Постанова № 141303129 у справі № 904/3493/25 від 29.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3493/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 (суддя Камша Н.М.)

у справі № 904/3493/25

про неплатоспроможність - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

10.04.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", м.Київ про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 на суму 38 830,00 грн та судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 визнано частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до ОСОБА_1 на суму 17 850,00грн. (без права вирішального голосу) (заборгованість за кредитом, за процентами, за комісією) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 7 324,80грн. (витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. В решті вимог - відхилено. Зобов`язано ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та кредиторів, вимоги яких включені до Плану реструктуризації боргів, у строк до 01.09.2026 розглянути зміни до Плану реструктуризації боргів та подати їх на затвердження суду.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/3493/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Боржником 24.02.2025 р. було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № [номер приховано] (надалі за текстом також - «Договір» та «Кредитний договір») з ТОВ «ІННОВА-НОВА» (надалі за текстом також - «Первісний кредитор»), відповідно до якого Первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 7 000, 00 гривень терміном на 360 днів. В подальшому на підставі Договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. право вимоги до Боржника НІБИТО було передано Первісним кредитором на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП». При цьому сам по собі факт набуття ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги до боржника на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026, укладеного з ТОВ «ІННОВА-НОВА», не може вважатися поважною причиною неподання кредитором до суду заяви з вимогами до боржника у встановлений законом строк, адже згідно ч. 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив;

- правомірними очікуваннями кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» є задоволення його грошових вимог до боржника у визначеному законом порядку. 27. В той же час, такі очікування кредитора кореспондують з його обов`язком, визначеним ч. 1 ст. 45 та ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Порушення встановленого КУзПБ строку на подання до суду заяви кредитора з вимогами до боржника не сприяє досягненню передбаченої КУзПБ мети та не сприяє виконанню плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого судом. ТОВ " ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП " не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог, а звернулося після затвердженого плану реструктуризації боргів боржника, який виконувався майже пів року;

- телеологічне тлумачення норми абз. 2 ч. 6 ст. 126 КУзПБ не наділяє господарський суд правом збільшити розмір кредиторських вимог, які згідно вже затвердженого плану реструктуризації боргів, боржник погодився щомісяця погашати. Зазначене б також суперечило імперативним приписам п. 7 ч. 8 ст. 126 КУзПБ, згідно якого план реструктуризації боргів може бути затвердженим виключно за згодою боржника, а зміни до плану реструктуризації боргів вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів (абз. 2 ч. 5 ст. 123 КУзПБ). Порушення процесуальних строків подання кредиторських вимог конкурсними кредиторами та подальше внесення змін до вже затвердженого плану реструктуризації боргів нівелювало б мету процедури реструктуризації боргів боржника, яка імперативно закріплена законодавцем у ч. 1 ст. 124 КУзПБ. Такого ж висновку дійшов Північно західний апеляційний господарський суд у постанові від 20.01.2026р. по справі № 918/174/25. Заява ТОВ "ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП", не містить вмотивованих доводів чому ним не було вчасно заявлено кредиторські вимоги до боржника (із урахуванням того, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, на підставі якої 15.07.2025 р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення);

- суд постановив ухвалу з перевищенням наданих йому повноважень, а саме зобов`язав такою ухвалою внести зміни до Плану, всупереч процесуальному порядку, чим порушив принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України»), а саме постановив Оскаржувану ухвалу незважаючи на відсутність звернення сторін з вмотивованим клопотанням про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів, тобто вийшов за межі заявлених вимог, що є процесуальною підставою для скасування Оскаржуваної ухвали;

- відсутній механізм виконання Оскаржуваної ухвали, так як повноваження арбітражного керуючого припинено, а відтак останній не має юридичної можливості проведення Зборів кредиторів.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

07.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Решта учасників справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 29.10.2026 брали участь представники боржника (апелянта) та кредитора ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.Груп". Інші учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі апеляційної скарги ОСОБА_1 , в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

В свою чергу, учасники справи не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 29.10.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в тому чи іншому судовому процесі є правом особи, яке не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи у випадку невизнання судом обов`язкової явки, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

Натомість обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В судовому засіданні представник боржника підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог кредитора.

Представник кредитора заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників боржника та кредитора, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, свідоцтво №2017 від 09.11.2021 (адреса: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

15.07.2025 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення №76633 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) для заявлення кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 завершено попереднє засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, свідоцтво №2017 від 09.11.2021 (адреса: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

10.04.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", м.Київ про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на суму 38 830,00 грн та судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Заява обгрунтована тим, що 24.02.2025 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит №[номер приховано], відповідно до п. 2.1 якого укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч. через месенджери).

На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 7 000 гривень.

Тип кредиту - кредит (п.2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в).

Згідно з п. 2.6 Договору тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору;

- 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 2.9 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3 195,29% річних (п.2.9.1 Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 31 612,00 грн.

Сторони погодили в п. 3.1 Договору, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 4.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Роз`яснення щодо процентів:

- економічна сутність процентів - плата за користування кредитом;

- база для розрахунку процентів - залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту;

- порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули:

Проценти - "база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 4.2 Договору" помножити на "процентну ставку вказану в п. 2.6. Договору, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору".

З метою отримання загальної суми нарахованих процентів, проценти, обчислені за день користування кредитом сумуються.

Згідно з п. 4.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

У разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення (п.7.3 Договору).

Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним (п.10.2 Договору).

06.03.2026 року між ТОВ "Іннова Фінанс" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було підписано Договір факторингу №06032026, відповідно до п. 1.1 за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Сторони погодили в п. 2.1 Договору факторингу, що перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:

- 2.1.1. Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;

- 2.1.2. У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня - надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді або оформлює у формі електронного документу у порядку, визначеному рим Договором;

- 2.1.3. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Згідно з п. 2.2 Договору факторингу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній (п. 2.3 Договору факторингу).

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу Фактор сплачує Клієнту Ціну придбання в розмірі 8 842 573,81 грн., без ПДВ на банківський рахунок клієнта в наступному порядку:

- до 06.03.2026 року (включно) суму в розмірі 2 974 436,06 грн;

- до 05.04.2026 року (включно) суму в розмірі 2 186 226,06 грн;

- до 05.05.2026 року (включно) суму в розмірі 2 181 911,69 грн;

- до 13.06.2026 року (включно) суму в розмірі 1 500 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору факторингу за передачу Фактором грошових коштів у вигляді Ціни придбання, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн (сто гривень, 00 коп.) з ПДВ, протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписання Сторонами відповідного Реєстру, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Фактора.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині виконання зобов?язань до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1 Договору факторингу).

Відповідно до Реєстру боржників, як додатку №1 до Договору факторингу ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло право грошової вимоги до боржника в загальній сумі 32 830,00 грн, з якої:

- 7 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту;

- 1 050,00 грн сума заборгованості за комісією;

- 10 780,00 грн сума заборгованості за процентами;

- 14 000,00 грн заборгованість по пені.

До матеріалів справи долучено докази перерахування коштів ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" на рахунок ТОВ "Іннова Фінанс" згідно Договору факторингу №06032026 від 06.03.2026.

Станом на час розгляду справи відсутні докази виконання боржником зобов`язань за Договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.02.2025 року.

В подальшому кредитором надано додаткові пояснення відповідно до яких ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" зменшено розмір грошових вимог до 43 174,80 грн, які складаються з: тіла кредиту - 7 000,00 грн; процентів (станом на 14.07.2025) - 9 800,00 грн; комісії - 1 050,00 грн; штрафу (пені) - 14 000,00 грн; витрат на правничу допомогу - 6 000,00 грн; судового збору - 5324,80 грн.

Викладені обставини стали підставою для звернення ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на суму 31 850,00 грн, правничих витрат на суму 6000,00 грн та судового збору у розмірі 5 324,80 грн, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання конкурсним кредитором без права вирішального голосу ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , які підлягають погашенню у наступній черговості:

- 7 324,80 грн (витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу) - відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 17 850,00 грн (заборгованість за кредитом, за відсотками, за комісією) - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Такий висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

В свою чергу, особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

Відповідно до ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою

За змістом ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як вбачається з ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1 - 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 76 ГПК України)

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Як слідує з обставин цієї справи, заява ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" із грошовими вимогами до боржника надійшла до місцевого суду із пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

Щодо нарахованих відсотків за Договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.02.2025 року, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, свідоцтво №2017 від 09.11.2021 (адреса: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Звідси, останнім днем для нарахування процентів є 14.07.2025, а тому, з огляду на викладене, дослідивши долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання заборгованості в частині відсотків нарахованих за період з 24.02.2025 по 14.07.2025 (включно) у розмірі 9800,00 грн, правильно відхиливши решту вимог.

Щодо нарахованої комісії за Договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.02.2025 року, судом встановлено, що за умовами договорів, по яким заявником заявлено вимоги з нарахування комісії, передбачений фіксований розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Господарський суд не знайшов порушень в наданому до заяви розрахунку заборгованості, оскільки всі нарахування здійснені кредитором в рамках умов, визначених договором, що не спростовано скаржником.

При цьому судом слушно зауважено на «свободі договору», яка надає право боржнику вільно вирішувати питання щодо обрання контрагента, укладання договору, визначення його виду та умов на власний розсуд.

В даному випадку порядок нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є чітко визначеним умовами підписаного боржником кредитного договору, комісія є фіксованою, розраховується від початкової суми кредиту та непов`язана з кількістю запитів споживача (один раз на місяць або більше) щодо надання інформації про стан кредитної заборгованості. Тобто боржник був обізнаний про умови нарахування, розмір комісії та погодився з ними, підписуючи цей договір про надання кредиту.

Поряд з цим, як вбачається з аналізу наданих розрахунків, жодних додаткових комісій, ніж тих що зафіксовані договором, заявником не нараховувались.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вмотивовано не прийняв доводи арбітражного керуючого щодо невизнання вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в частині заперечень щодо нарахування комісії.

Щодо нарахованої пені за Договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.02.2025 року.

Так, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18.

Дана норма передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та встановлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 в справі № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Господарський суд зазначив, що воєнний стан в Україні, введений 24.02.2022, тривав на момент виникнення спірних правовідносин та триває на час розгляду справи. Отже, зазначена норма права є чинною та підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно зі ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативною нормою соціального спрямування, прийнятою для захисту громадян у надзвичайних умовах.

Принцип lex specialis derogat generali (закон спеціальний має перевагу над загальним) визначає пріоритет п.18 над загальними нормами цивільного законодавства.

З огляду на те, що штрафні санкції, неустойка та пеня нараховані кредитором за прострочення, яке мало місце під час дії воєнного стану, боржник, на підставі закону, звільнений від обов`язку його сплати.

Враховуючи наведене, грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в частині визнання пені на суму 14 000,00 грн правомірно відхилені судом.

Окрім викладеного, кредитором заявлено вимоги про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

Судом встановлено, що 18.11.2025 між Адвокатським бюро "Калачик та Партнери", в особі керуючого Калачик Володимир Вікторович, який діє на підставі Статуту (надалі - Адвокат), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (ЄДРПОУ 41240530) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025, відповідно до п. 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:

а) складає необхідні документи, заяви про грошові вимоги кредитора, позовних заяв в тому числі процесуального характеру, предметом яких є врегулювання правовідносин між Клієнтом та особою, яка буде виступати учасником таких правовідносин;

б) надає консультації та роз`яснення з правових питань;

в) представляє інтереси клієнта в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в судах загальної юрисдикції в адміністративних, цивільних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення протягом строку дії цього договору з усіма наданими правами позивача, відповідача, кредитора, представника боржника, третьої особи, потерпілого, особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у тому числі з правом відмови від позову, зміни позову, правом визнання позову, правом примирення від імені клієнта та правом підпису та подання всіх необхідних документів від імені клієнта, а також з правом отримання в судах копій процесуальних документів; представляє інтереси Клієнта у виконавчому провадженні з усіма наданими правами як учаснику такого провадження.

г) представляє (захищає) Клієнта в органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, органах прокуратури, податкової міліції в кримінальних провадженнях на всіх стадіях, включаючи судовий розгляд на всіх інстанціях.

д) брати участь від імені Клієнта у зборах кредиторів з правом голосу та підпису процесуальних документів, у тому числі але не виключно плану реструктуризації боргів боржника.

Клієнт може отримати інші види правової допомоги, зазначивши їх у розрахунку суми винагороди (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору цей Договір набирає чинності з 18.11.2025 р. і діє до 18.11.2026 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору зміни до цього договору можуть бути внесені за погодженням Сторін.

До матеріалів справи долучено Акт про надання правничої (правової) допомоги до Договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025.

Вартість наданих послуг щодо Бочкарь О.П. у справі № 904/3493/25 становить 6 000,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 133 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, з огляду на той факт, що кредитором подано до суду заяву з грошовими вимогами з пропущенням строку визначеного ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, оцінивши витрати кредитора з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень боржника, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, який не спростовано скаржником, про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. відповідає принципу співмірності та розумності, є співрозмірною з часом, витраченим на їх надання, а тому підлягає визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів позачергово.

Заявником також сплачено судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5 324,80 грн., який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

В своїй апеляційній скарзі боржник ставить під сумнів заміну кредитора, посилаючись на те, що на підставі Договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. право вимоги до Боржника нібито було передано Первісним кредитором на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Водночас така теза не має під собою жодного підґрунтя, позаяк відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Кредитором надано суду Договір факторингу № 06032026 від 06.03.2026, Акт прийому-передачі Документів за Договором Факторингу № 06032026 від 06 березня 2026 року, платіжні інструкції щодо оплати факторингу, лист на адресу ОСОБА_1 , які підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та повідомлення про ці обставини боржника.

При цьому слід зауважити, що Договір факторингу № 06032026 від 06.03.2026 є чинним та не визнавався недійсним в судовому порядку, що не заперечується апелянтом.

Отже, судом правильно встановлено, що на підставі Договору факторингу від 06.03.2026р. № 06032026 права вимоги до боржника за Договором № [номер приховано] про надання споживчого кредиту від 24.02.2025р. перейшли до ТОВ "ФК "Ел.Ен. Груп".

Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що Заява Кредитора про грошові вимоги подана 09.04.2026 р., тобто вже після затвердження Плану реструктуризації боргів Боржника (ухвала від 21.10.2025 р.), не підлягала розгляду і задоволенню з підстав пропуску встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ 30-денного строку, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не містить будь-яких темпоральних обмежень щодо подання кредиторами заяв із вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ. Такі вимоги можуть бути заявлені та розглянуті господарським судом у період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Якщо припустити неможливість звернення кредиторів до господарського суду із заявами в порядку статті 45 КУзПБ після затвердження плану реструктуризації боргів боржника та подальше включення у разі визнання таких кредиторських вимог до плану реструктуризації боргів боржника шляхом внесення до нього відповідних змін, такий підхід однозначно призведе до порушення прав кредиторів та в цілому не дозволить досягти мети процедури реструктуризації боргів боржника.

Більше того, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26.05.2026 у справі № 918/174/25: « 9.43. Звертаючись до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника після спливу строку, встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ, такий кредитор не втрачає права на задоволення своїх вимог, водночас він не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів».

Таким чином, наслідком пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, є відсутність у кредитора права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів (абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ), що, втім, не є підставою для відмови у розгляді чи задоволенні вимог такого кредитора, адже законодавець прямо визначив єдиний спеціальний наслідок пропуску строку - обмеження процесуального права кредитора на голосування, але жодним чином не передбачив припинення, втрату, знецінення або усунення матеріального права вимоги.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності господарського судочинства є помилковим, зроблене в результаті неправильної інтерпретації змісту оскаржуваного судового акту, зокрема, його резолютивної частини, виходячи з наступного.

Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з дня її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Згідно з частиною сьомою статті 126 КУзПБ господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником.

Водночас в частині 8 вищезгаданої статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.

У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина десята статті 126 КУзПБ).

Відповідно до частини сьомої статті 126 КУзПБ господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредитора змінити план погашення боргів у частині збільшення чи зменшення строку його виконання або розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, чи суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб (не менше розміру, встановленого статтею 124 цього Кодексу).

Згідно з частиною п`ятою статті 123 КУзПБ рішення про схвалення плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить заборони на внесення змін до плану реструктуризації, водночас розгляд та узгодження відповідних змін має здійснюватися в порядку, передбаченому для розгляду проєкту плану реструктуризації боргів, тобто з винесенням питання про внесення змін до плану реструктуризації боргів на розгляд зборів кредиторів та узгодження безпосередньо з боржником.

Верховний Суд в постанові від 26.05.2026 у справі №918/174/25 наголосив, що у разі визнання грошових вимог кредитора до боржника після затвердження судом плану реструктуризації боргів, кредитор або боржник має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів. Зверненню з вищевказаним клопотанням має передувати вирішення питання про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів зборами кредиторів та отримання згоди боржника. У разі прийняття зборами кредиторів рішення про відмову у схваленні відповідних змін до плану реструктуризації боргів та/або непогодження боржником внесення змін у план реструктуризації боргів, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Водночас, за відсутності вищезгаданого клопотання зборів кредиторів, залежно від конкретних обставин справи та через призму судового контролю за перебігом процедури реструктуризації боргів боржника, суд вправі самостійно прийняти рішення, яким визначити подальший рух справи про неплатоспроможність, а саме: про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (якщо тільки суд не встановить підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, у зв`язку з його недобросовісністю).

Так, ухвалою від 09.07.2026 Господарський суд Дніпропетровської області, серед іншого, зобов`язав ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та кредиторів, вимоги яких включені до Плану реструктуризації боргів, у строк до 01.09.2026 розглянути зміни до Плану реструктуризації боргів та подати їх на затвердження суд.

Тобто суд не вирішував питання про внесення змін до Плану по суті і не покладав на Боржника обов`язку погашення визнаних вимог Кредитора в межах Плану, як вважає апелянт.

Резолютивна частина Оскаржуваної ухвали зобов`язує Боржника, Кредитора та інших кредиторів лише розглянути питання внесення змін до Плану реструктуризації боргів у визначений строк та подати результати такого розгляду на затвердження суду.

У контексті наведеного колегія суддів враховує, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є інструментом легалізації ухилення від виконання грошових зобов`язань чи способом уникнення наслідків недобросовісної поведінки. За відсутності сумлінної поведінки боржника застосування механізмів КУзПБ фактично перетворюється на спосіб порушення прав кредиторів та знецінення принципу обов`язковості виконання судових рішень. Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №904/3275/23, від 18.11.2025 у справі № 921/555/22, від 14.04.2026 у справі № 918/1122/23).

Водночас спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника.

Необхідно зауважити, що ст. 127 КУзПБ не встановлює будь-яких заборон/обмежень щодо звернення кредиторів до господарського суду із заявами в порядку ст. 45 КУзПБ після затвердження плану реструктуризації боргів боржника.

У разі визнання грошових вимог кредитора до боржника після затвердження судом плану реструктуризації боргів, кредитор або боржник має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів. Зверненню з вищевказаним клопотанням має передувати вирішення питання про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів зборами кредиторів та отримання згоди боржника (див. п. 9.56- 9.57 постанови Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 918/174/25).

Колегія суддів також зазначає, що у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, зокрема під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства процедури.

Принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам КУзПБ.

Присуд господарського суду про зобов`язання боржника та кредиторів, вимоги яких включені до Плану реструктуризації боргів, розглянути у встановлений судом строк зміни до Плану реструктуризації боргів та подати їх на затвердження суду не суперечить сталій позиції Верховного Суду з цього питання, та узгоджується з приписами чинного законодавства щодо процедури внесення змін до вже затвердженого Плану реструктуризації боргів. Оскаржувана ухвала не підміняє собою жодного з етапів цього алгоритму, а лише організовує їх послідовне вчинення учасниками справи в порядку судового контролю, що не є виходом за межі заявлених вимог і не порушує принцип диспозитивності господарського судочинства, а є проявом сприяння господарським судом учасникам судового процесу у реалізації їх процесуальних прав.

Апеляційний суд звертає увагу, що у даній справі правомірними очікуваннями кредитора ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" є задоволення його грошових вимог до боржника у визначеному законом порядку, а ОСОБА_1 , у свою чергу, як добросовісний боржник, очікує на закриття провадження у справі про її неплатоспроможність після виконання нею плану реструктуризації боргів із застосуванням судом наслідків, визначених ч. 4 ст. 129 та ст.134 КУзПБ.

Задля досягнення мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі №904/3493/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , боржнику необхідно розробити проект змін до плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою від 21.10.2025, з урахуванням визнаних грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", у якому визначити розмір, порядок та строк погашення відповідних грошових вимог кредитора.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно зобов`язав боржника та кредиторів, вимоги яких включені до Плану реструктуризації боргів, розглянути у встановлений судом строк зміни до Плану реструктуризації боргів та подати їх на затвердження суду з урахуванням визнаних грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп".

Щодо аргументів апелянта про неможливість виконання ухвали суду першої інстанції внаслідок припинення повноважень керуючого реструктуризацією після затвердження Плану реструктуризації, то колегія суддів звертає увагу, що в силу приписів КУзПБ, зокрема статті 126, з моменту припинення повноважень керуючого реструктуризацією обов`язок з ведення реєстру вимог кредиторів, а також звітування перед кредиторами стосовно виконання плану реструктуризації боргів боржника покладається на боржника, який, отримавши заяву кредитор про включення вже визнаних судом вимог до механізму виконання Плану реструктуризації, має повноваження скликати збори кредиторів та розглянути це питання. Такий обов`язок покладено на ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026.у даній справі.

При цьому скликання зборів кредиторів самим боржником не вимагає жодних додаткових процесуальних дій з боку керуючого реструктуризацією чи суду.

Покликання в апеляційній скарзі на відсутність юридичної освіти у боржника не звільняє від такого обов`язку, натомість боржник як учасник справи має право користуватися правничою допомогою, що власне ОСОБА_1 і було зроблено шляхом укладення з адвокатом Войтович Людмилою Василівною відповідного договору.

Решта заперечень боржника була належним чином розглянута судом першої інстанції та їм надана належна правова оцінка щодо підстав їх відхилення чи прийняття, доводів щодо допущення порушень норм процесуального права в цій частині апеляційна скарга не містить, а колегією суддів такі не виявлено.

Згідно з ч.4 ст.133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

З огляду на все вищевикладене грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до ОСОБА_1 є доведеними належними доказами на суму:

- 7 324,80 грн. (витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу) - відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 17 850,00 грн. (заборгованість за кредитом, за відсотками, за комісією) - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

та відповідно правомірно визнані судом саме в такому розмірі та черговості.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового визнання грошових вимог кредитора до боржника.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду Дніпропетровської області, викладених в оскаржуваному судовому акті, у зв`язку з чим відхиляються як необґрунтовані, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали від 09.07.2026.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/3493/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі №904/3493/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.11.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко