Рішення № 141298041 у справі № 362/4230/26 від 09.11.2026

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 362/4230/26

Провадження 2-а/362/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2026 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ЕНА №7161711 від 08.05.2026 року про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП з огляду на необґрунтованість та порушення його з дружиною прав на заняття підприємницької діяльністю та враховуючи п. 11.3 ПДР України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.05.2026 року приблизно о 18 год. за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київський Шлях, 145, після завантаження товару позивач разом із співробітниками магазину мав намір від`їхати від належного йому магазину на автомобілі марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 . У цей час до автомобіля підійшли працівники поліції, які встановили порушення вимог пункту 15.9 ПДР України щодо заборони зупинки транспортних засобів ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7161711. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та необґрунтованою, посилаючись на відсутність належних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що на автомобілі для завантаження товару до магазину під`їхала його дружина. Надалі, у зв`язку зі складністю виїзду заднім ходом, позивач сів за кермо автомобіля з метою здійснення відповідного маневру. За твердженням позивача, належний йому магазин розташований безпосередньо поблизу зупинки маршрутних транспортних засобів, у зв`язку з чим під`їзд до магазину з дотриманням відстані понад 30 метрів від зазначеної зупинки є неможливим. Позивач також наголошує, що на момент винесення оскаржуваної постанови автомобіль не створював перешкод для руху інших транспортних засобів, оскільки перебував на тротуарі, при цьому безперешкодний рух пішоходів був забезпечений. Крім того, позивач зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівник поліції не продемонстрував йому відеозапису, яким зафіксовано обставини ймовірного правопорушення та не повідомив про технічні засоби, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація.

З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувану постанову винесено без належного встановлення фактичних обставин справи та достатнього доказового підтвердження події адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить суд її скасувати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2026 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку на усунення недоліків (а.с. 14-16).

05.06.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали суду від 27.05.2026 року із новою редакцією позовної заяви.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА №716711 від 08.05.2026 року, що постановлена поліцейським відділу поліції № 1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області капралом поліції Кобцем Б.Т. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., а також усіх документів (відомостей), на підставі яких прийнято постанову, записи відеореєстраторів (портативних відеореєстраторів), на яких зафіксовано виявлення правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.с. 30).

25.06.2026 поліцейський СРПП ВП №1 Обухівського РУП капрал поліції Кобець Б. подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що він заперечує проти доводів позивача, вважає позовні вимоги необгрунтованими. Зазначає, що під час несення служби 08.05.2026 року о 18:05 надійшов виклик про порушення ПДР. Під`їхавши до місця події за адресою: м. Васильків, Військове містечко №11, було виявлено автомобіль марки «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого припаркував автомобіль безпосередньо на зупинці громадського транспорту та перебував у ньому. Поліцейський підійшов до водія автомобіля, відрекомендувався та пояснив причину порушення ПДР, а саме п. 15.9 «е» ПДР України (зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків), після чого запропонував позивачу пред`явити документи. У подальшому поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, під час складання якої всі події фіксувались на нагрудну бодікамеру. Вважає позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Посилання позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не підтвержджується жодним чином (а.с. 37-38).

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 08.05.2026 року о 18:49:11 поліцейським відділу поліції №1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області капралом поліції Кобець Б.Т. винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7161711 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 23-25).

У постанові зазначено, що 08.05.2026 року о 18:45:52 в м. Василькові на проспекті Київський шлях, 147, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 ближче 30 м. від посадкового майданчика для зупинки марштрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 е ПДР - порушення зупинок ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки марштрутних транспортних засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 15.9. «е» Правил дорожнього руху, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Із змісту оскаржуваної постанови від 08.05.2026 року слідує, що о 18:45:52 в м. Василькові на проспекті Київський шлях, 147, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 гривень за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п. 15.9. «е» ПДР, а саме порушення зупинок ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки марштрутних транспортних засобів.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 08.05.2026 року серії ЕНА №7161711 за адміністративне правопорушення з порушенням вимог зупинки ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки марштрутних транспортних засобів, відповідач надав відеоматеріали з нагрудної камери поліцейського, з огляду якого прослідковується і судом встановлено, що позивач здійснив зупинку автомобіля «Tesla», д.н.з. НОМЕР_1 біля посадкових майданчиків для зупинки марштрутних транспортних засобів.

З відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського чітко вбачається, що транспортний засіб знаходився у безпосередній близькості до посадкового майданчика, де така зупинка заборонена пунктом 15.9 «е» ПДР України.

Отже, факт порушення позивачем вимог п.15.9. «е» ПДР України підтверджується наданим відповідачем диском із відеозаписом події, на якому зафіксовано факт вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд зауважує, що доказів, які б спростували факт вчинення адміністративного правопорушення та обставин, які б вказували на відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у межах розгляду даної справи наведено не було.

Посилання позивача на те, що поблизу зупинки маршрутних транспортних засобів, розташований належний йому магазин, до якого в момент зафіксованої події здійснювалося підвезення товару, не спростовують встановленого під час судового розгляду факту зупинки транспортного засобу в місці, де така зупинка заборонена пунктом 15.9 «е» Правил дорожнього руху України. При цьому необхідність здійснення господарської діяльності, зокрема завантаження чи розвантаження товару, а також інші обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, не звільняє водія від обов`язку дотримуватися встановлених Правилами дорожнього руху заборон та обмежень.

Враховуючи викладне, суд зазначає, що зазначені позивачем обставини не свідчать про правомірність його дій, не спростовують доказів, наданих відповідачем на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, та не є підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для скасування постанови серії ЕНА №7161711 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні, при прийнятті оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись Конституцією України, статтями 7, 9, 122, 251, 252, 280, 282 КУпАП, статтями 2, 6, 139, 244-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адрес: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15.

Текст рішення складено 09.11.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко