Судові рішення

Рішення № 141284176 у справі № 607/13838/26 від 05.11.2026

Рішення від 05.11.2026 у цивільній справі № 607/13838/26 (категорія «Про стягнення плати за користування житлом»). Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Якімець Т. І.

Справа№ 607/13838/26
СудТернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
СуддяЯкімець Т. І.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро стягнення плати за користування житлом
Дата ухвалення05.11.2026
Надійшло до реєстру07.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141284176

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 Справа №607/13838/26 Провадження №2/607/6144/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі - «Тернопільміськтеплокомуненерго») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 14 838,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог «Тернопільміськтеплокомуненерго» зазначило, що воно здійснює забезпечення тепловою енергією житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає відповідач. Позивач вказує, що остання, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189), зобов`язана оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Утім, відповідач цих обов`язків не виконала, унаслідок чого за період з 01 березня 2023 року до 01 червня

2026 року заборгувала підприємству 14 838,22 грн за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Позивач у частині строків позовної давності звертає увагу суду, що її строк не пропущено з огляду на приписи пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо продовження строків на період карантину та зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Крім того, здійснення споживачем платежів у рахунок погашення заборгованості за попередні розрахункові періоди, на думку позивача, свідчить про визнання боргу та перериває перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що з 01 грудня 2021 року у місті, відповідно до Закону № 2189 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830, вступили в дію нові договірні відносини між споживачами послуг з постачання теплової енергії та надавачем послуг «Тернопільміськтеплокомуненерго». На цей час чинним є публічний договір приєднання, що діє з 01 грудня 2021 року та оприлюднений на сайті «Тернопільміськтеплокомуненерго». Нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводиться згідно з тарифами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради: «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» від 05 листопада 2018 року № 827; «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води» від 01 грудня

2021 року № 1105 та від 28 вересня 2023 року № 1165.

Добровільно погасити борг відповідач відмовилася, а тому сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

28 вересня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, керуючись статтями 43, 49 ЦПК України, просив зменшити позовні вимоги на 399,19 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 14 439,03 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2026 року заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, постановлено надалі розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме в частині стягнення 14 439,03 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, у якій висловлена позиція щодо підтримання позовних вимог у зменшеному розмірі та відсутності заперечень стосовно можливості ухвалення заочного рішення.

Відповідач - ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається із довідки про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 05 червня 2023 року до 05 червня 2026 року за цією адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 5).

Позивач долучив скриншот із сайту «Тернопільміськтеплокомуненерго», в якому міститься повідомлення для споживачів про те, що 01 грудня 2021 року вступають у дію типові публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (а.с. 12, 13).

Згідно з пунктом 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 31 жовтня 2021 року, цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (а.с. 14, 15).

Упродовж 2022-2025 років були складені акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 7).

18 липня 2025 року позивачем - «Тернопільміськтеплокомуненерго» - складено повідомлення № 1579/17/2 за адресою: АДРЕСА_1 , про наявність станом на 01 липня 2025 року заборгованості у розмірі 15 360,48 грн за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, необхідність сплатити зазначену заборгованість упродовж 15 днів (а.с. 10).

Згідно з випискою з особового рахунку про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 ) від 05 червня 2026 року за період з 01 березня 2023 року

до 31 травня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 14 838,22 грн (а.с. 8).

У довідці про оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 від 05 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , вказано, що оплата споживача в банку без призначення платежу за період з 01 березня 2023 року до 01 червня 2026 року в сумі - 5 140 грн було зараховано в рахунок погашення залишку, що існував на 01 березня 2023 року (а.с. 9).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, пов`язані з наданням послуг з постачання теплової енергії та гарячої води регулюються ЦК України, Законом № 2189, Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року

№ 2633-IV, іншими нормативними актами України.

Стаття 1 Закону №2189 визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Так, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина перша статті 6 Закону № 2189).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2189 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статей 7 та 8 Закону № 2189 виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону № 2189, якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша).

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

За статтями 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).

Згідно з приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «[о]дним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року (справа № 6-2951цс15) виходив з того, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а сама по собі відсутність договору про надання таких послуг не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.

Схожий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа № 210/5796/16-ц), у якій зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Суд виходить із того, що квартира відповідача розташована у багатоквартирному будинку та підключена до єдиної мережі централізованого опалення, безперебійну роботу й обслуговування якої забезпечує позивач. У спірний період відповідні послуги надавалися та фактично споживалися, а відповідач не зверталась зі скаргами щодо їх неналежної якості чи відсутності. Факт отримання зазначених послуг відповідачем не спростовано. Крім того, відсутні докази того, що у квартирі відсутнє або відключене у встановленому порядку централізоване опалення. За спожиті послуги позивачем здійснювалося помісячне нарахування відповідно до особового рахунку, однак відповідач оплату проводила лише частково.

Оскільки факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період підтверджений належними доказами (акти про запуск системи опалення в роботу) і відповідачем не спростований, а належних доказів виконання свого зустрічного обов`язку з оплати цієї послуги в повному обсязі відповідач суду не надала, суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту послугу.

2.2. Відповідно до пункту 36 публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії та публічного договору про надання послуги з постачання гарячої води, у разі якщо споживачем не визначено розрахунковий період або призначення платежу, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину у розмірі передоплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а в разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів.

Судом встановлено, що станом на 01 березня 2023 року за спірним особовим рахунком обліковувався залишок заборгованості за попередній (до спірного) період у розмірі 4 750,96 грн, який позивач не включив до ціни позову. Здійснені споживачем протягом спірного періоду (з 01 березня 2023 року по 31 травня 2026 року) платежі без визначення призначення в загальній сумі 5 140 грн, відповідно до пункту 36 публічних договорів, в першу чергу підлягають зарахуванню в рахунок погашення саме цього залишку станом на 01 березня 2023 року. Тож сума, що первісно заявлялася до стягнення, є заборгованістю саме за спірний період (з 01 березня 2023 по 31 травня 2026 року), а не непогашеним залишком заборгованості за попередній період, який до ціни позову не входить і предметом цього спору не є.

У зв`язку із заявою представника позивача про зменшення позовних вимог, прийнятою ухвалою суду від 29 вересня 2026 року, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справу в межах зменшених (уточнених) позовних вимог - у розмірі 14 439,03 грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів на спростування наведених у позові обставин, зокрема щодо ненадання або неналежного надання послуг «Тернопільміськтеплокомуненерго», відчуження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач суду не надала.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у межах зменшеної ціни позову і вважає за необхідне позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14 439,03 грн.

3.2. Відповідно до частин першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивачем були понесені судові витрати у сумі 3 328 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 751 від 18 березня 2026 року (а.с. 17). Оскільки позовні вимоги позивача, з урахуванням прийнятого судом зменшення їх розміру, підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені «Тернопільміськтеплокомуненерго» при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76-78, 141, 223, 244, 247, 258-268, 273, 274,

280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 березня 2023 року до 31 травня 2026 року в розмірі 14 439 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) гривень 03 копійки.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

4. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

7. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

8. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 14034534, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 16, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.09.2026 Ухвала № 140247492 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
25.06.2026 Ухвала № 137713660 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 14034534. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг