Постанова № 141286902 у справі № 520/21565/26 від 05.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 р. Справа № 520/21565/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/21565/26

за позовом Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області

до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (далі - УСЗН Торецької МВА, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторія Безручко, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180189 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з постановою державного виконавця від 02.07.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн, оскільки, на його думку, наявні підстави для звільнення його від сплати виконавчого збору. Позивач вказує, що виплата коштів за виконавчим листом у справі № 200/2056/20-а здійснюється виключно за рахунок бюджетної програми 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», а тому правові підстави для стягнення з Управління виконавчого збору відсутні, що передбачено пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 адміністративний позов Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вул. Воскресенська, 41, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49001, РНОКПП 2600411) до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторія Безручко (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63180189 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківське міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 520/21565/26 у задоволенні адміністративного позову Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом виконавця. Звертає увагу, що оскільки на момент передачі справи з району виконавчий збір не був винесений та стягнутий, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як повноважний виконавець, діяв виключно в межах та у спосіб, визначений законом. Строк винесення постанови про стягнення виконавчого збору не порушено, оскільки її винесено в межах відкритого та діючого виконавчого провадження, яке було прийняте державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Також апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий збір у цьому випадку не стягується на підставі п. 3 ч. 5 статті 27 Закону 1404-VIII ґрунтується на неправильному застосуванні цього пункту, оскільки на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває рішення суду про зобов`язання боржника, а саме зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини. Отже, пункт 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку застосуванню не підлягає. Так само у випадку, що розглядається, не підлягає застосуванню пункт 3 цієї ж статті з таких підстав. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції встановив дві юридично значущі групи обставин: по-перше, ВП № 63180189 відкрито 01.10.2020, тоді як постанову про стягнення виконавчого збору винесено лише 02.07.2026. При цьому відповідач не надав належних доказів існування раніше винесеної постанови про стягнення виконавчого збору в межах цього виконавчого провадження та не навів правового обґрунтування винесення такої постанови у 2026 році. По-друге, суд установив, що боржником за виконавчим листом № 200/2056/20-а є орган соціального захисту населення, предметом виконання є призначення та виплата державної соціальної допомоги, а виконання відповідного судового рішення здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду. З урахуванням пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII та Порядку № 902 суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав, за яких виконавчий збір не стягується. З огляду на викладене, позивач просить апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі № 520/21565/26 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі № 520/21565/26 залишити без змін.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі апелянт просив апеляційну скаргу розглянути без участі уповноваженого представника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив розглянути справу № 520/21565/26 за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України без участі представника позивача (Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області), на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що на примусове виконання до Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов виконавчий лист № 200/2056/20-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 10.09.2020, про зобов`язання Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

01.10.2020, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63180189 з примусового виконання виконавчого листа № 200/2056/20-а.

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження № 63180189 було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

01.07.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження № 63180189.

02.07.2026 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 63180189 про стягнення з Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

Вважаючи постанову державного виконавця від 02.07.2026 про стягнення виконавчого збору протиправною, Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 63180189 відкрито 01.10.2020, тоді як оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено лише 02.07.2026. Відповідачем не надано суду належних доказів існування раніше винесеної постанови про стягнення виконавчого збору у межах зазначеного виконавчого провадження, а також не наведено правового обґрунтування винесення такої постанови у 2026 році.

Також суд вказав, що спірне судове рішення стосується соціальної виплати, боржником за яким визначено орган соціального захисту населення, а його виконання здійснюється у межах бюджетного фінансування, передбаченого для забезпечення виконання рішень суду. За таких обставин наявні передбачені пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII підстави для незастосування виконавчого збору. Відповідачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій справі колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення. Отже, в даному випадку п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ не підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження № 63180189 було відкрите на виконання виконавчого листа № 200/2056/20-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 10.09.2020, про зобов`язання Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що прийняте судове рішення у справі № 200/2056/20-а має зобов`язальний характер, колегія суддів вважає, що порядок примусового виконання виконавчого листа, виданого за результатами розгляду цієї справи, не регламентується Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012, а передбачений Законом № 1404-VIII.

З огляду на вищевикладене, положення п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 320/1426/17-а.

Також, суд зауважує, що у державного виконавця були відсутні інші підстави, передбачені ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 26.08.2021 № 902, на яку посилався позивач та суд першої інстанції, прямо встановлено використання бюджетних коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду», у тому числі для забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» (п. 1, пп. 4 п. 5 Порядку).

Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на те, що виконавче провадження № 63180189 було відкрито 01.10.2020, а оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено лише 02.07.2026, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, вказаними положеннями передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору і в інших випадках, ніж при відкритті виконавчого провадження.

Системний аналіз положень Закону № 1404-VIII не дає підстав для висновку, про те, що неприйняття органами державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, є тією обставиною, яка взагалі унеможливлює подальше її прийняття в ході здійснення виконавчого провадження, за наявності законних підстав для стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обов`язок державного виконавця вирішити питання про стягнення виконавчого збору не припиняється внаслідок передачі виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби.

Посилання позивача на те, що про стягнення виконавчого збору не було вказано у постанові про відкриття виконавчого провадження не впливає на законодавчий обов`язок державного виконавця стягнути виконавчий збір з боржника за проведення виконавчого провадження.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та наявності підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року по справі № 520/21565/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов