ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 р. Справа № 520/28944/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 (суддя: Шевченко О.В., м. Харків) по справі № 520/28944/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №61-ДПС від 04.09.2025, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 80000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 не була обізнана про наявність у Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці матеріалів справи з приводу порушення нею законодавства про працю та зайнятість населення, більш того вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду даної справи, а також нею не було отримано постанову, прийняту за результатами розгляду даної справи, оскільки всю поштову кореспонденцію по даній справі, в тому числі про її виклик на розгляд справи, посадовими особами Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було направлено за адресою: АДРЕСА_1 (місце розташування на території Шевченківського старостинського округу, кодифікатор КАТОТТГ - UА6306009[телефон приховано]), тоді як позивач проживає зовсім в іншому населеному пункті, хоча з такою ж самою назвою (с. Шевченкове), розташованому в Берестинському районі Харківської області, з поштовим індексом 64567 (місце розташування на території Тавежнянського старостинського округу, кодифікатор КАТОТТГ - 1М6306009[телефон приховано]).
Щодо суті виявлених порушень зазначено, що фактичну перевірку проведено за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності. 20 березня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщення № 1 від 20.03.2025, положеннями якого передбачено, що Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає, а Орендар ( ОСОБА_2 ) приймає в тимчасове платне користування приміщення, що є предметом оренди, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12,5 кв.м.. Таким чином, господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 не веде та не вела, вимог чинного законодавства не порушувала, незаконну діяльність не провадила. Зазначено, що акт фактичної перевірки складався за відсутності ОСОБА_1 зі слів ОСОБА_3 , з яким у ОСОБА_1 на момент складання акту не було жодних ділових чи трудових відносин. Зважаючи на викладене, вважає накладення штрафу неправомірним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/28944/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Юліана Матвійчука, буд. 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/28944/25, прийнявши по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на доводи, аналогічні викладеним в адміністративному позові.
Відповідач, у надісланому на апеляційну скаргу відзиві, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 ..
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку платника податків - ФОП ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_3 ).
За результатами фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 24.07.2025 №31719/20/16/РРО/ НОМЕР_1 , висновками якого встановлено порушення статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку, встановленому КМУ, а саме трудові відносини не оформлені належним чином із ОСОБА_3 , який під час контрольної закупки здійснив продаж скрапленого газу ємністю 10 літрів за ціною 34,50 грн. на загальну суму 345,00 грн. в господарському об`єкті, де здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с. 22-24).
Зважаючи на виявлене порушення, вищевказаний акт перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Листом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.08.2025 повідомлено позивача, що Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці отримано акт перевірки ГУДПС у Харківській області від 24.07.2025 №31719/20/16/РРО/ НОМЕР_1 . Також, вказаним листом поінформовано позивача про початок адміністративного провадження щодо накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці та запропоновано надати пояснення та/або заперечення до 22.08.2025 (а.с. 27-29).
Також, ФОП ОСОБА_1 направлено лист Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.08.2025 про запрошення учасника адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на 28.08.2025 на 11:00 год. (а.с. 31), що підтверджено списком згрупованих відправлень "рекомендований лист" (а.с. 32).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту фактичної перевірки, за порушення вимог ч.4 ст.24 КЗпПУ, Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено постанову №61-ДПС від 04.09.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 80000,00 грн. (а.с. 36 - 38).
Вищевказані документи надіслані позивачу рекомендованою кореспонденцією згідно зі списками згрупованих відправлень "рекомендований лист" (а.с. 30, 32, 39), проте повернуті відправнику (28.08.2025 повернуто лист від 08.08.2025, 11.09.2025 повернуто лист від 18.08.2025, 25.09.2025 повернуто спірну постанову від 04.09.2025) у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджено даними роздруківок з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 40 - 42).
Не погоджуючись з постановою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №61-ДПС від 04.09.2025 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини та наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 , під час діяльності на господарському об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила допуск до роботи працівника - ОСОБА_3 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушила статті 24 Кодексу законів про працю України, зважаючи на що, оскаржуваною постановою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №61-ДПС від 04.09.2025 правомірно накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі по тексту - Положення №96).
Згідно з п.1 Положення №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом пп.6, 9 п.4 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Відповідно до п.7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі по тексту - Порядок № 509).
Відповідно до пунктів 2-4, 9-10 Порядку № 509 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Так, в обґрунтування вимог адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 зазначено, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, Постанову КМУ №823 визнано протиправною та нечинною, діє редакція Постанови КМУ №509 до внесення змін Постановою КМУ №823. Тому на час прийняття спірного рішення відповідач мав обов`язок повідомити позивача про розгляд справи та лише за умови виконання такого обов`язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2024 у справі №560/11269/23 зазначено, що штрафи, передбачені положеннями ч.2 ст.265 КЗпП України, можуть бути застосовані Держпраці виключно за умови наявності відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин і станом на момент розгляду цієї справи саме Порядок №509 є основоположним документом, що визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів, зокрема, за порушення законодавства про працю. Внесення змін до деяких положень Порядку №509 відповідно до постанови КМУ №823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №640/17424/19, не впливають на чинність в цілому Порядку №509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин.
Таким чином, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено у Порядку №509.
При цьому, Постановою КМУ № 823 затверджено: «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», «Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю», «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, ухвалено: «Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю»".
Відповідно до ч.2 ст.255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 набрало законної сили 14.09.2021.
Згідно з приписами ст.265 КАС України, з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» втратила чинність 14.09.2021.
Однак, залишаються чинними затверджені постановою КМУ №823: «Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю», «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».
Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку №509 (в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ №823), про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Постановою КМУ №823 внесено зміни до Порядку №509, зокрема, виключено пункти 5-8.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у територіального органу Держпраці не було обов`язку повідомляти позивача про початок адміністративного провадження щодо накладення штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці.
Разом з тим, на виконання пункту 3 Порядку №509, листом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.08.2025 повідомлено позивача, що управлінням Держпраці отримано акт перевірки ГУДПС у Харківській області від 24.07.2025 №31719/20/16/РРО/2932100420, а також поінформовано про початок адміністративного провадження щодо накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці та запропоновано надати пояснення та/або заперечення до 22.08.2025 (а.с. 27 - 29).
Вищевказаний лист Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.08.2025 надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією згідно зі списком згрупованих відправлень "рекомендований лист" (а.с. 30), проте повернуто відправнику 28.08.2025 з причин закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджено даними роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 40).
У зазначеному листі поштову адресу ФОП ОСОБА_1 вказано як АДРЕСА_3 (а.с. 27 - 29).
Згідно з довідкою Тавежнянського старостинського округу виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 28.10.2025 №180, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 46).
Згідно з листом Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 27.10.2025 №5905/027-18, на території Сахновщинської територіальної громади Берестинського району Харківської області є два населених пункти з однаковою назвою «Шевченкове» за наступними адресами, а саме:
1) село Шевченкове (кодифікатор КАТОТТГ - ЄА6306009[телефон приховано]), Сахновщинська територіальна громада (кодифікатор КАТОТТГ UА6306009[телефон приховано]), Берестинський район, Харківська область (зазначений населений пункт селищною радою віднесений до складу Тавежнянського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області);
2) село Шевченкове (кодифікатор КАТОТТГ - UА6306009[телефон приховано]), Сахновщинська територіальна громада (кодифікатор КАТОТТГ UА6306009[телефон приховано]), Берестинський район, Харківська область (зазначений населений пункт селищною радою віднесений до складу Шевченківського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області).
Згідно з інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (track.ukrposhta.ua), населений пункт: с. Шевченкове Берестинського району Харківської область з п`ятизначним індексом 64567, з єдиною вулицею Шевченка з нумерацією будинків від 1 до 70.
Також, на офіційному сайті АТ «Укрпошта» наявна інформація про населений пункт: с. Шевченкове Берестинського району Харківської область з п`ятизначним індексом 64513, серед переліку вулиць в зазначеному населеному пункті є вул. Шевченка, однак нумерація будинків закінчується на номері 32.
Проте, всю поштову кореспонденцію по даній справі, в тому числі про виклик ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи, Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було направлено за адресою: вул. Шевченка, 70, с. Шевченкове Берестинського району Харківської області, індекс - 64513, згідно зі списком згрупованих відправлень "рекомендований лист" (а.с. 30), тобто не на належну адресу позивача.
З цього приводу слід зазначити, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №400/4409/21 сформовано підхід для розмежування згаданих двох базових принципів права; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
На переконання колегії суддів, у випадку, що розглядається, та обставина, що Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не було належним чином проінформовано позивача про отримання матеріалів фактичної перевірки від податкового органу не може бути визнана судом достатньою для висновку про протиправність прийнятої постанови про накладення штрафу.
Крім того, чинним на час виникнення спірних правовідносин Порядком №509 не передбачено участі суб`єкта господарювання або його представника під час розгляду постанови про накладення штрафу.
Отже, твердження позивача в частині недотримання територіальним органом Держпраці процедури адміністративного провадження щодо накладення на суб`єкта господарювання штрафу є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №415623151 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 51).
Висновками акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 24.07.2025 №31719/20/16/РРО/ НОМЕР_1 встановлено порушення статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку, встановленому КМУ, а саме трудові відносини не оформлені належним чином із ОСОБА_3 , який під час контрольної закупки 24.07.2025 о 12:10 год. здійснив продаж скрапленого газу ємністю 10 літрів за ціною 34,50 грн. на загальну суму 345,00 грн. в господарському об`єкті, де здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с. 22 - 24).
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що 20 березня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди приміщення № 1 від 20.03.2025, положеннями якого передбачено, що Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає, а Орендар ( ОСОБА_2 ) приймає в тимчасове платне користування приміщення, що є предметом оренди, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12,5 кв.м.. Таким чином, господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 не веде та не вела, вимог чинного законодавства не порушувала, незаконну діяльність не провадила. Акт фактичної перевірки складався за відсутності ОСОБА_1 зі слів ОСОБА_3 , з яким у ОСОБА_1 на момент складання акту не було жодних ділових чи трудових відносин.
Крім того, постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 22.08.2025 по справі №624/784/25, яка набрала законної сили 02.09.2025, визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., без конфіскації предметів торгівлі. У ході розгляду справи встановлено, що 24 липня 2025 року о 13 год. 43 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність без державної реєстрації в якості ФОП та без відповідної ліцензії, а саме здійснювала роздрібну торгівлю скрапленого газу, який згідно з договором від 20 березня 2025 року надано їй в оренду.
Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки з матеріалів справи встановлено, що в ході проведення перевірки ОСОБА_3 надав пояснення, повідомивши, що працює на ФОП ОСОБА_1 на посаді оператора АЗС (а.с. 26).
У матеріалах справи також міститься опис наявних купюр та монет, що знаходилися на місці проведення розрахунків ( АДРЕСА_2 ), в якому зазначено, що касир на місці проведення розрахунків власних коштів не тримав. До опису включені готівкові кошти, що належать ФОП ОСОБА_1 (додаток до акту перевірки від 24.07.2025). Опис підписано ОСОБА_3 (а.с. 24).
Оператором АГЗС ОСОБА_3 акт фактичної перевірки від 24.07.2025 підписано без зауважень.
Також, матеріалами справи підтверджено, що 24.07.2025 до Головного управління ДПС в Харківській області ФОП ОСОБА_1 надіслано повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_3 на роботу (а.с. 34).
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 22 серпня 2025 року по справі №624/784/25 про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накладення на неї штрафу в підтвердження позиції щодо здійснення господарської діяльності саме ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки така постанова не спростовує факт того, що на момент проведення фактичної перевірки та встановлення порушення КЗпПУ ОСОБА_3 працював у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин. Слід зауважити, що лише після проведення перевірки та складення акту позивач направив до ГУДПС в Харківській області повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З листа Головного управління ДПС в Харківській області від 22.08.2025 вбачається, що відповідно до бази даних Головного управління ДПС 24.03.2025 ФОП ОСОБА_1 подано заяву за Формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, де об`єктом оподаткування зазначено торгівельний павільйон та розміщення обладнання для торгівлі скрапленим вуглеводним газом, та земельна ділянка площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, 08.04.2025 подано заяву за Формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, де об`єктом оподаткування зазначено резервуар ЗВГ-10.Н, 9960л., з якого 24.07.2025 фактично при проведенні перевірки здійснювався продаж скрапленого газу.
Також, до ГУ ДПС в Харківській області позивачем подано заяву за Формою № 1-РРО про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій від 31.03.2025 та 02.04.2025 зареєстровано РРО 461АЗС POS Mini, заводський номер TN80082155, фіскальний номер [номер приховано], за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 .
Щодо доводів позивача, що згідно з договором оренди приміщення № 1 від 20.03.2025 ФОП ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає в тимчасове платне користування приміщення, що є предметом оренди, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12,5 кв.м., строк дії цього договору починає свій перебіг з 20 березня 2025 року та закінчується 20 березня 2026 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем вже після укладання вказаного договору було подано заяву за Формою №1-PPO про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій від 31.03.2025 та заяви за Формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування, а саме: торгівельний павільйон та розміщення обладнання для торгівлі скрапленим вуглеводним газом та резервуар ЗВІ-10.Н, 9960л., тобто після укладення договору оренди позивач самостійно повідомив контролюючий орган про здійснення діяльності за відповідним місцем та вчинив дії, спрямовані на реєстрацію реєстратора розрахункових операцій за вказаною адресою, повідомив про наявність обладнання для торгівлі скрапленим газом, що свідчить про ведення нею господарської діяльності.
Отже, фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ФОП ОСОБА_1 , під час провадження діяльності на господарському об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила допуск до роботи працівника - ОСОБА_3 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушила положення статті 24 Кодексу законів про працю України, зважаючи на що, оскаржуваною постановою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №61-ДПС від 04.09.2025 правомірно накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/28944/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко