Рішення № 141292210 у справі № 474/507/26 від 06.11.2026

Справа № 474/507/26

Провадження № 2/474/496/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОММАРКЕТ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

09.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОММАРКЕТ'' (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8381935 у розмірі 6 862 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.06.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1БАНК») та відповідачем було укладено електронний договір про надання коштів у кредит № 8381935, згідно якого кредитодавець надав позичальнику, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок останнього НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 1 700 грн. на строк 360 днів зі сплатою процентів 0,95% в день та комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (293 грн. 25 коп.), та неустойки у розмірі 85 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора надісланий на вказану позичальником електронну адресу.

Відповідач порушив строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором кредиту у сумі 6 862 грн. 90 коп., з яких: 1 700 грн. 00 коп. за основною сумою боргу, 1 469 грн. 65 коп. - за процентами, 293 грн. 25 коп. - за комісією, 3 400 грн. - за пенею/неустойкою.

16.10.2025р. між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, у т.ч. і за договором № 8381935, укладеними з відповідачем, у сумі заборгованості 6 862 грн. 90 коп.

За таких обставин позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 8381935 у заявленому розмірі.

17.09.2026р. представниця відповідача Зачепіло З.Я. подала до суду Заяву, у якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Як на підставу заперечень проти позову посилається на наступне. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим.

Зокрема, відповідно до умов договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті ТОВ «1БАНК» . Згідно до Договору, датою укладення договору між товариством та клієнтом є дата його підписання, а договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів. Надана копія договору не містить підпису відповідача.

Позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами наданого кредиту та взагалі отримував кредитні кошти.

Згідно із позовною заявою, право вимоги за вищезазначеним правочином відступлено первісним кредитором (позичальником) на користь позивача, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», згідно з Договором факторингу. Відповідно до Реєстру прав вимог до договору факторингу №16/10/25-01 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6 862 грн. 90 коп. Однак, відповідач, не був повідомлений про зміну кредиторів за даним кредитним договором. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом та якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаними кредитними договорами. Таким чином, вимоги пред`явленого позову недоведені.

Надані позивачем кредитний договір, договори переуступки права вимоги, розрахунки заборгованості відповідач вважає неналежними доказами, оскільки дані докази доводять перехід прав від первісних кредиторів до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. Реєстр права вимоги, не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не може бути доказом в справі на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов`язань перед позивачем.

Належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Однак, у даному випадку, позивачем на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку. При цьому, у договорі, укладеному з первинним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. У наданих документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідного договору, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цього договору. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.

Укладена додаткова угода до договору позики не була передбачена умовами основного договору та не відповідає вимогам чинного законодавства. Доповнення до договору можливі лише за згодою сторін, а укладення угоди без такої згоди не тягне жодних правових наслідків для сторони, що не брала участі в її підписані. Така угода не може породжувати жодних правових наслідків для відповідача, оскільки вона була підписана без його участі та волевиявлення, не відповідає вимогам законодавства щодо форми та порядку внесення змін до договору, а також суперечить змісту основного договору позики.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.

Умовами кредитного договору 476193-КС-001 від 31.03.2024р. визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Вимога про сплату комісії за надання кредиту суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування.

Представниця відповідача також просила застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 3 400 грн. 00 коп. - п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Зазначила, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 6 ст.19 ЦПК України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 ЦПК України вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 500 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

25.09.2026р. представниця позивача Ткаченко Ю.О. подала Відповідь на відзив, у якому просила позовні вимоги задовольнити повністю. У Відповіді на відзив вказала, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики № 8381935 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано оферту) одноразовим ідентифікатором (685872), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору. Відповідно до ст. 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, відповідно. Таким чином, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020р. (справа№732/670/19), від 12.01.2021р. (справа №524/5556/19), від 31.08.2022р. (справа №280/4456/20), від 09.02.2023р. (справа №640/7029/19). У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори.

Твердження представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: 1) електронна платіжна інструкція від 14.06.2025р. видана ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА»; 2) довідка № КД-000003905 від 05.11.2025р. видана платіжною системою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА»; 3) лист №16/10/25-17413 від 16.10.2025р. виданий позикодавцем, що підтверджує видачу/перерахування коштів на банківську карту відповідача. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком- еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Пунктом 5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).

Твердження представника відповідача, стосовного того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру прав вимог №16/10/25- 01 від 16.10.2025р. в порядку визначеному договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025р. У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Доказів про визнання договору факторингу - не дійсним та/або виконання відповідачем своїх обов`язків перед первісним кредитором - не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2.2.8 договору встановлено комісію за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 293 грн. 25 коп.). Згідно п. 6.2 договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.8 п. 2.2. Договору. Отже, нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Сторона відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучила (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контррозрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

Також, 25.09.2026р. представниця позивача ОСОБА_2 подала Заяву про зменшення позовних вимог, у якій вказала, що у зв`язку з отриманням заперечень сторони відповідача проти нарахування пені/неустойки, позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені 3 400 грн. 00 коп., та у підсумку, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3 462 грн. 90 коп., з них: 1 700 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 469 грн. 65 коп. - сума заборгованості за процентами; 293 грн. 25 коп. - сума заборгованості за комісією.

Представники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судові засідання призначені на 11.09.2026р. та 06.11.2026р. не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві представник позивача ОСОБА_3 та у клопотанні від 30.06.2026р., 21.09.2026р. представниця позивача Ткаченко Ю.О. просили розглядати справу за відсутності представника.

Відповідач в судові засідання призначені на 11.09.2026р. та 06.11.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду, шляхом направлення судових повісток рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованою адресою місця проживання, та до електронного кабінету представниці відповідача, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.

Представниця відповідача ОСОБА_4 , після вступу у справу, 03.09.2026р., в судове засідання призначене на 11.09.2026р. не з`явилася. Водночас 03.09.2026р. звернулася до суду із заявою про приєднання її як учасника справи - представника ОСОБА_1 , та про відкладення судового засідання, що призначене на 11.09.2026р. на іншу дату у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача.

У судове засідання призначене на 06.11.2026р. представниця відповідача ОСОБА_4 не з`явилася. Про час і місце проведення судового засідання 06.11.2026р. повідомлялася, в порядку визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки до її електронного кабінету. З заявами про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутність не зверталася.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

14.06.2025р. між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 8381935 (далі - договір № 8381935), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 685872, що відображено у розд. 11 договору «юридичні адреси та реквізити сторін, позичальник». За умовами договору (п.п. 2.1-2.2.8, 2.3-2.3.1, 2.5 розд. 2, п. 6.2 розд. 6) кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит, проценти, комісію за надання кредиту, відповідно до умов договору. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Параметри та умови кредиту: сума кредиту - 1 700 грн. 00 коп.; строк кредитування/строк договору - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 777 грн. 75 коп. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11. Дата сплати першого обов`язкового мінімального платежу - 13.07.2025р. Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту (293 грн. 25 коп.). Дата надання кредиту - 14.06.2025р., дата повернення кредиту - 08.06.2026р., процентна ставка в день 0,95%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 7 807 грн. 25 коп., неустойка 85 грн./день. Загальні витрати за кредитом 6 107 грн. 25 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73% Денна процентна ставка в день 0,998%. Максимальний кредитний ліміт - 1 700 грн.

Згідно положень п.п. 2.8, 6.1 договору № 8381935 визначено, що проценти нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи зі строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором. Періодичність сплати - кожні 30 днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів.

В дату повернення кредиту позичальник має повернути кредитодавцю останній мінімальний обов`язковий платіж, в який входить сума отриманого кредиту та фактично нараховані проценти, всього (за умов дотримання умов договору) 7 807 грн. 25 коп. (п. 2.9 договору № 675619).

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті відповідно до умов договору. Нараховується комісія згідно з п.п. 2.2, 2.2.8 договору (п. 6.2 кредитного договору № 8381935).

У п.п. 5.1-5.11 договору № 8381935 позичальник підтвердив, що перед укладенням договору він ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, Офертою, що містить проект договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб сайту (мобільного додатку), іншою інформацією про кредитодавця та його послуги, на сайті товариства. Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Оферта формується за зазначеними позичальником в Заявці параметрами кредиту, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачена чинним законодавством. Оферта включає інформацію та документи про кредитодавця та його послуги. Прийняття позичальником оферти (акцепт) та укладення (підписання) договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти, підписане одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що акцепт позичальника є повним та безумовним прийняттям оферти.

Умовами п. 6.13 договору № 8381935 передбачено, що у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Згідно п. 6.13.1 договору № 8381935, вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів позичальник усуне порушення умов Договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У зв`язку з наданням кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії - графік платежів може не надаватися (п. 6.17 договору № 8381935).

Кредитодавець має право відступити право вимоги за договором, без додаткової згоди позичальника (п. 8.2.6 розд. 8 та п. 10.1.10 розд. 10 договору № 8381935).

Розділом 9 договору № 8381935 «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів» передбачено, що у разі якщо позичальником не сплачено (сплачено не в повному обсязі) перший обов`язковий/мінімальний платіж, то нараховується неустойка у розмірі визначеному п. 2.2. договору (85 грн. в день), починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати такого платежу та неустойки.

Підписаний примірник договору надсилається позичальнику на електронну пошту, а також є доступним в особистому кабінеті (п. 10.4 договору № 8381935).

У розділі 11 Кредитного договору № 8381935 зазначені реквізити банківської картки позичальника як електронного платіжного засобу, а саме: НОМЕР_1 .

У довідці про ідентифікацію ТОВ «1БАНК» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір № 8381935 ідентифікований товариством «1БАНК», акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 685872, час відправки 14.06.2025р. 23:41:21, та зазначено електронну пошту на який його відправлено.

В цій же довідці міститься інформація, що ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ мала місце 25.05.2025р. о 08:23:20, банк - Monobank.

Обставини перерахування відповідачу коштів за кредитним договором № 8381935 у сумі 1 700 грн. підтверджуються: 1) платіжною інструкцією ТОВ «Европейська платіжна система» від 14.06.2025р. на суму 1 700 грн., у якій потайником вказано ТОВ «1БАНК» та отримувачем ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; 2) довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» № КД-000003905 від 05.11.2025р. про прийняття до виконання платіжної інструкції наданої ініціатором платіжної операції ТОВ «1БАНК» та завершення наступної платіжної операції - переказ 1 700 грн. на карту отримувача Латія О. № НОМЕР_1 14.06.2025р.; 3) довідкою ТОВ «1БАНК» № 16/10/25-17413 від 16.10.2025р. щодо підтвердження видачі на банківську карту клієнта ОСОБА_1 онлайн-позики; 4) довідкою АТ «Універсал БАНК» з випискою по рахунку, що надані 13.07.2026р. на ухвалу суду про витребування доказів, у яких зазначено, що клієнту ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 14.06.2025р. о 23:41:33 зараховано кошти у сумі 1 700 грн. від FUIB Money Transfer.

У додатки до позовної заяви позивачем надано виготовлений ТОВ «1БАНК» розрахунок заборгованості за період з 14.06.2025р. до 16.10.2025р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача на кінець періоду становить 1 700 грн. - тіло кредиту, 1 469 грн. 65 коп. - проценти (нараховані з 14.06.2025р. до 12.09.2025р.) у розмірі 16 грн. 15 коп. в день (0,95% в день)), 293 грн. 25 коп. - комісія за надання кредиту (17,25% від суми кредиту) та 3 400 грн. - неустойка (нарахована з 14.07.2025р. до 22.08.2025р. у розмірі 85 грн. в день). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не нараховувалася. Платежі на погашення заборгованості відповідачем не вчинялися.

16.10.2025р. між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25, згідно якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває усіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому або електронному вигляді (підписаному КЕП) підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

У Реєстрі прав вимоги № 16/10/25-01 від 16.10.2025р. до Договору факторингу № 16/10/25 під порядковим № 3403 значиться боржник ОСОБА_1 за договором 8381935 (борг: 1 700 грн. 00 коп. - тіло, 1 469 грн. 65 коп. - проценти, 293 грн. 25 коп. - комісія та 3 400 грн. - неустойка).

20.10.2025р. проведено фінансування згідно Договору факторингу № 16/10/25, про що надано платіжні інструкції кредитового переказу коштів № 579939279.1 від 20.10.2025р.

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Фінпром Маркет» за договором № 8381935, за період з 15.10.2025р. до 26.03.2026р., зазначено, що загальна сума заборгованості по договору станом на 26.03.2026р. становить: 1 700 грн. 00 коп. - тіло, 1 469 грн. 65 коп. - проценти, 293 грн. 25 коп. - комісія та 3 400 грн. - неустойка. З нього ж вбачається, що відповідачем платежі на погашення боргу у вказаний період не вчинялися.

Вимога про дострокове повернення кредиту, в якій також роз`яснено право кредитовця відступити право вимоги за договором у разі не усунення порушень та невиконання вимоги у вказаний строк (підписана КЕП уповноваженого працівника позикодавця, що підтверджено електронною позначкою часу 13.09.2025р. 07:12) направлена відповідачу 13.09.2025р. о 07:12:55 на його електронну адресу, про що наявний запис у Довідці про ідентифікацію ТОВ «1БАНК» розділ «Повідомлення направлені споживачеві фінансових послуг».

25.08.2025р. між адвокаткою Ткаченко Ю.О. та позивачем укладено договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги відповідно до якого (розд. 1) адвокат прийняв на себе зобов`язання з виконання дій спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також захисту прав клієнта пов`язаних із стягненням заборгованостей у судовому порядку. У розділі 4 договору зазначено про винагороду адвоката, її вид та вартість, а також те, що клієнт протягом 10 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги та отримання рахунку сплачує винагороду. Факт надання правничої допомоги засвідчується Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги.

У Акті приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору № 25-08/25/ФП) під порядковим номером 882 зазначено боржника ОСОБА_1 .

У Витязі з акту № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.10.2025р. (додаток № 2 до Договору № 25-08/25/ФП) зазначено, що згідно з договором № 25-08/25/ФП послуги з правничої допомоги надані адвокатом у повному обсязі щодо боржника ОСОБА_1 . Надана послуга та вартість: вивчення наявних у клієнта документів, їх аналіз, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів/доказів для формування позовної заяви - 500 грн.; підготовка та складання позовної заяви до боржника за договором позики, за необхідності - інших заяв по суті справи в електронній формі за посередництвом ЄСІТС, представництво адвокатом інтересів клієнта у суді (самостійно подача адвокатом позовної заяви) - 4 000 грн.

Оплата згідно Акту № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.10.2025р. за договором № 25-08/25/ФП проведена 27.10.2025р. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 579939289.1).

Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VІІІ від 03.09.2015р. зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір про надання коштів у кредит, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит, проценти, комісію за надання кредиту, відповідно до умов договору.

У п.п. 5.1-5.11 договору позичальник підтвердив, що перед укладенням договору він ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, Офертою, що містить проект договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб сайту (мобільного додатку), іншою інформацією про кредитодавця та його послуги, на сайті товариства. Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Оферта формується за зазначеними позичальником в Заявці параметрами кредиту, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачена чинним законодавством. Оферта включає інформацію та документи про кредитодавця та його послуги. Прийняття позичальником оферти (акцепт) та укладення (підписання) договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти, підписане одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що акцепт позичальника є повним та безумовним прийняттям оферти.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Договір № 8381935 від 14.06.2025р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 685872, час відправки 14.06.2025р. 23:41:21, та зазначено електронну пошту на який його відправлено, що узгоджуються з розділом 13 самого договору, у якому наявний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором.

В цій же довідці міститься інформація, що ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ мала місце 25.05.2025р. о 08:23:20, банк - Monobank.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 07 жовтня 2026 року у справі № 674/1542/24.

Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

При укладенні спірного кредитного договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» без його ідентифікації та верифікації його платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. Відповідач повідомив усі власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти на яку необхідно перерахувати кошти, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідача були використані первісним кредитором для укладення кредитного договору від його імені, сторона відповідача до суду не надала. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.

Факт належності банківської картки з № НОМЕР_1 відповідач належними доказами не спростував, доказів, які б заперечували факт перерахування позивачем кредитних коштів у погодженій умовами кредитного договору сумі, ним також не надано, як і доказів повернення кредитних коштів, процентів, комісії за надання кредиту у розмірах та у строки визначені договором, чи свого контррозрахунку.

Натомість, на підтвердження позовних вимоги, зокрема обставин перерахування відповідачу коштів за кредитним договором № 8381935 у сумі 1 700 грн. за реквізитами належного саме відповідачу ЕПЗ, позивач надав належні та допустимі докази, зокрема: 1) платіжну інструкцію ТОВ «Европейська платіжна система» від 14.06.2025р. на суму 1 700 грн., у якій потайником вказано ТОВ «1БАНК» та отримувачем ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; 2) довідку ТОВ «Европейська платіжна система» № КД-000003905 від 05.11.2025р. про прийняття до виконання платіжної інструкції наданої ініціатором платіжної операції ТОВ «1БАНК» та завершення наступної платіжної операції - переказ 1 700 грн. на карту отримувача Латія О. № НОМЕР_1 14.06.2025р.; 3) довідку ТОВ «1БАНК» № 16/10/25-17413 від 16.10.2025р. щодо підтвердження видачі на банківську карту клієнта ОСОБА_1 онлайн-позики; Та за його ж клопотанням були витребувані наступні докази на підтвердження цих обставин - довідка АТ «Універсал БАНК» з випискою по рахунку, що надані 13.07.2026р. на ухвалу суду про витребування доказів, у яких зазначено, що клієнту ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 14.06.2025р. о 23:41:33 зараховано кошти у сумі 1 700 грн. від FUIB Money Transfer.

Щодо розрахунку заборгованості наданого позивачем, то в ньому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, періоду користування кредитом, залишок основного боргу, відсотків, комісії за надання кредиту, неустойки, і такі нараховані у розмірах та відповідно до умов договору погоджених сторонами.

Такий розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний розпис нарахованої заборгованості, яким підтверджується несплата відповідачем заборгованості за кредитом за час кредитування в розмірі визначеному у розрахунку. З нього ж можна встановити період нарахування процентів та відсоткову ставку. Наданий розрахунок є зрозумілим і доступним.

За умовами договору факторингу № 16/10/25 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває усіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому або електронному вигляді (підписаному КЕП) підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

У Реєстрі прав вимоги № 16/10/25-01 від 16.10.2025р. до Договору факторингу № 16/10/25 під порядковим № 3403 значиться боржник ОСОБА_1 за договором 8381935 (борг: 1 700 грн. 00 коп. - тіло, 1 469 грн. 65 коп. - проценти, 293 грн. 25 коп. - комісія та 3 400 грн. - неустойка).

20.10.2025р. проведено фінансування згідно Договору факторингу № 16/10/25, про що надано платіжні інструкції кредитового переказу коштів № 579939279.1 від 20.10.2025р.

Вказане спростовує заперечення представниці відповідача - адвокати Зачепіло З.Я. щодо недоведеності укладення договору кредиту між первісним кредитором та відповідачем, відсутності права вимоги за цим договором у первісного кредитора, відсутності доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, належних та допустимих доказів заборгованості за кредитним договором, тощо.

Крім того слід зауважити, що в предметом даного позову є стягнення заборгованості з відповідача за договором № 8381935 від 14.06.2025р., а не № 476193-Кс-001 від 31.03.2024р., на який міститься посилання у Заяві адвокатки Зачепіло З.Я. (відзиві на позов), та будь які додаткові угоди, на які вона ж посилається у ній, в межах даного договору № 8381935 - не укладалися.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, то слід зазначити наступне.

Так, 10.06.2017р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" № 1734-VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналізуючи умови кредитного договору суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту.

Що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Водночас вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості - позивачем не заявлялися, і така ним не нарахувалася та не стягувалася.

За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачем та ТОВ «1БАНК» кредитного договору № 8381935 в електронній формі та перерахування йому кредитних коштів згідно його умов, а також невиконання відповідачем свого обов`язку щодо погашення заборгованості та процентів за ним, комісії за надання кредиту, доведеність переходу прав вимоги за цим договором до позивача, а тому суд, враховуючи, що строк виконання зобов`язання у повному обсязі станом на день ухвалення рішення сплив, приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією за надання кредиту, у заявлених до стягнення розмірах - підлягає задоволенню (1 700 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 469 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами, 293 грн. 25 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту).

Водночас щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у сумі 3 400 грн. 00 коп., то слід зазначити, що 25.09.2026р. представниця позивача подала заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 49 ЦПК України, зменшивши суму заявлених позовних вимог на суму неустойки заявленої первинно до стягнення - 3 400 грн. 00 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн. 00 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VІ), договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правової допомоги, Акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію.

Таким чином враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг (у т.ч. складання відзиву на позову заяву та заяви про зменшення позовних вимог), заперечення сторони відповідача, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді у сумі 2 500 грн. 00 коп.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОММАРКЕТ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОМ МАРКЕТ'' заборгованість за договором кредиту № 8381935 від 14.06.2025р., станом на 16.10.2025р., в сумі 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 90 коп., з них: 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами; 293 (двісті дев`яносто три) грн. 25 коп. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОМ МАРКЕТ'' судові витрати: судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Судові витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. покладаються на позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОМ МАРКЕТ''.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''ФІНПРОМ МАРКЕТ'' (код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ф.Г. Сокол