Судові рішення

Рішення № 141283335 у справі № 380/14500/26 від 06.11.2026

Рішення від 06.11.2026 в адміністративній справі № 380/14500/26 (категорія «Митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо»). Суд: Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кузан Ростислав Ігорович.

Справа№ 380/14500/26
СудЛьвівський окружний адміністративний суд
СуддяКузан Ростислав Ігорович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяМитної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата ухвалення06.11.2026
Надійшло до реєстру07.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141283335

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року справа № 380/14500/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» (місцезнаходження: 81144, Львівська область, Львівський район, с.Чишки, вул.Лесі Українки, 53, код ЄДРПОУ 38953610) (далі - позивач, ТОВ «ФЛЕКСОРЕС») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі - відповідач, митний орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 09.04.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000362;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000439;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 01.04.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000396.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання контракту №88/PL-UA/062025 від 10.06.2025 із ZARYA sp. z o.o. (Польща) двома партіями позивач імпортував товар Solvent BiTiSOL. Декларант заявив товар у товарній підкатегорії [номер приховано] згідно з УКТЗЕД, керуючись документами виробника. Львівська митниця рішеннями №26UA2[телефон приховано]-КТ від 01.04.2026 та №26UA2[телефон приховано]-КТ від 09.04.2026 змінила код товару на [номер приховано]. Позивач вважає, що відповідач не довів порушення декларантом правил класифікації. Твердження про можливість використання компонентів товару у бензинах є припущенням і не стосується призначення самого товару. Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД Держмитслужби) зазначила, що призначення лабораторним шляхом встановити неможливо, а спосіб використання визначається згідно з інформацією виробника. За паспортом безпеки, технічним паспортом і прайс-листом виробника товар є розчинником для лакофарбової та поліграфічної галузей. Товар не містить речовин, характерних для присадок товарної позиції 3811, а його склад відповідає прикладам із Пояснень до товарної позиції 3814. Відповідач не навів мотивів відхилення документів позивача. Він також не надав вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів, якого вимагає ч.2 ст.356 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI. Зміна коду призвела до безпідставного віднесення товару до підакцизних. Картки відмови №UA209170/2026/000396 та №UA209170/2026/000439 є похідними від рішень щодо класифікації. Картка відмови №UA209170/2026/000362 не відповідає фактичним обставинам, оскільки у новій митній декларації склад товару відповідає сертифікату аналізу. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 20.07.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач 27.07.2026 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що за результатами лабораторних досліджень товар є сумішшю органічних летких сполук. Кисневмісні компоненти (метанол, ізопропанол) та ароматичний вуглеводень (толуол) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонаторів). Вміст таких компонентів у товарі становить 83,12% (понад 50%), тому саме вони надають товару основної розпізнавальної ознаки. До товарної позиції 3814 включаються лише розчинники, в інших товарних позиціях не зазначені. Товар переміщувався в цистерні без індивідуального маркування, що передбачає крупнотоннажне використання, зокрема як присадки для бензину моторного. На запит митниці нових документів декларант не надав. Питання класифікації товару не належить до компетенції експертів СЛЕД Держмитслужби. Скаргу позивача Держмитслужба залишила без задоволення. Посилається на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №380/4400/24. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи митного органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача 27.08.2026 подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив позов задовольнити.

Ухвалою від 31.08.2026 суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду та встановив відповідачу строк для подання відзиву з урахуванням такої заяви.

Відповідач 08.09.2026 подав додаткові пояснення, де з аналогічних підстав заперечив проти вимог щодо рішення №26UA2[телефон приховано]-КТ та картки відмови №UA209170/2026/000396.

Представник позивача 22.09.2026 подав відповідь на ці пояснення.

Представник позивача 30.09.2026 подав заяву про долучення копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі №380/7163/26 та просив врахувати встановлені у ній обставини.

Крім цього, представник позивача 27.10.2026 подав клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якому просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 21390,00 грн, з яких 12390,00 грн - витрати, пов`язані із залученням перекладача, та 9000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач 29.10.2026 подав клопотання, у якому просив відмовити у стягненні таких витрат, а в разі встановлення судом належних доказів витрат на правову допомогу - зменшити їх.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «ФЛЕКСОРЕС» зареєстроване як юридична особа 28.10.2013. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30).

10.06.2025 між ZARYA sp. z o.o. (Польща), як продавцем, та ТОВ «ФЛЕКСОРЕС», як покупцем, укладено контракт №88/PL-UA/062025, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари відповідно до специфікацій та умов, зазначених у додатках до контракту.

Додатком №28 від 25.02.2026 до контракту сторони погодили поставку товару «Розчинник BiTiSOL, CAS 108-88-3 / 67-56-1, код УКТЗЕД 38140090.00» у кількості 48 тон, наливом, за ціною 635 євро за тонну, на умовах FCA Кутно (Польща). Вантажовідправником і виробником зазначено Zarya sp. z o.o. У п.3.3 додатку наведено характеристики товару партії 5207415, зокрема вміст толуолу 39,09%, метанолу 35,66%, ізопропанолу 11,29%, ацетону 5,71%.

За рахунком-фактурою №FV18/02/2026 від 27.02.2026 продавець поставив позивачу 23,88 тон товару на суму 15163,80 євро.

03.03.2026 декларант позивача подав до Львівської митниці митну декларацію №26UA209170017461U5, у графі 31 якої заявив товар «Розчинники та розріджувачі складні органічні на основі толуолу: Solvent BiTiSOL, у вигляді прозорої безбарвної рідини, що містить толуол - 39,09мас.%, метанол - 35,66мас.%, ізопропіловий спирт - 11,29мас.%; ацетон - 5,71мас.%; тетрагідрофуран (THF) - 1,68мас.%; метилізобутилкетон (MIBK) - 1,68мас.%; етилацетат - 0,67мас.% інші домішки - 4,22мас.%; води - 0,4мас.%. Не містить у своєму складі озоноруйнуючих речовин та фторованих парникових газів. Використовується в поліграфічній промисловості, та для, обезжирення поверхні перед фарбуванням. Не в аерозольній упаковці». У графі 33 зазначено код [номер приховано].

Під час митного оформлення 03.03.2026 посадова особа митного поста «Городок» склала акт про взяття проб (зразків) товарів. Метою взяття проб у акті зазначено: «Спрацювання профілю ризиків АСУР 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД».

За результатами проведеного дослідження зразків товару у висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (Далі - СЛЕД Держмитслужби) №[номер приховано]-0036 від 13.03.2026 (зі змінами від 17.03.2026) зазначено: «За результатами проведених досліджень в пробі, яка надійшла на дослідження у вигляді прозорої безбарвної, рухливої рідини із специфічним запахом, виявлено суміш органічних летких сполук: толуол 38,96 мас.% (в основі, як компонент що переважає по масі), метанол 33,22 мас.%, ізопропанол 11,19 мас. %, ацетон 4,05 мас. %, тетрагідрофуран 1,97 мас. %, н-бутилацетат 0,33 мас. %, етанол, етилацетат, ізопропілацетат, метилізобутилкетон, тетрагідро-2-метилфуран, метилен хлорид, ксилол, неароматичні вуглеводні С5-С7. Встановити/перевірити призначення лабораторним шляхом не видається можливим. Спосіб використання та призначення продукту визначається згідно достовірної інформації фірми виробника. Результати дослідження проби не суперечать даним щодо хімічного складу, зазначеним в гр.31 МД (ІМ 40 АА) від 03.03.2026 №26UA209170017461U5».

Митний орган додатково поставив завдання встановити, чи можливо використовувати як такі, що підвищують октанове число пального (антидетонатори), речовини, виявлені у складі товару, а також сам товар.

У доповненні до висновку від 20.03.2026 зазначено: «Виявлений у складі проби ароматичний вуглеводень (толуол, ксилол) та аліфатичні спирти (метанол, ізопропанол, етанол) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонатори). Встановити/перевірити призначення товару лабораторним шляхом не видається можливим. Спосіб використання та призначення товару визначається згідно достовірної інформації фірми виробника, про що вже було вказано у висновку СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2026 №[номер приховано]- 0036».

Львівська митниця 01.04.2026 прийняла рішення щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ, яким класифікувала товар за кодом [номер приховано] як: «Продукт «Solvent BiTiSOL» ідентифікований як рідина, що складається із суміші органічних сполук: толуол 38,96 мас.%, метанол 33,22 мас.%, ізопропанол 11,19 мас. %, ацетон 4,05 мас. %, н-бутилацетат 0,33 мас. %, тетрагідрофуран 1,97 мас. %, етанол, етилацетат, ізопропілацетат, метилізобутилкетон, тетрагідро-2-метилфуран, метилен хлорид, ксилол, неароматичні вуглеводні. Виявлені у складі компоненти: ароматичний вуглеводень (толуол, ксилол) та аліфатичні спирти (метанол, ізопропанол, етанол) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонатори)». У п.5 рішення зазначено Основні правила інтерпретації 1 та 6, примітки до групи 38, Пояснення до товарних позицій 3814, 3811, висновок СЛЕД від 13.03.2026 та доповнення до нього. Інших мотивів зміни коду рішення не містить.

На підставі цього рішення відповідач прийняв картку відмови №UA209170/2026/000396 за декларацією №26UA209170017461U5. Причиною відмови зазначено відсутність класифікаційного рішення у графі 44 декларації та невідповідність задекларованого у графі 33 коду товару коду, зазначеному у цьому рішенні. Декларанту запропоновано подати нову декларацію з кодом [номер приховано] та описом товару згідно з рішенням.

Надалі товар випущено за митною декларацією №26UA903050008485U3 з кодом [номер приховано].

Листом від 03.04.2026 №03/04-2026/BIT позивач повідомив про незгоду з рішенням та про те, що митне оформлення за визначеним митницею кодом не є визнанням правомірності дій митного органу.

Також за рахунком-фактурою №FK 2/03/2026 від 06.03.2026 продавець поставив позивачу ще 23,6 тон товару на суму 14986,00 євро.

За цією партією 20.03.2026 подано митну декларацію №26UA209170023789U6.

25.03.2026 митний орган прийняв картку відмови №UA209170/2026/000362. Причиною відмови зазначено: «Неможливо завершити митне оформлення у зв`язку з невірним заповненням гр.31 ЕМД товару. Відомості про склад товару не відповідають відомостям які зазначені в сертифікаті аналізу та доповнені до контракту №28». Декларанту запропоновано подати нову митну декларацію із зазначенням правильних відомостей у графі 31.

Того ж дня декларант подав митну декларацію №26UA209170025355U4, у графі 31 якої заявив товар «Розчинники та розріджувачі складні органічні на основі толуолу: Solvent BiTiSOL, у вигляді прозорої безбарвної рідини, що містить толуол - 39,09мас.%, метанол - 35,66мас.%, ізопропіловий спирт - 11,29мас.%; ацетон - 5,71мас.%; тетрагідрофуран (THF) - 1,68мас.%; метилізобутилкетон (MIBK) - 1,68мас.%; етилацетат - 0,67мас.% інші домішки - 4,22мас.%; води - 0,4мас.%. Не містить у своєму складі озоноруйнуючих речовин та фторованих парникових газів. Використовується в поліграфічній промисловості, та для, обезжирення поверхні перед фарбуванням. Не в аерозольній упаковці». У графі 33 зазначено код [номер приховано].

26.03.2026 посадова особа митного поста «Городок» склала акт про взяття проб (зразків) товарів з аналогічно визначеною метою. Посилання на рішення керівника митного органу або його заступника цей акт також не містить.

У висновку СЛЕД Держмитслужби №[номер приховано]-0053 від 06.04.2026 зазначено: «За результатами проведених досліджень в пробі, яка надійшла на дослідження у вигляді прозорої безбарвної, рухливої рідини із специфічним запахом, виявлено суміш органічних летких сполук: толуол 38,18 мас.% (в основі, як компонент що переважає по масі), метанол 35,91 мас.%, ізопропанол 9,03 мас. %, ацетон 4,07 мас. %, тетрагідрофуран 1,66 мас. %, н-бутилацетат 0,42 мас. %, етанол, етилацетат, ізопропілацетат, метилізобутилкетон, тетрагідро-2-метилфуран, метилен хлорид, ксилол, неароматичні вуглеводні С5-С7. За визначеним хімічним складом надана на дослідження проба товару не є нафтопродуктом, паливом моторним альтернативним, паливом моторним сумішевим. У той же час виявлені у складі проби товару ароматичні вуглеводні (толуол, ксилол), аліфатичні спирти (метанол, ізопропанол, етанол) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число. З урахуванням результатів вищезазначених проведених досліджень, показник «фракційний склад», для даної проби товару не є визначальним, а його визначення - недоцільним. Встановити/перевірити призначення лабораторним шляхом не видається можливим. Спосіб використання та призначення продукту визначається згідно достовірної інформації фірми виробника. Результати дослідження проби не суперечать даним щодо хімічного складу, зазначеним в гр.31 МД (ІМ 40 АА) від 03.03.2026 №26UA209170025355U4».

Заявою від 07.04.2026 декларант повідомив митний орган, що інших додаткових документів надаватись не буде, та просив підтвердити заявлений код товару.

09.04.2026 Львівська митниця прийняла рішення щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ, яким класифікувала товар за кодом [номер приховано] як: «Продукт «Solvent BiTiSOL» у вигляді прозорої безбарвної, рухливої рідини із специфічним запахом, суміш органічних летких сполук: толуол 38,18 мас.% (в основі, як компонент що переважає по масі), метанол 35,91 мас.%, ізопропанол 9,03 мас. %, ацетон 4,07 мас. %, тетрагідрофуран 1,66 мас. %, н-бутилацетат 0,42 мас. %, етанол, етилацетат, ізопропілацетат, метилізобутилкетон, тетрагідро-2-метилфуран, метилен хлорид, ксилол, неароматичні вуглеводні С5-С7. Виявлені у складі товару ароматичні вуглеводні (толуол, ксилол), аліфатичні спирти (метанол, ізопропанол, етанол) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонатори)». У п.5 рішення зазначено Основні правила інтерпретації 1 та 6, примітки до групи 38, Пояснення до товарних позицій 3814, 3811 та Висновок СЛЕД Держмитслужби від 19.03.2026 №[номер приховано]- 0053. Інших мотивів зміни коду рішення не містить.

На підставі цього рішення відповідач прийняв картку відмови №UA209170/2026/000439 від 09.04.2026 за декларацією №26UA209170025355U4 з тих самих причин, що й картку №UA209170/2026/000396.

Надалі товар випущено за митною декларацією №26UA903050008837U8 з кодом [номер приховано].

Листом від 15.04.2026 №15/04-2026/BIT-2 позивач повідомив про незгоду з рішенням.

Скаргу позивача від 05.05.2026 №11/26 на рішення №26UA2[телефон приховано]-КТ Держмитслужба залишила без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями щодо класифікації товарів та картками відмови, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень щодо класифікації товарів та карток відмови суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з огляду на таке.

Згідно з частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першої статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно зі статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Отже, класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2020 у справі №816/872/17.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 (далі - Порядок №428).

Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Митний тариф України встановлюється Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 №2697-IX (далі - Закон №2697-IX). Статтею 1 Закону №2697-IX визначено, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Відповідно до пункту 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Водночас, згідно з п.3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).

Таким чином, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

На виконання положень статтi 68 Митного кодексу України, Порядку ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 травня 2012 року №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та визнання такими, що втратили чиннiсть, деяких постанов Кабiнету Мiнiстрiв України» затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі Пояснення).

Назва товарної позиції 3811 УКТЗЕД: «Антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти». Назва товарної позиції 3814 УКТЗЕД: «Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені; готові суміші для видалення фарб або лаків».

Згідно з Поясненнями, препарати товарної позиції 3811 «являють собою присадки до нафтопродуктів чи інших рідких продуктів, які використовують з тією самою метою для надання цим продуктам бажаних властивостей, їх підсилення або для усунення або зменшення небажаних властивостей». До присадок до бензину (моторного бензину) відносяться, зокрема, «антидетонатори, що підвищують стійкість різних видів пального до передчасного запалювання і таким чином запобігають детонації. Зазвичай їх основою є тетраетилсвинець чи тетраметилсвинець, а також містять, наприклад, 1,2-диброметан чи монохлорнафталін».

До товарної позиції 3814 згідно з Поясненнями включаються «органічні розчинники та розріджувачі (з вмістом або без вмісту 70 мас. % чи більше нафтових фракцій) за умови, що вони не є окремими сполуками визначеного хімічного складу і в іншому місці не зазначені. Вони являють собою більш-менш леткі рідини, що використовуються, серед іншого, у виробництві лаків і фарб або як суміші, що видаляють жир, для частин машин і т.д.». Приклади продуктів, що включаються до цієї товарної позиції: «(1) суміші ацетону, метилацетату та метанолу і суміші етилацетату, бутилового спирту та толуолу».

Отже, товарна позиція 3811 визначена за функцією товару. До неї належать готові присадки, які додають до нафтопродуктів для надання їм бажаних властивостей. Товарна позиція 3814 охоплює складні органічні розчинники. Застереження «в інших товарних позиціях не зазначені» діє лише тоді, коли товар справді описаний в іншій товарній позиції.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 у справі №160/3944/19 зазначив, що при вирішенні спорів даної категорії справ, суди, з урахуванням положень статті 77 КАС України, повинні при перевірці правильності віднесення товару до тієї чи іншої позиції виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик і призначення, в тому числі, за наслідками дослідження Пояснень до УКТ ЗЕД щодо відповідної товарної позиції (визначеної як декларантом, так і митним органом).

Системний аналіз змісту вищезазначених норм дає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано повноваження митних органів здійснювати контроль правильності визначення декларантом коду імпортованого товару згідно з УКТ ЗЕД з урахуванням нормативно-правових актів, якими встановлені відповідні характеристики груп товарів і роз`яснені особливості їх інтерпретації. До таких характеристик належать відомості про товар та його цільове призначення, що наведені в описі товаровиробником. При цьому, у разі якщо імпортований товар містить ознаки одразу двох товарних позицій за УКТ ЗЕД, то перевага надається тій із них, в якій товар описується більш конкретно. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №816/872/17.

У цій справі спір стосується двох партій одного товару. Декларант заявив товар за кодом [номер приховано], а митний орган класифікував його за кодом [номер приховано]. Відтак, суд має з`ясувати, чи порушив декларант правила класифікації та чи є товар готовою присадкою до нафтопродуктів.

Як підтверджується матеріалами справи, документи про товар, які відповідач зазначив у п.3 оскаржуваних рішень, ідентифікують його як розчинник. У додатку №28 до контракту товар названо «Розчинник BiTiSOL». Сертифікат аналізу містить назву «solvent mixed». Прайс-лист виробника має предмет «Cennik dla przedsiкbiorstw - rozpuszczalnik SOLVENT» (прайс-лист для підприємств - розчинник SOLVENT). Отже, жоден із цих документів не містить відомостей про призначення товару як присадки до пального.

Такі ж відомості містять інші документи виробника. Зокрема, у п.1.2 паспорта безпеки від 23.10.2025 визначеним використанням зазначено «розчинник». У технічному паспорті від 18.10.2025 вказано, що товар «призначений для використання у виробництві фарб, лаків, розчинників та засобів для очищення/видалення, у тому числі тих, що застосовуються у флексографічному друці». У пропозиції виробника продукт віднесено до лінійки сумішевих органічних розчинників на основі толуолу для лакофарбової та поліграфічної галузей. Згідно з описом технологічної схеми виготовлення технолаку 1117 FPA, розчинник BiTiSOL становить 37% рецептури лаку, який виготовляє позивач. Це узгоджується з його основним видом діяльності та листом-повідомленням від 24.03.2026 №24/03/2026-1 про використання товару як розчинника для фарб і лаків власного виробництва.

Суд враховує, що паспорт безпеки і технічний паспорт у переліках п.3 оскаржуваних рішень не зазначені. Вони вказані у графі 44 митних декларацій №26UA903050008485U3 та №26UA903050008837U8, а у графі 44 декларації №26UA209170017461U5 зазначено «тех паспорти + вага». Однак цей факт не змінює висновку суду, адже відомості цих документів відповідають відомостям тих документів, які митний орган мав при прийнятті рішень.

Крім цього, на переконання суду висновки СЛЕД Держмитслужби не підтверджують призначення товару як присадки. Згідно з цими висновками результати дослідження проб не суперечать даним щодо хімічного складу, зазначеним у графі 31. В обох висновках указано, що встановити призначення лабораторним шляхом неможливо, а спосіб використання визначається згідно з достовірною інформацією фірми виробника. На завдання встановити, чи можна використовувати сам товар для підвищення октанового числа пального, лабораторія ствердної відповіді не надала. Її висновок стосується лише окремих речовин, виявлених у складі товару.

Можливість використання окремих компонентів у бензинах не є характеристикою товару як готової присадки. Ацетон, метанол, етилацетат і толуол, які є у складі товару, наведено у Поясненнях серед компонентів сумішей товарної позиції 3814. Натомість тетраетилсвинцю, тетраметилсвинцю, 1,2-диброметану чи монохлорнафталіну, які Пояснення називають характерними для антидетонаторів, висновки СЛЕД Держмитслужби у складі товару не встановили. Відповідач не надав доказів того, що товар додається до нафтопродуктів або призначений для цього.

Аналогічний підхід застосував Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.09.2026 у справі №380/7163/26: «Посилання митного органу на те, що компоненти товару (ізопропіловий, етиловий, н-пропіловий спирти) є сполуками, які можуть використовуватись у бензинах в якості високооктанових компонентів (антидетонаторів) не заслуговують на увагу, оскільки сам факт того, що певна речовина теоретично може застосовуватись з тією чи іншою метою, не змінює фактичних характеристик і призначення товару, які встановлюються на підставі товаросупровідних документів виробника».

Оскаржувані рішення не містять аналізу співвідношення товарних позицій 3811 і 3814 з характеристиками товару. Вони не пояснюють, чому заявлений код є неправильним і чому документи, перелічені у п.3 рішень, відхилено. Тому такі рішення не відповідають вимозі обґрунтованості. Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 у справі №160/3944/19 зазначив, що висновок судів про прийнятність визначеного або митним органом, або декларантом коду товару має бути належним чином обґрунтованим із посиланням на відповідну норму, що містить опис такої товарної позиції, та наведенням аналізу її співвідношення із встановленими судом характеристиками товару, що декларується, в тому числі, з урахуванням експертного висновку (за його наявності).

Стосовно доводів відповідача про те, що вміст компонентів, які підвищують октанове число, становить 83,12% і надає товару основної розпізнавальної ознаки, суд зауважує, що згаданий розрахунок в оскаржуваних рішеннях відсутній. Рішення прийнято із застосуванням Основних правил інтерпретації 1 та 6, тоді як доводи про основну властивість за змістом стосуються правила 3(b). Це правило застосовується лише тоді, коли класифікацію не можна здійснити згідно з правилом 3(a). Крім того, толуол, метанол та ізопропанол є тими самими речовинами, які надають товару властивостей розчинника. Тому їх кількість не свідчить про функцію присадки.

Стосовно аргументів відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що товар переміщувався в цистерні без індивідуального маркування, суд вказує, що такі твердження в оскаржуваних рішеннях відсутні. А згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2025 у справі №300/4721/23, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. До всього, спосіб перевезення не є характеристикою товару. Постачання наливом погоджено у додатку №28 до контракту і саме по собі не свідчить про використання товару як присадки до бензину.

Необґрунтованими є посилання відповідача на відкриті джерела про використання метанолу, ізопропанолу та ароматичних вуглеводнів як антидетонаторів. Відповідач не назвав цих джерел. Такі відомості стосуються окремих речовин, а не товару. Сам відповідач зазначає, що класифікація має базуватись на достовірній техніко-технологічній документації, однак жодного такого документа, який би суперечив документам виробника, не надав.

Стосовно доводів про ненадання на запит митниці нових документів суд зазначає, що запиту до матеріалів справи відповідач не подав. Заява декларанта від 07.04.2026 підтверджує лише те, що інших документів він не надавав. Цей факт не змінює характеристик товару і не доводить порушення правил класифікації. Висновки СЛЕД Держмитслужби є документами, складеними на замовлення митного органу, а не документами декларанта.

Суд відхиляє посилання відповідача у додаткових поясненнях на висновок №[номер приховано]-0036. Так, наведені відповідачем кількісні показники (толуол 38,18 мас.%, метанол 35,91 мас.%) та наведена як цитата з п.12 цього висновку фраза про те, що проба не є нафтопродуктом, взяті з висновку №[номер приховано]-0053, який стосується іншої партії. Висновок №[номер приховано]-0036 містить інші показники. Рішення №26UA2[телефон приховано]-КТ не містить розрахунку частки компонентів, а опис товару у ньому є іншим, ніж наводить відповідач.

Щодо посилань відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №380/4400/24 суд враховує таке.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2026 у цій справі судове рішення в частині рішення Львівської митниці про визначення коду 3811 19 00 00 залишено без змін. Зокрема, Верховний Суд зазначив: «Відтак, відповідно до проведених лабораторних досліджень, товар є сумішю органічних летких сполук, серед яких кисневмісні компоненти (ацикліні моноспирти (метанол, ізо-бутанол), метил-трет-бутиловий етер, трет-амілметиловий етер) та ароматичний вуглеводень (толуол, ксилоли) можуть використовуватися у бензинах моторних в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонаторів) та становлять понад 70 мас.%, з огляду на що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що Львівською митницею правильно зазначено, що товар «розчинник універсальний KRON-1» повинен класифікуватися за кодом 3811 19 00 00 згідно з УКТ ЗЕД. Якщо розглядати можливість класифікації даного товару в межах товарної позиції 3814, то в цій товарній позиції повинні класифікуватися розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені».

Водночас суд зауважує, що цей висновок викладено за інших обставин. Основою товару «KRON-1» був метил-трет-бутиловий етер (38,29 мас.%), а вміст толуолу становив 0,33 мас.%. Суди у тій справі також виходили з розбіжностей у документах щодо походження товару, виробника та одержувача, а також із неперекладених документів. У цій справі основою товару є толуол (38,96 мас.% та 38,18 мас.%). Етерів, на яких ґрунтувався висновок у справі №380/4400/24, у складі товару не виявлено. Компоненти товару збігаються з речовинами, наведеними у прикладах Пояснень до товарної позиції 3814. Відповідач не посилався на розбіжності у документах щодо виробника, походження чи одержувача товару, а призначення товару підтверджене документами виробника та виробничою діяльністю позивача. Крім того, доводи щодо статті 356 МК України у справі №380/4400/24 не оцінювалися.

Суд також враховує, що за правилом 3(a) Основних правил інтерпретації перевага надається товарній позиції з конкретнішим описом товару. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі №816/2897/15 зазначено: «Опис товару, класифікації якого за УКТ ЗЕД стосується спір, в позиції 3811 обмежений тільки назвою «антидетонатор», тоді як позиція 2207 описує його детальніше, а саме як «спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об.% або більше», тобто, розкриває його характеристики як суміші з такою концентрацією спирту етилового». Аналогічно у цій справі товарна позиція 3814 та Пояснення до неї описують товар конкретніше, ніж товарна позиція 3811.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що товар має визначальні характеристики складного органічного розчинника і відповідає опису товарної позиції 3814. Порушення декларантом правил класифікації не доведено, а отже у відповідача не було передбачених частиною четвертою статті 69 МК України підстав для самостійної класифікації товару.

Суд також звертає увагу на порушення відповідачем порядку взяття проб (зразків) товарів.

Згідно з частиною другою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Як вбачається з матеріалів справи, акти від 03.03.2026 та від 26.03.2026 посилаються лише на спрацювання профілю ризику АСУР. Вмотивованих письмових рішень керівника Львівської митниці або його заступника відповідач суду не надав, хоча позивач наголошував на цьому у позові та обох заявах у відповідь. Заперечень щодо цього доводу відповідач не навів.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.09.2026 у справі №380/7163/26 зазначив: «Колегія суддів звертає увагу, що вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника. Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення».

У постанові Верховного Суду від 25.03.2024 у справі №260/585/22 зазначено: «Верховний Суд виснував, що передбачене частиною другою статті 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб». У цій же постанові вказано: «Отже, суд першої інстанції, врахувавши наведені вище висновки Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що внаслідок порушення митним органом процедури відібрання проб (зразків) товару, встановленої Митним кодексом України, прийняте за результатами дослідження таких проб рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню».

У цій справі відповідач не надав рішення про взяття проб у жодній формі. Висновки СЛЕД Держмитслужби отримані за результатами дослідження проб, взятих без такого рішення, а інших підстав оскаржувані рішення не містять. Це також свідчить про їх протиправність.

Доводи позивача про безпідставне віднесення товару до підакцизних суд до уваги не бере, оскільки предметом спору є код товару. Оскаржувані рішення не містять висновків щодо акцизного податку, а вимог щодо його нарахування позивач не заявляв.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що митний орган оскаржуваними рішеннями щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 01.04.2026 та №26UA2[телефон приховано]-КТ від 09.04.2026 безпідставно класифікував імпортований позивачем товар у товарній позиції 3811 згідно з УКТЗЕД, а тому такі підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

З урахуванням того, що рішення щодо класифікації товарів підлягають скасуванню, картки відмови №UA209170/2026/000396 та №UA209170/2026/000439, прийняті виключно на їх підставі, теж є необґрунтованими та безпідставними, а тому підлягають скасуванню. Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №804/2050/17 зазначив, що скасування рішення Митниці про визначення коду товару є підставою для скасування картки відмови.

Стосовно картки відмови №UA209170/2026/000362 суд зазначає, що ця картка прийнята митним органом з підстав невідповідності відомостей про склад товару у графі 31 митної декларації відомостям, зазначеним у сертифікаті аналізу та доповненні до контракту №28. Водночас суд враховує, що декларант позивача 25.03.2026 подав нову митну декларацію №26UA209170025355U4 з уточненим описом товару, у якому склад товару точно відповідає сертифікату аналізу. Тобто формальна підстава, на яку послався митний орган у Картці відмови, не відповідає фактичним обставинам, оскільки відомості про склад товару, заявлені позивачем у графі 31 уточненої митної декларації, повністю кореспондуються з відомостями сертифіката аналізу та Доповнення №28 до контракту. При цьому, у Картці не зазначено які саме відомості про склад товару не відповідають, а у відзиві та додаткових поясненнях жодних доводів щодо цієї картки відповідач не навів. Враховуючи викладене, суд не може перевірити підставу, з якої відмовлено у митному оформленні.

Враховуючи, що в порушення частини другої статті 77 КАС України відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним цієї картки, таку слід визнати протиправною та скасувати.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 01.04.2026 і №26UA2[телефон приховано]-КТ від 09.04.2026 та картки відмови №UA209170/2026/000362, №UA209170/2026/000396 і №UA209170/2026/000439 не відповідають критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача та підлягають скасуванню.

Ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 6656,00 грн (платіжні інструкції №8815 від 13.07.2026 та №8902 від 03.08.2026, по 3328,00 грн), наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, представник позивача 27.10.2026 подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 12390,00 грн. Представник відповідача 28.10.2026 подав клопотання, у якому просив відмовити у стягненні таких витрат, а в разі встановлення судом належних доказів витрат на правову допомогу - зменшити їх.

Надаючи оцінку цим клопотанням суд враховує, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома статті 139 КАС України).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «Саляк і Партнери» (адвокат Саляк М.Б.) на підставі договору про надання правової допомоги №06/4-26/ФЛ від 06.04.2026.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору вартість правової допомоги зазначається у додатку до цього договору. Вартість правової допомоги є договірною та визначається з урахуванням обсягу, складності та строків виконання.

Згідно з актом виконаних робіт адвокатом надано послуги загальним обсягом 16 годин на суму 12000,00 грн: опрацювання документів - 4 години, вивчення судової практики - 2 години, збір доказів, формування та підготовка позовної заяви - 8 годин, підготовка відповіді на відзив - 2 години.

При цьому суд звертає увагу, що в клопотанні про розподіл судових витрат представник позивача наводить інший розрахунок вартості наданої професійної правничої допомоги, розмір якої становить 9000 грн.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.

Так, спір стосується двох партій одного товару, поставлених за одним контрактом, та тотожних мотивів митного органу. Він не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

Ба більше, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 6000,00 грн.

Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів (мова яких не є державною) та встановлення фактичних обставин справи, позивачем було залучено перекладача для підготовки перекладу письмових доказів мовою судочинства.

Розмір витрат на залучення перекладача, згідно з частиною п`ятою статті 137 КАС України, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, на підтвердження понесених витрат позивач надав рахунки-фактури №Р-0000288 від 04.09.2026 та №Р-0000299 від 24.09.2026, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП-0000288 від 04.09.2026 на суму 4644,00 грн та №НП-0000299 від 24.09.2026 на суму 7746,00 грн, складені з ТОВ Агенція іноземних мов Наталії Дячук «РУНА», згідно з яких загальна вартість перекладацьких послуг становить 12390,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки перекладач не залучався ухвалою суду. Згідно з частиною другою статті 71 КАС України перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Ця норма стосується участі перекладача у розгляді справи. У цій справі позивач забезпечив переклад письмових доказів мовою судочинства для їх подання до суду, а розмір таких витрат встановлюється на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Щодо посилань відповідача на статтю 254 МК України, то така регулює подання документів митному органу під час митного контролю та митного оформлення, а не подання доказів до суду. Рахунки та акти датовані вереснем 2026 року, а наявні у справі переклади засвідчені у серпні 2026 року, тобто вже під час розгляду цієї справи. Крім того, оскаржувані рішення не містять посилання на неможливість перевірки відомостей через відсутність перекладу.

Суд установив, що зазначені витрати пов`язані з розглядом справи, оскільки рахунки та акти містять посилання на оскаржувані рішення щодо класифікації товарів. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат, відповідно до частини восьмої статті 137 КАС України, покладається на відповідача, який таких доводів не навів. Враховуючи викладене, суд вважає підставним стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «ФЛЕКСОРЕС» судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 12390,00 грн.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 29.09.2025 року у справі №380/24943/24 та від 13.01.2026 року у справі №140/13329/24.

Відтак, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 25046,00 грн, в т.ч.: 6656,00 грн - витрати на сплату судового збору, 6000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 12390,00 грн - витрати на переклад.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 137, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 01.04.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2026/000396.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA2[телефон приховано]-КТ від 09.04.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2026/000439 від 09.04.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2026/000362 від 25.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОРЕС» (місцезнаходження: вул.Лесі Українки, 53, с.Чишки, Львівський район, Львівська обл., 81144; код ЄДРПОУ: 38953610) судові витрати в сумі 25046 (двадцять п`ять тисяч сорок шість) гривень 00 копійок, в т.ч.: 6656,00 грн - витрати на сплату судового збору, 6000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, 12390,00 грн витрати на переклад.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кузан Р.І.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.10.2026 Ухвала № 140462227 Львівський окружний адміністративний суд
31.08.2026 Ухвала № 139408653 Львівський окружний адміністративний суд
20.07.2026 Ухвала № 138404714 Львівський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 38953610. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг