Справа № 944/2645/24
Провадження №2/944/250/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 року м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, заподіяної смертю фізичної особи,
в с т а н о в и в:
21 травня 2024 року до суду надійшла позовна заява адвоката Васечка Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, заподіяної смертю фізичної особи - ОСОБА_6 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_5 на автодорозі М-10 Львів-Краковець Яворівського району Львівської області.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22:30 год на 30 км автодороги сполученням «Львів - Краковець», біля автобусної зупинки «Лісна», Яворівського району, Львівської області, водій ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B5», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер на місці події. 14 грудня 2021 року вироком Яворівського районного суду Львівської області по справі 944/5630/19 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
27 травня 2022 року ухвалою Яворівського районного суду Львівської області до вироку від 14 грудня 2021 року внесено описку, а саме, виключено з першого речення четвертого абзацу третьої сторінки мотивувальної частини вироку Яворівського районного суду Львівської області від 14.12.2021 року покликання на повне відшкодування обвинуваченою матеріальної та моральної шкоди та вважати вірним: «Крім цього, покликався на те, що потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 в повному обсязі відмовились від позовних вимог у цивільних позовах поданих до ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженню».
Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Passat B5», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , була забезпечена полісом у Powszechny Zaktad Ubezpieczen Spotka.
25 червня 2009 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та Powszechny Zaktad Ubezpieczen Spotka Akcyjna укладено договір надання послуг з врегулювання збитків за договорами міжнародного обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які надаються в рамках системи «Зелена карта» на території Республіки Польща та України.
02 березня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулись до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листами від 14 жовтня 2022 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_5 компенсувала на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з посиланням на вирок Яворівського районного суду Львівській області по справі №944/5630/19, однак зазначає, що у матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази сплати ОСОБА_5 на користь потерпілих грошових коштів.
Просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 96963,67 грн, з яких 51030 грн витрат на поховання, 11169 грн моральної шкоди, 34764,67 грн шкоди, пов?язаної із втратою годувальника, 5269,98 грн інфляційних втрат, 2271,37 грн. - три відсотки річних, 32149,42 грн - пені;
Просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 34764,67 грн шкоди, пов?язаної із втратою годувальника, 5269,98 грн інфляційних втрат, 2271,37 грн - три відсотки річних, 32149,42 грн - пені;
Просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 : 11169 грн моральної шкоди, 5269,98 грн - інфляційних втрат, 2271,37 грн - три відсотки річних, 32 149, 42 грн. пені;
Просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 : 11169 грн моральної шкоди, 34764,67 грн шкоди, пов?язаної із втратою годувальника, 5269,98 грн інфляційних втрат, 2271,37 грн. - три відсотки річних, 32149,42 грн - пені.
Окрім цього, зазначає що ОСОБА_5 своїми протиправними діями заподіяла значної моральної шкоди пов`язаної з смертю ОСОБА_6 , просить стягнути з ОСОБА_5 на користь позивачів моральну шкоду в 100000 грн.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
14.06.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. На обґрунтування відзиву зазначає, що цивільно правова відповідальність водія автомобіля «VW», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована в PZU SA згідно Полісу PL/02/35566688. Відповідно до вироку Яворівського районного суду Львівської області від 14.12.2021 по справі №944/5630/19, ОСОБА_5 повністю відшкодувала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що у компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 компенсувала потерпілим завдану шкоду, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» листом від 14.10.2022 повідомив заявників про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування по даному випадку. Згідно Ухвали від 27.05.2022, «виправлено описку та вирішено вважати вірним наступну редакцію виключеного речення: «Крім цього, покликався на те, що потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 в повному обсязі відмовились від позовних вимог у цивільних позовах поданих до ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні». Але, зазначені вище підстави представником позивачів не є доказом того, що ОСОБА_5 не відшкодувала потерпілим завдану шкоду.
09.03.2026 надійшла позовна заява адвоката Васечка Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог, просить суд с тягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь: ОСОБА_1 : 171 055,42 грн, з яких: 96 963,67 грн - страхове відшкодування, 31 967,97 грн - інфляційні втрати, 9 874,36 грн - 3% річних та 32 149,42 грн - пеня; на користь ОСОБА_4 : 81 915,94 грн, з яких: 34 764,67 грн - страхове відшкодування, 11 461,57 грн - інфляційні втрати, 3 540,28 грн - 3% річних та 32 149,42 грн - пеня; на користь ОСОБА_2 : 48138,13 грн, з яких: 11169,00 грн - моральна шкода (страхове відшкодування), 3682,31 грн - інфляційні втрати, 1137,40 грн - 3% річних та 32 149,42 грн - пеня; на користь ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 : 97904,65 грн, з яких: 45 933,67 грн - страхове відшкодування (в т.ч. моральна шкода), 15 143,88 грн - інфляційні втрати, 4 677,68 грн - 3% річних та 32 149,42 грн - пеня.
28.04.2026 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області по цивільній справі №944/2645/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, заподіяної смертю фізичної особи, затверджено мирову угоду від 14.07.2025 на таких умовах:
1. ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22:30 год на 30 км автодороги сполученням «Львів - Краковець», біля автобусної зупинки «Лісна», Яворівського району, Львівської області, водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B5», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер на місці події.
2. 14 грудня 2021 року вироком Яворівського районного суду Львівської області по справі №944/5630/19 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
3. Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Passat B5», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , була забезпечена полісом у Powszechny Zaktad Ubezpieczen Spotka Akcyjna. Між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та Powszechny Zaktad Ubezpieczen Spotka Akcyjna укладено договір надання послуг з врегулювання збитків за договорами міжнародного обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які надаються в рамках системи «Зелена карта» на території Республіки Польща та України.
4. Розмір завданої моральної шкоди Позивачі оцінюють в сумі 144676 (сто сорок чотири шістсот сімдесят шість) гривень, з яких 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень мають намір стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в якості страхового відшкодування.
5. Решту суму моральної шкоди у розмірі 100000 грн (сто тисяч гривень), згідно даної мирової угоди відшкодовує добровільно Відповідач-2.
6. Позивачі підтверджують, що до укладення Мирової угоди отримали від ОСОБА_5 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн.
7. Матеріальну шкоду, в тому числі шкоду, пов?язану із втратою годувальника, а також витрати на поховання Позивачі мають намір стягнути із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в межах ліміту полісу обов?язкового страхування, а саме:
7.1. на користь ОСОБА_1 51030 грн. витрат на поховання, 34764, 67 грн. шкоди, пов?язаної із втратою годувальника,
7.2. на користь ОСОБА_4 34764, 67 грн. шкоди, пов?язаної із втратою годувальника;
7.3. на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 34 764, 67 грн. шкоди, пов?язаної із втратою годувальника.
8. Оскільки матеріальна шкода, у тому числі шкода, пов?язана із втратою годувальника та витрати на поховання, повністю покривається страховим полісом ПрАТ «СК «ПЗУ У країна», Позивачі підтверджують, що не мають і в майбутньому не матимуть жодних матеріальних претензій до ОСОБА_5 , пов?язаних із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_5.
9. Сторони дійшли згоди, що розмір відшкодування, передбачений п. 5, 6 Мирової угоди є повним та збільшенню не підлягає.
10. Грошові кошти визначені п. 5,6 Мирової угоди передані Відповідач - 2 передала Позивачам до підписання даної угоди, про що надано відповідну розписку.
11. У зв?язку із отриманням відшкодування, передбаченого п. 6 Мирової угоди Позивачі зобов?язуються не мати будь-яких матеріальних або моральних претензій до ОСОБА_5 , пов?язаних із дорожньо-транспортною пригодою.
12. Згідно умов даної мирової угоди судові витрати в частині вимог до Відповідача-2 залишаються за Позивачами.
13. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
14. Сторони повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди, Сторонам відомі та зрозумілі наслідки затвердження судом цієї Мирової угоди.
15. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у її тексті.
16. Мирова угода складена у чотирьох ідентичних примірниках, по одному для кожної із сторін та один примірник для суду.
Провадження у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, заподіяної смертю фізичної особи - закрито. Ухвала набрала законної сили 13.05.2026.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11.06.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачів в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у долученому відзив на позов просить відмовити у задоволені позову.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.10.2026, є дата складення повного судового рішення 06.11.2026.
Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що вироком Яворівського районного суду Львівської області від 14.12.2021 року було постановлено ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно вказаного вироку суду, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22:30 год на 30 км автодороги сполученням «Львів - краковець», біля автобусної зупинки «Лісна», Яворівського району, Львівської області, водій ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B5», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер на місці події. Своїми діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України. Вирок набрав законної сили 14.01.2022. Справа №944/5630/19.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 27.05.2022 внесено описку, до вироку від 14.12.2021, виключено з першого речення четвертого абзацу третьої сторінки мотивувальної частини вироку Яворівського районного суду Львівської області від 14.12.2021 року покликання на повне відшкодування обвинуваченою матеріальної та моральної шкоди та вважати вірним: «Крім цього, покликався на те, що потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 в повному обсязі відмовились від позовних вимог у цивільних позовах поданих до ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженню». Справа №944/5630/19. Ухвала набрала законної сили 04.06.2022.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно правова відповідальність водія автомобіля «VW», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована в PZU SA згідно Полісу PL/02/35566688.
25 червня 2009 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та Powszechny Zaktad Ubezpieczen Spotka Akcyjna укладено договір надання послуг з врегулювання збитків за договорами міжнародного обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які надаються в рамках системи «Зелена карта» на території Республіки Польща та України.
02 березня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулись до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.10.1981 року, вбачається, що ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . В графі «батько» значиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «мати» значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є особами пенсійного віку.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 10 листопада 2010 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 01.07.2011 року, вбачається, що ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі «батько» значиться ОСОБА_6 , в графі «мати» значиться ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого від 25.09.2018 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області у віці 36 років помер ОСОБА_6 .
Листом від 14 жовтня 2022 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовлено компенсувала на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посиланням на вирок Яворівського районного суду Львівській області по справі №944/5630/19, у якому нібито зазначено, що ОСОБА_5 повністю відшкодувала позивачам матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, однак зазначає у матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази сплати ОСОБА_5 на користь потерпілих грошових коштів.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Отже, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
За змістом ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
За приписами ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України).
Ця шкода, зокрема, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України), якщо його пред`явлено до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).
Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення (далі Закон № 1961-IV), тобто виникнення страхового випадку, було визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Отже, враховуючи, що потерпілі (дружина, батьки та донька загиблого) пред`явили цивільний позов до обвинуваченого суд, крім вимог кримінального процесуального закону, керується також вимогами вказаного спеціального закону у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Потерпілим у значенні Закону № 1961-IV є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону № 1961-IV).
Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик відповідно до ст. 27 вказаного Закону відшкодовує:
- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;
- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;
- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Водночас за приписами ст.27.5 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2024 року (справа № 519/1079/21, провадження № 51-7055 км 23), а також у постанові від 20 вересня 2024 року (справа № 456/2653/23, провадження № 61-7558св24).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
З метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року вважала, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати страхового відшкодування, через наявність вироку від 14.12.2021 по справі № 944/5630/19, відповідно до якого було зазначено: « ОСОБА_5 повністю відшкодувала позивачам матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди», оскільки стягнення з винуватця ДТП моральної шкоди та витрат на поховання на користь позивача не звільняє страховика від обов`язку відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання на користь таких осіб на підставі, в порядку і в межах, визначених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.03.2025 у справі № 214/3305/23.
Суд звертає увагу на те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик відповідно до ст. 27 вказаного Закону відшкодовує:
- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;
- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;
- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 27.4. страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Оскільки страховий випадок настав ІНФОРМАЦІЯ_5, суд виходить з того, що для розрахунку виплат необхідно використовувати мінімальну заробітну плату, встановлену на 2018 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", яка складає розмір 3723 грн.
Приписами ст.1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17),внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).
Отже, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за даними правовідносинами (ДТП мала місце ІНФОРМАЦІЯ_5 року) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р., який є спеціальним для даних правовідносин.
Згідно долучених до справи документів, а також квитанцій з урахуванням положень ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, відшкодуванню страхувальником підлягають частково витрати на лікування та поховання ОСОБА_6 , які в загальному розмірі становлять 51030,00 грн.
Загальний розмір відшкодування, який повинен в силу закону здійснити ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. При цьому заробітна плата в Україні за 2018 року становила 3723 грн., що становить 44676 грн., які і підлягають стягненню з страхувальника.
Крім цього, позивачам безсумнівно завдано моральну шкоду внаслідок раптової трагічної смерті чоловіка (батька та сина), а тому, враховуючи характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з втратою найближчого родича розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час настання події), підлягає до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності, що не перевищують ліміт відповідальності страховика.
Відповідно до п. 36.5 Закону № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вбачається, що 02.03.2021 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» отримало заяву про страхове відшкодування. У вказаній заяві просилося виконати зобов`язання за договором обов`язкового страхування, а саме в розмірі страхового відшкодування, однак в порушення вимог ст.36 Закону страховик направив письмову відмову.
Отже, установлені у справі обставини дають підстави для висновку про те, що відповідач з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустив прострочення виконання цього зобов`язання.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, інфляційні втарти та 3% річних.
Частиною 8 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року передбачено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за який нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.256 ЦПК України Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
14.10.2022 року ПрАТ ''СК ''ПЗУ Україна'' отримала від Позивачів Заяву на виплату страхового відшкодування.
Строк виплати страхового відшкодування відраховується саме з дати отримання заяви на виплату страхового відшкодування.
Правилами ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує правові висновки, викладені за подібних правовідносин у постанові Верховного Суду від 23.04.2025 в справі № 694/1482/21 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно яких при вирішенні питання про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, яке не виконувалось не ухвалювалось. За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення зобов`язання не настало, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та пені.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, заперечення відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак суд вважає позовні вимоги законними та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Щодо судового збору. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору як особа, яка звернулася за відшкодуванням шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону Уккраїни «Про судовий збір» суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, позов задоволено на 75,86%. З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача належить стягнути 3055,65 грн судового збору.
На підставі викладеного, ст.23, 1167, 1187 ЦК України та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.12, 13, 81,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України,
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 - 155197,24 грн (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн 24 коп, з яких: 79440,67 грн - страхове відшкодування, 11169,00 грн - моральна шкода, 27246,85 грн - інфляційні втрати, 8083,29 грн - 3% річних та 29257,43 грн - пеня.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 - 62569,85 грн (шістдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 85 коп, з яких: 34764,67 грн - страхове відшкодування, 11461,57 грн - інфляційні втрати, 3540,28 грн - 3% річних та 12803,33 грн - пеня.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 11169,00 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 - 73738,85 грн (сімдесят три тисячі сімсот тридцять вісім) грн 85 коп, з яких: 45933,67 грн - страхове відшкодування (в т.ч. моральна шкода), 11461,57 грн - інфляційні втрати, 3540,28 грн - 3% річних та 12803,33 грн - пеня.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судові витрати в розмірі 3026,92 грн (три тисячі двадцять шість) грн 92 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження за адресою: вул.Січових Стрільців,40 м.Київ.
Суддя І.М.Матвіїв