Рішення № 141298760 у справі № 948/935/26 від 09.11.2026

Справа № 948/935/26

Номер провадження 2/948/817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

15 вересня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 24.10.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладеного Договір №9459967 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку визначену ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», на підставі якого остання отримала грошові кошти в сумі 9 000,00 грн., на строк 360 днів, комісією за надання кредиту 2 430,00 грн, яка нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування - 28 908,00 грн та нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, стандартна процентна ставка 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту.

26.03.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-12/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до додатку 1 до цього договору заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №9459967 складає 27 756,00 грн. з яких: 9 000,00 грн - заборгованості за сумою кредиту, 2 430,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту, 11 826,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 4 500,00 грн - штраф.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №9459967 від 24.10.2025 в розмірі 27 756,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2026 позовна заява буда залишена без руху (а.с.43).

28.09.2026 недоліки усунуті (а.с.46).

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 01.10.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 50).

Позивач повідомлений належним чином, шляхом направлення електронних листів до його електронного кабінету та його представника, в судове засідання не з`явився (а.с.56,58,60,61). У позовній заяві та клопотанні доданого до позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.8,35).

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Була належним чином, завчасно повідомлена про день, час та місце судового розгляду шляхом направлення рекомендованого листа за зареєстрованим місцем проживання (а.с.62,63), шляхом оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.55) та шляхом направлення електронних листів до її електронного кабінету (а.с.57,59).

За змістом п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив таке.

24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит №9459967, відповідно до якого Товариство зобов`язується надати клієнту на умовах, встановлених договором, грошові кошти у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором, сума кредиту складає 9000,00 грн (п.1.2), строком на 360 днів (п.1.3), дата остаточного повернення кредиту, сплати комісій та процентів - 19.10.2026 (п.1.4).

Згідно п.п.1.5 Договору загальні витрати складають 31 338,00 грн, денна процентна ставка складає 0,97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 2418,52% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 40 338,00 грн (п.1.5).

Комісія за надання кредиту 2430,00 грн, яка нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту одноразово, в момент видачі кредиту (п.1.5.1).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування 28908,00 грн, що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п.1.5.2).

Згідно п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (а.с.9а).

У п.2.4.1 Договору зазначено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, отже кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Кредитний договір №9459967 від 24.10.2025 ОСОБА_1 підписала 24.10.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «605142» о 16:34 (а.с.9), а паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «825116» о 16:34 (а.с. 13), що свідчить про прийняття нею умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру штрафних санкцій та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору.

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Згідно платіжного доручення №164813815 від 24.10.2025, ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти згідно договору №9459967 в сумі 9000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с.23).

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено у кредитному договорі №9459967 від 24.10.2025, що укладений ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 (а.с.9а).

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку вона зазначила при оформленні кредиту.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 24.10.2025 отримала від ТОВ «Мілоан» 9 000 грн. кредитних коштів та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

26.03.2026 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «CВЕА ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу № 01.02-12/26, відповідно до якого Клієнт відступає (передає) Фактору, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Права вимог Фінансування у сумі , що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с.23 на зв.-27).

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10349 від 26.03.2026 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ТОВ «Мілоан» здійснено плату фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-12/26 від 26.03.2026 (а.с.27 на зв.).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-12/26 від 24.10.2025 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло також право вимоги з боржника ОСОБА_1 на суму 27 756,00 грн за кредитним договором №9459967, де 9 000,00 грн. - сума основного боргу, 2 430,00 - комісія за надання кредиту, 11 826,00 грн - комісія за обслуговування, 4 500,00 грн - штраф (а.с.28-29).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, реєстр боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №9459967 від 24.10.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №9459967, де 9 000,00 грн. - сума основного боргу, 2 430,00 - комісія за надання кредиту, 11 826,00 грн - комісія за обслуговування, 4 500,00 грн - штраф (а.с.28-29).

Судом встановлено, що за Договором №9459967 про надання споживчого кредиту від 24.10.2025 відповідач отримала кредит в сумі 9 000,00 грн, зобов`язання з повернення тіла кредиту не виконала.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення комісій, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 2430,00 грн, яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (а.с.9а).

Пунктом 1.5.2 Кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування 28 908,00 грн, що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (а.с.9а).

Частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» закріплено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

У кредитному договорі від 24.10.2025 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), не зазначивши, за які саме послуги ці комісії сплачуються позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалися комісії, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Приймаючи до уваги те, що у Договорі про споживчий кредит №9459967 від 24.10.2025, ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язаних з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1., п.1.5.2 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 430,00 грн та 11 826,00 грн комісій задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 4 500,00 грн штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 Кредитного договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити штраф: у розмірі 1 000,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 200,00 грн, починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Представник позивача зазначив, що ст. 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Вирішуючи питання який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.

Разом з тим, згідно ч.ч.1,2 ст. 11 ЗУ «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.

Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості штрафу за кредитним договором в розмірі 4 500,00 грн нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором пені в розмірі 4500,00 грн задоволенню не підлягають.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №607 від 11.09.2026 (а.с.1).

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 27 756,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 9 000,00 грн, що становить 32,43% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 863,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №9459967 від 24.10.2025 у розмірі 9 000,00 грн (дев`ять тисяч гривень), де 9 000,00 грн (дев`ять тисяч) - тіло кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 863,42 грн (вісімсот шістдесят три грн 42 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження юридичної особи: вул. Іллінська, буд.8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва