ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2026 р. Справа№ 910/7751/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаратова Ю.А.
Бестаченко О.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2026
у справі №910/7751/26 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ЮНІКОМЕРС"
про визнання додаткової угоди до договору про закупівлю товару недійсною та стягнення неустойки
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (вх. №7751/26 від 25.06.2026) Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ЮНІКОМЕРС" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 до договору про закупівлю товару № 14 від 26.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача 219526,05 грн, з яких 82322,27 грн пені та 137203,78 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 матеріали справи №910/7751/26 за позовом Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ЮНІКОМЕРС" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 до договору про закупівлю товару № 14 від 26.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача 219526,05 грн, з яких 82322,27 грн пені та 137203,78 грн штрафу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2026 позовну заяву (вх. 533/26 від 20.07.2026) Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ЮНІКОМЕРС" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 до договору про закупівлю товару № 14 від 26.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача 219526,05 грн, з яких 82322,27 грн пені та 137203,78 грн штрафу - повернуто.
Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви не додано належних документів, які підтверджують перебування Самсонюка І.С. на посаді заступника керівника Луганської обласної прокуратури на момент підписання та подання позовної заяви, а тому суд не має можливості встановити наявність у нього права на подання відповідної позовної заяви, з огляду на що, позовна заява (вх. №533/26 від 29.06.2026) Луганської обласної прокуратури підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, прокурор 10.09.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.09.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Прокурор вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 7, 8, 9, 15, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», наказів Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389, від 02.09.2020 № 402) та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 4, 53, 56, 162, 164, 174, 236 ГПК України), при невідповідності висновків суду обставинам справи.
За доводами прокурора, суд першої інстанції помилково ототожнив подання прокурором позову в інтересах держави з участю прокурора в судовому процесі в порядку
самопредставництва органу прокуратури як юридичної особи, яке є відмінним від здійснення конституційної функції представництва інтересів держави.
Так, Луганською обласною прокуратурою 24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано позовну заяву в інтересах держави в особі Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЮНІКОМЕРС» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 до договору про закупівлю товару № 14 від 26.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в загальному розмірі 219 526,05 гривень.
Зазначену позовну заяву підписано заступником керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюком Іваном Сергійовичем.
Прокурор посилається на те, що ГПК України та Закон України «Про прокуратуру» розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави.
Так само організацію вказаної діяльності розмежовано наказами Генерального прокурора від 02.09.2020 № 402 «Про порядок представництва в суді органів прокуратури, забезпечення участі в розгляді судами справ, стороною або третьою особою в яких виступають органи прокуратури, їхні посадові та службові особи (самопредставництва)» та від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
Позовну заяву Луганською обласною прокуратурою 24.06.2026 подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС і повноваження заступника керівника обласної прокуратури Самсонюка Івана Сергійовича підтверджено автоматично доданими документами в порядку п. 34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.
Таким чином висновки суду щодо необхідності надання заступником керівника обласної прокуратури при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді наказу про призначення на посаду не відповідають вимогам процесуального Закону.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/7751/26.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7751/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2026 у справі №910/7751/26. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників
Від позивача та відповідача відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами дослідження позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Судом враховано, що заявником у позовній заяві вказано Луганську обласну прокуратуру, однак, підписано позовну заяву Самсонюком І.С. як Заступником керівника Луганської обласної прокуратури.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником чи іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви в порядку господарського судочинства надається, зокрема, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
За висновками суду, право відповідної особи на підписання та подання позовної заяви від імені прокуратури безпосередньо пов`язане з перебуванням такої особи на передбаченій законом посаді.
Як зазначено судом, до матеріалів позовної заяви не додано наказу про призначення Самсонюка І.С. на посаду заступника керівника Луганської обласної прокуратури.
За відсутності зазначених документів суд позбавлений можливості встановити факт перебування вказаної особи на відповідній адміністративній посаді станом на момент вчинення процесуальних дій та, відповідно, перевірити наявність в особи, яка підписала та подала позовну заяву, передбаченого частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» права на її подання.
За висновками суду, саме перебування особи на посаді керівника окружної прокуратури, його першого заступника або заступника є юридичною обставиною, з якою закон пов`язує наявність права на подання позовної заяви в порядку господарського судочинства. Закон України «Про прокуратуру» визначає керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступників як відповідні адміністративні посади.
З огляду на те, що до позовної заяви не додано належних документів, які підтверджують перебування Самсонюка І.С. на посаді заступника керівника Луганської обласної прокуратури на момент підписання та подання позовної заяви, суд вважає неможливим встановити наявність у нього права на подання відповідної позовної заяви.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Повертаючи позовну заяву на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України судом вказано на її невідповідність вимогам ч. 2 ст. 162 ГПК України з огляду на те, що до позовної заяви не додано належних документів, які підтверджують перебування Самсонюка І.С. на посаді заступника керівника Луганської обласної прокуратури (наказу про призначення на адміністративну посаду) на момент підписання та подання позовної заяви, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити наявність у нього права на подання відповідної позовної заяви.
Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду помилковими, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції помилково ототожнив подання прокурором позову в інтересах держави з участю прокурора в судовому процесі в порядку самопредставництва органу прокуратури як юридичної особи, яке є відмінним від здійснення конституційної функції представництва інтересів держави.
Так, Луганською обласною прокуратурою 24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано позовну заяву в інтересах держави в особі Айдарської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЮНІКОМЕРС» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2023 до договору про закупівлю товару № 14 від 26.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в загальному розмірі 219 526,05 гривень.
Зазначену позовну заяву підписано заступником керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюком Іваном Сергійовичем.
Межі повноважень прокурора передбачені як процесуальним законодавством (ГПК України), так і Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У п.п. 10 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурором органу прокуратури є, зокрема, заступник керівника обласної прокуратури.
Статус прокурора визначено у ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Із наведених правових норм убачається, що прокурор у таких випадках виконує функцію представництва інтересів держави.
В позовній заяві прокурором зазначено, що цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, які порушено внаслідок неналежного виконання ТОВ «ВІДІ ЮНІКОМЕРС» умов договору у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару, який необхідний для реалізації покладених на військову адміністрацію завдань в умовах дії правового режиму воєнного стану.
ГПК України та Закон України «Про прокуратуру» розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави.
Так само організацію вказаної діяльності розмежовано наказами Генерального прокурора від 02.09.2020 № 402 «Про порядок представництва в суді органів прокуратури, забезпечення участі в розгляді судами справ, стороною або третьою особою в яких виступають органи прокуратури, їхні посадові та службові особи (самопредставництва)» та від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
Зокрема, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва. У цьому випадку застосуванню підлягають ч. 1 ст. 56 ГПК України та відповідно ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 11 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру».
У другому випадку прокуратура діє як представник інтересів держави, у зв`язку з чим застосуванню підлягають правила ч. 3 ст. 53 ГПК України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21 та від 25.03.2026 у справі № 753/1213/25.
У справі № 753/1213/25 Верховний Суд констатував, що чинним процесуальним законодавством не передбачено надання заступником керівника обласної прокуратури при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді копії акта про призначення на посаду або копії службового посвідчення на підтвердження своїх повноважень.
Більше того, позовну заяву Луганською обласною прокуратурою 24.06.2026 подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС і повноваження заступника керівника обласної прокуратури Самсонюка Івана Сергійовича підтверджено автоматично доданими документами в порядку п. 34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.
Таким чином висновки суду щодо необхідності надання заступником керівника обласної прокуратури при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді наказу про призначення на посаду не відповідають вимогам процесуального Закону.
Колегія суддів додатково зазначає про подання прокурором до апеляційної скарги копії інформації відділу кадрової роботи та державної служби Луганської обласної прокуратури від 04.09.2026 № 07-6648ВН-26 про перебування Самсонюка Івана Сергійовича на посаді заступника керівника Луганської обласної прокуратури станом на 24.06.2026, а саме на дату підписання та пред`явлення позову (оригінал інформації відділу кадрової роботи та державної служби з додатком перебуває у Луганській обласній прокуратурі).
Отже, констатуючи порушення вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України, суд відповідно до положень ч. 1 ст. 174 ГПК України мав залишити позовну заяву без руху та надати можливість усунути недоліки позовної заяви, які за висновками суду мали місце, а не повертати позовну заяву на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Луганської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 01.09.2026 у справі №910/7751/26, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Розподіл судових витрат
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 280 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2026 у справі №910/7751/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2026 у справі №910/7751/26 скасувати.
3.Матеріали №910/7751/26 направити до Господарського суду Київської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.А. Шаратов
О.Л. Бестаченко