Рішення № 141295982 у справі № 688/4867/26 від 09.11.2026

Справа 688/4867/26

№ 2/688/3026/26

Рішення

іменем України

(заочне)

09 листопада 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8872 від 19.03.2024 у розмірі 70875 грн, судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.03.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» уклали кредитний договір №8872, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит у розмірі 7000 грн строком на 365 днів до 19.03.2025 шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану в АТ «Сенс Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування, щ становить 912,50% річних. Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 013550, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що направлявся йому на мобільний номер телефону 19.03.2024 об 11 год. 31 хв.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту, нараховані відсотки для погашення заборгованості, в зв`язку з чим його заборгованість становить 70875грн, з яких: 7000 грн заборгованість за кредитом, 63875 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, не заперечив проти винесення заочного рішення.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

02.10.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

09.10.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.11.2026, задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, що містять банківську таємницю.

03.11.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

09.11.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 19.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Процент» кредитний договір №8872, за умовами п. 1.1 якого товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 2,5% від суми кредиту за кожен день, річна процентна ставка 912,50%. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору, що передбачено п. 1.3 договору.

Згідно п. 1.5 договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Процент», які розмішені на сайті https://procent.com.ua.

Згідно п.1.7 Договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , який належить позичальникові.

Згідно п.4.2 Договору нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня надання його позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку №1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Даний договір укладався в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.8.1 Договору цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та /або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІКС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Підписуючи цей договір позичальник засвідчує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.8.2.1 Договору).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 9 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Згідно Додатку №2 до договору Інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 , останній підтвердив своє вільне волевиявлення на передання товариству або новому кредитору (у випадку відступлення права вимоги за договором) персональних даних, згідно переліку, зазначеному у даному повідомленні.

Згідно Додатку №3 до договору ОСОБА_1 повідомив товариству власні контактні номери телефонів.

Свої зобов`язання ТОВ «ФК «Процент» виконало, перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти за допомогою компанії ТОВ «ФК «Елаєнс». Згідно повідомлення за від 09.06.2025 ТОВ «ФК «Елаєнс», 19.03.2024 успішно перераховані кошти в сумі 7000 грн згідно кредитного договору №8872 від 19.03.2024 на карту № НОМЕР_2 .

Згідно повідомлення АТ «СенсБанк» від 30.10.2026, банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 19.03.2024 надійшли кошти в сумі 7000 грн. Фінансовим номером телефону за період з 19.03.2024 по 24.03.2024 є НОМЕР_4 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, вчасно кошти не повернув, тому станом на 23.09.2026 утворилась заборгованість в розмірі 70875 грн, що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу - 7000 грн та суми заборгованості за відсотками - 63875 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що 19.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Процент» кредитний договір №8872 від 18.04.2024 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Договір підписаний накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий кредитодавцем на його номер телефону.

Відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн, що надійшов на його платіжну карту. Суд зазначає, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент», заповнив заявку, встановленої форми на сайті на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані, номер банківської карти, обрав суму кредиту, підтвердивши, що вказав повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 не був би укладений. Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Будь-яких відомостей про протиправне використання особистих даних відповідача сторонніми особами, в тому числі номером мобільного телефону, на який ТОВ «ФК «Процент» був надісланий одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, та банківського рахунку, в матеріалах справах немає.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач не оспорив розмір тіла кредиту та не надав суду доказів погашення кредитної заборгованості.

За наведених обставин, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Цей закон набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка, починаючи з 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на вказане, нарахування заборгованості за процентами за період з 23.04.2024 по 19.03.2025, виходячи із денної процентної ставки в розмірі 2,5% не відповідає вимогам Закону.

Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту складає 7000 грн, заборгованість за процентами за період з 19.03.2024 по 21.04.2024 (33 дні), згідно розрахунку заборгованості становить 5775 грн. За період з 22.04.2024 по 19.08.2024 виходячи із денної процентної ставки в розмірі 1,5 %, заборгованість по процентах повинна становити 12600 грн (7000 грн тіло кредиту х 1,5% х 120 днів). За період з 20.08.2024 по 19.03.2025 виходячи із денної процентної ставки в розмірі 1%, заборгованість по процентах повинна становити 14770 грн (7000 грн тіло кредиту х 1% х 211 днів). Отже, всього розмір заборгованості за відсотками за кредитним договором становить 33145 грн. який підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 40145 грн, з яких тіло кредиту 7000 грн; проценти 33145 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено частково на 56,64% (40145:70875х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1507,98 грн судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, актом приймання-передачі наданих послуг №177 від 30.06.2026, витягом з Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №177 від 30.06.2026 та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №236 від 30.06.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 10000 грн. не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючисьст.ст.141,263-265,268, 273, 280-282,289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №8872 від 19.03.2024 у розмірі 40145 (сорок тисяч сто сорок п`ять) грн, яка складається з: 7000 грн заборгованість за кредитом та 33145 грн заборгованість за нарахованими процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір в розмірі 1507 (одна тисяча п`ятсот сім) гривень 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41466388.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складений 09.11.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК