Судові рішення

Постанова № 141302329 у справі № 910/8636/24 від 30.09.2026

Постанова від 30.09.2026 у господарській справі № 910/8636/24 (категорія «Банківської діяльності»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Сковородіна О.М.

Справа№ 910/8636/24
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяСковородіна О.М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяБанківської діяльності
Дата ухвалення30.09.2026
Надійшло до реєстру10.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141302329

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа №910/8636/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання: Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 (суддя - Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна"

до Акціонерного товариства "ОТП Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелон Груп"

про стягнення 12 640 397,80 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаров Є.О.;

від відповідача: Танцюра Ю.Б.;

від третьої особи: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - відповідач) про стягнення 12 640 397,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі платіжної інструкції №0359515 від 27.09.2022 року безпідставно здійснено перерахування на користь третьої особи належних позивачу коштів, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 6 750 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 726 370,14 грн, 3% річних у розмірі 351 740,00 грн та пеню у розмірі 7 812 287,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8636/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення 12 640 397,80 грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» кошти у розмірі 6 750 000,00 грн, пеню у розмірі 481 228,77 грн, 3% річних у розмірі 351 740,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 726 370,14 грн та судовий збір у розмірі 151 684,78 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «ОТП Банк» 27.03.2026 через підсистему «Електронний суд», звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/8636/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали та призначено судове засідання.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм Закону України «Про платіжні послуги». Як зазначає відповідач, спірна платіжна операція не є помилковою (вчиненою з вини банку), а є неналежною, оскільки списання коштів відбулося з вини третіх осіб, які підробили ухвалу суду.

Апелянт звертає увагу, що вказаний закон зобов`язує надавача платіжних послуг повертати за рахунок власних коштів виключно суми помилкових або неакцептованих операцій, тоді як щодо неналежних операцій закон передбачає лише обов`язок сприяти платнику у поверненні коштів.

Відповідач стверджує, що він не знав і не міг знати про підробку судового рішення. Оскільки ухвала надійшла рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від імені суду та мала всі необхідні реквізити, вона підлягала обов`язковому та безумовному виконанню відповідно до імперативних приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України. На думку скаржника, висновок місцевого господарського суду про те, що банк мав би засумніватися через «нетиповість» резолютивної частини, порушує принцип правової визначеності, оскільки чинне законодавство не оперує поняттям «нетипові вимоги» і не наділяє банк повноваженнями оцінювати законність судових актів.

Крім того, як вказує апелянт, суд безпідставно послався на те, що банк мав перевірити наявність ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Скаржник зауважує, що законодавство не дозволяє залишати рішення суду без виконання через його відсутність у реєстрі, тим більше, що в умовах воєнного стану у вересні 2022 року реєстр працював з перебоями та в тестовому режимі. Також відповідач відкидає доводи суду щодо формальних недоліків ухвали (відсутність слова «Копія», дати, прізвища секретаря тощо), оскільки документ містив штрих-код, був прошитий, скріплений підписами судді та секретаря, а також містив відтиск гербової печатки суду.

Скаржник акцентує увагу на тому, що висновки суду першої інстанції про наявність вини банку прямо суперечать встановленим ним же обставинам. З одного боку, суд констатував, що відповідач став жертвою неправомірних дій третіх осіб, діяв добросовісно і не мав умислу на порушення закону. З іншого боку, суд поклав вину на банк. Апелянт наголошує, що за результатами розслідування кримінального провадження, ініційованого самим позивачем, правоохоронні органи не встановили причетності посадових осіб банку до шахрайських дій та припинили розслідування в цій частині. Матеріалами справи також підтверджується, що кошти були у короткі терміни перераховані з рахунку третьої особи на рахунки інших підприємств, що свідчить про шахрайство саме з боку третіх осіб.

Як зазначає скаржник, місцевий господарський суд неправильно застосував висновки Верховного Суду. Наведена в оскаржуваному рішенні практика стосується спорів про несанкціонований кібердоступ третіх осіб до систем дистанційного обслуговування, які розглядалися крізь призму Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що вже втратив чинність.

Відповідач наголошує, що у даній справі правовідносини регулюються новим Законом України «Про платіжні послуги», а обставини пов`язані з підробкою паперового документа, а не з кіберзлочином, тому вказана практика застосуванню не підлягає.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що банк порушив процедуру, самостійно склавши платіжну інструкцію і перебравши на себе статус стягувача. На переконання відповідача, оскільки резолютивна частина підробленої ухвали покладала обов`язок з перерахування коштів безпосередньо на банк, чинне законодавство (зокрема Закон України «Про платіжні послуги», Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про банки і банківську діяльність») не забороняє банку самостійно виконувати таке рішення, діючи як ініціатор переказу на підставі судового акта.

Скаржник також звертає увагу на нез`ясування судом обставин щодо можливого поширення на позивача мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 (надалі - постанова Кабінету Міністрів України №187). Відповідач зазначає, що станом на початок повномасштабного вторгнення кінцевим бенефіціарним власником позивача була громадянка Російської Федерації. На думку апелянта, процедура продажу корпоративних прав позивача громадянину Франції, завершена у травні 2022 року, є нікчемною, оскільки була здійснена всупереч прямій забороні вказаного мораторію, без обов`язкового дозволу Антимонопольного комітету України та в період, коли ці корпоративні права перебували під арештом у межах кримінального провадження. Скаржник стверджує, що суд підійшов до цього питання формально і безпідставно відхилив клопотання про витребування інформації від Служби безпеки України та Антимонопольного комітету України.

Також, скаржник просить суд апеляційної інстанції під час перегляду справи врахувати принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius).

15.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній наголошує, що відповідач, самостійно склавши платіжну інструкцію та фактично доручивши собі провести платіжну операцію, порушив норми Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29.07.2022.

Як зазначає позивач, банк, як надавач платіжних послуг, не включений до кола осіб, які можуть бути ініціаторами платіжної операції з примусового списання коштів (стягувачами), а його функція полягає виключно у прийнятті до виконання наданої ініціатором інструкції.

Відтак, на переконання позивача, відповідач свавільно перебрав на себе повноваження стягувача, що підтверджує факт вчинення саме помилкової платіжної операції з вини банку.

Позивач стверджує, посилаючись на практику Верховного Суду, що клієнт є більш слабкою стороною, тоді як банк є професійним учасником ринку, на якого покладається обов`язок дотримання безпеки платежів. На думку позивача, відповідач не проаналізував підроблену ухвалу на предмет очевидних ознак сумнівності та вчинив активні дії поза межами законодавства.

Як наголошує позивач, підроблена ухвала містила низку недоліків (не вказано про набрання законної сили, відсутня вказівка щодо скасування арешту, процесуально нетиповий характер, відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Позивач у відзиві звертає увагу, що відповідач мав змогу звернутися до суду за роз`ясненням рішення, відмовити в прийнятті його до виконання або звернутися до регулятора.

При цьому, позивач зауважує, що встановлений Конституцією України принцип обов`язковості судового рішення жодним чином не виключає обов`язку банку дотримуватися профільного законодавства щодо порядку примусового списання грошових коштів.

Стосовно доводів апеляційної скарги про кінцевого бенефіціарного власника, позивач стверджує, що суд першої інстанції належним чином дослідив це питання. Позивач зазначає, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" є громадянин Франції, що відображено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого вважаються достовірними, а тому, на позивача не розповсюджується мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України №187, а всі відповідні твердження банку є припущеннями, спрямованими на затягування судового процесу.

08.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній заперечує доводи позивача щодо помилковості платіжної операції, вкотре наголошуючи, що операція є неналежною, оскільки списання відбулося з вини третіх осіб, які підробили судовий акт, а не з вини надавача платіжних послуг.

Як зазначає відповідач, аргументи позивача про те, що банк незаконно перебрав на себе повноваження ініціатора та стягувача, є хибними.

На думку апелянта, оскільки підроблена ухвала покладала обов`язок з перерахування коштів безпосередньо на банк, а чинне законодавство не містить заборони самостійно складати платіжну інструкцію для виконання такого рішення, банк як особа приватного права діяв у межах загального принципу «дозволено все, що не заборонено законом».

Відповідач стверджує, що він був зобов`язаний виконати судове рішення відповідно до імперативних приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України.

Також скаржник заперечує щодо застосування до спірних правовідносин практики Верховного Суду (зокрема, постанови у справі №922/4091/19), на яку посилається позивач у відзиві, звертаючи увагу на те, що обставини цієї справи не є подібними до спірних правовідносин.

Щодо формальних недоліків ухвали (відсутність слова «Копія», дати тощо), відповідач пояснює, що такі недоліки не є безумовною підставою для невиконання документа. На переконання скаржника, з огляду на імперативні приписи щодо обов`язковості судових рішень, його дії мали легітимну ціль, а обов`язок виконання переважав над формальними недоліками документа.

15.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення, в яких останній звертає увагу на тому, що банківські установи не належать до органів примусового виконання рішень згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач зазначає, що аргумент скаржника про застосування принципу «дозволено все, що не заборонено» є безпідставним, оскільки банк є спеціальним суб`єктом, діяльність якого чітко регламентована законодавством і який зобов`язаний діяти виключно за принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Позивач вкотре акцентує, що банк безпідставно перебрав на себе функції ініціатора (стягувача), оскільки ані Закон України «Про платіжні послуги», ані Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 не наділяють його повноваженнями самостійно складати платіжну інструкцію для примусового списання коштів з рахунку клієнта на підставі судового рішення.

В межах судових засідань представники сторін надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи 22.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк» було укладено договір №1056 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг.

Згідно з довідкою АТ «ОТП Банк» від 19.06.2024 №і71275 ТОВ «Брокард-Україна» в АТ «ОТП Банк» відкрито поточні рахунки: номер рахунку: НОМЕР_1 (євро), дата відкриття 22.06.2012; номер рахунку: НОМЕР_1 (гривня), дата відкриття 22.06.2012; номер рахунку: НОМЕР_1 (долар США), дата відкриття 22.06.2012.

Також, 22.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна», як користувачем, та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк», як банком, було укладено стандартний договір №1056/IF про обслуговування поточного рахунку за допомогою електронної банківської системи «Клієнт-Банк», предметом якого за умовами пункту 1.1 є підключення користувача до Системи для здійснення за допомогою Системи банківського (розрахункового) обслуговування поточного (них) рахунку (ів) користувача з наданням послуг, перелік яких наведений у статті 3 цього договору, а користувач приймає послуги банку щодо підключення до Системи та користується послугами банку на умовах, викладених у цьому договорі.

У подальшому, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, до договору про відкриття рахунків, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання банківських послуг, неодноразово вносилися зміни, про що АТ «ОТП Банк» інформував ТОВ «Брокард-Україна», а останній приєднувався до його умов.

Так, 02.09.2021 року вступив в дію договір про відкриття рахунків, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг юридичним особам-резидентам (включаючи їх відокремлені підрозділи, які не є самостійними юридичними особами), юридичним особам-нерезидентам (нерезидентам-інвесторам), іноземним представництвам, фізичним особам - підприємцям, а також для забезпечення таких видів діяльності як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності, що здійснюються на підставі договорів (контрактів), без утворення юридичної особи (публічний) (надалі - публічний договір) в редакції, затвердженій наказом АТ «ОТП Банк» № 187 від 20.08.2021, дата розміщення на офіційному сайті www.otpbank.com.ua: « 26» серпня 2021 року.

08.10.2021 року вступив в дію публічний договір в редакції, затвердженій наказом АТ «ОТП Банк» № 229 від 30.09.2021 року, дата розміщення на офіційному сайті www.otpbank.com.ua: « 01» жовтня 2021 року.

16.05.2022 року вступив в дію публічний договір в редакції, затвердженій наказом АТ «ОТП Банк» № 60 від 06.05.2022 року, дата розміщення на офіційному сайті www.otpbank.com.ua: « 09» травня 2022 року.

29.04.2024 року вступив в дію публічний договір в редакції, затвердженій наказом АТ «ОТП Банк» № 104 від 17.04.2024 року, дата розміщення на офіційному сайті www.otpbank.com.ua: « 18» квітня 2024 року.

01.07.2024 року вступила в дію нова редакція публічного договору в редакції, затвердженій наказом АТ «ОТП Банк» № 162 від 18 червня 2024 року, дата розміщення на офіційному сайті www.otpbank.com.ua: « 21» червня 2024 року.

Отже, на підставі укладеного публічного договору, у відповідній редакції відповідач здійснює розрахунково-касові операції за поточними рахунками позивача.

Пунктом 5.1.2.18 публічного договору арешт та примусове списання коштів з поточного рахунку здійснюється на підставі та в порядку, передбаченими законодавством. У випадку накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку операції за таким поточним рахунком здійснюються з урахуванням обмежень та в порядку, передбаченими законодавством.

Відповідно до пункту 5.1.4.2.2 публічного договору банк має право здійснювати примусове списання коштів з поточного рахунку клієнта у випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 року рекомендованим листом №0411107918981, з відміткою про відправника (відбиток штемпеля): «Шевченківський районний суд міста Києва, 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31А, тел. Канцелярії [номер приховано]», на юридичну адресу АТ «ОТП Банк» (01601, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43), як одержувача, надійшла копія ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 у справі №761/16169/22 (провадження №1-кс/761/8974/2022).

В резолютивній частині ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 у справі №761/16169/22 (провадження №1-кв/761/8974/22) зазначено: «Клопотання представника власника майна ТОВ «Гелон Груп» задовольнити.

Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2022 (справа №761/13252/22 провадження №1-кс/761/7401/2022) про накладення арешту на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Брокард-Україна» (код ЄДРПОУ 24597296) в АТ «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) в рамках кримінального провадження 7202200[телефон приховано], відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року.

Зобов`язати АТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) здійснити переказ коштів у сумі 6750000,00 (шість мільйонів сімсот п`ятдесят тисяч) гривень нуль копійок з поточного рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Брокард-Україна» (код ЄДРПОУ 24597296) в АТ «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528) на поточний рахунок НОМЕР_2 ТОВ «Гелон Груп» (код ЄДРПОУ 37470856), відкритий в Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», МФО 322540.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Циктіч».

27.09.2022 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 (справа №761/16169/22 (провадження №1-кв/761/8974/22)) АТ «ОТП Банк» було складено платіжну інструкцію №0359515 від 27.09.2022, з призначенням платежу: «Перерахування коштів зг Ухвали Шевченківськ райсуду Києва від 25.08.2022р справа 761/16169/22» та примусово списано з рахунку ТОВ «Брокард-Україна» № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП Банк», на рахунок ТОВ «Гелон Груп» № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Комерційний Індустріальний Банк», грошові кошти у сумі 6 750 000,00 грн.

Згідно з банківською випискою з особового рахунку примусове списання відбулось 27.09.2022 об 11:40 год. (том 1 а.с. 177).

28.09.2022 позивач, з метою встановлення обставин списання грошових коштів звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №761/16169/22, у якому просив надати для ознайомлення, зокрема, з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва №761/16169/22 від 25.08.2022 або повідомити чи виносилась Шевченківським районним судом міста Києва 25.08.2022 ухвала у справі №761/16169/22 щодо стягнення з ТОВ «Брокард-Україна» на користь ТОВ «Гелон Груп» грошових коштів в сумі 6 750 000,00 грн.

29.09.2022 року ТОВ «Брокард-Україна» звернулося до Голови правління АТ «ОТП Банк» з листом №2[телефон приховано] «Щодо оскарження платіжної операції та шахрайських дій з грошовими коштами ТОВ «Брокард-Україна», у якому просило банк повідомити інформацію:

- яким чином банком було отримано ухвалу суду та надати докази належного її отримання;

- чи розпочато банком процедуру проведення службового розслідування, якщо так - просило повідомити його результати; чи повідомлено про інцидент НБУ відповідно до приписів ст. 66 Закону України «Про платіжні послуги»; чи повідомлено про вищевказані шахрайські дії правоохоронні органи; які дії плануються банком для владнання інциденту з фінансовими коштами компанії. Крім того, товариство просило після отримання цього повідомлення здійснити повернення ТОВ «Брокард-Україна» грошових коштів в порядку та на підставах, визначених п. 10, 12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» та ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Також, 29.09.2022 року ТОВ «Брокард-Україна» звернулося до Голови Державної служби фінансового моніторингу України з повідомленням №2[телефон приховано] про шахрайські дії з грошовими коштами ТОВ «Брокард-Україна» та оскарження фінансової операції, в якому просило зупинити фінансову операцію від 27.09.2022 року, що була здійснена з рахунку товариства № [рахунок приховано] на користь ТОВ «Гелон Груп», код ЄДРПОУ: 37470856, у розмірі 6 750 000,00 грн, підстава перерахування коштів - згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 року у справі №761/16169/22.

30.09.2022 року ТОВ «Брокард-Україна» звернулося до Голови Національного банку України з повідомленням №2[телефон приховано] про шахрайські дії з грошовими коштами ТОВ «Брокард-Україна» та оскарження фінансової операції, в якому просило провести належну перевірку АТ «ОТП Банк» щодо здійснення спірної операції та зобов`язати АТ «ОТП Банк» повернути грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Брокард-Україна» за фінансовою операцією від 27.09.2022 року, що була здійснена з рахунку товариства № НОМЕР_1 на користь ТОВ «Гелон Груп», код ЄДРПОУ: 37470856, у розмірі 6 750 000,00 грн, підстава перерахування коштів - згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 року у справі №761/16169/22.

03.10.2022 року у відповідь на звернення ТОВ «Брокард-Україна» від 28.09.2022, Шевченківський районний суд міста Києва листом №761/16169/22/675/2022 повідомив, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва Циктічем В.М. 17.08.2022 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури Долгої Н.М. у кримінальному провадженні №1201910[телефон приховано] від 26.06.2019, надано дозвіл на затримання підозрюваного (справа №761/16169/22, провадження №1-кс/761/8974/2022). При цьому, рішення щодо стягнення коштів з ТОВ «Брокард-Україна» на користь ТОВ «Гелон Груп» у зазначеній справі не ухвалювалось.

Суд у вказаному листі також наголосив, що з матеріалів зазначеного вище клопотання сторони обвинувачення та з клопотання представника ТОВ «Брокард-Україна» Денисенко А.Ю. не вбачається відомостей щодо процесуального статусу ТОВ «Брокард-Україна» чи ТОВ «Гелон Груп» у кримінальному провадженні №1201910[телефон приховано], відтак відсутні підстави для задоволення ініційованого клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

03.10.2022 року ТОВ «Брокард-Україна» звернулося до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою (повідомленням) №2[телефон приховано] про кримінальне правопорушення за статтями 190, 358 Кримінального кодексу України, в якій позивач просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі досудового слідства, з підстав вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ст. 190, 358 КК України, з приводу списання з рахунку заявника грошових коштів в сумі 6750000,00 грн на підставі копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2022 у справі №761/16169/22, всупереч Інструкції «Про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163.

За наслідками розгляду вказаної заяви (повідомлення) позивача про кримінальне правопорушення №2[телефон приховано] від 03.10.2022, Подільським управлінням поліції Головного управління Національної поліції м. Києва було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №1202210[телефон приховано], що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також, 03.10.2022 року у відповідь на лист ТОВ «Брокард-Україна» від 29.09.2022 №2[телефон приховано], АТ «ОТП Банк» направило лист №003-01-3/554-БТ, у якому повідомило, що 26.09.2022 на адресу банку поштовим зв`язком «Укрпошта», надійшов рекомендований лист від Шевченківського районного суду м. Києва №0411107918981, який містив копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М. від 25 серпня 2022 у справі №761/16169/22 про скасування накладеного арешту ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2022 по справі №761/13252/22, а також зобов`язання АТ «ОТП Банк» здійснити переказ коштів у розмірі 6 750 000,00 грн на користь ТОВ «Гелон Груп».

Як зазначає відповідач, оскільки зазначена ухвала слідчого судді була отримана банком рекомендованим листом відправником якого був суд та була оформлена у відповідності до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, а саме: копія ухвали слідчого судді була прошита, пронумерована, засвідчена та скріплена відповідною печаткою суду та підписами слідчого судді, банк як фінансова установа, зобов`язаний був виконати вимоги вказаної ухвали, що і було зроблено, у відповідності до статті 129-1 Конституції України.

09.12.2022 року АТ «ОТП Банк» повідомило ТОВ «Брокард-Україна» (лист №01-06-73-1-1/5747-БТ), що 14.11.2022 Шевченківський районний суд м. Києва на звернення банку, надав інформацію, що не вирішував в межах справи №761/16169/22 (кримінальне провадження 1201910[телефон приховано]) питання про скасування арешту майна, також у своїй відповіді суд вказав про відсутність в діловодстві суду будь-якого процесуального документу з тим штрих-кодом (316*4903192*1*2*), який вказаний на копії ухвали, що надійшла на адресу банку.

Суд вказав на те, що ним не направлялася будь-яка кореспонденція з трек-номером відправлення 0411107918981, який містився на конверті, в якому на адресу банку надійшла копія ухвали від 25.08.2022 у справі №761/16169/22,

Отже, обставини, наведені в отриманій АТ «ОТП Банк» відповіді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2022, підтверджують те, що ухвала від 25.08.2022 р. у справі №761/16169/22 є такою, що не постановлювалася слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва і на адресу АТ «ОТП Банк» судом не направлялася.

З урахуванням встановлених обставин та отриманої інформації АТ «ОТП Банк» засвідчило свою готовність сприяти ТОВ «Брокард-Україна» у поверненні його коштів, які були перераховані ТОВ «Гелон Груп» на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М. від 25 серпня 2022 у справі №761/16169/22.

Також, у вказаному листі банк повідомив, що у відповідності до вимог закону направив до АТ «Комерційний індустріальний банк» вимогу про блокування коштів у сумі 6 750 000,00 грн на поточному рахунку № НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Гелон Груп» на підставі ч. 17 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», а також письмове повідомлення на адресу ТОВ «Гелон Груп» (як неналежного отримувача платежу), про обов`язок ТОВ «Гелон Груп» ініціювати платіжну операцію на суму 6 750 000,00 грн на користь банку на підставі ч.1 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги».

26.12.2022 року АТ «ОТП Банк» звернулося до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, у зв`язку із підробленням офіційного документа (ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №761/16169/22), та використання завідомо підробленого документа.

У зв`язку з бездіяльністю уповноваженої особи Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2023 у справі №761/9120/23 зобов`язано уповноважену особу Шевченківського районного УП ГУ НП у місті Києві невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали слідчого судді, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою представника АТ «ОТП Банк» від 26.12.2022.

З наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2023 вбачається, що за заявою АТ «ОТП Банк» було зареєстровано кримінальне провадження №12023105100000917.

Крім того, листом №290-АЗ/125/53/03-2023 від 27.09.2023 Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомило, що за результатами проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №1202210[телефон приховано] (ініційованому позивачем) причетність посадових осіб та працівників Акціонерного товариства «ОТП Банк» до шахрайських дій не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим досудове розслідування в цій частині припинено.

В подальшому, між позивачем та відповідачем здійснювалось листування:

1) 10.06.2024 року ТОВ «Брокард-Україна» звернулося до АТ «ОТП Банк» з листом №2[телефон приховано], в якому заявник зауважив, що банком було списано з рахунку ТОВ «Брокард-Україна» платіжною інструкцією № 0359515 від 27.09.2022 року 6 750 000,00 грн з призначенням платежу згідно ухвали Шевченківського райсуду Києва від 25.08.2022 справа №761/16169/22, а оскільки вказане рішення судом не виносилось, то здійснена банком операція є помилковою.

При цьому, ТОВ «Брокард-Україна» зауважило, що в листі від 09.12.2022 року №01-06-72-1-1/5747-БТ банк повідомив інформацію про направлення до АТ «Комерційний індустріальний банк» вимоги про блокування коштів у сумі 6 750 000,00 грн на поточному рахунку ТОВ «Гелон Груп», на користь якого банк помилково перерахував грошові кошти, а також готовність сприяти найшвидшому поверненню належних ТОВ «Брокард-Україна» грошових коштів, однак станом на 07.06.2024 року від банку не надходило жодної інформації щодо помилково списаних грошових коштів, а тому, з метою досудового врегулювання спору, заявник просив надати інформацію щодо строку повернення ТОВ «Брокард-Україна» помилково списаних банком грошових коштів у сумі 6 750 000,00 грн;

2) У відповідь на лист ТОВ «Брокард-Україна» №2[телефон приховано] від 10.06.2024, АТ «ОТП Банк» направило лист від 10.07.2024, в якому банк повідомив, що 09.12.2022 направив на адресу АТ «Комерційний індустріальний банк» вимогу про блокування коштів у сумі 6 750 000,00 грн на поточному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ТОВ «Гелон Груп», обґрунтовуючи таку вимогу приписами ч. 17 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», також, 09.12.2022 направив на адресу ТОВ «Гелон Груп» повідомлення про необхідність ініціювати протягом трьох робочих днів з дати надходження цього повідомлення платіжну операцію на суму 6 750 000,00 грн з повернення коштів на банківський рахунок ТОВ «Брокард-Україна», відкритий в АТ «ОТП Банк», обґрунтовуючи таку вимогу приписами ч. 1 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги».

Втім, станом на дату підготовки цього листа інформація про виконання вказаних звернень до банку не надходила, кошти на рахунок ТОВ «Брокард-Україна» неналежним отримувачем - ТОВ «Гелон Груп» не були повернуті. З огляду на наведене, представником АТ «ОТП Банк» направлено наступні адвокатські запити: до АТ «Комінбанк» з вимогою надати інформацію та підтверджуючі документи щодо вжиття заходів для блокування грошових коштів у розмірі 6750000,00 грн, що знаходяться на поточному рахунку ТОВ "Гелон Груп", а у разі невжиття таких заходів - надати інформацію щодо причин невиконання звернення банку та до ТОВ "Гелон Груп" з вимогою повідомити інформацію щодо повернення коштів на поточний рахунок ТОВ "Брокард-Україна", а у разі нездійснення відповідних заходів - повідомити про причини такої бездіяльності.

При цьому, у листі банк наголосив, що продовжує вживати заходів з метою сприяння ТОВ «Брокард-Україна» в поверненні грошових коштів за неналежною платіжною операцією на суму 6 750 000,00 грн та має намір сприяти товариству у цьому у подальшому.

Матеріалами справи підтверджується, що Акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» було надано відповіді (зокрема лист від 15.07.2024 №04.1/1760/БТ та виписку по рахунку від 08.10.2024 №08.1/2515/БТ), з яких вбачається, що заблокувати спірні кошти не вдалося.

Згідно з банківською випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелон Груп», зараховані 27.09.2022 грошові кошти у сумі 6 750 000,00 грн вже наступного дня - 28.09.2022 були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелон Груп» на рахунки інших юридичних осіб (Товариства з обмеженою відповідальністю «Івента Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Юкрейн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал Метакорп») з призначенням платежів як оплата за товар та метал згідно з договорами і рахунками, а залишок у розмірі 810,00 грн був списаний Акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» як комісія за обслуговування, після чого поточний рахунок було закрито.

Згідно з банківською випискою по особовим рахункам переказ коштів від третьої особи на користь зазначених юридичних осіб на загальну суму 6 750 000,00 грн було здійснено 28.09.2022 у період з 11:37 год. до 12:51 год. (том 2 а.с. 178-179).

Таким чином, до моменту першого звернення позивача до Акціонерного товариства «ОТП Банк» із листом від 29.09.2022 № 2[телефон приховано] про оскарження платіжної операції фактично минуло майже дві доби з моменту її (платіжної операції) проведення.

Відповідно, банк отримав це повідомлення вже після переказу коштів на користь третіх осіб.

Суд першої інтанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що здійснена Акціонерним товариством «ОТП Банк» платіжна операція є помилковою в розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки була вчинена з вини банку як надавача платіжних послуг.

Місцевий господарський суд вказав, що відповідач ініціював здійснення переказу за відсутності наданої стягувачем платіжної інструкції, самостійно склавши таку інструкцію, чим незаконно перебрав на себе повноваження ініціатора (стягувача) платіжної операції. Це суперечить вимогам законодавства, оскільки банк не належить до категорії стягувачів, а мав лише прийняти до виконання належним чином оформлену платіжну інструкцію.

Також, суд першої інстанції зазначив, що банк не проявив розумної обачності під час виконання підробленої ухвали. Зокрема, суд звернув увагу на процесуально нетиповий характер резолютивної частини судового рішення, яке прямо зобов`язувало банк здійснити переказ між рахунками двох юридичних осіб у межах кримінального провадження.

Крім того, надана банку копія ухвали не містила усіх обов`язкових реквізитів відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (зокрема, відмітки «Копія», дати засвідчення, прізвища секретаря, відмітки про набрання законної сили, правильного напису кількості аркушів на звороті).

За таких обставин, на переконання суду, банк мав пересвідчитися у дійсності судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або звернутися за підтвердженням до суду, що його, нібито, ухвалив.

Обґрунтовуючи наявність підстав для притягнення до відповідальності банку, господарський суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-71цс15, та постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №214/2867/18, від 21.04.2021 у справі №751/6050/18, від 25.05.2021, від 22.05.2021 та від 21.06.2023 у справі №922/4091/19. Відповідно до цих висновків, у правовідносинах щодо захисту коштів на рахунках клієнт є слабшою стороною, а обов`язок забезпечення безпеки платежів і доведення вини клієнта у втраті інформації покладається на банк як професійного учасника ринку. Оскільки позивач не сприяв втраті коштів, обов`язок їх повернення покладається на надавача платіжних послуг.

Щодо доводів відповідача про поширення на позивача мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №187, суд першої інстанції зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент звернення з позовом кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» є громадянин Франції. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не є особою, пов`язаною з державою-агресором, а отже, відсутні підстави для обмеження його права на стягнення коштів.

Задовольняючи вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у повному обсязі, суд визнав їх обґрунтованими та доведеними відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Суд врахував, що банк став жертвою неправомірних дій третіх осіб, не мав умислу на виконання неіснуючого рішення, діяв добросовісно та вживав активних заходів для повернення коштів (направляв вимоги про блокування рахунку до іншого банку, звертався до поліції). З огляду на принципи розумності, пропорційності та справедливості, суд зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 10 відсотків.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 2 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до положень ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури визначається виключно законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 534 цього ж Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Загальний порядок виконання платіжних операцій, обов`язки та відповідальність надавачів платіжних послуг регулюються Законом України «Про платіжні послуги».

Відповідно до п. 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Згідно з пунктом 42 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Колегія суддів зазначає, що одним із вирішальних елементів у даній справі є кваліфікація спірної платіжної операції як помилкової або неналежної, адже саме за цим критерієм стаття 86 Закону України «Про платіжні послуги» розмежовує відповідальність надавача платіжних послуг.

Частиною 10 цієї статті встановлено, що у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Згідно з частиною 16 цієї ж статті надавач платіжних послуг повинен сприяти платнику в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією шляхом надання доступної йому інформації про таку операцію, у тому числі отриманої на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути:

- платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції);

- отримувач, обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством;

- стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 3 статті 41 Закону України «Про платіжні послуги» стягувач має право надавати платіжну інструкцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Згідно з пунктом 60 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29.07.2022, Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди [далі - примусове списання (стягнення) коштів] є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач).

Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі №6-71цс15 від 13.05.2015, а також постановах Верховного Суду у справах №214/2867/18 від 16.12.2020, №751/6050/18 від 21.04.2021, №521/20764/20 від 20.07.2022 та №922/4091/19 від 21.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи наявність вини банку, послався на наведені постанови, прийнявши аргументи позивача про те, що клієнт є слабшою стороною, а на банк як на професійного учасника ринку покладається обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» не сприяло втраті такої інформації, суд першої інстанції дійшов висновку про обов`язок надавача платіжних послуг повернути кошти.

Проте колегія суддів вважає, що правовідносини у наведених справах не є подібними до тих, що розглядаються у даній справі, з огляду на істотну відмінність фактичних обставин та різне матеріально-правове регулювання.

Так, предметом судового розгляду у справах №6-71цс15, №214/2867/18, №751/6050/18, №521/20764/20 та №922/4091/19 було несанкціоноване списання коштів внаслідок кібершахрайства: викрадення ПІН-кодів, несанкціонований доступ до систем дистанційного банківського обслуговування (інтернет-банкінгу), зараження комп`ютерів клієнтів шкідливим програмним забезпеченням (вірусами) та компрометація електронних ключів.

Відтак, Верховний Суд у цих справах досліджував питання кібербезпеки, електронної ідентифікації та обов`язку банку довести вину клієнта у розголошенні конфіденційних платіжних даних.

Натомість, у даній справі списання коштів відбулося не через кібервтручання у системи електронного банкінгу чи втрату платіжних даних позивача, а внаслідок виконання фізичного паперового документа (підробленої копії ухвали суду), що надійшов на юридичну адресу Акціонерного товариства «ОТП Банк» засобами поштового зв`язку.

Також, правові висновки Верховного Суду у наведених справах формувалися на підставі положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який наразі втратив чинність. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 цього Закону, обов`язок банку повернути кошти за рахунок власних коштів та сплатити пеню виникав не лише у разі помилкового переказу (з вини банку), а й у разі ініціації неналежного переказу з вини ініціатора переказу, що не є платником (тобто третіх осіб).

Спірні ж правовідносини у даній справі виникли після втрати чинності цим нормативно-правовим актом та регулюються нормами нового Закону України «Про платіжні послуги». Як вказувалось вище, згідно з чинним Законом, обов`язок банку переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції виникає виключно у разі виконання «помилкової» операції, здійсненої з вини самого банку (пункт 69 частини 1 статті 1, частина 10 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги»). У випадку ж «неналежної» платіжної операції, вчиненої з вини третьої особи (пункт 44 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»), закон покладає на банк лише обов`язок сприяти платнику в поверненні коштів (частина 16 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги»).

З огляду на це, висновки Верховного Суду у вказаних справах не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки банк у даній справі діяв не в умовах порушення кібербезпеки систем дистанційного обслуговування, а в межах процедури виконання судового рішення, зовнішні ознаки якого були підроблені третіми особами.

При цьому, безперечно, банк є професійним учасником ринку фінансових послуг. Водночас позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» - є професійним суб`єктом господарювання, однією з найбільших парфумерно-косметичних мереж України, яка систематично здійснює великий обсяг господарських та фінансових операцій і самостійно несе відповідні підприємницькі ризики.

З огляду на масштаб своєї діяльності, позивач об`єктивно мав забезпечити належний щоденний облік та контроль за рухом коштів на власних рахунках. Більше того, останній мав таку можливість через забезпечення банком цілодобового доступу в режимі реального часу відслідковувати рух коштів через систему "Клієнт-Банк". Натомість списання значної суми у розмірі 6 750 000,00 грн залишилося поза оперативною увагою позивача, який звернувся до банку про оскарження операції лише через майже дві доби. Така тривала затримка у реагуванні на рух коштів в особливо великих розмірах свідчить про неналежний рівень фінансового контролю з боку самого підприємства.

Відповідно, колегія суддів погоджується з аргументами відповідача та не поділяє висновків суду першої інстанції про те, що здійснена платіжна операція є «помилковою».

Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» ключовим критерієм для розмежування помилкової та неналежної операції є суб`єкт, з вини якого відбулося списання коштів. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, списання відбулося на виконання підробленої ухвали, яка надійшла на адресу банку від імені суду.

Оскільки вибуття коштів стало наслідком кримінально караних дій невстановлених третіх осіб, а не професійної недбалості банку (який став жертвою введення в оману, що прямо визнано в оскаржуваному рішенні), спірна платіжна операція за своєю правовою природою є неналежною.

Матеріалами справи підтверджується, що Акціонерне товариство «ОТП Банк» належним чином виконало обов`язок сприяння згідно з частиною 16 статті 86 Закону, звернувшись із вимогами про блокування коштів до банку отримувача та до правоохоронних органів.

Водночас судова колегія звертає увагу на хронологію розвитку спірних правовідносин та подальшу процесуальну поведінку самого позивача.

Як встановлено судом, грошові кошти у сумі 6 750 000,00 грн були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелон Груп» на рахунки інших суб`єктів господарювання вже 28.09.2022.

При цьому, як зазначено вище, позивач, використовуючи систему дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-Банк», мав постійний доступ до інформації про стан своїх рахунків. Відповідно, товариство мало об`єктивну можливість одразу 27.09.2022 виявити факт списання такої значної суми коштів та оперативно відреагувати, звернувшись до банку задля зупинення відповідних фінансових операцій.

Натомість, перше звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» до Акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо оскарження зазначеної платіжної операції мало місце лише 29.09.2022 (лист №2[телефон приховано]), а офіційне підтвердження від Шевченківського районного суду міста Києва про те, що ухвала від 25.08.2022 не постановлялася, було направлено позивачем банку лише 06.10.2022 (лист суду від 03.10.2022).

Таким чином, відчуження та подальший перерахунок спірних коштів з рахунку неналежного отримувача відбулося ще до моменту першого повідомлення про сумнівність операції, що об`єктивно унеможливлювало їх блокування чи повернення відповідачем.

Крім того, колегія суддів зауважує, що незважаючи на очевидний і встановлений факт безпідставного одержання та подальшого перерахування належних позивачу грошових коштів саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелон Груп» (з яким у позивача, за його ж твердженням, були відсутні будь-які господарські чи договірні відносини), правова позиція та претензійна діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» були спрямовані виключно на покладення майнової відповідальності на Акціонерне товариство «ОТП Банк».

Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем жодних самостійних заходів цивільно-правового чи господарсько-правового характеру, спрямованих на стягнення безпідставно набутих коштів безпосередньо з неналежного отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелон Груп».

За умови встановленої відсутності вини банку, дії позивача щодо покладення майнової відповідальності за наслідки дій третіх осіб виключно на надавача платіжних послуг (при повній відсутності будь-яких заходів щодо безпосереднього набувача цих коштів) позбавлені юридичної логіки та є безпідставним перекладанням майнового тягаря на неналежного суб`єкта.

Також, апеляційний суд враховує, що за наслідками звернення до Національного банку України щодо здійснення спірної операції, позивачем не було надано будь-яких рішень чи висновків регулятора про встановлення у діях Акціонерного товариства «ОТП Банк» порушень вимог платіжного законодавства, порядку ведення безготівкових розрахунків чи застосування до банку відповідних заходів впливу.

Окремо, колегія суддів зауважує, що апеляційний суд не формує висновок про допустимість формального підходу до виконання сумнівних документів, оскільки в загальному розумінні сама лише наявність на документі найменування «рішення» або «ухвала» суду не встановлює для банку безумовного та абсолютного обов`язку щодо його виконання, особливо якщо такий акт має очевидні дефекти форми чи змісту.

Водночас, переходячи до правової оцінки дій банку щодо прийняття до виконання спірного документа безпосередньо у цій справі, колегія суддів, дослідивши обставини крізь призму меж компетенції банківської установи та стандартів розумної обачності, визнає доводи відповідача обґрунтованими та погоджується з його правовою позицією.

Зокрема, апеляційний суд відхиляє доводи позивача та суду першої інстанції про те, що банк не проявив належної обачності, оскільки ухвала мала «нетипову» резолютивну частину та не містила окремих реквізитів, передбачених Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (відмітки «Копія», прізвища секретаря чи дати набрання законної сили).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинне законодавство України не оперує правовою категорією «нетиповості» судового рішення. Так само у спеціальному банківському законодавстві відсутні імперативні норми, які б встановлювали для банку особливий алгоритм дій (процедуру додаткової верифікації) під час надходження судового акта або покладали на надавача платіжних послуг обов`язок перевіряти наявність ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень як обов`язкову передумову для її виконання.

Апеляційний суд також погоджується з доводами відповідача та відхиляє висновки суду першої інстанції і аргументи позивача про те, що банк незаконно перебрав на себе функції стягувача, самостійно сформувавши платіжну інструкцію.

Надаючи оцінку посиланням позивача та місцевого господарського суду на пункт 60 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163, згідно з яким ініціатором примусового списання коштів є органи державної виконавчої служби, приватні виконавці та контролюючі органи (стягувачі), колегія суддів зазначає, що диспозиція вказаної норми регулює стандартний порядок примусового стягнення, проте не є вичерпною і не охоплює всіх можливих правових ситуацій.

Зокрема, положення Інструкції № 163 та Закону України «Про платіжні послуги» прямо не регламентують процедуру та технічний порядок дій банку у специфічних випадках, коли судовим актом (зокрема ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні) обов`язок вчинити дії з переказу коштів покладено безпосередньо на саму банківську установу, а не на учасників спору чи органи примусового виконання.

Оскільки підроблена ухвала містила пряму вказівку, адресовану безпосередньо Акціонерному товариству «ОТП Банк», а чинне законодавство не визначає спеціального механізму реалізації банком такого судового припису за відсутності зовнішнього ініціатора (виконавця) і водночас не містить прямої заборони на самостійне оформлення банком розрахункового документа у такій ситуації, відповідач, як юридична особа приватного права правомірно діяв у межах загальноправового принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом».

За відсутності іншого нормативно визначеного порядку дій, самостійне формування платіжної інструкції було для банку єдиним інструментом виконання обов`язкового за приписами Конституції України судового акта.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях (зокрема, у справах «Sunday Times v. United Kingdom» та «Щокін проти України») Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на вимозі «якості закону» та принципі правової визначеності. ЄСПЛ зазначає, що закон повинен бути достатньо доступним і чітким, щоб дозволити особі з належною повнотою передбачати наслідки своїх дій. Відсутність у національному законодавстві необхідної точності не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання в майнові права.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

За таких умов, покладення на банк відповідальності за виконання документа, що мав усі зовнішні ознаки судового рішення, виключно через те, що банк не розпізнав його абстрактну «нетиповість», порушує принцип передбачуваності та «якості закону».

Крім того, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»), який тісно пов`язаний із конституційною засадою обов`язковості судових рішень.

Суб`єкти, до яких надходять судові акти для виконання, повинні керуватися презумпцією їх легітимності. Покладення на банк обов`язку самостійно ставити під сумнів чинність судового рішення та зупиняти його виконання лише на підставі власних припущень означало б перебирання банком на себе невластивих йому функцій контролю за здійсненням правосуддя.

Відповідно, банківські установи не наділені повноваженнями здійснювати ревізію судових актів чи піддавати сумніву їхню дійсність на підставі неочевидних або формальних недоліків, за умови, що документ має належні зовнішні ознаки офіційності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність у діях Акціонерного товариства «ОТП Банк» складу цивільного (господарського) правопорушення та вини банку, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача за рахунок його власних коштів суми спірної платіжної операції у розмірі 6 750 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7 812 287,66 грн, трьох процентів річних у розмірі 351 740,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 726 370,14 грн за своєю правовою природою є акцесорними (похідними) від основної вимоги про повернення суми переказу та залежать від наявності факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, якого судом апеляційної інстанції не встановлено, у задоволенні вказаних похідних вимог також слід відмовити повністю.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо нез`ясування судом першої інстанції обставин можливого поширення на позивача дії мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України №187 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у контексті стверджуваної відповідачем нікчемності правочину щодо відчуження корпоративних прав учасника позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 цієї ж Постанови (у вказаній редакції) встановлено мораторій (заборону) на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна.

При цьому підпунктом 1 пункту 2 Постанови визначено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановлений підпунктом 1 пункту 1 вказаної Постанови мораторій за своєю правовою природою запроваджує тимчасову заборону саме на виконання (у тому числі в примусовому порядку, тобто на стадії виконання судового рішення) грошових та інших зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Водночас, положення зазначеного нормативно-правового акта не встановлюють процесуальних обмежень щодо самого права особи на звернення до суду з позовом та не позбавляють її права на судовий захист.

Крім того, колегія суддів наголошує, що питання про можливість захисту суб`єктивного права позивача чи обмеження у його реалізації (примусовому виконанні зобов`язання) з підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №187, підлягає з`ясуванню судом виключно у випадку встановлення наявності самого порушеного права та правових підстав для задоволення позову (стягнення заборгованості чи відшкодування шкоди).

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи судова колегія дійшла висновку про відсутність матеріально-правових підстав для покладення на Акціонерне товариство «ОТП Банк» відповідальності за виконання неналежної платіжної операції та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з цих самостійних підстав, дослідження обставин правомірності зміни кінцевого бенефіціарного власника позивача, надання правової оцінки дійсності чи нікчемності правочинів щодо передачі корпоративних прав, а також витребування додаткових доказів на підтвердження цих обставин, не впливають на суть ухваленого судового рішення про відмову в позові та виходять за межі необхідного предмета доказування у даному спорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ОТП Банк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна".

3. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна".

4. Судові витрати на оплату судового збору за звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна".

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8636/24 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" (04073, місто Київ, вул. Фрунзе, буд. 134-А; ідентифікаційний код 24597296) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 21685166) витрати на оплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 149 568,10 грн.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Ухвала № 141143429 Північний апеляційний господарський суд
30.09.2026 Постанова № 140187361 Північний апеляційний господарський суд
23.09.2026 Ухвала № 140018250 Північний апеляційний господарський суд
05.08.2026 Ухвала № 138751951 Північний апеляційний господарський суд
05.08.2026 Ухвала № 138751902 Північний апеляційний господарський суд
01.07.2026 Ухвала № 137922278 Північний апеляційний господарський суд
20.05.2026 Ухвала № 136697704 без тексту Північний апеляційний господарський суд
08.04.2026 Ухвала № 135511828 без тексту Північний апеляційний господарський суд
01.04.2026 Ухвала № 135348369 без тексту Північний апеляційний господарський суд
07.10.2025 Рішення № 134800643 без тексту Господарський суд міста Києва
07.10.2025 Рішення № 130791201 без тексту Господарський суд міста Києва
11.09.2025 Ухвала № 130127726 без тексту Господарський суд міста Києва
13.08.2025 Ухвала № 129491962 без тексту Господарський суд міста Києва
01.08.2025 Ухвала № 129244012 без тексту Господарський суд міста Києва
16.07.2025 Ухвала № 128877382 без тексту Господарський суд міста Києва
13.06.2025 Ухвала № 128098819 без тексту Господарський суд міста Києва
30.04.2025 Ухвала № 126972272 без тексту Господарський суд міста Києва
17.03.2025 Ухвала № 125907873 без тексту Господарський суд міста Києва
11.02.2025 Ухвала № 125092995 без тексту Господарський суд міста Києва
19.12.2024 Ухвала № 123915444 без тексту Господарський суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 21685166. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг