Рішення № 141292268 у справі № 364/1035/26 від 06.11.2026

Справа № 364/1035/26

Провадження № 2-а/364/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених ст. 286 КАС України, без виклику учасників, справу за позовом

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронний кабінет в ЄСІТС відсутній),

представник позивача Ільїн Ярослав Сергійович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , № тел.: НОМЕР_3 , наявний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС)

до

Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048 ел. пошта: dpp@police.gov.ua)

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

22.09.2026 позивач звернувся до суду засобами через підсистему ЄСІТС Електронний суд.

24.09.2026, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, залишила позов без руху та надала позивачу строк для усунення недоліків.

25 вересня 2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків і уточнену позовну заяву, зазначивши належним відповідачем Департамент патрульної поліції, подав до суду позовну заяву у новій редакції.

У позовній заяві представник позивача, посилаючись на обставини виниклих правовідносин та на ст. ст. 7, 121, 222, 245, 247, 251, 289 КУпАП, ст. 2, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про судовий збір», просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7866740 від 11 вересня 2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною п`ятою статті 121 КУпАП у виді штрафу 510 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити за пунктом 1 статті 247 КУпАП.

Позов обґрунтовано тим, що автомобіль перебував у припаркованому стані, позивач не керував ним із непристебнутим ременем безпеки, а поліцейські не мали передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки. Позивач також посилається на відсутність належних доказів події та складу правопорушення.

Ухвалою від 30 вересня 2026 року відкрито провадження, визначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 286 КАС України без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу подати відзив і докази та витребувано матеріали адміністративної справи щодо спірної постанови, на 09 жовтня 2026 року о 08 год 30 хв.

08 жовтня 2026 року представник відповідача Трохименко М. О. подала клопотання про залишення позовної заяви без руху. На обґрунтування послалася на відсутність документа про сплату судового збору, а також на те, що ордер адвоката, доданий до позову, не підтверджує його повноважень на представництво інтересів позивача у Володарському районному суді Київської області.

Дослідивши клопотання та доданий до позовної заяви ордер, суд частково задовольнив клопотання представника Департаменту патрульної поліції Трохименко Марії Олександрівни. Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. У задоволенні клопотання в частині необхідності сплати судового збору відмовлено.

На виконання ухвали представник позивача 13.10.2026 надав заяву, у якій просив суд на усунення недоліків долучити до матеріалів справи № 364/1035/26 ордер про надання правничої допомоги серії АІ № 2336027 від 13.10.2026. Таким чином просив вважати недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 09.10.2026 усунутими.

За наслідком аналізу змісту заяви про усунення недоліків та враховуючи право позивача на доступ до суду, суддя продовжила розгляд справи про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, по суті та призначила судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням, без виклику сторін, із особливостями, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, на 06 листопада 2026 року о 10 годині.

08 жовтня 2026 року засобами електронного зв`язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця Департаменту патрульної поліції Трохименко М.О. - заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 39-49).

У відзиві зазначено, що відповідач позов не визнає та зазначає, що поліцейський під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови діяв чітко в межах наданих повноважень. Зокрема, інспектором було зафіксовано факт правопорушення, а транспортний зупинено правомірно на підставі пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з порушенням водієм пункту 2.3 «в» ПДР України. На підтвердження правомірності своїх дій відповідач долучив до відзиву відеозахист із нагрудного реєстратора (файл clip-0.mp4), на якому, на думку представниці, зафіксовано факт правопорушення, відсутність паска безпеки, а також те, що під час розгляду справи водій фактично не заперечував цей факт, а лише звертав увагу на наявність тимчасового посвідчення водія.

Крім того, у відзиві наголошено на необґрунтованості вимоги позивача про «закриття провадження у справі». З посиланням на норми КАС України та сталу практику Верховного Суду (зокрема, у постановах у справах № 337/346/17 та № 490/843/15-а), відповідач зазначає, що адміністративний суд у таких спорах не наділений повноваженнями закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки це є виключною компетенцією уповноважених органів (посадових осіб).

З огляду на викладене, Департамент патрульної поліції просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

19 жовтня 2026 року засобами електронного зв`язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для її подання (а.с. 65-69).

У поданій відповіді на відзив сторона позивача просить суд визнати причини пропуску встановленого процесуального строку поважними та поновити його. Необхідність поновлення строку обґрунтовано об`єктивними чинниками, а саме: припаданням граничного дня на вихідні дні (суботу та неділю), перебоями з електропостачанням і мережею інтернет в умовах правового режиму воєнного стану та наслідками збройної агресії рф («блекаути»), а також необхідністю перебування в укриттях під час сигналів «Повітряна тривога».

У суті заперечень представник позивача наголошує, що відеозапис із нагрудного реєстратора поліцейського не фіксує самого моменту правопорушення (руху автомобіля та відсутності паска безпеки), а відображає лише подальшу процесуальну процедуру спілкування та винесення постанови. Відеозапис вівся епізодично з порушенням принципу безперервності; при цьому боді-камера була активована лише в одного поліцейського, який стояв осторонь, тоді як інші працівники поліції, що безпосередньо спілкувалися з водієм, технічних засобів фіксації не мали або відверталися. Окрім того, у самій оскаржуваній постанові та матеріалах справи повністю відсутні відомості про конкретний технічний пристрій (марку, серійний номер), яким здійснювався запис, що виключає можливість визнання такого відео належним та допустимим доказом згідно з вимогами статті 70 КАС України та статті 283 КУпАП.

Сторона позивача зазначає, що правова позиція у справі ґрунтується на конституційному принципі презумпції невинуватості та стандарті доказування «поза розумним сумнівом» (стаття 62 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод): усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на викладене, представник позивача просив суд поновити пропущений строк на подання відповіді на відзив, прийняти її до розгляду, відмовити в задоволенні заперечень Департаменту патрульної поліції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі - скасувати оскаржувану постанову.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд визнає причини пропуску встановленого судом строку на подання відповіді на відзив поважними, оскільки вони зумовлені об`єктивними, непереборними та незалежними від волі позивача та його представника чинниками, зокрема наслідками збройної агресії російської федерації проти України, аварійними та стабілізаційними відключеннями електроенергії, перебоями в інтернет-зв`язку, а також необхідністю дотримання заходів безпеки під час оголошення сигналів «Повітряна тривога».

З метою дотримання засад змагальності сторін, диспозитивності, забезпечення реалізації прав учасників процесу на судовий захист та повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне поновити представнику позивача пропущений процесуальний строк та прийняти відповідь на відзив до розгляду.

Позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 30, 32, 33, 35, 60, 63, 64 ).

Відповідач про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений в електронному кабінеті ( а.с. 31, 34, 36, 61, 62 ).

Розгляд справи відбувається відповідно до вимог ст. ст. 19, 257, 286 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони не надіслали заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши доводи сторін, переглянувши відеозаписи надані стороною позивача та стороною відповідача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що 11 вересня 2026 року поліцейський Козюпа М. П. притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП. У постанові серії ЕНА № 7866740 убачається, що зазначено, що 11 вересня 2026 року о 14 год 20 хв 11 с у м. Умань, на вул. Дерев`янка, 19-А. Позивач керував автомобілем Шевроле Круз (Chevrolet Cruze) державний номерний знак НОМЕР_4 , обладнаним засобами пасивної безпеки, не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив підпункт «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, а відтак на нього накладено штраф 510 грн (а.с.8-9).

Наявність постанови підтверджує факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення особи до відповідальності, проте сама по собі не є незалежним підтвердженням усіх фактичних обставин, зазначених у ній.

До справи додано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського. За доступними для огляду кадрами відеозаписи відображають автомобіль у нерухомому стані, спілкування біля нього та подальше оформлення матеріалів. На оглянутих кадрах не зафіксовано руху автомобіля з водієм, який не користується ременем безпеки. Час початку відображеного запису - близько 14 год 23 хв 55 с, тобто пізніше часу правопорушення, зазначеного в постанові. Отже, відеоряд не відтворює безпосередньо момент, який інкриміновано позивачу.

Досліджуючи наданий представником позивача відеозапис із нагрудної відеокамери поліцейського, суд встановив, що на початку зафіксованої розмови позивач висловлює нерозуміння причин зупинки транспортного засобу. У відповідь поліцейський повідомляє про непристебнутий ремінь безпеки та наявність тріщин на лобовому склі автомобіля.

Подальший зміст розмови переважно становлять роз`яснення поліцейського щодо необхідності дотримання Правил дорожнього руху та відповідальності за їх порушення. Водночас позивач наприкінці розмови заперечує вчинення ним правопорушення за конкретних обставин.

Суд звертає увагу, що відеозапис не містить безпосередньої фіксації руху транспортного засобу під керуванням позивача без використання ременя безпеки. Повідомлення поліцейського про виявлене ним порушення відображає позицію посадової особи, проте саме по собі, за відсутності інших належних і достатніх доказів, не дає можливості достовірно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому суд не робить висновку про неможливість спостереження поліцейським відповідних обставин до початку відеофіксації, однак зазначає, що таке припущення не може замінювати доказування.

Щодо наданого відповідачем відеозапису та на який представниця відповідача посилається у відзиві то суд цілком погоджується з твердженнями представника позивача викладеними у відповіді на відзив. Цей відеозапис фактично не містить ані доказів здійснення руху транспортним засобом, ані доказів непристебнутості ременем безпеки під час руху транспортного засобу, на чому обґрунтовано наголосив представник позивача. Надані матеріали відеофіксації носять епізодичний характер і відображають лише подальшу процесуальну процедуру спілкування та винесення постанови, не зафіксувавши самого моменту й обставин ймовірного правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не надано інших доказів, які б у сукупності з дослідженим відеозаписом підтверджували факт керування позивачем транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки, суд доходить висновку про недоведеність обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Частина п`ята статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Підпункт «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, покладає на водія обов`язок користуватися засобами пасивної безпеки на обладнаних ними автомобілях, за винятками, визначеними Правилами.

За статтею 9 КУпАП адміністративне правопорушення є протиправною, винною дією чи бездіяльністю, за яку законом установлено адміністративну відповідальність. Стаття 245 КУпАП вимагає всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, а стаття 280 КУпАП зобов`язує посадову особу при її розгляді встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа.

Стаття 251 КУпАП визначає докази як фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку з`ясовуються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші істотні обставини. За статтями 72, 73, 74 і 90 КАС України суд досліджує належність, допустимість, достовірність доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги й заперечення, проте в справах щодо протиправності рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності такого рішення покладено на відповідача. Відповідач має надати наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Пункт 1 статті 247 КУпАП передбачає закриття провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний за результатами розгляду такого спору має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Предметом доказування у цій справі є не лише факт перебування позивача в автомобілі без пристебнутого ременя на момент спілкування з поліцейськими, а передусім наявність передбачених законом обставин порушення правил користування ременем безпеки під час керування автомобілем, про які йдеться в оскарженій постанові. Ці обставини повинні бути встановлені належними та достатніми доказами, а не припущеннями.

Саме по собі перебування особи в автомобілі, який уже стоїть, не є тотожним доведенню того, що під час попереднього керування автомобілем вона порушила правила користування ременем безпеки. Водночас відсутність відеозображення руху не є безумовним доказом того, що руху не було: відповідний факт міг передувати початку запису. Тому суд оцінює не гіпотетичну можливість порушення, а достатність фактичних даних, поданих на його підтвердження.

Відеозаписи наявні у матеріалах справи через підсистему ЄСІТС Електронний Суд, не демонструють інкримінованого керування транспортним засобом без ременя безпеки під час руху, оскільки відповідач не надав окремого відеозапису моменту правопорушення, показань очевидців чи інших самостійних фактичних даних, які б підтверджували цю обставину. За відсутності будь-яких інших належних і достатніх доказів у їх сукупності, досліджені матеріали справи не дають законних підстав вважати доведеним склад адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Суд окремо оцінює доводи щодо статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Вона визначає підстави зупинення транспортного засобу та обов`язок поліцейського повідомити водієві конкретну причину зупинки. Однак відсутність на наданих кадрах моменту зупинення не дає змоги достовірно встановити ані наявність, ані відсутність підстав зупинки. Сам по собі цей довід за наявних матеріалів не є визначальним для вирішення спору; вирішальним є недоведеність інкримінованого порушення.

Суд ураховує правовий підхід, викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 761/35114/24: у спорі щодо притягнення до відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП обов`язок довести правомірність постанови покладається на суб`єкта владних повноважень; сама постанова за відсутності належних доказів не підтверджує факту правопорушення. У зазначеній постанові апеляційний суд також послався на висновки Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 357/10134/17 та від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Водночас суд бере до уваги відмінність фактичних обставин: на відміну від справи № 761/35114/24, у цьому провадженні відеозапис подано представником позивача, а отже він підлягає безпосередній оцінці як доказ, незалежно від того, яка сторона його подала. Постанова апеляційного суду використовується як переконливий орієнтир щодо застосування норм права, але не підміняє оцінки доказів у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а виходив із того, що в силу презумпції невинуватості неусунуті сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь. Тому недоведеність юридично значущих обставин не може бути усунута припущенням про те, що поліцейський міг бачити порушення до початку відеофіксації.

Отже, за умови відсутності інших доказів, які підтверджували б інкриміновані обставини, відповідач не довів правомірності постанови серії ЕНА № 7866740. Наявні сумніви щодо доведеності порушення не можуть тлумачитися проти особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак оскаржувана постанова не відповідає вимогам обґрунтованості та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, постанова серії ЕНА № 7866740 від 11 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п?ятсот десять) гривень 00 копійок - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закриттю.

Позивач відповідно Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року справа № 10-р(ІІ)/2026 звільнений від сплати судового збору. Інших судових витрат сторонами не понесено, у зв`язку з чим підстави для їх розподілу відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 248, 249, 250, 286 КАС України, статтями 7, 9, 121, 245, 247, 251, 280 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7866740 від 11 вересня 2026 року, винесену поліцейським Козюпою Миколою Петровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 121 КУпАП - закрити на підставі пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України у зв`язку з недоведеністю складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України. Питання поновлення пропущеного строку вирішується судом апеляційної інстанції за наявності поважних причин у встановленому законом порядку.

Суддя Г. Л. Моргун