Судові рішення

Рішення № 141284081 у справі № 758/3184/25 від 15.10.2026

Рішення від 15.10.2026 у цивільній справі № 758/3184/25 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Подільський районний суд міста Києва, суддя Петров Д. В.

Справа№ 758/3184/25
СудПодільський районний суд міста Києва
СуддяПетров Д. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення15.10.2026
Надійшло до реєстру07.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141284081

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 758/3184/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Мосоловій Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року ТОВ «ФК «Омега Фінанс» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 29 серпня 2019 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29.217.0819.ФО_К.

Відповідно до умов кредитного договору № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 відповідачу було надано кредит у сумі 20 000 грн 00 коп. терміном користування до 29 серпня 2020 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом а інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього Договору (п 1.1 Договору).

Додатком № 1 до кредитного договору № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. є Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором.

Відповідно до Графіку погашення кредиту кредит надавався строком з 29.08.2019 року по 28.08.2020 року.

За цей період Позичальник, крім тіла кредиту - 20 000 грн, 00 коп. мав ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі - 0 грн. 99 коп. та комісії за обслуговування кредиту у сумі - 29 280 грн. 00 коп.

Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти - 49 280 грн. 99 коп.

Факт видачі Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» та отримання Відповідачем коштів за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. підтверджується випискою за особовим рахунком Позичальника.

Станом на 31.03.2021 р. згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів.

Враховуючи положення Договору Банком були нараховані Відповідачу штрафні санкції за кожен день прострочення платежу до 31 березня 2021 р. включно в розмірі - 2 849 грн. 14 коп.

31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021.

Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 (Реєстр прав вимог станом на кінець дня 31 березня 2021 року). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, в день підписання цього Договору.

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р.

Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» щодо Відповідача підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021.

Станом на 31.03.2021 р. відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 51 132 грн. 20 коп. (п`ятдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 20 копійок), з яких: - 19 000 грн. 02 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 3 грн. 04 коп. - прострочені проценти кредитом; - 29 280 грн. 00 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; - 2 849 грн. 14 коп. - штрафи, пені.

Станом на 31.03.2021 р. згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів.

24 січня 2022 р. ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» було направлено на адресу Відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги № 01-22/4404/Ф і надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р., яка складає - 51 132 грн. 20 коп.

Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою Відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної вище заборгованість за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019.

Отже, невиконання відповідачем належним чином зобов`язання за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. є порушенням його умов та зазначених вище норм чинного законодавства України.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито у справі спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.06.2025 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2026 задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сидорчук Алли Яковлівни про перегляд заочного судового рішення у цивільній справі № 758/3184/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скасовано заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.01.2026 у цивільній справі № 758/13745/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог посилався на те, що не визнає жодної суми, стягнутої заочним рішенням, як простроченої заборгованості за кредитом, так і штрафом (пеня), і комісією, позивач звернувся до суду з даним позовом в порушення встановлених строків давності.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.08.2026 задоволено заяву відповідача про зупинення провадження у цивільній справі № 758/3184/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.09.2026 відновлено провадження по справі № 758/3184/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, в заяві на адресу суду просив розгляд справи проводити без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач звертаючись до суду зазначав, що 29 серпня 2019 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29.217.0819.ФО_К.

Відповідно до умов кредитного договору № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 відповідачу було надано кредит у сумі 20 000 грн 00 коп. терміном користування до 29 серпня 2020 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом а інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього Договору (п 1.1 Договору).

Додатком № 1 до кредитного договору № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. є Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором.

Відповідно до Графіку погашення кредиту кредит надавався строком з 29.08.2019 року по 28.08.2020 року.

За цей період Позичальник, крім тіла кредиту - 20 000 грн, 00 коп. мав ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі - 0 грн. 99 коп. та комісії за обслуговування кредиту у сумі - 29 280 грн. 00 коп.

Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти - 49 280 грн. 99 коп.

Факт видачі Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» та отримання Відповідачем коштів за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. підтверджується випискою за особовим рахунком Позичальника.

Станом на 31.03.2021 р. згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів.

Враховуючи положення Договору Банком були нараховані Відповідачу штрафні санкції за кожен день прострочення платежу до 31 березня 2021 р. включно в розмірі - 2 849 грн. 14 коп.

31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021.

Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 (Реєстр прав вимог станом на кінець дня 31 березня 2021 року). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, в день підписання цього Договору.

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р.

Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» щодо Відповідача підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021.

Станом на 31.03.2021 р. відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 51 132 грн. 20 коп. (п`ятдесят одна тисяча сто тридцять дві гривні 20 копійок), з яких: - 19 000 грн. 02 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 3 грн. 04 коп. - прострочені проценти кредитом; - 29 280 грн. 00 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; - 2 849 грн. 14 коп. - штрафи, пені.

Станом на 31.03.2021 р. згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів.

24 січня 2022 р. ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» було направлено на адресу Відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги № 01-22/4404/Ф і надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р., яка складає - 51 132 грн. 20 коп.

Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою Відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної вище заборгованість за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019.

Отже, невиконання відповідачем належним чином зобов`язання за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 р. є порушенням його умов та зазначених вище норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлюється договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові, справді мало місце. Якщо фактор, не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

3а нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх, істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначається законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, що відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимов, ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч. З ст. 1049 ЦК України передбачено, що Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до кредитного договору 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 вбачається, що підисанням цього договору позичальник підтверджує своє розуміння. Згоду та приєднання до правил, які є невід`ємною частиною цього договору.

Кредитний договір на всіх сторінках підписаний ОСОБА_1 .

В матеріалах справи також наявна виписка по особовому рахунку за період з 29.08.2019 по 31.03.2021.

Щодо порушення застосування строків давності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З точки зору ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBI№GS A№D OTHERS v. THE U№ITED KI№GDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т. ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у жовтні 2024 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

При цьому, Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, зокрема строки визначені нормами матеріального права - ст. ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими і на час розгляду цієї справи судом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Податковий кодекс України та інші законодавчі акти України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23.

Тобто, виходячи з вищевказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду з відповідною позовною заявою не було пропущено строки такого звернення, а тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення простроченої комісії за обслуговування кредиту у розмірі 29 280 грн., суд дійшов наступного висновку.

На думку суду, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником.

Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною, Вказаний висновок був підтверджений судом касаційної інстанції - постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 712/12028/20.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.

Позикодавець не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Наведене дає підстави для висновку, що пункти договору, якими передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту, суперечать положенням ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору від 14 грудня 2017 року.

Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 216/7637/21.

Щодо стягнення штрафу, пені у розмірі 2 849 грн. 14 коп., суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, яка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, оскільки розмір такої пені (за наведений період) підлягає списанню кредитодавцем.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 500 грн, а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доведеність наявної суми заборгованості за договорами позики, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір, відтак суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплаченого при подачі позову судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 1988 від 04.03.2025 у сумі 2 422 грн. 40 коп.

Отже, оскільки позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 900 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 29.217.0819.ФО_К від 29.08.2019 у розмірі 19 003 (дев`ятнадцять тисяч три) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 900 (дев`ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1007, код ЄДРПОУ 42436323;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.09.2026 Ухвала № 139777681 Подільський районний суд міста Києва
10.08.2026 Ухвала № 139177500 Подільський районний суд міста Києва
04.05.2026 Ухвала № 136310893 без тексту Подільський районний суд міста Києва
17.04.2026 Ухвала № 135790913 без тексту Подільський районний суд міста Києва
03.06.2025 Рішення № 128760588 без тексту Подільський районний суд міста Києва
14.03.2025 Ухвала № 126092974 без тексту Подільський районний суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42436323. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг