ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2026 р. Справа№ 911/3318/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Яценко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.10.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026)
у справі №911/3318/25 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк"
про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення 1039164,41 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Бучанської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" про визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 щодо виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 922367,11 грн.; визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 28.06.2024 № 139-23/24 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 116797,30 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 1039164,41 грн., що сплачені за договорами будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорювані положення зазначених вище договорів будівельного підряду в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суперечить п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України. Грошові кошти в сумі 1039164,41 грн. набуті відповідачем за рахунок позивача за роботи, з урахуванням ПДВ, які були звільнені від оподаткування ПДВ, а тому підлягають стягненню, як такі, що безпідставно отримані в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неправомірність пред`явлення позову прокурором в інтересах Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, а відтак даний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України; втрати замовником апелювати до незаконності включення ПДВ до умов договору та його стягнення з відповідача, позаяк саме замовник визначив в тендерній документації ціну з ПДВ та зобов`язав учасників підтвердити свій податковий статус; помилкового перекладання прокурором негативних наслідків визначення замовником податкового режиму закупівлі на відповідача, який був позбавлений будь-якої можливості впливати на зміст договору та зобов`язаний був укласти його на умовах, визначених замовником, у тому числі щодо включення ПДВ до договірної ціни; безпідставності посилань прокурора про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання робіт за об`єктом "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями"; недоведеності підстав для визнання договорів недійсними в оскаржуваній частині.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2026 позов задоволено.
Визнано недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 щодо виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 922367,11 грн.
Визнано недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 28.06.2024 № 139-23/24 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 116797,30 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації 1 039 164 грн. 41 коп. безпідставно збережені кошти податку на додану вартість, що сплачені за договорами будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на користь Київської обласної прокуратури 21 643 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- враховуючи, що оспорюваними пунктами 3.1 договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 та від 28.06.2024 № 139-23/24, укладених між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіларк" до загальної ціни договорів включено ПДВ в розмірі 1039164,41 грн., що суперечить приписам п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а відтак наявні підстави для визнання недійсними оспорюваних пунктів договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 та від 28.06.2024 № 139-23/24 в частині включення до ціни правочинів суми ПДВ;
- відповідач отримав від позивача суму ПДВ в розмірі заявленої до стягнення суми 1039164,41 грн., попри те, що операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти в силу п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування;
- враховуючи, що оскаржувані п 3.1 договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 та від 28.06.2024 № 139-23/24 в частині включення до договірної ціни суми ПДВ визнані судом недійсними з моменту їх вчинення та не породжують правових наслідків для сторін договорів, грошові кошти в сумі ПДВ 1039164,41 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, за відсутності передбачених законом підстав, а тому ТОВ "Сіларк" зобов`язане їх повернути Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України на наступний день після їх безпідставного одержання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіларк" звернулося 26.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 26.08.2026, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі №911/3318/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:
- замовник наразі втрачає право апелювати до незаконності включення ПДВ до умов договору та його стягнення з відповідача, як виконавця робіт, оскільки саме замовник самостійно та свідомо визначив у тендерній документації ціну як єдиний критерій оцінки з питомою вагою 100% з ПДВ, прямо передбачив включення до ціни всіх податків і зборів, у тому числі ПДВ для платників цього податку, а також зобов`язав учасників підтвердити свій податковий статус, що свідчить про усвідомлене та добровільне формування умов закупівлі з урахуванням ПДВ і виключає можливість їх подальшого оскарження як незаконних;
- відповідачем були виконані роботи, обумовлені спірними договорами щодо обсягу та якості виконаних робіт, про що також складені звіти про виконання договорів про закупівлю, розміщені в системі публічних закупівель «PROZZORO», докази чого наявні в матеріалах справи;
- у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів, оскільки оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів; позивачем - не наведено жодних обґрунтувань, судом першої інстанції - не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями;
- з огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 1 039 164,41 грн. - слід дійти до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
- умова договору про ціну з ПДВ, за своєю правовою природою, не є цивільно-правовою умовою, здатною бути недійсною за приписами ст. 203 ЦК України; питання правильності оподаткування операції ПДВ підлягає вирішенню виключно в порядку, передбаченому податковим законодавством, а не шляхом визнання недійсним пункту господарського договору;
- матеріали справи, включно з доданими до відзиву на позов копіями податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ та квитанцій про їх реєстрацію і сплату за вересень, грудень 2023 року, липень та серпень 2024 року, прямо підтверджують, що з урахуванням вимог податкового законодавства ТОВ «СІЛАРК» задекларувало та сплатило відповідні суми ПДВ до державного бюджету, а отже не залишило їх у власному розпорядженні, проте, суд першої інстанції зазначені докази у мотивувальній частині рішення жодним чином не дослідив та не оцінив, попри те, що саме встановлення факту (не)утримання коштів відповідачем є визначальним для кваліфікації відносин за ст. 1212 ЦК України;
- підрядник не є кінцевим набувачем коштів ПДВ у розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки ці кошти є податковими надходженнями бюджету, обов`язок перерахування яких є самостійним публічно-правовим обов`язком підрядника перед державою, а не збагаченням за рахунок замовника;
- ставши переможцем закупівлі, ТОВ «СІЛАРК» було позбавлене будь-якої можливості впливати на зміст договору та зобов`язане було укласти його на умовах, визначених замовником, у тому числі щодо включення ПДВ до договірної ціни; відтак, включення ПДВ до вартості робіт є прямим і безпосереднім наслідком волевиявлення замовника як суб`єкта владних повноважень, а не результатом дій чи помилок виконавця;
- надані відповідачем докази підтверджують факт реального, добросовісного та своєчасного виконання Відповідачем усіх передбачених податковим законодавством обов`язків платника ПДВ щодо кожної операції з отримання оплати за виконані будівельні роботи на спірному об`єкті - від складення й реєстрації податкових накладних до відображення податкових зобов`язань у податкових деклараціях та фактичного перерахування відповідних сум до державного бюджету України;
- задоволення заявлених прокурором вимог фактично призвело до повторного стягнення одних і тих самих сум ПДВ на користь держави, що суперечить як засадам податкового законодавства, так і загальним принципам справедливості та правової визначеності. Такий підхід створює ситуацію подвійного фінансового навантаження на платника податку та є несумісним із правовою природою ПДВ як непрямого податку, який сплачується кінцевим споживачем і перераховується до бюджету через платника податку у чітко визначеному законом порядку;
- у спірних правовідносинах відсутні як фактичні, так і юридичні підстави для застосування до ТОВ «СІЛАРК» положень глави 83 Цивільного кодексу України;
- посилання прокурора на результати аудиту Рахункової палати України, проведеного у 2024 році в Департаменті регіонального розвитку Київської ОДА, як на підставу звернення стягнення сум ПДВ за договорами підряду з Відповідача на користь Департаменту - не може бути прийнято до уваги, оскільки акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції
11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:
- рішення суду ухвалено за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, у тому числі доказів, поданих відповідачем, та з належним наведенням мотивів, з яких суд виходив при його ухваленні;
- відповідач звужено тлумачить можливість застосування положень податкового законодавства в сукупності з положеннями ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України;
- спір у даній справі стосується, зокрема, правомірності включення до вартості ціни договору будівельного підряду сум ПДВ в силу положень п. 197.15 ст. 197 ПК України, якими передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти;
- системний аналіз норми п. 197.15 ст. 197 ПК України свідчить, що звільнення від оподаткування має імперативний характер, застосовується до визначеної категорії операцій, не залежить від волевиявлення сторін договору та не може бути змінене або скасоване умовами договору;
- отже, якщо виконані за договором роботи відповідають критеріям, визначеним п. 197.15 ст. 197 ПК України, такі операції не підлягають оподаткуванню ПДВ, а включення відповідної суми до ціни договору суперечить вимогам податкового законодавства;
- податок на додану вартість є непрямим загальнодержавним податком, який справляється відповідно до положень ПК України, а порядок його нарахування, сплати, а також випадки звільнення від оподаткування визначаються виключно нормами податкового законодавства та не можуть встановлюватися або змінюватися за домовленістю сторін;
- свобода договору, гарантована ст. 627 ЦК України, поширюється на погодження сторонами вартості робіт, однак не охоплює питання встановлення або скасування податкового обов`язку. Імперативні приписи податкового законодавства мають пріоритет перед диспозитивними нормами цивільного права, а тому якщо спірні роботи відповідно до пункту 197.15 статті 197 ПК України підлягали звільненню від оподаткування ПДВ, сторони не були вправі передбачати в договорі включення ПДВ його до ціни;
- у даній справі відповідач отримав від держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА кошти за роботи із урахуванням ПДВ у загальному розмірі 1 039 164, 41 гривень, при тому, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ; відтак, неповернення відповідачем означеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом;
- оскільки пунктами 3.1. Договорів будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 до ціни договорів незаконно включено суму ПДВ у відповідних розмірах, наявні підстави для визнання недійсним таких положень додаткових угод та договорів підряду в частині включення до ціни правочину ПДВ щодо будівельно-монтажних робіт, які звільняються оподаткування вказаним податком;
- зміст оспорюваних правочинів у частині включення до ціни договорів ПДВ суперечить Податковому кодексу України, актам цивільного законодавства, що, в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання договорів недійсними у цій частині;
- таким чином, ТОВ «СІЛАРК» без достатньої правової підстави отримав суму ПДВ по виконаних будівельно-монтажних роботах, які підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України, та включені до собівартості будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;
- відповідач отримав від позивача у складі вартості робіт додаткові грошові кошти для сплати податку на додану вартість, однак операція з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти не підлягала оподаткуванню, відповідні грошові кошти, які до того ж мають цільове призначення та виділенні з фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф, отримані безпідставно та підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України;
- посилання відповідача на необхідність попереднього застосування механізму коригування, передбаченого ст. 192 ПК України, є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює правовідносини між платником податку та державою у сфері оподаткування, тоді як позовні вимоги прокурора спрямовані на відновлення порушених інтересів держави у сфері використання публічних коштів. Факт сплати відповідачем ПДВ до бюджету не усуває факту безпідставного отримання ним від позивача коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії;
- Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, керуючись п. 197.15 ст. 197 ПК України, звернувся до ТОВ «СІЛАРК» з листом № 4663/34/34.06.01/2024 від 18.11.2024 щодо коригування суми ПДВ по договору, а також актів приймання виконаних будівельних робіт, однак відповідач вказану пропозицію не прийняв, у зв`язку з чим позивач після вказаної дати продовжував вчиняти дії, спрямовані на виконання умов договорів підряду;
- незважаючи на встановлення фактів порушення інтересів держави, положень законодавства, Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, обмежившись направленням ТОВ «СІЛАРК» зазначеного листа, ефективний захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах не здійснював, у тому числі до суду з позовом не звернувся, що і стало підставою для представництва інтересів держави в особі позивача саме прокуратурою;
- саме по собі погодження замовником кошторисної та тендерної документації, договірної ціни чи вартості робіт не може бути підставою для висновку про правомірність включення до їх вартості ПДВ, якщо таке включення суперечить імперативним вимогам податкового законодавства;
- будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Університетська, 2к в м. Ірпінь Бучанського району, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України, здійснювалося за державні кошти, що є підставою для застосування пільги, встановленої п. 197.15 статті 197 ПК України, а відтак доводи скаржника щодо відсутності підстав для її застосування не заслуговують на увагу;
- в межах повноважень, обумовлених Законом України «Про рахункову палату» та відповідно до затвердженого Плану роботи на 2024 рік, Рахункова палата провела аудит ефективності «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури», зокрема і в діяльності Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, а тому результати такого аудиту є офіційним документом, створеним компетентним органом у межах його повноважень, відповідають критеріям належності й допустимості доказів, визначеним ГПК України, та використовуються в якості доказів у сукупності з іншими матеріалами справи;
- факт сплати чи несплати відповідачем безпідставно набутих сум ПДВ до державного бюджету не впливає на обов`язок відповідача повернути позивачу саме безпідставно отримані державні кошти, які мають цільове призначення, та повинні бути спрямовані на реалізацію заходів з ліквідації наслідків збройної агресії рф.
Короткий зміст заперечень на відзив
15.09.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подані заперечення на відзив прокурора, в яких відповідач в обгрунтування заперечень на відзив наголошував на на релевантності наведеної судової практики суду касаційної інстанції у апеляційній скарзі (зокрема у постанові від 13.08.2006 у справі № 911/1553/25), та нерелевантності наведеної практики прокурором у відзиві на апеляційну скаргу (у постанові об?єднаної палати Верховного Суду від у справі № 910/12764/20).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/3318/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яценко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі №911/3318/25, розгляд справи призначено на 23.09.2026.
У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 23.09.2026 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 розгляд справи №911/3318/25 призначено на 14.10.2026.
У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 14.10.2026 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 розгляд справи №911/3318/25 призначено на 21.10.2026.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 21.10.2026 з`явились: прокурор Младаневич З.О.), представник відповідача (скаржника)- Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК" (Кандаурова О.П.), представник позивача - Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Кріль В.О.).
В судовому засіданні 21.10.2026 представник скаржника (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі №911/3318/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні 21.10.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, прокурор у позові зазначав, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у складі спеціального фонду Державного бюджету України з метою ліквідації наслідків (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних), спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, передбачено бюджетну програму "Фонд ліквідації наслідків збройної агресії" (далі - Фонд).
Порядок використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 118 (далі - Порядок № 118).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 118, звернення про виділення коштів фонду подаються, у тому числі обласними, Київською міською держадміністраціями (обласними військово-цивільними, військовими, Київською міською військовими адміністраціями).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 № 534-р "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії" (далі - Розпорядження № 534-р) затверджено Перелік проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії.
Згідно Розпорядження № 534-р, були виділені кошти у вигляді субвенції обласному бюджету Київської області у розмірі 13014,728 тис. грн. на здійснення капітального ремонту житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к упродовж 2023-2024 років.
Протягом серпня 2023 року - червня 2024 року Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації були проведені процедури публічних закупівель на виконання підрядних робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Університетська, 2к в м. Ірпінь Київської області (унікальні номери оголошень про проведення процедури закупівлі, присвоєні електронною системою закупівель: UA-2023-08-15-015246-a та UA-2024-06-28-004448-a).
За результатом проведених закупівель між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК" укладено договір будівельного підряду по об`єкту "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к" від 05.09.2023 № 139-23 (далі - договір № 139-23), відповідно до умов якого відповідач - підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної цин, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи з капітального ремонту житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к" (надалі - об`єкт) за завданням позивача - замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п. 1.1 договору № 139-23).
Згідно з п. 3.1 договору № 139-23, ціна цього договору становить 11860455,48 грн., у тому числі ПДВ - 1976742,58 грн. (додаток № 1 до цього договору).
Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", проектно-кошторисної документації, тендерної документації, тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та вимог чинного законодавства (п. 3.6 договору № 139-23).
Відповідно до п. 19.1 договору № 139-23, в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2023, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Додатковою угодою № 1 від 18.12.2023 до договору № 139-23 сторонами п 3.1. договору викладено в наступній редакції: Ціна цього договору становить 11843668,74 грн., у тому числі ПДВ 1973944,79 грн.
Додатковою угодою № 3 від 17.06.2024 до договору № 139-23 сторонами п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: Ціна цього договору становить 11767751,55 грн., у тому числі ПДВ 1961291,93 грн.
В матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 22.12.2023 на суму 6363536,29 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 22.12.2023 № 1 на суму 6363536,29 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 22.12.2023 на суму 4426772,32 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 22.12.2023 № 2 на суму 4426772,32 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року від 25.07.2024 на суму 929918,05 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року від 25.07.2024 № 3 на суму 929918,05 грн.
На виконання умов договору будівельного підряду № 139-23, Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації перерахував на рахунок ТОВ "СІЛАРК" грошові кошти на підставі платіжних інструкцій від 18.09.2023 № 9 на суму 3558136, 64 грн. (у т.ч. ПДВ - 593022,77 грн.); від 25.12.2023 на № 414 суму 2805399,65 грн. (у т.ч. ПДВ - 467566, 61 грн.); від 26.12.2023 № 461 на суму 4426772,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 737795,39 грн.); від 26.07.2024 № 284 на суму 929918,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 154986,34 грн.).
Між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК" укладено договір будівельного підряду на додаткові роботи по об`єкту "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к" від 28.06.2024 № 139-23/24 (далі - договір № 139-23/24), відповідно до умов якого відповідач - підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати додаткові роботи з капітального ремонту житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к (надалі - об`єкт) за завданням позивача - замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п. 1.1 договору № 139-23/24).
Згідно з п. 3.1 договору № 139-23/24, ціна цього договору становить 1689310,05 грн., у тому числі ПДВ 281551,67 грн. (додаток № 1 до цього договору).
Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", проектно-кошторисної документації та вимог чинного законодавства (п. 3.6 договору № 139-23/24).
Відповідно до п. 19.1 договору № 139-23/24, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Додатковою угодою № 1 від 01.08.2024 до договору № 139-23/24,сторонами пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: "Ціна цього договору становить 1685598,17 грн., у тому числі ПДВ 280933, 03 грн. (Додаток № 1 до договору)"
В матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року від 25.07.2024 на суму 1362888,01 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року від 25.07.2024 № 1 на суму 1362888,01 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2024 року від 01.08.2024 на суму 42614,11 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року від 01.08.2024 № 2 на суму 42614,11 грн., акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за серпень 2024 року № 3 від 01.08.2024 на суму 280096,02 грн.
На виконання умов договору № 139-23/24, Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації перерахував на рахунок ТОВ "СІЛАРК" грошові кошти на підставі платіжних інструкцій № 282 від 26.07.2024 на суму 1362888, 01 грн. (у т.ч. ПДВ - 227148,00 грн.); № 319 від 07.08.2024 на суму 322710,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 53785,02 грн.).
Звертаючись з позовом прокурор зазначав, що відповідно до Плану роботи Рахункової палати на 2024 рік (зі змінами), Рахунковою палатою проведено аудит ефективності на тему "Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури", у Департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації. В ході аудиту встановлено, що підрядними організаціями надавалися ДРР Київської ОДА (замовнику робіт) акти виконаних робіт (за формою КБ-2) та довідки про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 із нарахуванням податку на додану вартість.
За результатами аудиту Рахунковою палатою було складено Акт від 13.09.2024 № 01-18-10/182 та Звіт від 10.12.2024, затверджений рішенням Рахункової палати від 10.12.2024 № 55-2, у яких проаналізовано проведення фінансування проектів відновлення соціальної та критичної інфраструктури на території Київської області у межах бюджетної програми "Фонд ліквідації наслідків збройної агресії", використання субвенції на місцевому рівні та виявлено ряд недоліків під час виконання робіт з оплати невиконаних робіт, застосування ресурсних елементів кошторисних норм, які не відповідають виконаним роботам, або прийняття й оплата неправильно оцінених робіт тощо.
Пунктом 4.2 рішення Рахункової палати від 10.12.2024 № 55-2, вирішено Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації вжити заходів щодо повернення нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 21560,0 тис. грн. та здійснення її перерахування до державного бюджету, перегляду умов чинних договорів з будівництва / відновлення житла у частині дотримання вимог пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ (до 01.04.2025). У вказаному рішенні враховано, в тому числі те, що згідно Звіту та Акту Рахункової палати від 13.09.2024 № 01-18-10/182 загальна сума витрат, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України по договору № 139-23 від 05.09.2023 становить 324835,55 грн.
Згідно Додатку № 6 до Акту Рахункової палати від 13.09.2024 № 01-18-10/182, по договору від 05.09.2023 № 139-23 сплачено ПДВ відповідно до Актів виконаних робіт у розмірі 1798384,44 грн. З них, витрати, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України становлять 324835,55 грн.
Згідно листів Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації від 02.09.2025 № 3004/34/34.02/2025 та від 16.10.2025 № 3520/34/34.02/2025, оскільки аудит проводився за період 2023 рік - І півріччя 2024 року, Рахунковою палатою в Акті та Звіті не враховано і не відображено суму ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт за Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, № КБ-3, які підписані сторонами після завершення аудиту Рахунковою палатою. Таким чином, розмір безпідставно включених сум ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт по Об`єкту становить: 922367,11 грн. - по договору від 05.09.2023 № 139-23; 116797,30 грн. - по договору від 28.06.2024 № 139-23/24.
Згідно наданого Департаментом розрахунку розмір безпідставно включених сум ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України, по вказаному об`єкту згідно договору від 05.09.2023 № 139-23 становить: по акту виконаних робіт № 1 від 22.12.2023 - 522091,62 грн.; по акту виконаних робіт № 2 від 22.12.2023 - 324835,55 грн.; по акту виконаних робіт № 3 від 25.07.2024 - 75439,94 грн.
Згідно наданого розрахунку розмір безпідставно включених сум ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України, по вказаному об`єкту згідно договору від 28.06.2024 № 139-23/24 становить: по акту виконаних робіт № 1 від 25.07.2024 - 109870,33 грн.; по акту виконаних робіт № 2 від 01.08.2024 - 6926,97 грн.
Прокурор вказував, що оскільки предметом вищевказаних договорів було виконання відповідачем робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Університетській, 2к в м. Ірпінь за державні кошти, а відтак такі роботи підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України.
Загальна сума витрат, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України по вищезазначених договорах та які в порушення вимог податкового законодавства включені до ціни договорів № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 становлять 1039164,41 грн. (із розрахунку 922 367, 11 грн. + 116 797, 30 грн.).
Оскільки оспорювані положення зазначених вище договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суперечить п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України. Грошові кошти в розмірі заявленої до стягнення сумі 1039164,41 грн. набуті відповідачем за рахунок позивача за оплачувані роботи, з урахуванням ПДВ, які були звільнені від оподаткування ПДВ, а тому підлягають стягненню, як такі, що безпідставно отримані в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіларк" заперечувало проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до втрати замовником апелювати до незаконності включення ПДВ до умов договору та його стягнення з відповідача, позаяк саме замовник визначив в тендерній документації ціну з ПДВ та зобов`язав учасників підтвердити свій податковий статус; помилкового перекладання прокурором негативних наслідків визначення замовником податкового режиму закупівлі на відповідача, який був позбавлений будь-якої можливості впливати на зміст договору та зобов`язаний був укласти його на умовах, визначених замовником, у тому числі щодо включення ПДВ до договірної ціни; безпідставності посилань прокурора про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання робіт за об`єктом "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями"; недоведеності підстав для визнання договорів недійсними в оскаржуваній частині.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини п`ятої статті 162 ГПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Виходячи з викладеного, найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
" 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.".
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави прокурором у даній справі, прокурор вказував на наступне:
- джерелом фінансування робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 2к, м. Ірпінь Бучанського району Київської області за Договорами будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 - є субвенція з державного бюджету, згідно з Порядком використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 118;
- зазначений Порядок визначає механізм використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії (далі - Фонд), який створюється у складі спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок надходжень, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з метою ліквідації наслідків (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних), спричинених збройною агресією російської федерації проти України;
- необхідність створення фонду ліквідації наслідків збройної агресії виникла у зв`язку з необхідністю ліквідації наслідків бойових дій, відновлення об`єктів критичної інфраструктури, громадських будівель, житлового фонду та здійснення інших першочергових заходів внаслідок розпочатої 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії рф проти України та спричинених цією війною значних руйнувань;
- Верховна Ради України 19.10.2022 прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» щодо створення фонду ліквідації наслідків збройної агресії, яким у 2022 році створено фонд ліквідації наслідків збройної агресії у складі спеціального фонду державного бюджету;
- щорічно законом про державний бюджет передбачено спрямування коштів Фонду, зокрема, на: будівництво, капремонт громадських будівель (які були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф) і захисних споруд цивільного захисту; будівництво, реконструкцію, капремонт об`єктів критичної інфраструктури, пов`язаних з наданням послуг водо-, тепло-, електро- і газопостачання (які були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф); будівництво, реконструкцію, капремонт будівель для забезпечення житлом ВПО та осіб, які втратили житло внаслідок збройної агресії рф; розроблення проектно-кошторисної документації для об`єктів, зруйнованих внаслідок збройної агресії рф; закупівлю шкільних автобусів, спецтранспорту для закладів охорони здоров`я та комунальних підприємств з благоустрою територій; придбання житлових приміщень для громадян України, відповідні об`єкти нерухомого майна яких знищено внаслідок збройної агресії рф; закупівлю медичного обладнання та устаткування для закладів охорони здоров`я, які постраждали від воєнних дій та/або були на тимчасово окупованій території, за умови наявності придатного для використання приміщення, де можливо розмістити таке медичне обладнання та устаткування; закупівлю комп`ютерного та мультимедійного обладнання (яке було знищено, пошкоджено або викрадено) для закладів освіти, що знаходяться на територіях, які постраждали внаслідок збройної агресії рф;
- звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється капітальне будівництво та реконструкція об`єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок військової агресії;
- згідно звіту Державної казначейської служби України про надходження і використання коштів Фонду ліквідації наслідків збройної агресії за січень-жовтень 2023 року, з акумульованих у Фонді коштів, найбільше видатків здійснено на захист об`єктів критичної інфраструктури (18,8 млрд грн), на компенсації за пошкоджене та зруйноване житло (11,7 млрд грн), на регіональні проєкти відбудови (9,2 млрд грн) та на ліквідацію наслідків знищення Каховської ГЕС, зокрема на будівництво магістральних водогонів 8,8 млрд грн.;
- надлишкове та неефективне витрачання коштів спеціального фонду Державного бюджету України призводить до неможливості покриття як вищевказаних так і інших критично важливих для України видатків в розпал військової агресії російської федерації;
- незважаючи на викладене, у даній справі державою, в особі уповноваженого органу -Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА, на виконання Договорів будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 2к, м. Ірпінь Бучанського району Київської області, які укладено за результатами проведення відкритих торгів UA-2023-08-15-015246-a та UA-2024-06-28-004448-a у електронній системі публічних закупівель «Прозорро», за рахунок коштів Фонду від загальної суми коштів безпідставно перерахована сума податку на додану вартість у розмірі 1 039 164, 41 грн., які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України та які в порушення вимог податкового законодавства включені до ціни договорів;
- подання прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави щодо визнання недійсними окремих пунктів договорів будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 та додатків до них, а також повернення безпідставно набутих коштів ПДВ за умовами вищевказаних договорів;
- на переконання прокурора, у цій справі наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 2, 23 Закону України «Про прокуратуру»;
- замовником за Договорами будівельного № 139-23 від 05.09.2023, № 139- 23/24 від 28.06.2024 є Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації - далі Департамент, код ЄДРПОУ - 21467647;
- відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади;
- згідно ст. 5 вказаного Закону, склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій;
- для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату (ст. 44 зазначеного Закону);
- згідно ст. 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України;
- відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками відповідних коштів, використовуючи їх лише за цільовим призначенням;
- згідно п. п. 1, 1.1, 1.2, 18 Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 31.07.2020 № 367, Департамент утворюється головою Київської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Київської області забезпечує виконання покладених на цей структурний підрозділ завдань. Департамент є бюджетною, неприбутковою установою, виконує функції замовника будівництва об?єктів житлово-комунального і соціального призначення на території Київської області. Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства. Департамент підпорядкований голові Київської обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству розвитку громад та територій України та Міністерству інфраструктури України (п. 2 Положення);
- відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Положення Департамент забезпечує реалізацію державної політики у галузі регіонального розвитку та будівництва, виконує завдання і повноваження у сфері будівництва, в тому числі, житлових будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я та іншого призначення, а також забезпечує ефективне використання капітальних вкладень, що спрямовуються на цю мету;
- згідно та 5.9 Положення, Департамент також забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів;
- згідно інформації Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА від 18.06.2025 № 2138/34/34.02/2025, фінансування за Договорами № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 по об?єкту: «Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к», укладених між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та ТОВ «СІЛАРК» здійснювалося Департаментом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об?єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії. Відповідно до Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 247 «Про виділення коштів з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії», Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 № 534-р «Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії», наказів Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 22.12.2023 № 329 «Про обласний бюджет Київської області на 2024 рік» та від 23.12.2022 № 75 «Про обласний бюджет Київської області на 2023 рік», джерелом фінансування зазначених об`єктів є Фонд ліквідації наслідків збройної агресії;
- головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких, на виконання умов Договорів № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 перераховано суми податку на додану вартість відповідачу у справі, є Департамент регіонального розвитку, який є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації - місцевого органу виконавчої влади у Київській області, відтак, саме Департамент регіонального розвитку Київської ОДА у спірних правовідносинах є відповідним органом уповноваженим на захист інтересів держави у цій справі;
- до Бучанської окружної прокуратури 12.05.2025 з Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА надійшли матеріали разом з листом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації від 09.05.2024 № 1691/34/34.06.01/2024 щодо безпідставно збереженої суми податку на додану вартість у розмірі 1 039 164, 41 грн. на виконання Договорів будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024 з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 2к м. Ірпінь Бучанського району Київської області, та вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави в особі Департаменту з вказаних питань;
- за результатами опрацювання отриманих матеріалів, а також відомостей електронної системи публічних закупівель «Прозорро» за публічними закупівлями UA-2023-08-15- 015246-a та UA-2024-06-28-004448-a, Бучанською окружною прокуратурою, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, скеровано запит Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА за № 53-3145вих-25 від 03.06.2025, у відповідь на який листом від 18.06.2025 № 2138/34/34.02/2025 Департаментом повідомлено окружну прокуратуру про невжиття заходів на захист інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовом;
- самостійних заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про зобов`язання Підрядника повернути безпідставно набуті суми податку на додану вартість, як під час дії Договорів будівельного підряду № 139-23 від 05.09.2023, № 139-23/24 від 28.06.2024, так і після виконання Договорів, а також станом на час подання позову, Департаментом регіонального розвитку Київської ОДА не вжито, а невжиття Департаментом, як головним розпорядником бюджетних коштів та замовником будівництва жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
При цьому, прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок повідомлення позивача, в інтересах держави в особі якого прокурор має намір звернутись з цим позовом до суду, та повідомлено Департамент регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації про підготовку вказаного позову, що підтверджується листом від 20.10.2025 № 53/1- 6524 вих-25, наявним в матеріалах справи.
В контексті викладених положень Закону України "Про прокуратуру" та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та повідомив позивача про звернення з позовною заявою.
Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави в особі визначеного позивача. Проте, правові підстави позову, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.
Щодо суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
За ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладення між сторонами у справі договорів будівельного підряду) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України в редакції чинній станом на момент укладення між сторонами у справі договорів будівельного підряду).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з пп 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Згідно із пп "а" п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пп. "б", п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 Цивільного кодексу України, вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі № 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.
Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.
Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.
Як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ прокурор обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями п.197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України, для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).
При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).
Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.
Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.
Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0 %, 7 % та 20 % від бази оподаткування.
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України, з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.
Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України, за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.
У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 569, для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).
Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.
Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.
При цьому, матеріали справи не містять доказів в підтвердження порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.
В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи в підтвердження виконання вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями надано докази, які підтверджують в сукупності те, що після отримання оплати за виконані будівельно-монтажні роботи відповідач виконав усі передбачені податковим законодавством обов`язки платника ПДВ з операцій виконання будівельних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії російської федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к», зокрема: сформував та зареєстрував податкові накладні, та відобразив відповідні податкові зобов`язання у податкових деклараціях з ПДВ та перерахував суми податку до державного бюджету України, а саме надано:
- копії виписки з рахунка за 19.09.2023; податкової накладної № 22 від 19.09.2023 та квитанції; податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року та квитанції; додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2023 року та квитанції; додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2023 року та квитанції;
- копії виписки з рахунка за 27.12.2023; податкової накладної № 16 від 22.12.2023 та квитанції; податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року та квитанції; додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2023 року та квитанції; додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2023 року та квитанції;
- копії виписки з рахунка за 30.07.2024; податкової накладної № 16 від 25.07.2024 та квитанції; податкової накладної № 17 від 25.07.2024 та квитанції; податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2024 року та квитанції; додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за липень 2024 року та квитанції; додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2024 року та квитанції;
- копії виписки з рахунка за 08.08.2024; податкової накладної № 11 від 01.08.2024 та квитанції; податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року та квитанції; додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2024 року та квитанції; додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2024 року та квитанції;
- копії платіжних інструкцій від 29.08.2023 (№ 13988 від 24.08.2023), від 27.11.2023 (№ 14481 від 24.11.2023), від 28.12.2023 (№ 14662 від 27.12.2023), від 24.01.2024 (№ 14799 від 24.01.2024), від 26.06.2024 (№ 15465 від 25.06.2024);
- копію витягу № 2526574500911 з Реєстру платників податку на додану вартість.
За наведених обставин, в контексті спірних правовідносин відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 1039164,41 грн., що сплачені за договорами будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.
Відтак, у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.
Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець спірних грошових коштів в сумі 1039164,41 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатками № 2 до договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 та від 28.06.2024 № 139-23/24 сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту (з урахуванням додаткових угод), а додатками № 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є, зокрема, субвенції з державного бюджету, що узгоджується з п. 4.1, п.п. 4.1. зазначених договорів.
За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 1039164,41 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відсутність порушеного права позивача, в інтересах якого прокурором подано відповідний позов, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, постановах Верховного Суду від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 та від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, від 16.09.2026 у справі № 911/3470/25, які підлягають врахуванню в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.
В свою чергу, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу посилався на необхідності врахування висновків об?єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові у справі №910/12764/20.
Суд апеляційної інстанції відхиляє вказані твердження прокурора, з огляду на нерелевантність викладеної правової позиції обставинам даної справи, адже у справі № 910/12764/20 суд касаційної інстанції розглядав та встановив наступне:
- керівник Житомирської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Лікарні і Ради до Товариства про визнання недійсним договору поставки від 29.05.2020 № 32 (далі - Договір) у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення 96 708,17 грн.;
- статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини;
- разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у Постанові КГС ВС від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16 (№ в ЄДРСР 72730745);
- суд виходить з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.;
- зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.;
- хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку;
- за таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові щодо визнання Договору недійсним в частині включення до договірної ціни ПДВ і стягнення 96 708,17 грн. як похідної вимоги ґрунтуються на встановлених судами обставинах і оцінених ними доказах та узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Крім того, у справі № 910/12764/20 предметом спору та спірних правовідносин було визнання недійсним договору поставки медичного обладнання в частині включення ПДВ з підстав недотримання спеціального тимчасового режиму звільнення від оподаткування, встановленого п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (пільга для товарів, необхідних для запобігання поширенню COVID-19, за Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020), застосування якої залежало від наявності декларації відповідності товару технічним регламентам.
Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" про визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 щодо виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 922367,11 грн., про визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 28.06.2024 № 139-23/24 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 116797,30 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 1039164,41 грн., що сплачені за договорами будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24 - не є законними, обгрунтованими та не підлягають задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову повністю з мотивів, викладених у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- cудовий збір за подачу позову слід залишити за прокуратурою;
- з Київської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" слід стягнути 32 465,21 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі № 911/3318/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі № 911/3318/25 - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення:
У позові Керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк", про визнання недійсними пунктів 3.1 договорів будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 і від 28.06.2024 № 139-23/24, та стягнення 1039164,41 грн, - відмовити повністю.
4. Судовий збір за подачу позову залишити за прокуратурою.
5. Стягнути з Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" (вул. Западинська, 5, м. Київ, 04123, ідентифікаційний код 38606332) 32 465,21 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Матеріали справи №911/3318/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.В. Яценко
О.М. Сибіга