Рішення № 141290198 у справі № 380/12294/26 від 06.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року справа № 380/12294/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 134650035380 від 30.01.2026 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, ОСОБА_1 стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування за період з 11.02.1988 по 01.05.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 23.01.2026 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії за № 544 від 23.01.2026, довідки № 3 від 23.01.2026 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 5 від 23.01.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, виданих Департаментом гуманітарної політики управління адміністрування послуг Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного загального стажу та стажу державної служби, 23.01.2026 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою № 7929 про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої додала довідки про складові заробітної плати, видані Департаментом гуманітарної політики управління адміністрування послуг Львівської міської ради. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Черкаській області (за принципом екстериторіальності) прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії від 30.01.2026 №124650035380 у зв`язку з тим, що робота в органах місцевого самоврядування не відноситься до посад державної служби.

Позивачка вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби і мала не меш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З метою поновлення порушеного права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

02.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ГУ ПФУ в Черкаській області розглянуто заяву позивачки та прийнято рішення від 30.01.2026 № 134650035380 про відмову у перерахунку пенсі відповідно до Закону України «Про державну службу». Наголошує, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII зараховуються періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до набрання чинності Законом № 2493-ІІІ. Вказує, що стаж державної служби позивачки становить 7 років 1 місяць 3 дні. Крім того звертає увагу, що перебирання судом повноважень щодо призначення (перерахунку) пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

14.07.2026 третя особа подала письмові пояснення, у яких виклала заперечення щодо пред`явленого позову. Свою позицію мотивує тим, що обов`язковою умовою для збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Вказує, що оскільки за даними трудової книжки у позивачки відсутній стаж на посадах державної служби, то відсутні підстави для переходу на пенсію за віком відповідно до норм цього Закону. Крім того покликаючись на приписи п. 5 порядку №622 наголошує, що довідки про заробітну плату не є підставою для перерахунку пенсії.

20.07.2026 представниця позивачки подала відповідь на відзив, у якій виклала міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до записів трудових книжок від 03.12.1981 серії НОМЕР_2 , від 02.06.2014 серії НОМЕР_2 позивачка, починаючи з 11.02.1988, має такий трудовий стаж:

- 11.02.1988 - призначена інструктором відділу економічного і соціального розвитку міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів по переводу;

- 01.04.1991 - переведена на посаду економіста ІІ кат. економічного управління;

- 14.01.1993 - у зв`язку з ліквідацією виконкому і економічного управління призначена по переводу економістом І категорії відділу організаційного та міжнародних зв`язків міськадміністрації;

- 01.02.1994 - переведена на посаду інструктора, спеціаліста І-ої категорії відділу організаційного та міжнародних зв`язків;

- 21.08.1995 - в зв`язку з утворенням департаментів переведена спеціалістом І ої (першої) категорії сектору контролю за виконанням ухвал сесій, рішень виконкому та інших документів департаменту організаційного та інформаційного забезпечення роботи міської Ради та виконкому;

- 01.08.2000 - переведена з кадрового резерву на посаду головного спеціаліста сектору контролю за виконанням нормативних актів апарату виконавчого комітету міської ради;

- 14.08.2002 - у зв`язку з реорганізацією виконавчих органів міської ради переведена на посаду головного спеціаліста сектору контролю організаційного відділу;

- 01.04.2004 - переміщена з займаної посади на рівнозначну посаду головного спеціаліста сектора реєстрації відділу адміністративних послуг організаційно інформаційного управління Львівської міської ради;

- 04.01.2007 - у зв`язку з реорганізацією переведена на посаду головного спеціаліста відділу адміністративних послуг адміністративно-господарського управління;

- 16.10.2009 - відділ адміністративних послуг перейменовано у відділ «Центр обслуговування мешканців»;

- 02.06.2014 - переведена з кадрового резерву на посаду адміністратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління. Збережено 11-ий (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад;

- 02.01.2017 - переведена на посаду адміністратора відділу адміністративних послуг управління адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради;

- 01.04.2024 - переведена на посаду адміністратора відділу адміністративних послуг управління адміністративних послуг департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;

- 30.04.2025 - звільнена з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що позивачка:

- 31.05.1994 - прийняла Присягу державного службовця, посаду віднесено до 6-ої категорії і присвоєно 13-ий ранг державного службовця

- 01.02.1999 - присвоєно 12-ий (дванадцятий) ранг державного службовця в межах шостої категорії посад;

- 01.02.2001 - відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу» присвоєно черговий 11 (одинадцятий) ранг державного службовця;

- 04.07.2001 - посада віднесена до 6 (шостої) категорії посад органів місцевого самоврядування. Збережено присвоєний 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування. Складена Присяга посадової особи місцевого самоврядування;

- 01.07.2014 - присвоєно черговий 10-ий (десятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад;

- 01.07.2016 - присвоєно черговий 9-ий (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад.

Крім того, у трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.12.1981 міститься запис про зміну прізвища на ОСОБА_2 (з ОСОБА_3 ) на підставі свідоцтва про укладення шлюб. Запис засвідчений підписом і печаткою.

23.01.2026 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додала довідки №3 від 23.01.2026 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), №5 від 23.01.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебувала на державній службі, видані Департаментом гуманітарної політики управління адміністрування послуг Львівської міської ради.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Черкаській області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 30.01.2026 №134650035380.

За змістом рішення «На пенсію відповідно до Закону № 889 мають право особи, які на день набрання чинності Закону № 889 займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України або на день набрання чинності Закону № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016.

Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 працювала у виконавчому комітеті Львівської міської ради народних депутатів з 11.02.1988 та 31.05.1994 прийняла присягу державного службовця, присвоєно 13-ий ранг державного службовця, з 04.07.2001 року зазначену посаду віднесено до посад органів місцевого самоврядування. Заявниці присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування та складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Стаж державної служби ОСОБА_1 становить 7 років 1 місяць 3 дні.

З огляду на зазначене, відділ перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняв рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою заявою від 23.01.2026».

Вважаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачці у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу, оскільки вона працювала на посадах не віднесених до категорії посад державних службовців.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється, відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Згідно з 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28.12.1993), на яку є покликання у п. 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок №283).

Згідно з п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - порядок №229).

За змістом п. 4 порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За правилами ст. 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).

За змістом ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі ст. 14 Закону №2493-IIІ в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:

- п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Частиною 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, період роботи до набрання чинності Законом №889-VIII на посадах у виконкомі Львівської міської ради народних депутатів, Виконавчому комітеті Львівської міської ради, Львівській міській раді, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 в справі №500/6640/16, від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.

Згідно з записами трудових книжок від 03.12.1981 серії НОМЕР_2 , від 02.06.2014 серії НОМЕР_2 позивачка працювала: за період з 11.02.1988 до 01.04.1991 - на посаді інструктором відділу економічного і соціального розвитку міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів; з 01.04.1991 до 14.01.1993 - на посаді економіста ІІ кат. економічного управління; з 14.01.1993 до 01.02.1994 - на посаді економіста І категорії відділу організаційного та міжнародних зв`язків міськадміністрації, з 01.02.1994 до 21.08.1995 - на посаді інструктора, спеціаліста І-ої категорії відділу організаційного та міжнародних зв`язків, з 21.08.1995 до 01.08.2000 - на посаді спеціаліста І ої (першої) категорії сектору контролю за виконанням ухвал сесій, рішень виконкому та інших документів департаменту організаційного та інформаційного забезпечення роботи міської Ради та виконкому; з 01.08.2000 до 14.08.2002 - на посаді головного спеціаліста сектору контролю за виконанням нормативних актів апарату виконавчого комітету міської ради; з 14.08.2002 до 01.04.2004 - на посаді головного спеціаліста сектору контролю організаційного відділу; з 01.04.2004 до 04.01.2007 - на посаді головного спеціаліста сектора реєстрації відділу адміністративних послуг організаційно інформаційного управління Львівської міської ради; з 04.01.2007 до 16.10.2009 - на посаді головного спеціаліста відділу адміністративних послуг адміністративно-господарського управління; з 16.10.2009 до 02.01.2017 - на посаді адміністратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління; з 02.01.2017 до 01.04.2024 - на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг управління адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради; з 01.04.2024 до 30.04.2025 - на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг управління адміністративних послуг департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 30.01.2026 №134650035380 та підтверджено відповідачем у заяві по суті справи, до стажу державної служби позивачці зараховано 07 років 01 місяців 03 дні, а саме з 31.05.1994 (момент прийняття присяги державного службовця) до 04.07.2021 (посаду, яку обіймала позивачка, віднесено до посад органів місцевого самоврядування).

Суд враховує, що позивачці період роботи з 11.02.1988 до 01.05.2016 враховано до страхового стажу, що підтверджується формою РС-право.

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що робота позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування (з 11.02.1988 до 30.05.1994 (6 років 03 місяці 20 днів) та (з 04.07.2001 до 01.05.2016 (14 років 09 місяців 28 днів) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Враховуючи вищенаведене, суд виснує, що на момент звернення позивачки до ГУ ПФУ у Львівській області (23.01.2026) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивачка досягла 62 річного віку, має страховий стаж понад 43 роки, на день набрання чинності Законом №889-VIII перебувала на посаді державної служби, а стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, з урахуванням періоду, який відповідач не заперечує (07 років 01 місяців 03 днів) та з урахуванням тих періодів роботи, які суд зобов`язав відповідача зарахувати до стажу державної служби, становив станом на 01.05.2016 - понад необхідних 10 років.

Відтак, відмова відповідача в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивачки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 23.01.2026.

Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання пенсійного органу призначити та виплачувати з 23.01.2026 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII на підставі заяви про призначення/перерахунок пенсії за № 544 від 23.01.2026, довідки № 3 від 23.01.2026 та довідки № 5 від 23.01.2026, виданих Департаментом гуманітарної політики управління адміністрування послуг Львівської міської ради, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках, не оцінювались. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач відмовив позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Відтак, позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести позивачку з 23.01.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №889-XIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 11.02.1988 та 31.05.1994 та з 04.07.2001 до 01.05.2016.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, незалежно від формулювання позовних вимог, зазначених у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у перерахунку пенсії від 30.01.2026 №134650035380.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 23.01.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 11.02.1988 до 30.05.1994 та з 04.07.2001 до 01.05.2016.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000; ЄДРПОУ 21366538).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Андрусів Уляна Богданівна