Рішення № 141290955 у справі № 504/1080/26 від 06.11.2026

Справа №504/1080/26

Провадження №2/504/2831/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря - Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, юридична адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

12.03.2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) - Магіс О.О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 1990,80 грн надміру виплачених бюджетних коштів, а також судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачу як учаснику бойових дій з 01.08.2023 року призначено пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 284,40 грн на місяць відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389 (далі - Порядок № 389).

За довідкою відділу опрацювання документації № 2 від 25.03.2024 року № 5082/05-16 за період з 01.08.2023 року по 28.02.2024 року утворилася переплата пільги в сумі 1990,80 грн «у зв`язку з неправомірним нарахуванням пільги на садовий будинок».

Відповідачу надсилалися листи від 01.04.2024 року № 1500-0504-8/49006 та від 05.12.2024 року № 1500-0404-8/186574 з пропозицією добровільно повернути кошти, однак кошти він не повернув.

Правовими підставами позову позивач визначив п. 3-1 та п. 14 Порядку № 389, п. п. 125, 127 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 (далі - Положення № 848), а також ст. ст. 1166, 1212 ЦК України.

Рух справи.

Ухвалою судді від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2026 року.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що з огляду на ціну позову (1990,80 грн), предмет спору та характер правовідносин ця справа могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, однак провадження у ній помилково відкрито за правилами загального позовного провадження. На думку суду, такий порядок розгляду не обмежив, а розширив процесуальні гарантії сторін, які мали можливість подати заяви по суті справи, клопотання та докази як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті. Тому це не впливає на законність розгляду справи та не порушує прав учасників справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Явка учасників справи.

Позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Про дату, час та місце розгляду справи по суті їх повідомлено належним чином у порядку ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судових повісток до їхніх електронних кабінетів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві / клопотанні просила розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням рішення в загальному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.10.2005 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Буньковською С.С. за № 565, відповідач є власником садового будинку загальною площею 51,2 кв.м, житловою площею 34,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0055.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 27.04.2023 року (індексний номер 330499815) тип об`єкта - «садовий будинок». Згідно з технічним паспортом, виготовленим ПП «Варіант» 04.04.2023 року, будинок двоповерховий, загальна площа 51,2 кв.м.

За цією адресою відповідач зареєстрований та проживає, що зазначено і самим позивачем у позовній заяві.

23.08.2023 року відповідач звернувся до Суворовського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як учасник бойових дій та декларацією про доходи сім`ї пільговика.

У заяві відповідач зазначив своє місце проживання: АДРЕСА_2 , загальну та опалювану площу будинку - 51,20 кв.м, кількість поверхів - 2, а також те, що житлово-комунальні послуги (водопостачання, постачання електричної енергії) йому надає СТ «Дельта».

Технічний паспорт на садовий будинок та витяг з Державного реєстру речових прав містяться в особовій справі відповідача, яку позивач долучив до позову як доказ.

Відповідачу призначено пільгу на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 284,40 грн на місяць з 01.08.2023 року.

Службовою запискою від 21.03.2024 року № 11294/03-16 позивач встановив «безпідставне нарахування пільги ОСОБА_1 на садовий будинок».

Згідно з протоколом розрахунку надміру виплаченої суми пільги, затвердженим довідкою від 25.03.2024 року № 5082/05-16, за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року відповідачу виплачено пільгу в загальній сумі 1990,80 грн (по 284,40 грн щомісяця), яку позивач вважає надміру виплаченою.

Рішенням від 29.03.2024 року № 66 про утримання надміру виплачених сум пільг позивач визначив, що «у зв`язку з помилковим нарахуванням утворилася переплата в сумі 1990 грн 80 коп.». У листі від 01.04.2024 року № 1500-0504-8/49006, надісланому відповідачу, підставою переплати також зазначено «помилкове нарахування».

Суд звертає увагу, що в протоколі розрахунку зазначено номер електронної особової справи [номер приховано], а в рішенні № 66 та в листі від 01.04.2024 року - [номер приховано]; період переплати визначено в різних документах як з 01.08.2023 року по 28.02.2024 року, по 29.02.2024 року та по «39.02.2024 року».

Щодо предмета позову.

У позовній заяві та в її прохальній частині позивач називає стягувані кошти «надміру виплаченою житловою субсидією» і посилається на п. п. 125, 127 Положення № 848.

Водночас з усіх наданих позивачем доказів (заява відповідача від 23.08.2023 року, протокол розрахунку, рішення № 66, листи-повідомлення) судом встановлено, що відповідачу житлова субсидія не призначалася. Відповідач отримував пільгу на оплату житлово-комунальних послуг як учасник бойових дій на підставі Порядку № 389.

Житлова субсидія та пільга на оплату житлово-комунальних послуг є різними видами державної соціальної допомоги з різними правовими підставами та порядком надання. Тому Положення № 848, яке регулює порядок надання житлових субсидій, до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України суд розглядає спір щодо стягнення саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки саме ці фактичні обставини наведено позивачем в обґрунтування позову.

Норми права та їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Пільга на оплату житлово-комунальних послуг, яка надається учаснику бойових дій за рахунок коштів державного бюджету, є соціальною виплатою, наданою фізичній особі як засіб до існування, а тому на неї поширюється дія ст. 1215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц виснувала, що законодавцем передбачено два винятки із загального правила про неповернення таких виплат: якщо виплата є результатом рахункової помилки особи, яка її проводила, та у разі недобросовісності набувача виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими проведено виплату, а також добросовісність набувача презюмуються, і тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у справі № 332/2805/18 дійшов висновку, що надміру виплачена державна соціальна допомога на оплату житлово-комунальних послуг може бути стягнута з отримувача лише тоді, коли переплата сталася з його вини, зокрема внаслідок подання ним документів з недостовірними відомостями. Недобросовісність отримувача має довести позивач.

Спеціальна норма - п. 14 Порядку № 389, на яку посилається сам позивач, - також передбачає повернення пільговиком суми пільги, перерахованої (виплаченої) надміру, лише якщо це сталося «внаслідок свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями».

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, п. 71) наголосив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічні висновки викладено в рішеннях ЄСПЛ у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії».

Оцінка доказів та висновки суду.

Суд переконаний, що позивачем не доведено ні наявності рахункової помилки, ні недобросовісності відповідача.

По-перше, рахункова помилка - це помилка в арифметичних підрахунках. Позивач не стверджує, що пільгу розраховано арифметично неправильно. Його доводи зводяться до того, що пільгу взагалі не слід було призначати на садовий будинок. Тобто йдеться про помилку в правовій оцінці права відповідача на пільгу, допущену самим органом, а не про рахункову помилку.

По-друге, у власних документах - рішенні від 29.03.2024 року № 66 та листі від 01.04.2024 року - позивач прямо зазначив причиною переплати «помилкове нарахування». Тим самим позивач визнав, що переплата сталася внаслідок його власної помилки.

По-третє, суд не встановив, що відповідач свідомо подав документи з недостовірними відомостями. Навпаки, відповідач у заяві від 23.08.2023 року правильно зазначив свою адресу в садівничому товаристві «Дельта», площу будинку (51,20 кв.м), кількість поверхів, а також те, що послуги йому надає СТ «Дельта». Технічний паспорт та витяг з Державного реєстру речових прав, у яких об`єкт прямо визначено як «садовий будинок», були в розпорядженні позивача на час призначення пільги.

Позначка «будинок індивідуальний» у бланку заяви не є недостовірною інформацією, оскільки бланк передбачає вибір лише між індивідуальним та багатоквартирним будинком, і садовий будинок відповідача дійсно не є багатоквартирним.

Посилання в протоколі розрахунку на лист ГУ ПФУ в Закарпатській області від 19.03.2024 року № 0700-0310-9/18986 «щодо недостовірних даних внесених заявником до заяви про надання пільг» суд не бере до уваги, оскільки самого листа позивач суду не надав, а в протоколі не зазначено, які саме дані є недостовірними. Такі твердження ґрунтуються на припущеннях і спростовуються змістом самої заяви відповідача.

Отже, позивач, маючи всі відомості про те, що об`єкт є садовим будинком, призначив та протягом семи місяців виплачував відповідачу пільгу, а згодом самостійно змінив оцінку його права на неї. На думку суду, ризик такої помилки державного органу покладається на державу і не може бути перекладений на добросовісного отримувача.

По-четверте, посилання позивача на п. 3-1 Порядку № 389, який зобов`язує пільговика протягом 30 днів повідомляти про зміну обставин, що впливають на надання пільг, є безпідставним. Жодних змін обставин після призначення пільги не відбулося: відповідач з 2023 року проживав у тому самому садовому будинку, а склад сім`ї, категорія пільговика та перелік послуг не змінювалися.

По-п`яте, ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, регулює відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями. Однак отримання відповідачем пільги на підставі рішення самого позивача не є неправомірною дією, якою завдано шкоди. Спірні правовідносини є кондикційними і регулюються главою 83 ЦК України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 1215 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виплачена відповідачу пільга в сумі 1990,80 грн поверненню не підлягає, а позов слід залишити без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Тому сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, п. 14 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, юридична адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. К. Барвенко