КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
06 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7502/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.
розглянула матеріали адміністративного позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 , через представника Холоденка Р.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, 2023 рік - 14 календарних днів, 2024 рік - 14 календарних днів та 2026 рік - 14 календарних днів, загальною тривалістю 70 календарних днів;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, 2023 рік - 14 календарних днів, 2024 рік - 14 календарних днів та 2026 рік - 14 календарних днів, загальною тривалістю 70 календарних днів.
Ухвалою судді від 16.10.2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог, установлених частиною 6 статті 161 КАС України, та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з вимогою подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Зазначив, що позивач після звільнення зі служби в поліції не мав документального підтвердження щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. З метою з`ясування цього питання представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 25.09.2026 року, на який отримав відповідь від 29.09.2026 року. Лише після отримання цієї відповіді позивач отримав документальне підтвердження порушення свого права, що зумовило звернення до суду.
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Незнання особи про порушення прав через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Спір у цій справі стосується звільнення з публічної служби і виник у зв`язку з невиплатою позивачу при звільненні зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Для звернення до суду за вирішенням спорів про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Відповідно до частини 10 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №178 о/с від 20.02.2026 року капітана поліції ОСОБА_1 з 27.02.2026 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Наказано виплатити йому грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
Позивач не погоджується із тим, що йому при звільненні не була виплачена також грошова компенсація за дні невикористаної ним у 2015, 2022, 2023, 2024, 2026 роках додаткової відпустки, установленої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" для учасників бойових дій.
Предметом спору в цій справі є не правильність визначення розміру вже нарахованої грошової компенсації, а саме факт її ненарахування та невиплати.
Позивач 27.02.2026 року отримав копію наказу №178 о/с від 20.02.2026 року, у якому передбачено виплату компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за відповідні роки. Водночас у ньому відсутні відомості про кількість невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій та виплату грошової компенсації за таку відпустку. Таким чином, отримавши наказ про звільнення та ознайомившись із його змістом, позивач мав можливість установити, що питання виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в ньому не відображено.
Відсутність у наказі про звільнення відомостей про компенсацію за невикористану додаткову відпустку об`єктивно давала позивачу підстави для з`ясування питання щодо проведення з ним повного розрахунку при звільненні та, за необхідності, звернення до суду за захистом своїх прав. У справах такої категорії не передбачена обов`язковість досудового порядку вирішення спору.
Отже, у спірних правовідносинах дата вручення позивачу копії наказу №178 о/с від 20.02.2026 року є подією, з якою пов`язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
У частині 2 статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду. (див. постанови Верховного Суду від 25.06.2026 року у справі №520/25416/25, від 20.10.2026 року у справі №240/14064/25).
Суд зазначає, що звернення особи до суб`єкта владних повноважень із заявою чи адвокатським запитом щодо надання інформації про проведений розрахунок та отримання відповіді на таке звернення саме по собі не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду, якщо особа раніше дізналася або повинна була дізнатися про відповідне порушення свого права. Таке звернення може свідчити про вчинення особою активних дій щодо з`ясування стану своїх прав, однак не створює нового моменту початку перебігу строку звернення до суду.
Суд не заперечує право позивача після звільнення зі служби звернутися до відповідача для отримання інформації про складові грошового забезпечення, порядок їх обчислення, підстави нарахування чи ненарахування відповідних виплат. Водночас реалізація такого права має здійснюватися без невиправданого зволікання та з урахуванням установлених законом строків звернення до суду.
Аналогічний підхід щодо неприпустимості штучного зміщення початку перебігу строку звернення до суду шляхом направлення запитів після виникнення обставин, які свідчать про можливе порушення права, викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року у справі № 400/11972/24.
У цій справі позивач, отримавши наказ про звільнення зі служби 27.02.2026 року, мав можливість у межах установленого законом строку з`ясувати питання щодо проведення з ним остаточного розрахунку та нарахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Втім з`ясовувати обставини невиплати йому такої компенсації позивач почав лише у вересні 2026 року, вже після спливу тримісячного строку, установленого частиною 2 статті 233 КЗпП України, коли його представник звернувся до відповідача із адвокатським запитом.
Отже, отримання відповіді на адвокатський запит 29.09.2026 року не може вважатися новим моментом, з якого розпочався перебіг строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість дізнатися про можливе порушення свого права раніше.
Суд також зазначає, що сам факт відсутності у позивача окремого документа, який підтверджував би ненарахування та невиплату спірної компенсації, не свідчить про неможливість своєчасного звернення до суду. Позивач мав можливість отримати відповідну інформацію від відповідача безпосередньо після звільнення та до закінчення строку звернення до суду.
Представник позивача у заяві від 22.10.2026 року не вказав про існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд прийшов до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, а причини, наведені у заяві про поновлення строку, не є поважними, тому позовну заяву слід повернути згідно з ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
У Х В А Л И Л А:
Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О. А. ЧЕРНИШ