ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/275/26
провадження № 22-ц/4809/1868/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі - Держава Україна в особі Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2026 року у складі судді Шевченко І. М. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог позовних заяв
У січні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовами до Держави Україна в особі Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України та просили стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунка, відкритого у Державній казначейській службі України, моральну шкоду, завдану протиправними діями та бездіяльністю Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у розмірі 50 000 грн на користь кожного.
Позовна заява мотивована тим, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 державними виконавцями та керівниками Подільського відділу ДВС у м. Кропивницькому було допущено численні протиправні дії та бездіяльність, які полягали у невжитті передбачених законом заходів для своєчасного та повного виконання судових рішень про стягнення на користь позивачів відшкодування шкоди, зокрема непроведенні належної перевірки майнового стану боржника, ненакладенні арешту на його кошти та майно, невжитті заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності.
Зазначені порушення були встановлені постановами органів ДВС та ухвалами судів за результатами розгляду скарг позивачів.
Унаслідок такої бездіяльності позивачі зазнали моральних страждань, психологічного напруження та стресу, були змушені неодноразово звертатися зі скаргами до органів ДВС, Міністерства юстиції та суду, витрачати на це власний час і зусилля, що негативно вплинуло на їхній звичний спосіб життя та сімейні відносини, що стало підставою для звернення до суду з відповідними позовами.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна в особі органу державної влади - Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю органу державної виконавчої служби задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунка, відкритого у Державній казначейській службі України, моральну шкоду, завдану протиправними діями та бездіяльністю Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у розмірі: 50 000 грн на користь ОСОБА_3 ; 50 000 грн на користь ОСОБА_2 ; 50 000 грн на користь ОСОБА_1 .
Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.
Рішення суду мотивовано тим, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження посадовими особами Подільського відділу ДВС було допущено протиправні дії та бездіяльність, що підтверджується результатами перевірки органу ДВС, судовими ухвалами та іншими матеріалами справи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання державними виконавцями своїх обов`язків було порушено право позивачів на своєчасне та належне виконання судових рішень, що з огляду на тривалість порушення, необхідність неодноразового оскарження дій виконавців, витрачання значного часу та зусиль на захист своїх прав, психологічне напруження, стрес і зміну звичного способу життя спричинило їм моральні страждання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 липня 2026 року в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки письмовим доказам та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, позивачами не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння кожному з них моральних страждань, їх характеру, інтенсивності та тривалості, а також прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю посадових осіб ДВС і заявленою шкодою.
Саме по собі встановлення порушень у виконавчому провадженні та звернення позивачів зі скаргами не свідчать про автоматичне виникнення права на компенсацію моральної шкоди.
Позивачі не були позбавлені права власності чи можливості розпоряджатися належним їм майном, а твердження про психологічні переживання та зміну звичного способу життя мають декларативний характер.
Крім того, ОСОБА_1 не брав участі в оскарженні дій ДВС та не звертався зі скаргами, а тому не довів наявності моральної шкоди.
Визначений судом розмір відшкодування по 50 000 грн кожному позивачу є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не навів мотивів та критеріїв такого розрахунку, а також не врахував можливі соціально-економічні наслідки стягнення коштів із посадових осіб у порядку регресу.
Короткий зміст вимог відзивів на апеляційну скаргу
Від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а Подільського районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2026 року без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від Державної казначейської служби України не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Єсько С. В. підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 27 липня 2023 року Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому відкрито виконавчі провадження № 72364143, № 72363728 та № 72363897 щодо стягнення з КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Того ж дня зазначені провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 72377930, яке 31 жовтня 2023 року передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області.
Під час перебування зведеного виконавчого провадження на виконанні у Подільському відділі ДВС державним виконавцем Майбородою К. В., а також керівниками відділу допущено порушення вимог законодавства про виконавче провадження, що стало підставою для неодноразового звернення стягувачів зі скаргами до органів ДВС та суду.
Зокрема, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2024 року визнано неправомірною бездіяльність в. о. начальника відділу Світлани Єсько щодо неналежного розгляду скарги стягувачів. Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 12 грудня 2025 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття передбачених законом заходів примусового виконання, зокрема непроведення належної перевірки майнового стану боржника, ненакладення арешту на його кошти та невжиття заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності.
Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 квітня 2025 року визнано неправомірними дії та бездіяльність начальника відділу Попруженко Я. О. щодо направлення протоколів про адміністративні правопорушення та невжиття заходів для їх належного розгляду. Надалі ухвалою від 18 грудня 2024 року визнано неправомірною її бездіяльність щодо неповідомлення суду та заявників про виконання судового рішення.
Також постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області від 23 жовтня 2023 року за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язано посадових осіб усунути виявлені порушення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведеної конституційної норми дає підстави для висновку, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зазначені загальні засади діяльності органів влади деталізовані у спеціальному законодавстві, що регулює примусове виконання судових рішень.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Правові підстави та загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відшкодування моральної шкоди закріплені у статті 1167 ЦК України, за змістом частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі протиправними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 у справі № 199/1942/19 колегія суддів наголосила, що положеннями статті 1167 ЦК України, за якими особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе відсутність своєї вини, закріплено чинність презумпції моральної шкоди. Тобто моральна шкода вважається завданою позивачеві, якщо відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у заподіянні такої шкоди.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках, зокрема у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, а також у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, наголошує на принципі, за яким у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади чи їх посадових осіб, діє спростовна презумпція спричинення позивачу моральної шкоди. Тягар доказування протилежного - тобто відсутності вини та відсутності заподіяння негативних емоцій - покладається виключно на відповідача як суб`єкта владних повноважень, який володіє більшими організаційно-правовими ресурсами порівняно з приватною особою.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-116цс20), компенсація моральної шкоди покликана компенсувати особі перенесені страждання, стрес та порушення нормального ритму життя, проте її розмір за жодних обставин не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілого.
Ураховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
При визначенні критеріїв завдання моральної шкоди у публічно-правовій сфері Суд керується сталою прецедентною практикою ЄСПЛ.
Зокрема, у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) та «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що порушення державою прав людини, які завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей (зокрема, через порушення державними органами принципу належного врядування), кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Крім того, у справі «Харук та інші проти України» (Kharuk and Others v. Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення, за яке держава несе відповідальність, право заявника на відшкодування моральної шкоди є очевидним і презюмується, оскільки сам факт тривалого невиконання рішення суду викликає у людини стан стійкої правової невизначеності, розчарування та психологічного напруження.
Верховний Суд у постанові 12 серпня 2026 року у справі № 205/5607/23
(провадження № 61-6942 св 24) наголошував, що ігнорування виконавцем засад статті 2 та обов`язків статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» прямо суперечить статтям 3, 19 Конституції України та створює презумпцію заподіяння особі моральної шкоди. Оцінка обсягу грошового відшкодування здійснюється судом з урахуванням інтенсивності, тривалості та характеру наслідків дій виконавця (аналогічний підхід узгоджується з правовою позицією у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.07.2023 Подільським відділом Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавчі провадження:
№ 72364143 та розпочато примусове виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Кіровограда виданого 24.07.2023 у справі № 405/756/20 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_3 89 834,94 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 170 800 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням (а. с. 13);
№ 72363728 та розпочато примусове виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Кіровограда виданого 24.07.2023 у справі № 405/756/20 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_2 2 894 400 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (а. с. 13 на звороті);
№ 72363897 та розпочато примусове виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Кіровограда виданого 24.07.2023 у справі № 405/756/20 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_1 2 170 800 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (а. с. 14).
Постановою державного виконавця від 27.07.2023 вказані виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № 72377930 (а. с. 15).
Постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.10.2023 матеріали зведеного виконавчого провадження № 72377930 було передано з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де було забезпечене його часткове примусове виконання (а. с. 16).
24.08.2023 в. о. начальника Подільського відділу ДВС у м. Кропивницькому Світланою Єсько було винесено постанову про результати перевірки дій державного виконавця Майбороди К. В. під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930. Вказаною постановою було визнано дії державного виконавця Майбороди К.В. під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 такими, що здійснюються не у повному обсязі. Було зобов`язано державного виконавця привести свої дії у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 20-22).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2023 у цивільній справі № 405/6170/23 було відмовлено заявникам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у прийнятті до судового розгляду скарги на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника відділу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлани Єсько під час розгляду скарги на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди Катерини Віталіївни під час примусового виконання ВП № 72364143 та ВП № 72363728 від 27.07.2023 (зведене ВП № 72377930 від 27.07.2023) на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України (а. с. 26-27).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.03.2024 у цивільній справі № 405/6170/23 (провадження № 22-ц/4809/566/24) апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2023 скасовано, справу за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника відділу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлани Єсько під час здійснення розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця від 21.08.2023 направлено для продовження розгляду (а. с. 31-32).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20.05.2024 у цивільній справі № 405/6170/23 (провадження № 4-с/405/14/24) скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника відділу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлани Єсько під час здійснення розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця від 21.08.2023, було задоволено частково та визнано неправомірною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлани Єсько щодо не забезпечення та не здійснення належного, повного та об`єктивного розгляду скарги стягувачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 21.08.2023 на бездіяльність державного виконавця Катерини Майбороди під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023 (а. с. 33-38).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04.09.2023 у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 4-с/405/23/23) було відмовлено заявникам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у прийнятті до судового розгляду скарги на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. під час примусового виконання ВП № 72364143 та ВП № 72363728 від 27.07.2023 (зведене ВП № 72377930 від 27.07.2023, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України (а. с. 47-51).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05.02.2024 у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 22-ц/4809/515/24) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2023 було повернуто скаржнику (а. с. 54).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05.02.2024 року у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 22-ц/4809/515/24) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2023 року було повернуто скаржниці (а. с. 55).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2024 у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 61-3266св24) касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було задоволено частково, ухвали Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для нового розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження (а. с. 60).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.05.2025 у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 22-ц/4809/472/25) апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2023 скасовано, справу за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. було направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 61-63).
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 12.12.2025 у цивільній справі № 405/6060/23 (провадження № 4-с/405/6/25) за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 27.08.2023 на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди Катерини Віталіївни під час примусового виконання ВП № 72364143 та ВП № 72363728 від 27.07.2023 (зведене ВП № 72377930 від 27.07.2023) було задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. під час примусового виконання виконавчих проваджень № 72364143 та № 72363728 (у складі зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023) щодо не виконання ним вимог п. 21 ч. 2 ст. 255 КУпАП та п. 4 Розділу XIV «Відповідальність у виконавчому провадженні» Інструкції з організації примусового виконання рішень та не складення протоколу про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-15 КУПАП за неподання боржником КНП«ОКДЛ КОР» декларації про доходи та майно боржника юридичної особи.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. під час примусового виконання виконавчих проваджень № 72364143 та № 72363728 (у складі зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023) щодо не виконані ним вимог абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 7 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, у частині не винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. під час примусового виконання виконавчих проваджень № 72364143 та № 72363728 (у складі зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023) щодо не виконані ним вимог п. 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень у частині не накладення арешту коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні № 72377930 від 27.07.2023 на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. під час примусового виконання виконавчих проваджень № 72364143 та № 72363728 (у складі зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023) щодо не здійснення належної перевірки майнового стану боржника у визначені терміни, чим було порушено вимоги ч. 8 ст. 48, ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Визнано неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди Катерини Віталіївни під час примусового виконання виконавчих проваджень № 72364143 та № 72363728 (у складі зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023) щодо винесення неналежно оформлених запитів та вимог державного виконавця у вказаних виконавчих провадженнях, у частині не визначення термінів їх виконання, чим було порушено вимоги п.12 розділу І «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень». Рішення суду набрало законної сили (а. с. 64-65).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.04.2025 у цивільній справі № 405/1616/24 (провадження № 4-с/405/5/24) скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на дії, рішення та бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попруженко Яни під час примусового виконання виконавчого провадження № 72364143 та № 72363728 від 27.07.2023 (зведене виконавче провадження № 72377930 від 07.07.2023) було задоволено та визнано неправомірними рішення та дії начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яни Попруженко щодо направлення 12.09.2023 протоколів № 3, № 4, № 5 про адміністративне правопорушення від 11.09.2023 стосовно КНП «ОКДЛ КОР» в особі Хорощака В.Д. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-13 КУПАП для розгляду до Ленінського районного суду м. Кіровограда під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023 (у складі ВП № 72364143, № 72364143, та № 72363897).
Визнано неправомірною бездіяльність начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління і Міністерства юстиції (м. Одеса) Яни Попруженко щодо невиконання Постанови начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області і Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.10.2023 про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 72377930 у частині не усунення виявлених порушень та не здійснення нею розгляду протоколів № 3, № 4, № 5 про адміністративне правопорушення від 11.09.2023 стосовно КНП «ОКДЛ КОР» в особі Хорощака В.Д. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-13 КУпАП під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 07.07.2023 (у складі ВП № 72364143, № 72363728 та № 72363897).
Визнано неправомірною бездіяльність начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яни Попруженко щодо не здійснення розгляду з 11.09.2023 року під час подання даної скарги протоколів № 3, № 4, № 5 про адміністративне правопорушення від 11.09.2023 стосовно КНП «ОКДЛ КОР» в особі Хорощака В.Д. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-13 КУПАП та справ про адміністративні правопорушення у складі яких вони перебувають, які було складено під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023 (у складі ВП № 72364143, № 72363728 та № 72363897).
Зобов`язано начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яну Попруженко здійснити розгляд протоколів № 3, № 4, № 5 про адміністративні правопорушення від 11.09.2023 стосовно КНП «ОКДЛ КОР» в особі Хорощака В.Д. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-13 КУПАП та прийняти рішення (винести постанови) за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення у складі яких вони перебувають, які було складено під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 72377930 від 27.07.2023 (у складі ВП № 72364143. № 72363728 та № 72363897) (а. с. 72-74).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18.12.2024 у цивільній справі № 405/1616/24 (провадження № 4-с/405/30/24) скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на бездіяльність начальника відділу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яни Попруженко при виконанні ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2024 у справі № 405/1616/24 було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яни Попруженко щодо не виконання вимог ст. 453 ЦПК України та не повідомленні суду та заявників у справі № 405/1616/24 про виконання нею ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 квітня 2024 року у справі № 405/1616/24, (провадження 4-с/405/5/24) і зобов`язано начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яну Попруженко виконати вимоги ст. 453 ЦПК України, повідомивши суд та заявників у справі № 405/1616/24 про виконання нею ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2024 у справі № 405/1616/24, (провадження 4-с/405/5/24) з наданням підтверджуючих документів (а. с. 77-78).
Постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.10.2023 року Про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 72377930 визнано дії державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Майбороди К. В. при виконанні виконавчого провадження № 72377930 такими, що вчинені з не дотриманням вимог ч.3 ст. 13, ч.2 ст. 28, ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 244-21 Кодексу України про адміністративне провадження, зобов`язано начальника Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попруженко Я. О. та державного виконавця Майбороду К. В. провести виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 79-81).
Аналізуючи викладене, суд вважає, що порушення з боку посадових осіб органу державної виконавчої служби не мали одиничного характеру, а полягали у сукупності недоліків під час здійснення зведеного виконавчого провадження та контролю за його перебігом.
При цьому такі порушення стосувалися виконання судових рішень про стягнення на користь позивачів відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Суд враховує, що право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Відтак неналежне здійснення виконавчого провадження, невжиття державним виконавцем передбачених законом заходів та необхідність неодноразового звернення стягувачів зі скаргами для спонукання посадових осіб до виконання покладених на них обов`язків об`єктивно могли спричинити позивачам почуття безпорадності, розчарування, психологічне напруження та невпевненість у реальному поновленні їхніх прав.
За таких обставин суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сам факт встановлення неправомірності дій чи бездіяльності державного виконавця не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
У даній справі йдеться не лише про порушення посадовими особами вимог законодавства, а про неналежне виконання ними обов`язків, спрямованих на забезпечення реалізації права позивачів на виконання судових рішень, що з огляду на характер спірних правовідносин та тривалість необхідності вживати заходів для захисту своїх прав об`єктивно могло спричинити душевні страждання.
При цьому, відсутність у матеріалах справи медичних документів, які б підтверджували погіршення стану здоров`я позивачів, сама по собі не спростовує факту завдання їм моральної шкоди, оскільки така шкода не обмежується фізичними стражданнями чи наслідками для здоров`я, а може полягати у душевних переживаннях, психологічному напруженні та порушенні звичного способу життя.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 особисто не звертався зі скаргами на дії та бездіяльність державного виконавця, також не є достатньою підставою для відмови йому у відшкодуванні моральної шкоди, адже та обставина, що він не брав безпосередньої участі в оскарженні дій посадових осіб ДВС, не змінює того, що виконавче провадження здійснювалося, зокрема, з метою виконання судового рішення про стягнення коштів на його користь, а тому неналежне здійснення виконавчих дій безпосередньо стосувалося і його права на отримання присудженого судом відшкодування.
Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи суд приходить висновку, що позивачами доведено наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю посадових осіб органу державної виконавчої служби.
Водночас визначений судом першої інстанції розмір такого відшкодування суд вважає завищеним, з огляду на таке.
Визначаючи розмір компенсації, суд має враховувати не лише сам факт порушення права, а й реальний обсяг негативних наслідків, яких зазнала особа внаслідок такого порушення.
У даній справі суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування по 50 000 грн кожному позивачу, належним чином не співвідніс таку суму з характером допущених порушень, їх наслідками для кожного з позивачів та обсягом доведених ними душевних страждань.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок неправомірної бездіяльності посадових осіб ДВС позивачі зазнали істотного погіршення стану здоров`я, тривалих фізичних страждань чи інших винятково тяжких наслідків, які б обґрунтовували присудження кожному з них саме 50 000 грн.
Суд також бере до уваги, що 31 жовтня 2023 року зведене виконавче провадження було передано з Подільського відділу ДВС до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області. Зазначена обставина має значення для визначення періоду, протягом якого виконавче провадження перебувало на виконанні саме у відповідача, та оцінки тривалості допущених ним порушень.
Водночас необхідність неодноразового звернення позивачів до органів ДВС та суду, тривале збереження невизначеності щодо належного виконання судових рішень, а також сукупність встановлених порушень свідчать про те, що заподіяні їм душевні страждання не можуть вважатися незначними або такими, що не потребують компенсації.
З огляду на викладене, ураховуючи характер і тривалість порушення прав позивачів, обсяг негативних переживань, які об`єктивно могли бути спричинені неправомірною бездіяльністю посадових осіб ДВС, відсутність доказів настання більш тяжких наслідків, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що належним і достатнім способом відшкодування моральної шкоди у цій справі є стягнення на користь кожного з позивачів по 5 000 грн.
Такий розмір компенсації забезпечує справедливий баланс між необхідністю відшкодування завданих позивачам моральних страждань та недопущенням їх безпідставного збагачення, відповідає характеру допущених порушень і є співмірним установленим у справі обставинам.
Крім того, суд вважає, що зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення що кошти на користь позивача підлягають стягненню шляхом списання в безспірному порядку з рахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, є помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що у цивільному судочинстві зазначено, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Відповідний правовий висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 711/7584/21 та від 07 лютого 2024 року у справі № 278/2621/21.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, правильно встановивши підстави для відшкодування моральної шкоди, не надав належної оцінки характеру й тривалості порушень, їхнім наслідкам для кожного позивача та глибині душевних страждань, унаслідок чого не обґрунтував співмірність визначеної компенсації у розмірі 50 000 грн кожному позивачу, а також помилково конкретизував у резолютивній частині рішення рахунок Державної казначейської служби України.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2026 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та способу її стягнення з Державного бюджету України» зміні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2026 року змінити.
Стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду, завдану протиправними діями та бездіяльністю Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 5000 (п`ять тисяч) грн на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), 5 000 (п`ять тисяч) грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06.11.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко