Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/101/26
Провадження № 2/506/162/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Окни Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про зобов`язання надання звіту по сплаченим аліментам,-
ВСТАНОВИВ:
04.02.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_2 надати детальний звіт про використання нею, сплачених позивачем аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у сумі 112205,35 грн. за період з 01 серпня 2024 р. по день винесення рішення по справі, а також надалі надавати звіти про використання нею аліментів на утримання доньки, за період з дня винесення рішення суду по останній день виплати аліментів - 26 грудня 2028 року.
Ухвалою від 09.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.
16.02.2026 року від представника позивача адвоката Кресюна В.А. надійшла уточнена позовна заява, однак ухвала суду від 09.02.2026 року виконана лише частково.
Ухвалою від 18.02.2026 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків.
27.02.2026 року від представника позивача адвоката Кресюна В.А. надійшла уточнена позовна заява.
04.03.2026 року отримано відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача.
04.03.2026 року відкрито провадження по справі та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області
03.04.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
27.05.2026 року від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату.
10.08.2026 року від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.
Ухвалою від 25.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 28.10.2026 року у прийнятті до розгляду клопотання представника позивача - адвоката Кресюна Василя Андрійовича про уточнення правової позиції від 28.10.2026 року по даній справі, у якому сторона позивача фактично змінила позовні вимоги - відмовлено та вказане клопотання повернуто заявнику.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовим наказом Красноокнянського районного суду Одеської області від 26.07.2024 р. у справі № 506/607/24 р. з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 липня 2024 року. Крім того, відповідач у травні 2024 року звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Рішенням Окнянського районного суду Одеської області у справі №506/606/24 від 08.08.2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільно нажитим майном подружжя та його розподіл задоволено частково; здійснено розподіл майна подружжя; також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці в долях, що складає 67179,85 грн; позовні вимоги в частині поділу частини майна залишено без розгляду. На виконання судового наказу позивач сплачує на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 та за період з вересня 2024 року по грудень 2025 року всього ним сплачено 112205,35 грн. Разом з тим, незважаючи на регулярну сплату аліментів на утримання доньки, остання звертається до позивача з проханням придбати їй одяг, гаджет та надавати їй додаткові кошти, оскільки, як стверджує відповідач, аліментів, які сплачує позивач, не достатньо для утримання доньки. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією надавати йому звіт про те, на які цілі відповідач витрачає сплачені ним аліменти, однак відповідач відмовилась надавати такий звіт, стверджуючи, що кошти вона повністю витрачає на доньку. Також позивач особисто звертався до Органу опіки та піклування з питанням щодо спонукання до того, щоб відповідач надавала йому звіти щодо того, яким чином вона розпоряджається аліментами на утримання доньки, але йому надали відповідь про те, що вони цими питаннями не займаються та порекомендували йому звернутися з позовом до суду. У лютому 2026 р. позивач повторно звернувся з заявою до органу опіки та піклування з метою ініціювання перевірки щодо цільового витрачання відповідачем аліментів. 25.02.2026 року Службою у справах дітей йому було надано висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_3 , згідно з яким розмір аліментів на дитину не перевищує двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить менше двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Разом з тим, позивач не погоджується з зазначеним висновком в частині того, що розмір аліментів не перевищує двох прожиткових мінімумів відповідного віку, оскільки у 2025 році прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становив 3196 грн. Позивач в середньому за місяць 2025 р сплачував 6921,90 грн, що становить більш ніж 2 прожиткові мінімуми на дитину, віком від 6 до 18 років (6921,90 грн:2=3460,95 грн). Позивач, крім того, що належним чином виконує рішення Окнянського районного суду Одеської області та належним чином виплачує аліменти у розмірі від 6737,04 грн до 7176,17 грн. також надав суду перелік товарів, продуктів харчування та коштів, які він особисто витратив на утримання доньки ОСОБА_5 за період з 01.08.2024 року по день подання позову до суду, всього на загальну суму 33840 грн. Позивач не має можливості контролювати цільове використання аліментів, але, на думку сторони позивача, він має всі підстави для сумніву в їх цільовому використанні, а також є підозра, що відповідач значну частину коштів використовує у своїх цілях. Відповідач не надає звіту про їх цільове використання, орган опіки та піклування не допоміг позивачу в цьому питанні, оскільки наявність декількох чеків та наявність продуктів харчування, на думку сторони позивача, не є доказами цільового використання аліментів, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом, оскільки в інший спосіб захистити свої права у позивача немає.
Відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому відповідач позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначила, посилання позивача на те, що нібито вона стверджує, що розміру аліментів, які сплачує позивач, недостатньо для утримання доньки, є лише особистою думкою позивача, яка нічим не підтверджена. Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що на прохання доньки він придбав останній смартфон, оскільки купівля смартфону позивачем була здійснена виключно за ініціативою позивача та стала сюрпризом для доньки. Так, у доньки була необхідність заміни старого смартфону і вони з донькою домовились, що будуть відкладати певну суму з аліментів з цією метою, оскільки витратити одразу всю суму аліментів, якої навряд чи вистачило б для купівлі нового смартфону, було б не раціонально, так як є ще базові потреби дитини. Крім того, у позовній заяві позивач наводить перелік товарів, продуктів харчування та коштів, які він особисто витратив на утримання доньки, однак не надає жодних доказів, які б підтверджували такі його дії. Вона не погоджується звітувати особисто позивачу про використання коштів, оскільки це порушує її власні кордони. Нецільове використання нею аліментів позивачем не доведено. При цьому, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом інспекційних відвідувань одержувача аліментів. У висновку органу опіки та піклування вказано, що одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, а дитина забезпечена всім необхідним, відповідно до своїх потреб. Тому, на переконання відповідача, вимога позивача «звітувати йому особисто» є спробою встановити контроль, не передбачений законом, що розцінюється відповідачем як психологічний тиск.
У судовому засіданні 28.10.2026 року позивач та його представник на задоволенні позову наполягали з підстав, зазначених у позовній заяві. При цьому позивач зазначив, що фактично підставою зверення до суду є неприязні стосунки з відповідачем, оскільки вона відмовляється з ним спілкуватися. Також позивач пояснив, що з дитиною спілкується майже кожного дня, дитина усім забезпечена: гарно вдіта, добре харчується, має все необхідне для навчання, однак він вважає, що відповідач мала б відкладати частину коштів на майбутнє дитини, а не витрачати все зараз, тому він і звернувся до суду.
Відповідач у судовому засіданні 28.10.2026 року позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області Чаповська Л.М. залишила вирішення спору на розсуд суду та пояснила, що при здійсненні інспектування також було проведено бесіду з дитиною ОСОБА_6 , за результатами якої було встановлено, що дитина забезпечена всім необхідним відповідно до її потреб.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.23/.
Судовим наказом Красноокнянського районного суду Одеської області від 26.07.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 липня 2024 року /а.с.24/.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин першої-другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Разом з цим, згідно з частиною першою статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
У статті 17 СК України визначено, що орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку (пункту 2 частини друга статті 18 СК України).
Аналіз пункту 2 частини другої статті 18 СК України дає підстави для висновку, що критерії правомірності примусу учасника сімейних відносин до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.02.2021 року у справі №751/1396/19.
Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 8-10 якого уході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину. У разі якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку. У разі якщо розмір аліментів складає понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім`я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.
П.13 Порядку передбачено, що у разі якщо під час обстеження умов проживання дитини не вдалося об`єктивно з`ясувати стан задоволення її індивідуальних потреб, служба у справах дітей може звернутися із запитами: до закладів освіти, охорони здоров`я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров`я дитини (зокрема, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, забезпеченням її необхідними ліками у разі потреби тощо), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних; до надавачів житлово-комунальних послуг щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.
За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Отже, саме на орган опіки та піклування покладено здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, який може здійснюватися як власною ініціативою органу, так і за заявою платника. Для платника аліментів у разі нецільового витрачання аліментів передбачено право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 711/11054/17 (провадження № 61-42009св18).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства(ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
На підтвердження факту сплати аліментів позивач надав копії розрахункових листів по заробітній платі за місцем роботи за період з вересня 2024 року по червень 2025 року, з серпня 2025 року по грудень 2025 року, з березня 2026 року по червень 2026 року /а.с.28-36, 122-123/.
Позивач звертався до відповідача з листом, в якому просив надати йому звіт про використання аліментів, а також звернув увагу на необхідності використання аліментів за цільовим призначенням /а.с.13/.
Крім того, позивач звернувся до органу опіки та піклування з метою здійснення контролю за цільовим використанням сплачених ним аліментів на дитину ОСОБА_7 відповідачем.
При цьому, виходячи із аналізу другого речення ч.1 ст.186 СК України, згідно з яким «за заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці», з метою ініціювання здійснення інспекційного відвідування одержувача аліментів, платник аліментів має підтвердити відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів.
Таким доказом може бути відповідна інформація від державного виконавця за місцем виконання судового наказу про стягнення аліментів.
Слід зауважити, що позивачем суду не надано належних доказів відсутності у нього заборгованості зі сплати аліментів на дитину ОСОБА_7 . При цьому, з наданих позивачем розрахункових листів неможливо встановити таку інформацію, оскільки в них містяться лише відомості щодо розміру утриманих аліментів, без конкретизації, на утримання якої саме особи утримуюються аліменти, а також в них відсутня інформація щодо наявності чи відсутності у платника аліментів заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, затвердженого керівником служби у справах дітей Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 25.02.2026 року, 24 лютого 2026 року було проведено інспекційне відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_3 , в присутності матері ОСОБА_2 . Розмір аліментів на дитину не перевищує двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини. У дитини є одяг відповідно сезону, забезпечена шкільним приладдям, на момент перевірки був добрий запас продуктів харчування, за основу беруть вподобання дитини. Одержувачем аліментів пред`явлено електронні чеки на засоби гігієни для дитини, а також електронні чеки на кишенькові кошти дитини (на картку дитини). За результатами бесіди з дитиною з`ясовано, що дитина забезпечена всім необхідним відповідно до потреби. За результатами інспекційного відвідування зроблено висновок про те, що одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить менше двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку /а.с.10/.
Таким чином, інспекційним відвідуванням не встановлено фактів нецільового витрачання відповідачем аліментів, сплачених позивачем на дитину ОСОБА_7 .
При цьому, посилання позивача на некоректне зазначення у висновку за результатами інспекційного відвідування про те, що розмір аліментів не перевищує двох прожиткових мінімумів, яке обґрунтоване тим, що у 2025 році прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становив 3196 грн, а позивач у 2025 році сплачував аліменти в середньому в розмірі 6921,90 грн, що становить більш ніж два прожиткових мінімуми на дитину від 6 до 18 років, суд відхиляє з огляду на те, що вказане інспекційне відвідування було проведене не у 2025 році, а 24.02.2026 року. Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року становить 3512 грн, тобто 2 розміри прожиткового мінімуму складає 7024 грн (3512 грн *2). Доказів сплати позивачем аліментів у січні 2026 року у розмірі, який перевищує 7024 грн, позивачем в порушення ст.81 ЦПК України не надано.
Долучений до позовної заяви список товарів, які, за посиланням позивача, він особисто придбав для доньки ОСОБА_8 /а.с.14/, жодним чином не обґрунтовує використання коштів сплачених позивачем як аліменти на утримання дитини з боку відповідача не за цільовим призначенням. До того ж вказаний список не містить інформації щодо дати придбання вказаних товарів, а, окрім того, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів фактичного придбання вказаних товарів, а також доказів їх придбання саме для доньки ОСОБА_8 . При цьому, платнику аліментів законом не заборонено, крім сплати аліментів за судовим рішенням, за власною ініціативою придбавати дитині речі чи надавати кошти.
Інших доказів нецільового використання відповідачем аліментів, сплачених позивачем на дитину ОСОБА_7 , позивачем в порушення ст.81 ЦПК України не надано.
Таким чином, службою у справах дітей Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області проведено перевірку за заявою позивача шляхом здійснення інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину відповідачем та встановлено, що відповідач забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів. Фактів нецільового витрачання відповідачем аліментів в ході судового розгляду не встановлено.
При цьому, згідно з п.14 вищевказаного Порядку, чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Таким чином, законом не передбачено обов`язку одержувача аліментів надавати звіти щодо цільового використання аліментів особисто платнику аліментів.
Крім того, за змістом вимог ст.186 СК України в разі виникнення спору з приводу нецільового використання аліментів факт нецільового використання коштів має бути встановлений під час розгляду справи при застосуванні ч.2 ст.186 СК України, якою передбачено, що у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадбанку України.
З врахуванням обставин справи та норм ч.2 ст.186 СК України суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача надавати позивачу детальні звіти щодо використання аліментів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки задоволення таких вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного права стягувача аліментів, у разі встановлення факту його порушення. Належним способом захисту порушеного права є звернення до суду із вимогами відповідно ч.2 ст.186 СК України. Разом з тим, з вимогами про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадбанку України позивач до суду належним чином не звертався.
Таким чином, враховуючи те, що в ході розгляду справи судом не встановлено факту нецільового використання аліментів відповідачем та, як наслідок, порушення відповідачем прав та інтересів дитини ОСОБА_8 , а також те, що законом не передбачено обов`язку одержувача аліментів надавати звіти щодо цільового використання аліментів особисто платнику аліментів та те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Так як у задоволенні позову відмовлено повністю, то понесені позивачем судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.186 СК України, ст.ст.4, 5, 13, 81, 89, 141, 265, 273, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924, місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, селище Окни, вул.Незалежності, 2) про зобов`язання надання звіту по сплаченим аліментам - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст рішення виготовлено 05.11.2026 року.
Суддя О.С. Бурдинюк