Судові рішення

Рішення № 141284615 у справі № 420/17205/26 від 06.11.2026

Рішення від 06.11.2026 в адміністративній справі № 420/17205/26 (категорія «Митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо»). Суд: Одеський окружний адміністративний суд, суддя Бжассо Н.В.

Справа№ 420/17205/26
СудОдеський окружний адміністративний суд
СуддяБжассо Н.В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяМитної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата ухвалення06.11.2026
Надійшло до реєстру07.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141284615

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 420/17205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, карток відмови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000258;

Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2026/000111/2 від 01.04.2026;

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам МК України. Відповідачем в оскаржуваних рішення не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, згідно з яким Одеська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими, наголошуючи, що у документах, які були надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, послугувало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

22.12.2025 року між між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 100SH-HUA2025 від 22.12.2025, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати товар вантажні шини, легкові шини, диски в асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, Товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів, номери контейнерів вказуються в пакувальному листі, що додається до Контракту.

Згідно п. 2.2. Контракту, кількість Товару за кожним постачанням зазначено в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної постачання Товару.

Пунктом 4.1. визначено, що базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, зазначені у Рахунку проформі та Комерційному Інвойсі. Умови постачання мають відповідати правилам «Інкотермс 2010».

З метою митного оформлення отриманого товару за вказаним договором, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію МД №26UA50[телефон приховано]U6 від 30.03.2026, якою позивачем визначено вартість товару за основним методом - за ціною договору.

Також декларантом до митного органу подані наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 14.01.2026;- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 0030098786202511601 від 22.12.2025;- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 202504348 від 14.01.2026;- Коносамент (Bill of lading) 26100005801 від 21.01.2026;- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 0549 від 29.03.2026;- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 1251 від 29.03.2026;- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 3500 від 29.03.2026;-Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5800 від 29.03.2026;- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CO2026-99K 00100136 від 11.03.2026; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 23 від 24.12.2025;- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ2 від 30.03.2026;-Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг 6876-E7CB-17B2-B0BP від 30.03.2026;- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 30.03.2026;- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 14.01.2026;-Розрахунок ціни (калькуляція) 202504348 від 14.01.2026;- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH - HUA2025 від 22.12.2025;- Договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024;- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України UA.PN.191.0552-26 від 19.02.2026;- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару CO2026 99K-00100136 від 11.03.2026;- Інші некласифіковані документи Заявка № 013968-SHYN від 23.12.2025;- Копія митної декларації країни відправлення A0161690121494 від 14.01.2026.

Під час подальших консультацій декларант позивач надав до митного оформлення Позивачем надано до митного органу лист з поясненнями від 01.04.2026.

Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об`єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000111/2 від 01.04.2026 та прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000258.

В обставинах прийняття Рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.

З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000111/2 від 01.04.2026, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:

1) В прайс-листі, поданому до митного оформлення б/н від 14.01.2026 зазначено що він діє один день для складання комерційного документа, тобто пізніше ніж видана проформа-інвойс від 22.12.2025 № 0030098786202511601 відповідно до якого здійснювалась оплата за товар, як зазначено в контракті від 22.12.2025 № 100SH-HUA2025 пункт 5.2, оплата товару визначається у рахунку-проформі. Тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

2) Довідка, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг від 30.03.2026 Б/Н не містить умови поставки, відповідно до яких здійснювалось перевезення;

3) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 14.01.2025 № A0161690121494 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.

4) На товаросупровідному документі (коносаменті) від 21.01.2026 № 26100005801 відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

5)Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту

Позивач, вважає оскаржувані рішення та картку відмови необґрунтованими та такими, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених вище норма законодавства свідчить про те, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо зауважень митного органу до наданого прайс-листа, суд зазначає, що до митного оформлення був наданий прайс-лист виробника товару Б/Н від 14.01.2026, виданий Постачальником Товару «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», який містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців.

При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку проформі №0030098786202511601 від 22.12.2025 та Інвойсу № 202504348 від 14.01.2026.

При цьому, прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, а обов`язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16. Та у Постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17 Обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та Постанові №П/811/687/16

Щодо відсутності у довідці про вартість наданих транспортних послуг від 30.03.2026 Б/Н умов поставки, а також не містить посилання на договір про перевезення, суд зазанчає, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом LAEM CHABANG (Таїланд) до пп Чорноморськ (Україна): довідка про транспортні витрати №Б/Н від 30.03.2026, яка містить дані про вартість перевезення та супутніх витрат, містить номер контейнерів, посилання на договір транспортного експедирування, що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами поданими до митного оформлення та дозволяє ідентифікувати даний документ.

При цьому, форма довідки про транспорті витрати на законодавчому рівні не затверджена.

Щодо відсутності печаток іноземних компетентних митних органів на коносаменті суд зазначає, що даний документ видається морським перевізником або експедитором, а не митним органом країни відправлення. Також накладення печаток митними органами на коносамент законодавством не вимагається і не передбачено, а отже митний орган висуває вимоги, не передбачені чинним законодавством України.

Щодо твердження митниці, що в копіях митних декларацій країни відправлення від не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, суд зазначає, що обов`язкове подання митної декларації країни відправлення частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Митна декларація країни відправлення заповнюється контрагентом позивача і підприємство позивача не може нести відповідальність за правильність її оформлення.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14.

Також суд враховує, що в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Щодо твердження митниці, що декларантом не надано документи, що підтверджують вартість перевезення товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за умовами поставки визначено FOB (Qingdao).

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

За таких обставин, умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс», включають до обов`язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок.

Судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано Довідка про транспортні витрати №Б/Н від 30.03.2026, що містить дані про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт LAEM CHABANG (Таїланд) до порту Чорноморськ (Україна), містить номери MRKU5740549/ MSKU0005800), експедирування контейнерів (MRSU6613500/ MRKU4151251/ містить посилання на договір транспортного (26092024_4 від 26.09.2024 ) що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024; Рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ2 від 30.03.2026; Банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 6876-E7CB-17B2-B0BP від 30.03.2026; які були надані до митного оформлення, тому були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи).

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем довідки на підтвердження витрат на транспортування є належним та достатнім доказом таких витрат.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Як встановлено судом, декларантом до митного органу надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

На підставі викладеного, суд вважає що зауваження відповідача зазначені в оскаржуваних рішеннях є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору та робить висновок, що рішення про коригування митної вартості, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що належить до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 11035,94 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, карток відмови.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000258.

Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2026/000111/2 від 01.04.2026.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "100 ШИН +" суму сплаченого судового збору в розмірі 11035,94грн.

Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « 100 ШИН +» (автодорога Київ Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський р-н, Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, місто Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 06.11.2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
07.08.2026 Ухвала № 138838044 Одеський окружний адміністративний суд
25.06.2026 Ухвала № 137695126 Одеський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 38012976. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг