Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2455/26
Провадження № 2/553/1811/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09.11.2026 м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді - Москаленко В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Черняєвої Є.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Руль М.І.,
представника відповідача Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради - Коросташової С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Полтави в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, в якому прохав визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3/10 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,5 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м, за набувальною давністю.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що його батьку - ОСОБА_3 належало 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого 06.10.1977 на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих № 568 від 04.10.1977, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ЗАГС м. Воркута Республіка Комі росія. Інша частина будинку належить ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 18.01.1994 міськвідділом ЗАГС м. Полтава.
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 шляхом спільного проживання разом із спадкодавецм за однією адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 09.09.1995 м/в ЗАГС м. Полтави, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ЗАГС м. Воркута Республіка Комі росія.
Як зазначалось позивачем у позові після смерті ОСОБА_4 позивач прийняв спадщину шляхом подачі заяви а ОСОБА_5 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем за однією адресою. Таким чином, на думку позивача ОСОБА_5 успадкував, але не оформив своїх спадкових прав: після смерті батька ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині, що складає 1/5 частку зазначеного вище житлового будинку; після смерті матері ОСОБА_4 1/2 частку у спадщині, що складає 1/10 частку зазначеного вище житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 14.03.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області.
Відповідно до довідки, виданої Гадяцьким геріатричним будинком - інтернатом,
ОСОБА_5 дійсно проживав та був зареєстрований в Гадяцькому геріатричному будинку - інтернаті за адресою: АДРЕСА_3 , з 14.07.2007 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, 03.05.2024 державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Вербецькою Т.М. було винесено постанову № 1017/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/5 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (належного ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавцем якого були: його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину як після батька ОСОБА_3 , так і після матері, ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав.
В позові зазначалось про те, що позивач звертався до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М. із заявою про відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 де нотаріусом йому було роз`яснено право звернення до суду з позовом.
Позивачем вказувалось про те, що він понад 15 років добросовісно, безперервно та відкрито володіє часткою будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала його братові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній спадкоємців не мав. Позивачем стверджувалось про те, що він відкрито та безперервно володіє вказаним майном та поводиться як власник даного майна , проводить поточний ремонт будинковолодіння та несе всі витрати по утриманню даного майна. Зважаючи на дані обставини змушений був звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 22.06.2026 прийнято дану справу до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
07.07.2026 представником відповідача Полтавської міської ради - Коросташовою С.О. подано відзив у справі, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі так як позивачем не наведено достатніх доказів наявності підстав для набуття права власності на спірні частки житлового будинку за набувальною давністю. Стороною відповідача вказувалось про те, що у даній справі наявні спадкові правовідносини, де для оформлення права власності на спадкове майно після брата позивачеві необхідно відновити пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини
27.07.2026 третьою особою ОСОБА_2 подані письмові пояснення у справі в яких остання вказала про те, що у поданій позивачем постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.05.2024 № 1017/02-31 зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена 06.03.1996 за №84 Третьою Полтавською державною нотаріальною конторою, яка відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Полтавської області» від 03.05.2023
№ 1581/5 була реорганізована у Першу Полтавську державну нотаріальну контору. У матеріалах спадкової справи знаходяться заяви: ОСОБА_1 , сина спадкодавця, про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ Третьої Полтавської державної нотаріальної контори 06.03.1996 за порядковим №128, у тексті якої зазначена інформація про іншого спадкодавця - сина ОСОБА_5 , що проживає у спадковому будинку. Згідно з витягом з державного реєстру речових прав індексний номер витягу 402092947 від 04.11.2024, слідує, що позивач - ОСОБА_1 - власником 1/10 частки будинку з господарськими будівлями і спорудами, що у АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 04.11.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 2-447, виданого Першою Полтавською державною нотаріальною конторою. З 06.03.1996 року позивач володів спадковим майном на підставі певного юридичного титулу. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.
У письмових поясненнях третьою особою зазначалось про те, що позивач знав, що на частку майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 його матері - ОСОБА_4 - також претендує його брат ОСОБА_5 . Позивачу було відомо про те, що він має право на спадкування майна, яке залишилось після смерті брата - ОСОБА_5 , що також унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому, позивачем у позові зазначалось про те, що він 15 років добросовісно, безперервно та відкрито володів часткою будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала його братові ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і не має спадкоємців. Третя особа заперечувала даний факт з наступних підставі.
Так, як вона є співвласником будинку АДРЕСА_5 у розмірі 3/5 часток, якою володіє на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2006. ОСОБА_2 стверджувала про те, що вона постійно проживає та зареєстрована за даною адресою, тому 10 листопада 2006 року до березня 2022 року вона жодного разу не бачила співвласника іншої частини будинку. Частина будинку, яка належала ОСОБА_3 , перебувала у занедбаному стані, і до неї ніхто ніколи не навідувався.
Позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним майном, а відповідно у наявністю у нього добросовісності такого володіння.
ОСОБА_2 з поміж іншого зазначала, що відповідно до витягу з Спадкового реєстру вбачається, що інформація щодо ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в спадковому реєстрі відсутня. Даний факт свідчить про те, що станом на 23.05.2025 із заявою по прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто не звертався, в тому числі і сам позивач ОСОБА_1 . З огляду на вище викладене вважала, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 06.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Руль М.І. позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради - Коросташова С.О., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, але надала на адресу суду письмові пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог, слухання справи проводити у її відсутність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 - батьку позивача, належало 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння
№ НОМЕР_1 , виданого 06.10.1977 на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих № 568 від 04.10.1977, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ЗАГС м. Воркута Республіка Комі росія. Інша частина будинку належить ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 18.01.1994 міськвідділом ЗАГС м. Полтава (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 09.09.1995 року м/в ЗАГС м. Полтави, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ЗАГС м. Воркута Республіка Комі росія ( а.с.11).
Як зазначалось позивачем у позові після смерті ОСОБА_4 позивач прийняв спадщину шляхом подачі заяви, а ОСОБА_5 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем за однією адресою. Позивачем стверджувалось про те, що ОСОБА_5 успадкував, але не оформив своїх спадкових прав: після смерті батька ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині, що складає 1/5 частку зазначеного вище житлового будинку; після смерті матері ОСОБА_4 1/2 частку у спадщині, що складає 1/10 частку зазначеного вище житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 14.03.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області ( а.с.9).
Відповідно до довідки, виданої Гадяцьким геріатричним будинком - інтернатом, ОСОБА_5 дійсно проживав та був зареєстрований в Гадяцькому геріатричному будинку - інтернаті за адресою: АДРЕСА_3 , з 14.07.2007 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
Так, 03.05.2024 державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної
контори Вербецькою Т.М. було винесено постанову № 1017/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 2/5 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (належного ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкомцем якого були: його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину як після батька ОСОБА_3 , так і після матері, ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав.
Позивачем ставиться вимога про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 рідного брата ОСОБА_5 , що складається з 1/5 частки ( успадкував після батька, але не оформив) та 1/10 частки (успадкував після матері, але не оформив) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані у АДРЕСА_2 , зареєстрованого Полтавським міським бюро технічної інвентаризації 11.10.1977 року в реєстрову книгу 25 №2, що належить на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Полтавським міським житловим управлінням 06.10.1977 № 385 - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була дружина - ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 ,але не оформили своїх спадкових прав, за набувальною давністю.
Відповідно до ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Відповідно до п.9,11,13,14 Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном - протягом п`яти років , набуває права власності на це майно (набувальна давністю), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема: володіння є добровільним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безпервним, якщо не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не з своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребовування набувальна давність не переривається.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та правовідносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимність).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи, юридичні особи, держава України, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного Кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає
фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.
Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у. тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю,якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти іншихосіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття.
При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61- 19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним, є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює, застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь- якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду, оскільки за змістом ч.1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичю володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17.
Обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Сам по собі факт вселення та проживання позивача в цьому будинку та проведення ремонтних робіт у ньому не свідчить про добросовісність заволодіння ним.
Крім проживання позивача у спірному будинку, інших відомостей, які б свідчили про відкритість та безперервність користування позивачем будинком матеріли справи не містять.
В суді позивачем ОСОБА_1 не доведено переконливими доказами те, що він добросовісно заволодів чужим майном спірним будинком, тобто не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю та не мав найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна, і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом останні 15 років.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 911/130/14 / 3-87гс15 за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, де зазначено, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.
З даного приводу судом приймаються доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - співвласника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка вказувала , що в період часу з 10 листопада 2006 року березня 2022 року, фактичного місця проживання та реєстрації її до спірної частини житлового будинку ніхто не навідувався та не утримував вказане нерухоме майно, зокрема позивач ОСОБА_1 .. Дана частина будинку після смерті ОСОБА_3 перебувала у занедбаному стані, непридатному для проживання.
Вказане спростовує твердження позивача про те, що він протягом останніх 15 років добросовісно, безперервно та відкрито володів частиною будинку за адресою АДРЕСА_2 , яка належала його брату - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та не має спадкоємців.
З огляду на встановлені вище обставини справи суд констатує, що на частку майна після смерті матері ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 також претендував його брат - ОСОБА_5 . Позивачу було достеменно відомо про те, що він має право на спадкування після смерті брата - ОСОБА_5 . Таким чином спірний будинок є спадковим майном ,що в свою чергу унеможливлює застосування набувальної давності. Питання про визнання права власності на будинок повинно вирішуватися в порядку спадкування .
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 3/10 житлового будинку з погосподарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
У зв`язку із відмовою у позові, у відповідності до ч.1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1331,20 грн. залишається на позивачеві.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 141, 178, 187, 247, 258, 259, 273, 353 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 ;
Представник позивача - адвокат : Руль Марина Ігорівна, НОМЕР_7 , адреса : вул. Європейська, 37/40, м. Полтава, 36011, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
Відповідач: Полтавська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, ЄДРПОУ 24388285, юридична адреса: м. Полтава, вул. Соборності, 36, електронна пошта: cancelar@rada-poltava.gov.ua;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , р.н., РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко