСОБА_1 керував транспортним засобом без переднього номерного знаку.
Проте позивач зазначив, що транспортний засіб, яким він керував 17.06.2026 у зазначений у постанові час, відповідав усім вимогам ПДД України, у т.ч. й щодо наявності номерних знаків.
Вважав, що відповідач під час розгляду справи не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Позивач вважав вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 09.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відповити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 , 17.06.2026 о 18 год. 17 хв. у м. Києві по вул. Діловій (Димитрова) здійснював керування автомобілем RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 , без державного номерного знака спереду, чим порушив п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
До Постанови відповідачем додані відеозаписи, отримані за допомогою технічних засобів, що мають функції відеозапису, - нагрудних відеокамер (бодікамер) поліцейських та камер зовнішнього (міського) відеоспостереження, які використовувалися відповідно до наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки».
З відеоматеріалів вбачається, що 17.06.2026 поліцейські, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, безпосередньо виявили рух транспортного засобу RANGE ROVER, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, без державного номерного знака спереду, після чого, відповідно до ст. 35 Закону, вказаний транспортний засіб було зупинено та повідомлено водієві законну причину зупинки, а саме факт руху без переднього державного номерного знака.
Позивачу було роз`яснено суть правопорушення та ознайомлено з доказами вчиненого правопорушення, роз`яснено, що порушення відповідних пунктів Правил тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Після чого Позивачу було оголошено про початок розгляду справи, роз`яснено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, урахувавши обставини вчиненого правопорушення, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати Позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп. (одна тисяча сто дев`яносто грн.), в межах санкції даної статті. Після чого, Позивача ознайомлено з винесеною Постановою та повідомлено про порядок її оскарження і наслідки невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.
Також представник відповідача у відзив зазначив, що Позивачем в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду належних та допустимих доказів на спростування зафіксованого технічними засобами факту правопорушення та на підтвердження протиправності оскаржуваної Постанови, а отже позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях, які не можуть бути прийняті до уваги судом.
Представник позивача - адвокат Лядов А.С. надав суду заяву, у якій зазначив, що деякі фото та відео, якими відповідач обгрунтовує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, фіксують автомобіль, яким нібито керував ОСОБА_1 , позаду, що унеможливлює як ідентифікацію водія автомобіля, так і факт відсутності переднього номеру. Більш того, на відео вбачається наявність заднього номеру автомобіля. Проте, через особливості відео неможливо встановити (прочитати) номери автомобіля. Також незрозуміло хто саме керував автомобілем. Також представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідачем жодним чином не спростований та не заперечується факт наявності переднього номеру автомобіля RANGE ROVER НОМЕР_1 після його зупинки та оформлення оскаржуваної постанови. Ця обставина одразу ж зафіксована позивачем шляхом фотографування автомобіля та відеозйомки (на фоні номерних знаків автомобіля). З наданих суду фото та відео вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , має державні номерні знаки як передні, так і задні одночасно. Отже, представник позивача вважав, що надані відповідачем докази, жодним чином не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, та не спростовують докази, надані позивачем разом із позовною заявою.
Представник позивача - адвокат Лядов А.С. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема з підстав, викладених у позові.
У подальшому представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7392839 від 17.06.2026, винесеною інспектором 2 взводу 3 роди 4 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Коркачем А.В., 17.06.2026 о 18.17 год. ОСОБА_1 по вул. Діловій (Димитрова) в м. Києві керував ТЗ LAND ROVER RANGE ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без переднього номерного знаку, чим порушив п. 2.9.в ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1190,00 грн. /а.с.5/.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII).
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Згідно із підпунктом в пункту 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, позивач не заперечував факту керування транспортним засобом, вказаним в оскаржуваній постанові, та в зазначений у постанові час, проте заперечував проти того, що він керував транспортним засобом без номерного знаку та порушив вимоги п. 2.9.в.
На підтвердження позовних вимог позивачем долучено до позову відеозаписи, на яких зафіксовано автомобіль RANGE ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому, на вказаному автомобілі наявний як передній номерний знак, так і задній номерний знак.
Суд зазначає, що вказані відеозаписи суд не може взяти до уваги як доказ невинуватості позивача, оскільки судом неможливо встановити коли саме, де саме, за яких обставин було зроблено надані позивачем відеозаписи.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідачем до відзиву долучено відеозаписи, як зазначено відповідачем у відзиві, отримані за допомогою технічних засобів, що мають функції відеозапису, - нагрудних відеокамер (бодікамер) поліцейських та камер зовнішнього (міського) відеоспостереження, які використовувалися відповідно до наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки».
З досліджених відеозаписів вбачається, що на них зафіксовано транспортний засіб, який візуально схожий на транспортний засіб, який перебуває у користуванні позивача ОСОБА_1 .
Крім того, на деяких відеозаписах зафіксовано, що такий транспортний засіб має задній номерний знак, при цьому на відеозаписах переднього номерного знаку не вбачається.
Водночас, суд звертає увагу, що на даних відеозаписах не зафіксовано, що таким транспортним засобом керував саме позивач ОСОБА_1 .
До того ж, з наданих відповідачем відеозаписів неможливо чітко встановити, що на транспортному засобі встановлений задній номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, надані відповідачем відеозаписи не доводять факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення до суду не надано.
У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.
Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі N 463/1352/16-а зробив висновок про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а отже оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Згідно з вимогами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір за подання цього позову у розмірі 1331,20 гривень.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3328,00 гривень.
Отже, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні з позовом до суду становить 665,60 гривень.
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у розмірі 665,60 гривень.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду із заявою про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 665,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 229, 241, 242, 243, 286 КАС України, ст.ст. 122, 222, 247, 251, 256, 268 КУпАП, суд-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7392839 від 17.06.2026, винесену інспектором 2 взводу 3 роди 4 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Коркачем Анатолієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя