Судові рішення

Постанова № 141294446 у справі № 708/343/26 від 29.10.2026

Постанова від 29.10.2026 у цивільній справі № 708/343/26 (категорія «Про позбавлення батьківських прав»). Суд: Черкаський апеляційний суд, суддя Новіков О. М.

Справа№ 708/343/26
СудЧеркаський апеляційний суд
СуддяНовіков О. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро позбавлення батьківських прав
Дата ухвалення29.10.2026
Надійшло до реєстру09.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141294446

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2096/26 Головуючий по 1 інстанції

Справа №708/343/26 Категорія: 310040000 Попельнюх А. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування поданого позову зазначила, що 07.08.2010 зареєструвала шлюб із відповідачем. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2012 шлюб між ними був розірваний, визначено місце постійного проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

З відповідача на утримання сина стягнуто аліменти у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, до повноліття дитини. Виконавчий лист щодо стягнення з відповідача аліментів перебуває на виконанні у Чигиринському відділі ДВС. Згідно з проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованість відповідача по аліментах станом на 01.07.2014 становила 22 496,75 грн.

Сторони припинили спілкування під час вагітності позивача. Відповідач з 2011 року жодного разу не виявив бажання спілкуватися з сином.

Також зазначила, що ОСОБА_2 самоусунувся від виховання дитини, не цікавиться його життям, здоров`ям, вихованням та навчанням, хоча позивач ніколи не чинила йому перешкод у спілкуванні із сином. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням, утриманням, оздоровленням та розвитком дитини ОСОБА_1 займається одноособово.

Зважаючи на викладені обставини, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покладено на Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи установлено, що основною причиною відсутності спілкування батька з дитиною є тривалі неприязні відносини між батьками - сторонами у справі, які після розірвання шлюбу не знайшли спільної мови у питанні виховання їх сина.

Суд дійшов висновку, що під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини. Доказів того, що до останнього застосовувалися попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини суду не надано.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та застосувавши до нього попередження, дійшов суперечливого висновку про нібито «недоведеність порушення». Крім того, представник відповідача фактично визнав цей факт у суді.

Відповідач ОСОБА_2 з моменту народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) протягом 15 років свідомо не виконував батьківських обов`язків, не брав участі у вихованні, утриманні, медичному догляді та розвитку сина ОСОБА_4 , що підтверджено висновком органу опіки та піклування Дніпровської РДА від 18.05.2026 № 103-4767.

Суд застосував надто м`який захід (попередження) без урахування того, що психоемоційний зв`язок між батьком і дитиною взагалі ніколи не був сформований через 15-річну бездіяльність. Застосування такого заходу суперечить найкращим інтересам дитини та усталеній практиці Верховного Суду й ЄСПЛ.

Відповідач ввів суд в оману, стверджуючи, що причиною розриву стосунків став «тиск батьків позивача» (які на той момент уже померли). Крім того, реальною метою збереження статусу батька є прагнення отримати відстрочку від мобілізації як багатодітний батько. Жодних реальних кроків щодо зближення з дитиною під час розгляду справи відповідач не вжив.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Супряга О.П. вказує, що судом першої інстанції всебічно досліджено матеріали справи та встановлено відсутність належних і допустимих доказів винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками чи негативного впливу на дитину. Відповідач не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а матеріали справи не містять доказів жорстокого поводження з сином.

Суд обґрунтовано дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише за неможливості змінити поведінку батька у кращий бік. Відсутність емоційного зв`язку чи наявність неприязних відносин між колишнім подружжям не є автоматичною підставою для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і правомірно не прийнятий судом першої інстанції, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Думка неповнолітнього сина сформувалася під впливом тривалого конфлікту між батьками.

Відповідач заперечує втрату інтересу до дитини, зазначає про наявність перешкод з боку позивачки у спілкуванні з сином та висловлює готовність поступово відновлювати контакт у безпечний для дитини спосіб. Суд першої інстанції правомірно застосував попередження та поклав контроль за виконанням обов`язків на орган опіки і піклування (відповідно до ч. 5 ст. 166 СК України та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 20.03.2007).

Згідно дзч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2012. Даним рішенням було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю (т. 1 а.с. 18).

Відповідач записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого до матеріалів справи долучений повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 06.04.2019 (т. 1 а.с. 15-16).

Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2012 з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 000,00 грн щомісячно до повноліття дитини (т. 1 а.с. 20-21).

На підтвердження невиконання відповідачем батьківських обов`язків з утримання сина позивачем до матеріалів справи доданий розрахунок державного виконавця щодо заборгованості відповідача зі сплати аліментів, яка станом на 01.07.2014 становила 22 496,75 грн (т. 1 а.с. 27).

Водночас надана представником відповідача довідка Чигиринського відділу ДВС у Черкаському районі № 6834 від 05.05.2026 та копії квитанцій про перерахування коштів спростовують наявність заборгованості зі сплати аліментів у відповідача ОСОБА_2 , та доводять їх добровільну і систематичну сплату відповідачем на рахунки виконавчої служби (а. с. 191, 193-212).

ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою-характеристикою від 04.02.2026 син сторін навчається у 8-Б класі ліцею № 136 Дніпровського району м. Києва з 2022 року. Мати ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, бере активну участь у житті класу, допомагає батьківському комітету (т. 1 а.с. 33).

З доданих до матеріалів позовної заяви доказів установлено, що ОСОБА_3 навчається у дитячій музичній школі № 16 Дніпровського району м. Києва по класу гітари, а його навчання оплачує мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 34-35).

Також син сторін має високі досягнення у навчанні, бере активну участь у шкільному житті, конкурсах та олімпіадах, на підтвердження чого надано грамоти, дипломи, сертифікати, подяки та похвальний лист (т. 1 а.с. 36-44).

Окрім того, позивач оплачує додаткові заняття сина з різних навчальних дисциплін, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями та квитанціями (т. 1 а. с. 46-56).

У висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 103-4767 від 18.05.2026 комісією з питань захисту прав дитини визнано доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тих підстав, що батько не проживає разом із сином, не цікавиться його життям, не бере участі у фізичному, духовному, моральному розвитку дитини (т. 1 а.с. 182-183).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

ОСОБА_2 категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що не втратив інтересу до дитини, а невиконання своїх батьківських обов`язків в частині виховання сина протягом тривалого часу стало наслідком неналежного усвідомлення батьком потреб дитини у батьківському захисті та піклуванні, а також непорозуміння із позивачем після розірвання шлюбу щодо спільних питань виховання сина.

Відповідач визнає, що його участь у житті сина є недостатньою, проте він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, навпаки бажає брати участь у його вихованні, готовий поступово відновлювати контакт в м`який. Психологічно безпечний для нього спосіб і надалі сумлінно виконувати свої батьківські обов`язки та бажає активно приймати участь у житті свого сина.

Колегія суддів, враховуючи обставини у справі та докази надані на їх підтвердження, доходить висновку, що відповідач дійсно не проявляв належної уваги вихованню та розвитку сина, не брав участі у становленні його особистості, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та лише наразі належним чином сплачує аліменти на утримання дитини.

Однак, колегія суддів також враховує, що відповідач наполягає на збереженні його батьківських прав, має намір проявляти інтерес до участі у вихованні дитини, на відновлення відносин з сином, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасності доводів позивача про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.

Зокрема, у справі, що переглядається, суд першої інстанції установив, що основною причиною відсутності спілкування батька з дитиною є тривалі неприязні відносини між батьками. Вказане жодним чином не свідчить про наявність будь-яких об`єктивних перешкод у відповідача на спілкування з сином, однак є підставою для переосмислення ОСОБА_2 своєї бездіяльності по відношенню до сина та зміну поведінки для забезпечення якнайкращих інтересів дитини в подальшому.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.

Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція відповідача при розгляді спору та бажання пошуку можливостей для спілкування з дитиною, свідчить про небайдужість та інтерес останнього до дитини, бажання брати участь у його житті.

Колегія суддів також бере до уваги, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з сімейних відносин не відповідає інтересам неповнолітнього сина.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Таких обставин у справі не встановлено.

Суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Враховуючи наведене, узагальнені доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання сина, самоусунувся від участі у його житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідача у невиконанні ним своїх обов`язків є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 липня 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.

Судді:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.10.2026 Постанова № 141294444 Черкаський апеляційний суд
13.10.2026 Ухвала № 140565580 Черкаський апеляційний суд
10.08.2026 Ухвала № 138873431 Черкаський апеляційний суд
31.07.2026 Ухвала № 138652319 Черкаський апеляційний суд
03.07.2026 Рішення № 137925049 Чигиринський районний суд Черкаської області
27.05.2026 Ухвала № 136891481 без тексту Чигиринський районний суд Черкаської області
04.05.2026 Ухвала № 136212489 без тексту Чигиринський районний суд Черкаської області
14.04.2026 Ухвала № 135682679 без тексту Чигиринський районний суд Черкаської області
01.04.2026 Ухвала № 135346913 без тексту Чигиринський районний суд Черкаської області