Судові рішення

Рішення № 141301967 у справі № 727/12665/26 від 09.11.2026

Рішення від 09.11.2026 в адміністративній справі № 727/12665/26 (категорія «Організації господарської діяльності»). Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців, суддя Дубець О. С.

Справа№ 727/12665/26
СудШевченківський районний суд м. Чернівців
СуддяДубець О. С.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОрганізації господарської діяльності
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру10.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141301967

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 727/12665/26

Провадження № 2-а/727/236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі головуючого судді Дубець О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (Адміністративної комісії при виконавчому комітеті) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

До Шевченківського районного суду м. Чернівців надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради № 31 від 26 червня 2026 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою від 14 вересня 2026 року судом відкрито провадження у справі, розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання було призначене на 21 вересня 2026 року та відкладене на 14 жовтня 2026 року.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву та задоволено клопотання позивачки про витребування доказів.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого виконавчий комітет Чернівецької міської ради просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 14 жовтня 2026 року суд перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із розглядом справи в порядку письмового провадження.

Стислий виклад позиції учасників справи

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.

Постановою № 31 від 26 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП.

Відповідно до оскаржуваної постанови, адміністративна комісія встановила, що ОСОБА_2 , нібито перебуваючи на робочому місці в магазині «Gift House», здійснила продаж неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , товару, позначеного в постанові як «тютюновий виріб ТМ «ICEBERG». Також посилається на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що вона була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та не з`явилася на засідання адміністративної комісії.

Позивачка вказує, що ці відомості не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала повідомлення про розгляд справи, на засіданні адміністративної комісії не була присутня, пояснень комісії не надавала та копії постанови не отримувала.

Щодо суті адміністративного правопорушення, за вчинення якого її притягнуто до адміністративної відповідальності, посилається на те, що вона заперечує той факт, що 19 травня 2026 року о 13:12 саме вона здійснила продаж неповнолітньому товару, зазначеного в оскаржуваній постанові.

При цьому вважає, що постанова № 31 від 26.06.2026 прийнята з істотним порушенням установленої законом процедури, ґрунтується на недостатніх доказах та не містить належного підтвердження всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, зазначає, що суб`єкт цього правопорушення є спеціальним - ним може бути працівник підприємства чи організації торгівлі або громадського харчування.

Водночас оскаржувана постанова не містить посилання на документи, які підтверджують той факт, що позивачка перебуває у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у магазині «Gif House», доказів того, що нею виконувалися обов`язки продавця саме 19.05.2026, перебування позивачки в магазині о 13:12 та здійснення конкретної розрахункової операції саме ОСОБА_1 .

Посилається на те, що самі по собі відомості про платіж на користь «Gift House_01» та чек магазину № 9282 не ідентифікують працівника, який здійснив розрахункову операцію. Фото товару в приміщенні магазину також не підтверджує, що саме позивачка продала цей товар неповнолітній особі.

Звертає також увагу на те, що пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 мають оцінюватися разом з іншими доказами. Зокрема, як убачається зі змісту постанови, неповнолітній повідомив лише про придбання товару в магазині «Gift House» та про те, що продавець не вимагала пред`явлення документа, який підтверджує його вік. Водночас у постанові не зазначено, що неповнолітній ОСОБА_3 підтвердив, що саме ОСОБА_1 здійснила продаж товару.

Таким чином, наведені в постанові матеріали можуть свідчити про проведення розрахункової операції в магазині «Gift House», однак не підтверджують поза розумним сумнівом, що відповідний товар продала саме ОСОБА_1 , що, відповідно до статті 62 Конституції України, повинно тлумачитися на її користь.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення наклав, яким в даному випадку є адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, а не сам виконавчий комітет.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 26 червня 2026 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради (м. Чернівці площа Центральна 1, код ЄДРПОУ 04062216), розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 979287 від 19.05.2026 за частиною другою статті 156 КУпАП, притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та наклала не неї стягнення в розмірі 13 600,00 грн. Суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Gift House», здійснила продаж тютюнових виробів ТМ «ICEBERG», неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з поясненнями неповнолітнього ОСОБА_3 , останній 19.05.2026 придбав тютюновий виріб ТМ «ICEBERG» у магазині «Gift House» за адресою: вул. Небесної Сотні, 19-B (на другому поверсі), при цьому продавець не попросила у нього документів, що підтверджують його вік, після чого він здійснив оплату товару своєю банківською картою через термінал магазину.

Відповідно до фотофіксації, наявної в матеріалах справи, вбачається наявність в магазині «Gift House» за адресою: вул. Небесної Сотні 19-В, в продажі тютюнового виробу «ICEBERG» за ціною 350,00 грн.

Згідно з скріншотом банківського платежу (електронний чек) вбачається здійснення придбання товару на суму 350,00 грн 19.05.2026 о 13:12, отримувач Gift Housc_01, area Chernivetska, с Chernivts (також факт оплати підтверджується чеком магазину Gift House номер: 9282 від 19.05.2026, виданого о 13:12)

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 979287 від 19.05.2026, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається що 19.05.2026 о 13:12 по вул. Небесної Сотні 19-В в м. Чернівцях, продавець ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці у магазині «Гіфт Хаус» здійснила продаж тютюнових виробів ТМ «Айсберг» вартістю 350,00 грн неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила пункт 1 статті 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтю 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із частиною першою статті 218 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156, покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення відбулось за адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що відповідач встановив, що позивачка, перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Gift House», здійснила продаж тютюнових виробів ТМ «ICEBERG», неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Для встановлення складу цього адміністративного правопорушення необхідно з`ясувати наявність сукупності обов`язкових ознак: об`єкта правопорушення, об`єктивної сторони, спеціального суб`єкта та вини особи.

Відсутність хоча б однієї з обов`язкових ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відповідною нормою.

Так, об`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, є суспільні відносини у сфері встановленого порядку торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та іншими товарами, переліченими в цій нормі, зокрема, дотримання встановлених законом заборон на торгівлю.

Як убачається з постанови адміністративної комісії, підставою для притягнення позивачки до відповідальності стало те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Gift House», здійснила продаж тютюнових виробів ТМ «ICEBERG», неповнолітньому.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП у цій справі, полягає у фактичному здійсненні торгівлі тютюновими виробами неповнолітньому, тобто у вигляді активних дій.

Зі змісту протоколу серії ВАД № 979287 від 19.05.2026 вбачається, що позивачці інкриміноване здійснення продажу тютюновими виробами неповнолітньому в кіоску за конкретною адресою. Водночас, викладення відповідного твердження у протоколі не означає, що цей факт є доведеним.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених статтею 251 КУпАП джерел доказів, однак не має наперед установленої сили та повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять розрахункового документа з якого можна встановити, що тютюнові вироби були придбані саме в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , показань свідків, відеозапису моменту реалізації тютюнових виробів, протоколу вилучення речей і документів чи інших об`єктивних даних, які підтверджували б факт продажу позивачкою відповідної продукції.

Наявність товару в магазині, навіть якщо його було призначено для реалізації, не можна ототожнювати з фактичним здійсненням торгівлі конкретною особою у визначений час.

Отже, суд доходить висновку, що наявні матеріали не дають достатніх підстав вважати доведеним факт здійснення позивачкою тютюнових виробів неповнолітній особі всупереч установленій забороні.

Самостійного значення для вирішення спору набуває питання про наявність у діях позивачки спеціального суб`єкта правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП.

На відміну від загального суб`єкта адміністративного правопорушення, спеціальний суб`єкт характеризується додатковими ознаками, прямо передбаченими диспозицією відповідної норми.

У редакції частини другої статті 156 КУпАП, суб`єктом передбаченого нею правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування, який порушує встановлені правила торгівлі.

Отже, для притягнення особи до відповідальності за цією нормою недостатньо встановити лише факт перебування в торговельному приміщенні або здійснення певних дій щодо тютюнової продукції. Необхідно також установити, що особа має передбачений законом спеціальний статус.

Як убачається з постанови адміністративної комісії від 26.06.2026 № 31, у відомостях про позивачку зазначено: «Місце роботи, посада: ПП «Євроавтоінс», магазин «Gift House», продавець.

Разом з тим, матеріали справи не містять трудового договору, наказу про прийняття на роботу, відомостей про трудові відносини, документів щодо роботи позивачки продавцем або інших доказів, які б підтверджували її статус працівника підприємства (організації) торгівлі чи громадського харчування.

Також, відсутні докази, які б давали змогу встановити інші фактичні обставини, необхідні для висновку про належність позивачки до спеціального суб`єкта саме цього правопорушення.

Суд наголошує, що перебування особи в магазині, наявність в ньому тютюнових виробів не усувають необхідності встановити передбачену законом ознаку суб`єкта правопорушення.

Обов`язок довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення покладається на суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення про притягнення особи до відповідальності. Такий обов`язок не може бути перекладений на позивача шляхом вимоги довести відсутність трудових відносин.

За відсутності доказів того, що ОСОБА_4 була працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування, висновок про наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, не може вважатися обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП встановлена тільки в самій постанові, яка оскаржується. Інших достатніх, належних та допустимих доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу на те, що складення постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки сам по собі опис уповноваженою особою адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Щодо доводів відповідача з приводу того, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення наклав, яким в даному випадку є адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, а не сам виконавчий комітет, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою та у своїй діяльності відповідальні перед відповідними радами і їх виконавчими комітетами та їм підзвітні.

Порядок утворення інших колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визначаються законами України.

Так, судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради № 189/9 від 08.04.2025 «Про затвердження в новій редакції складу адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради та визнання таким, що втратив чинність, окремого пункту рішення цього питання», затверджено склад адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, а саме: голова адміністративної комісії- Крохмаль І.Д.; заступник голови адміністративної комісії - Остафійчук Я.В.; відповідальний секретар адміністративної комісії - Лукащук А.В. та члени адміністративної комісії: Гуцул Ю.В., Гончерюк О.М., Ільчук Т.Є., Савчук В.О., Федорюк А.Л., Хоміцький О.В.

Як вже зазначалося вище, згідно із частиною першою статті 218 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156, покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не створений суб`єктом владних повноважень колегіальний орган, який входить до його складу та є йому підзвітним.

Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Суд зазначає, що оскільки адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради є колегіальним органом, який діє при виконавчому комітеті та не є окремою юридичною особою, а тому, відповідно до статті 43 КАС України, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати відповідачем по справі.

Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути виконавчий комітет Чернівецької міської ради, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що належним відповідачем у даній справі є виконавчий комітет Чернівецької міської ради.

Щодо інших доводів, наведених позивачкою в позові, то суд зазначає таке.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні від 28 жовтня 2010 року справі «Трофимчук проти України» (Заява № 4241/03) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, наведені у позові та відзиві, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні. Оскільки, беручи до уваги те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, суд не дає оцінку всім доводам позивачки щодо правомірності оскаржуваної постанови, оскільки вони стосуються оцінки норм матеріального права.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачкою адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивачку штрафу, передбаченого санкцією частини другої статті 156 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги статті 252 КУпАП.

З огляду на висновки наведені судом в мотивувальній частині рішення щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд доходить висновку, що постанова № 31 від 26 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради про притягнення ОСОБА_1 19 січня 1988 року до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 600,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у адміністративні справі - закриттю.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з тим, Конституційний Суд в рішенні від 09 вересня 2026 року у справі № 10-р(ІІ/2026) визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наведене питання щодо відшкодування судового збору судом не вирішується.

Оскільки на дату ухвалення рішення у справі сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Вирішення клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду

В позовній заяві позивачкою заявлене клопотання про поновлення строку для подання адміністративного позову. Своє клопотання ОСОБА_1 мотивує тим, що про існування оскаржуваної постанови їй стало відомо тільки 04 вересня 2026 року, коли виконавчою службою були заблоковані її рахунки. Вказує, що не була присутня під час розгляду справи адміністративною комісією, про дату, час і місце розгляду справи належним чином не була повідомлена, копію постанови їй не вручили.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За особливостями розгляду адміністративних справ даної категорії, перебіг строку на звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію становить десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оцінивши доводи позивачки та подані нею докази суд дійшов висновку, що зазначені нею причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, оскільки позивачка не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про існування оскаржуваної постанови дізналася лише 04 вересня 2026 року після винесення органами ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження, а з позовом звернулася 11 вересня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку. Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку.

Керуючись статтями 12, 122, 123, 139, 229, 241-246, 286, 292, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (Адміністративної комісії при виконавчому комітеті) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 31 від 26 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 600,00 грн.

Закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради (Адміністративна комісія при виконавчому комітеті), юридична адреса: пл. Центральна 1 м. Чернівці, код ЄДРПОУ 04062216.

Дата складання повного судового рішення 09 листопада 2026 року.

Суддя Дубець О.С.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.10.2026 Ухвала № 140635093 Шевченківський районний суд м. Чернівців
21.09.2026 Ухвала № 139913346 Шевченківський районний суд м. Чернівців
14.09.2026 Ухвала № 139719479 Шевченківський районний суд м. Чернівців

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04062216. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг