Рішення № 141297472 у справі № 359/8064/25 від 06.11.2026

Справа № 359/8064/25 Провадження № 2/0274/2593/25 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" заборгованість в сумі 81807,40 грн, судові витрати 2 422,40 грн, сплаченого судового збору, та 7 021,88 грн витрат на професійну правничу допомогу

Позов обґрунтовує тим, що 18.02.2022 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 501435221, яка є невд`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 22019,49 грн, а позичальник у відповідних порядку та умовах зобов`язалася повернути кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на відповідних умовах. Для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Вказує, що банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. У свою чергу, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, внаслідок чого загальна заборгованість згідно з угодою №501435221 від 18.02.2022 становить 81 807,40 (вісімдесят одна тисяча вісімсот сім гривень сорок копійок), з яких: за кредитом: 22 019,49 (двадцять двi тисячi дев`ятнадцять гривень 49 копiйок) гривень; по відсотках: 27 280,45 (двадцять сiм тисяч двiстi вiсiмдесят гривень 45 копiйок) гривень; по комісії: 32 507,46 (тридцять двi тисячi п`ятсот сiм гривень 46 копiйок) гривень.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2025 цивільну справу передано на розгляд Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у цій справі визначено суддю Большакову Т.Б.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (виклику) сторін.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

03.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись, що меоморіальний ордер не є доказом зарахування коштів на рахунок отримувача, а є доказом списання коштів відповідно до ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Банківські виписки не є належним доказом, не дають змоги належним чином встановити суму заборгованості за кредитним договором. Із підписаних сторонами умов оферти, паспорту споживчого кредитування, анкети - заяви не вбачається, що сторони обумовили право кредитодавця на дострокове повернення коштів. Кінцевий термін кредитування 18.02.2026, строк погашення не настав. Розрахукнок заборгованості по відсотках є невірними, оскільики згідно графіку платежів за весь період кредитування підлягали сплаті відсотки у розмірі 22414,14 грн, банк заявив суму 27280,45 грн. Стягнення з неї комісії також є неправомірним. Витрати на правничу допомогу є завищенимита неспівміврними з обсягом наданих послуг адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи розрахунку заборгованості за кредитом у гривні.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1054 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 18.02.2022 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти з АТ «Альфа-Банк» (яке перейменовано на АТ «Сенс Банк») погодилася укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501435221, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між нею та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить її власноручний підпис.

Отже, 18.02.2022 між Банком та Відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії№ №501435221 із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою», процентна ставка 39,99 % річних; тип процентної ставки фіксована; дата повернення кредиту 18.02.2026; строк кредиту - 48 місяців; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 18 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 804,30 грн.

Також позивач як Позичальник та клієнт банку 18.02.2022 підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме отримання кредиту на споживчі цілі з максимальною сумою 22 019,49 грн на строк 48 місяців, порядок повернення кредиту - графік платежів: до 18 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 804,30 грн., загальна кількість платежів 48.

Факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 18.02.2022 по 24.03.2025 та меморіальним ордером КД501435221МО.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №501435221 станом на 24.03.2025 за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 81 807,40 (вісімдесят одна тисяча вісімсот сім гривень сорок копійок), з яких: за кредитом: 22 019,49 (двадцять двi тисячi дев`ятнадцять гривень 49 копiйок) гривень; по відсотках: 27 280,45 (двадцять сiм тисяч двiстi вiсiмдесят гривень 45 копiйок) гривень; по комісії: 32 507,46 (тридцять двi тисячi п`ятсот сiм гривень 46 копiйок) гривень.

З опису вкладення у цінний лист вбачається, що відповідачу направлено досудову вимогу АТ «Сенс Банк». Відповідно до печатки Укрпошти датою направлення є 11.04.2025.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

У справі, що розглядається встановлено, що між сторонами у належній письмовій формі укладено кредитний договір №501435221 від 18.02.2022.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №501435221 від 18.02.2022 банк виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні кошти.

Щодо доказів на підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача та користування останньою коштами, суд зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або в електронній формі (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні»).

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абз. 2 ч. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні»).

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705).

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10 Положення).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3 Положення ).

У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 в справі №355/558/18 виснувано, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №161/5267/20.

У матеріалах справи міститься виписка по рахунку, зі змісту якої відповідач із 18.02.2022 по 24.03.2025 активно користувалася наданими банком кредитними коштами, не здійснюючи погашення кредиту.

Отже, виписка по рахунку ОСОБА_1 є належним та достатнім доказом на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості, та спростовує доводи відповідача з цього приводу.

Подальша поведінка відповідача після отримання кредитних коштів, зокрема здійснення платежів на погашення основної суми боргу та процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, свідчить про прийняття нею умов кредитування та визнання існування між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та (або) сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачкою коштів за вказаним вище договором, користування кредитними коштами, часткову сплату платежів та не належне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №501435221 від 18.02.2022.

Разом із тим, позивачем не надано належних доказів, що відбулась пролонгація кредитного договору на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Надані позивачем копія виписки про рух коштів, розрахунок заборгованості, навпаки свідчать про порушення відповідачем умов договору та несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за умовами договору.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитом: 22 019,49 (двадцять двi тисячi дев`ятнадцять гривень 49 копiйок) гривень; по відсотках 27 280,45 (двадцять сiм тисяч двiстi вiсiмдесят гривень 45 копiйок) гривень, що в загальному становить 49299,94 грн.

Щодо стягнення заборгованості в розмірі 32 507,46 грн по комісії, суд зазначає наступне.

У п.1 оферти зазначено, що під час користування Кредитом відповідач пропонувала Банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонувала встановити комісійну винагороду, а за обслуговування Кредиту 3,99% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ.

Згідно Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №501435221 від 18.02.2022 передбачено платежі за додаткові та супутні послуги, а саме розрахунково-касове обслуговування в розмірі 878,58 грн в місяць.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, однак умови щодо таких платежів мають відповідати вимогам цього Закону та не можуть обмежувати права споживача.

На виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит передбачають можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом відповідних комісій, однак умови про їх сплату мають відповідати вимогам Закону України "Про споживче кредитування".

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Наведене дає підстави для висновку, що положення, яким передбачено сплату щомісячної комісійної винагороди, а за обслуговування Кредиту 3,99% від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому таке положення є нікчемним.

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті, якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, в кредитному договорі про надання споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,99% є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32 507,46 грн - по відсотках, які є комісійною винагородою за обслуговування Кредиту.

Отже позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 49299,94 грн.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді судового збору 1459,82 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025, довіреність №023784/25 від 03.02.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Лойфером Антоном Едуардовичем.

Згідно п.1.1 договору, відповідно до умов даного договору, Акціонерне товариство "Сенс Банк" (замовник) замовляє, а Адвокатське обєднання "СмартЛекс" (виконавець) в особі керуючого Лойфера Антона Едуардовича зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п.3.1. договору, за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій передбачених п.1.1.1 та п.1.1.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн; за отримання рішення суду 225 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 7021,88 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 81807,40 грн х 7,85 %).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) від 5 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового/судових засідань за допомогою технічних засобів, обсягу наданих позивачем доказів, та оскільки позовні вимоги задоволено частково, відтак, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі в сумі 4218,39 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором №501435221 від 18.02.2022 у розмірі 49299,94 грн, 1459,82 грн судового збору та 4218,39 грн. витрат на професійну правничу допомогу

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА