Рішення № 141303217 у справі № 903/296/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09 листопада 2026 року Справа № 903/296/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД" про ухвалення додаткового рішення по справі №903/296/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД", Приватного нотаріуса Олейнікової Оксани Віталіївни, Державного підприємства "СЕТАМ", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, ПрАТ "Укрпрофтур", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Волинська обласна прокуратура про визнання недійсними та скасування електронних торгів, скасування Свідоцтва про придбання майна та визнання незаконним та анулювання рішення приватного нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 на адресу суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД", Приватного нотаріуса Олейнікової Оксани Віталіївни, Державного підприємства "СЕТАМ" в якій просить суд визнати недійсними та скасувати електронні торги від 09.01.2026 номер лоту 590459 з реалізації арештованого майна, яке належить ПрАТ "Волиньтурист", а саме буділя клубу - їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-он, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2; - визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) №101 від 20.01.2026 видане приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олейніковою Оксаною Віталіївною; - визнати незаконним та анулювати рішення приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олейнікової Оксани Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №82927888 від 20.01.2026.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2026 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД", Приватного нотаріуса Олейнікової Оксани Віталіївни, Державного підприємства "СЕТАМ", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, ПрАТ "Укрпрофтур", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Волинська обласна прокуратура про визнання недійсними та скасування електронних торгів, скасування Свідоцтва про придбання майна та визнання незаконним та анулювання рішення приватного нотаріуса, відмовлено.

03.11.2026 зареєстровано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД" про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №903/296/26 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (вул. Гайова, 2, урочище Гушовл, с.Світязь, Ковельський р-н, Волинська обл., 44021, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліта Трейд" (адреса вул. Рівненська, 76а, м.Луцьк, Волинська обл., 43002, код ЄДРПОУ 39692414, реквізити банківського рахунку: НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК") судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 22 528 грн. Справу просимо суд розглянути за відсутності Відповідача та його представника.

Ухвалою суду від 03.11.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ "САЛІТА ТРЕЙД" про ухвалення додаткового рішення. Здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано позивачу надати до суду в строк до 06.11.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої відповідачем заяви, з доказами їх направлення відповідачу.

04.11.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначив, що не погоджується із вказаним розміром, оскільки, відповідач вказує ціну однієї юридичної години відповідно до договору про надання правової допомоги у сумі 4 400 грн. Проте, відповідач жодним чином не обгрунтовує таку значну ціну за одну годину роботи. Позивач також вказує, що підготовка і подання клопотання про відкладення розгляду справи та про надання доступу до матеріалів електронної справи, підготовка та подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ, не є юридично значущими діями, не впливають на розгляд справи та по своїй суті є шаблонними документами, що не вимагають значних затрат часу (0.75) на їх складання та подання. А тому такі витрати не можна відносити до витрат пов`язаних із розглядом справи. Щодо трьох юридичних годин на вивчення та аналіз матеріалів справи, підготовка запитань учасникам справи, то позивач вважає цей час суттєво завищеним, оскільки по справі ТОВ "Саліта трейд" вже було подано заяви по суті справи до укладення Договору про надання правової допомоги (15.10.2026), а тому була відсутня необхідність такого аналізу матеріалів. Також, запитання учасникам справи, які задавались представником ТОВ "Саліта Трейд", у своїй більшості не стосувались предмету спору, а тому їх підготовка не була необхідною. З огляду на зазначене, просить Суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, оскліки їх обсяг є неспівмірним та недоведеним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2026 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІТА ТРЕЙД", Приватного нотаріуса Олейнікової Оксани Віталіївни, Державного підприємства "СЕТАМ", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, ПрАТ "Укрпрофтур", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Волинська обласна прокуратура про визнання недійсними та скасування електронних торгів, скасування Свідоцтва про придбання майна та визнання незаконним та анулювання рішення приватного нотаріуса, відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими відповідачем доказами:

- ордер серія ВС № 1443047 від 19.10.2026;

- договір про надання правової допомоги від 15.10.2026, рахунок №3010/26 від 30.10.2026 та деталізація рахунку;

- акт виконаних робіт від 30.10.2026;

- платіжна інструкція №3207 від 02.11.2026.

Договір про надання правової допомоги від 15.10.2026 укладено між адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «А.З.Партнери» та ТОВ «Салітра Трейд».

Предметом Договору є:

2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу, а Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю винагороду за надану правову допомогу.

2.2. Надання правової допомоги за цим Договором включає в себе надання наступних послуг:

2.2.1. Надання Замовнику правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності.

2.2.2. Складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

2.2.3. Захист прав, свобод і законних інтересів Замовника, як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого та заявника у кримінальному провадженні.

2.2.4. Надання правової допомоги Замовнику, як свідку у кримінальному провадженні.

2.2.5. Представництво інтересів Замовника, як потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

2.2.6. Представництво інтересів Замовника в органах Міністерства Юстиції України, у томи числі органах РАЦС, у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, у тому числі, але не виключно в органах ДФС (у тому числі Львівської митниці ДФС).

2.3. Крім послуг передбачених п.2.2. цього Договору Замовник може замовляти, а Виконавець може надавати інші послуги правового характеру.

2.4. На виконання умов даного Договору по наданню правової допомоги, Замовник уповноважує Виконавця (його працівників, партнерів (членів), субвиконавців) виступати від імені та представляти інтереси Замовника в будь-яких підприємствах, товариствах, установах, організаціях, органах державної влади чи місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах України з усіма правами, котрі надані законом свідкові, підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, позивачеві, відповідачеві чи третій особі. В тому числі Замовник уповноважує Виконавця (його працівників, партнерів (членів), субвиконавців) від імені Замовника подавати позови, заяви, скарги, клопотання та інші документи, знайомитися з матеріалами, які стосуються Замовника, отримувати документи, робити витяги, знімати копії, брати участь в засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати будь-які процесуальні дії та документи (в т.ч. рішення, ухвали, вироки та постанови судів), змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову, зменшувати розмір позовних вимог, визнавати позов повністю або частково, укладати мирові угоди, надавати рішення, ухвали, накази до виконання,, представляти інтереси Замовника з усіма правами сторін при здійсненні виконавчого провадження. 3 цією метою Замовник надає Виконавцю (його працівникам, партнерам (членам), субвиконавцям) право від імені Замовника підписуватись на документах, подавати документи, сплачуватиплатежі і вчиняти будь-які інші дії пов`язані з виконанням даного Договору.

У відповідності до п.3.1. договору, в підтвердження факту надання правової допомоги згідно цього Договору, сторони складають Акт виконаних робіт (надалі Акт), який підписується сторонами протягом 3-ох днів з моменту отримання зазначеного Акту однією із сторін, підписаного другою стороною. Акт виконаних робіт готується Виконавцем і надається або надсилається Замовнику. У випадку не підписання Замовником Акту виконаних робіт та відсутності письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 3-ох днів з моменту отримання цього Акту, Акт виконаних робіт вважається таким, що підписаний Замовником на третій день після його отримання від Виконавця, а надані послуги підлягають оплаті відповідно до виставлених рахунків та умов цього Договору.

Виконавець вправі призначити конкретного адвоката чи залучати субвиконавців до надання правової допомоги за цим Договором. На виконання умов даного Договору Виконавець за погодженням із Замовником призначає партнерів АО «Адвокатської компанії А.З.ПАРТНЕРИ» - адвоката Зубача Андрія Зеноновича та/або адвоката Шнир Олега Богдановича та/або адвоката Шнир Ярослава Богдановича та/або Теслюк Ярини Олегівни Виконавець відповідає перед Замовником за належність надання послуг адвокатами, партнерами (членами) чи субвиконавцями в порядку, передбаченому цим Договором (п.3.5 договору).

Згідно п.5.1. договору, за надання правової допомоги відповідно до п.2.1.-2.3. цього Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої становить 4400 гривень за одну Юридичну годину та 2200 гривень за одну Технічну годину (travel time).

Підтвердженням надання послуг є підписання сторонами акту виконаних робіт. На оплату наданих послуг по наданню правової Виконавець може надавати рахунки. Виконавець може окремо надавати деталізацію наданих послуг та витрат (його працівників, партнерів (членів), субвиконавців) (п.5.2. договору).

У відповідності до акта виконаних робіт від 30.10.2026, на виконання умов Договору надання правової допомоги від 15.10.2026 Виконавець надав правову (правничу) допомогу Замовнику згідно рахунку №3010/26 від 30.10.2026р. та Деталізації до нього в повному обсязі за період з 15.10.2026р. по 27.10.2026р. в об`ємі 5,12 годин (в тому числі юридичних годин 5,12 год.) під час розгляду у Господарському суді Волинської області справи №903/296/26 за позовом ПрАТ "Волиньтурист" до Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ "САЛІТА ТРЕЙД", Приватного нотаріуса Олейнікової Оксани Віталіївни, ДП "СЕТАМ", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, ПрАТ "Укрпрофтур", Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Волинська обласна прокуратура про визнання недійсними та скасування електронних торгів, скасування Свідоцтва про придбання майна та визнання незаконним та анулювання рішення приватного нотаріуса. Вартість наданої правової (правничої) допомоги становить 22528 гривень (двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять вісім гри.) без ПДВ. Правова (правнича) допомога надана якісно та в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.

У відповідності до деталізації раунку №3010/26 від 30.10.2026, обсяг та вартість наданої правничої допомоги становить:

1.19.10.2026 - 0,5 год. - підготовка і подання клопотання про відкладення розгляду справи та про надання доступу до матеріалів електронної справи.

2. 21.10.2026 - 0,25 год. - підготовка та подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

3. 21.10.2026 - 3,0 год. - вивчення та аналіз матеріалів справи, підготовка запитань учасникам справи.

4. 27.10.2026 - 1,37 год. - участь в судовому засіданні Господарського суду Волинської області.

Всього робіт - 5,12 год. х 4 400 грн. = 22 528,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: "Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції".

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі №902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Щодо доводів відповідача, що подані позивачем документи не містять детального опису робіт, судом враховано наступне.

У відповідності до постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21: ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №3207 від 02.11.2026 суму 22528,00 грн.

Отже, позивачем підтверджено витрати на правову допомогу в розмірі 22528,00 грн.

Разом з цим, суд приходить до висновку, що такий розмір не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є не співрозмірні з виконаною роботою у суді.

Також судом враховано, що позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку з тим, що обсяг є неспівмірним та недоведеним.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд врахував ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, категорію справи та суму предмету спору.

Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх вартості, з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Отже, з урахуванням обставин справи, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з позивача 22528,00 грн до суми 8000,00 грн. В решті слід відмовити відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліта Трейд» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (вул. Гайова, 2, урочище Гушово, с.Світязь, Ковельський р-н, Волинська обл., 44021, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліта Трейд» (вул. Рівненська, 76а, м.Луцьк, Волинська обл., 43002, код ЄДРПОУ 39692414, реквізити банківського рахунку: НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК") 8000,00 грн (вісім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Повне додаткове рішення складено 09.11.2026.

Суддя Гарбар І. О.