Судові рішення

Рішення № 141283474 у справі № 400/3417/26 від 06.11.2026

Рішення від 06.11.2026 в адміністративній справі № 400/3417/26 (категорія «Звільнення з публічної служби»). Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд, суддя Ярощук В.Г.

Справа№ 400/3417/26
СудМиколаївський окружний адміністративний суд
СуддяЯрощук В.Г.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗвільнення з публічної служби
Дата ухвалення06.11.2026
Надійшло до реєстру07.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141283474

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 р. № 400/3417/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області та до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про:

визнання протиправною бездіяльності 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області відносно позивача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме: ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30.05.2025 по 05.03.2026 не більше як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100);

зобов`язання 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 30.05.2025 по 05.03.2026 не більше як за шість місяців, відповідно до Порядку № 100;

визнання протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області стосовно нарахування на невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.03.2026 - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язання 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.03.2026 - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області стосовно нарахування на невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.03.2026 - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.03.2026 - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Підставою позову позивач вказав те, що 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 400/11961/25 виплатив йому 05.03.2026 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2026. Проте, на його переконання, 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області всупереч вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) не виплатив йому компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

У відзиві на адміністративний позов від 13.04.2026 № 59 01-2276/59 09 і від 15.04.2026 № 59 29 01-900/59 29 відповідачі заперечили проти позову і просили відмовити у його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що при звільненні позивача 31.05.2025 йому було проведено розрахунок та перераховано належний розмір коштів грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства. Водночас на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 400/11961/25 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області виплатило позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Позивач не звертався до відповідача про виплату йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, а тому згідно із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), у нього не виникло право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Відповідач також наголосив на тому, що на позивача не розповсюджуються норми КЗпП України, оскільки він не був працівником, а відповідно до Кодексу цивільного захисту України був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідачів докази, а позивачу рекомендовано подати докази.

До відзивів на позовну заяву відповідачі надали витребувані в них докази.

Натомість позивач не надав суду докази, які суд рекомендував йому надати, а саме: копії судових рішень у справі № 400/11961/25.

Про причини не надання суду вищенаведених доказів сторони не повідомили.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (по особовому складу) від 30.05.2025 № 134 позивач був звільнений зі служби з виключенням з кадрів ДСНС з 31.05.2025.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 400/11961/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до даних банківського рахунку позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області виплатило йому 05.03.2026 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 70575,37 гривні.

Вважаючи, що одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення відповідач зобов`язаний був виплатити йому середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Статтею 115 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно частинами першою і другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, не встановлено відповідальність органів управління цивільного захисту за невиплату або несвоєчасну виплату особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту всіх належних сум. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд дійшов висновку про можливість застосування норм КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби цивільного захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з абзацом шостим пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ і пункту 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналіз правових норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення. Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

Зі змісту листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 10.04.2026 № 59 01-2239/59 06.02 слідує, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 № 400/11961/25 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувало та виплатило грошове забезпечення без компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З огляду на вищевикладене, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області протиправно не нарахувало і не виплатило позивачу при виплаті йому 05.03.2026 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Позов у цій частині є обґрунтованим.

Натомість не підлягають задоволенню позовні вимоги до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, оскільки він не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 № 400/11961/25.

Що стосується нарахування та виплату позивачу середнього заробітку грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022, тобто яка була чинна на день виключення позивача зі списків особового складу відповідача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З наведеного випливає, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 КЗпП України передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Тому застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати грошового забезпечення у повному розмірі на день звільнення зі служби цивільного захисту.

Ці висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) визначена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із синтаксичного аналізу змісту цієї норми випливає, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022), про те, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 та від 30.04.2024 № 400/8493/23.

Таким чином, відповідно до законодавства, чинного до 18.07.2022, за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником роботодавець підлягав притягненню до юридичної відповідальності у формі виплати середнього заробітку, який підлягав сплаті працівникові за весь період затримки виплати належних сум, і розмір цього середнього заробітку визначався із застосуванням принципу співмірності.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до статті 117 КЗпП України шляхом викладення її в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

У постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

У постанові від 30.09.2026 у справі № 520/18224/25 Верховний Суд зауважив, що відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум, до того ж, одним з критеріїв для цього може бути поведінка сторін. Однак, це не означає можливості зменшувати суму відшкодування довільно, без жодного розрахунку числового виразника зменшення цієї суми.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі підлягає встановленню:

розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 380/1727/24.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзаців першого і четвертого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Положеннями абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (по особовому складу) від 30.05.2025 № 134 позивач був звільнений зі служби з виключенням з кадрів ДСНС з 31.05.2025.

Відповідно до Довідки 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, доданої до відзиву на позовну заяву від 15.04.2026 № 59 29 01-900/59 29, при звільнені позивача зі служби цивільного захисту з 31.05.2025 йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення в загальному розмірі 267015,56 гривні

У листі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 10.04.2026 № 59 01-2239/59 06.02 зазначено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 400/11961/25 позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 87724,15 гривні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при звільнені позивача зі служби цивільного захисту йому необхідно було виплатити 31.05.2026 належні виплати в розмірі 1298584,86 грн (?267015,56 + ?87724,15 = ?354739,71).

Розмір простроченої заборгованості з індексації грошового забезпечення становить 24,73 % від загального розміру належним при звільненні виплат (?87724,15 х 100 : ?354739,71 ? 24,73 %).

Відповідно до Довідки 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, доданої до відзиву на позовну заяву від 15.04.2026 № 59 29 01-900/59 29, розмір грошового забезпечення позивача за березень і квітень 2025 року (останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю звільнення) становив 26607,03 грн і 20535,60 грн відповідно.

Середньоденний заробіток позивача за останні два календарні місяці, що передували місяцю його виключення зі списків особового складу відповідача становить 772,83 грн:

(?26607,03 (грошове забезпечення за березень 2025 року) + ?20535,60 (грошове забезпечення за квітень 2025 року)) / (31 (кількість днів березня) + 30 (кількість днів квітня)) ? ?772,83.

Розмір середнього заробітку за період з 31.05.2026 по 05.03.2026, який визначений відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022), становить 142200,72 грн: (?772,83 (середньоденний заробіток позивача) х 184 (кількість календарних днів у 6 місяців з 31.05.2025) = ?142200,72).

Розмір середнього заробітку з врахуванням пропорційності з порушенням складає 35166,24 грн (142200,72 х 24,73 % ? ?35166,24).

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку є обґрунтованими лише у вищезазначеній сумі.

Оцінивши наявні у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й об`єктивному дослідженні, та врахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, спричиненої несвоєчасним перерахунком та виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

3. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток у розмірі 35166 (Тридцять п`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 24 копійки за час затримки розрахунку при звільненні, спричиненої несвоєчасним перерахунком та виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

4. Визнати протиправну бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

5. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виплаченої 05.03.2026 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 400/11961/25, а саме: за період з 01.01.2016 по 05.03.2026.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

10. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54003; код ЄДРПОУ 38524996);

2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. Архітектора Старова, 1/1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54002; код ЄДРПОУ 38312856).

11. Повний текст рішення суду складено 06.11.2026.

Суддя В.Г.Ярощук

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141477697 Миколаївський окружний адміністративний суд
03.04.2026 Ухвала № 135431007 без тексту Миколаївський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 38312856. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг