Рішення № 141304153 у справі № 910/3933/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 910/3933/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участі секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (04073, місто Київ, пр.Бандери Степана, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 36086124)

до за участі про 1. Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ); 2. Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 21647131) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп.

Представники:

від Позивача: Сас О.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача-1: не з`явились;

від Відповідача-2: не з`явились;

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №НАН0AKS-220А5DZ від 10.01.2022 року внаслідок настання страхової події виплатило страхове відшкодування власнику транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким скоєно ДТП, відповідальність якого не була застрахована. З цих підстав, Позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі №910/3933/26, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

07.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - Моторне транспортне страхове бюро України на належного відповідача - Військову частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про заміну первісного відповідача належним відповідачем по справі №910/3933/26 залишено без розгляду.

09.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заміну неналежного відповідача - Моторне транспортне страхове бюро України на належного відповідача - Військову частини НОМЕР_1 , передачу справи за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 року клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про поновлення процесуального строку для подачі клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по справі №910/3933/26 задоволено, поновлено Товариству з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" процесуальний строк для подачі клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2026 року, замінено неналежного Відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України на належного Відповідача - Військову частини НОМЕР_1 , у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про направлення справи №910/3933/26 за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області відмовлено.

07.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 року заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

14.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.08.2026 року.

29.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано від Головного сервісного центру МВС України та Міністерства оборони України інформацію по справі, відкладено підготовче судове засідання на 02.09.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року витребувано від Головного сервісного центру МВС України інформацію про власника транспортного засобу марки «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , витребувано від Міністерства оборони України інформацію чи ліквідована Військова частина НОМЕР_5 , якщо так, повідомити хто є правонаступником Військової частини НОМЕР_5 з наданням підтверджуючих документів.

26.08.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Головного сервісного центру МВС України надійшла інформація по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено позивачу 3 дні з дати проведення судового засідання для подання всіх клопотань у письмовому вигляді, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.09.2026 року.

02.09.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про визначення статусу первинного відповідача Моторного транспортного страхового бюро України як співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 року клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про залучення співвідповідача у справі №910/3933/26 задоволено. Залучено до участі у справі №910/3933/26 в якості співвідповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 21647131).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Військової частини НОМЕР_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп. залишено без руху. Надано Позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом приведення у відповідність прохальної частини позовної заяви відповідно до складу учасників судового процесу, пред`явлення позовних вимог до кожного з співвідповідачів окремо із визначенням конкретного розміру страхового відшкодування, який підлягає стягненню з кожного з відповідачів окремо або наявності правових підстав для часткового/солідарного стягнення, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України, які встановлюють такі обов`язки.

09.09.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 року у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 року по справі №910/3933/26 відмовлено. У задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів по справі №910/3933/26 відмовлено.

15.09.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 року клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про поновлення процесуального строку для подачі суду заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі №910/3933/26 задоволено. Поновлено Товариству з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» процесуальний строк для подання суду заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі №910/3933/26. Продовжено розгляд справи №910/3933/26 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Військової частини НОМЕР_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп., підготовче засідання у справі №910/3933/26 призначено на 14.10.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2026 року.

В судовому засіданні 04 листопада 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідачів, Третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Відповідачів, поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Третій особі.

Приймаючи до уваги, що Відповідачі, Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів, Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 листопада 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.01.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №НАН0AKS-220А5DZ, предметом якого є страхування транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2019 року випуску. (а.с.8)

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2023 року по вул. Полтавський шлях, 10 у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від НПУ №3023149491206148, довідкою про дорожньо-транспортну пригоду. (а.с.46-49)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 року у справі №642/2858/23 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. (а.с.16-17)

Приватним акціонерним товариством «Харків-Авто» виставлено рахунок-фактуру №КН00001179 від 09.06.2023 року на ремонт транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на суму в розмірі 20 210 грн. 41 коп. (а.с.20)

Відповідно до Страхового акту №3.23.02024-1 від 15.06.2023 року (а.с. 23) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18 733 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №68810848 від 16.06.2023 року. (а.с. 9)

Згідно з Актом виконаних робіт №ЗНК016882 від 21.07.2023 року вартість ремонту транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становила 20 210 грн. 41 коп. (а.с.15)

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , не була застрахована за відповідним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується відомостями з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України. (а.с.22)

Листом №3-01б/7128 від 14.03.2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України відмовило Позивачу у здійсненні регламентної виплати, у зв`язку з тим, що на водія транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 не розповсюджуються положення п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с.41)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач-2 зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 18 733 грн. 20 коп. відповідно до вимог пункту г) ч. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням заяви від 15.09.2026 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Заперечуючи проти позову, Відповідач-1 зазначав, що транспортний засіб станом на момент скоєння ОСОБА_1 на транспортному засобі KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_4 ДТП не було закріплено за військовою частиною НОМЕР_1 , а тому особою, відповідальною за завданий збиток, є саме третя особа.

Заперечуючи проти позову, Відповідач-2 зазначав, що наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, про що зазначає Позивач в позові, є недостатньою підставою для здійснення виплати МТСБУ, оскільки згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону виплата МТСБУ за таких громадян України здійснюється за умови особистого керування належного їм транспортного засобу . Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, транспортний засіб марки KIA з номерним знаком НОМЕР_4 є власністю військової частини В/Ч НОМЕР_5 і, таким чином, на ОСОБА_1 не розповсюджується положення пункту 13.1 статті 13 Закону.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі до Військової частини НОМЕР_1 підлягає закриттю, а позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №НАН0AKS-220А5DZ, предметом якого є страхування транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2019 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 18 733 грн. 20 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норма ст. 993 ЦК України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , встановлена у судовому порядку Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 року у справі №642/2858/23, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. (а.с.16-17)

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. (п.59 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно з п. 69 ч.1 ст. 1 Закону страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. (п.77 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

У п.п.5,6 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року визначено, що об`єктом страхування можуть бути:

1) життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;

3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством. (ч.7 ст. 93 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно зі ст. 94 Закону страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.

У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.

Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 102 Закону у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (який підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін) якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Приватним акціонерним товариством «Харків-Авто» виставлено рахунок-фактуру №КН00001179 від 09.06.2023 року на ремонт транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на суму в розмірі 20 210 грн. 41 коп. (а.с.20)

Відповідно до Страхового акту №3.23.02024-1 від 15.06.2023 року (а.с. 23) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18 733 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №68810848 від 16.06.2023 року. (а.с. 9)

Згідно з Актом виконаних робіт №ЗНК016882 від 21.07.2023 року вартість ремонту транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становила 20 210 грн. 41 коп. (а.с.15)

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2021, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (28.05.2023 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Chery», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Приватним акціонерним товариством «Харків-Авто».)

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунок Приватного акціонерного товариства «Харків-Авто» №КН00001179 від 09.06.2023 року, платіжна інструкція №68810848 від 16.06.2023 року, Акт виконаних робіт №ЗНК016882 від 21.07.2023 року визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , не була застрахована за відповідним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується відомостями з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України. (а.с.22)

МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту (абзаци перший і другий пункту 39.1 статті 39 цього Закону ).

Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основним завданням МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом "г" пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Пунктом 13.1 статті 13 ЗУ №1961-VI МТСБУ встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Положення норми встановлює пільги для тих, хто звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і поширює дію на випадки керування ТЗ: 1) учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 2) постраждалі учасники Революції Гідності, які особисто керують належними їм транспортними засобами 3) особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 4)особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 5) особи /будь-хто/, що керують у присутності особи з інвалідністю I групи, транспортним засобом, належним цій особі з інвалідністю I групи..

Здійснюючи системний аналіз підпункту "г" пункту 41.1 статті 41 та пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон № 1961-IV), суд зазначає, що вказаними нормами чітко визначено умови, за яких МТСБУ відшкодовує шкоду за рахунок фонду захисту потерпілих. Зокрема, у випадках заподіяння шкоди пільговими категоріями осіб (учасниками бойових дій, постраждалими учасниками Революції Гідності, особами з інвалідністю внаслідок війни чи інвалідністю I групи), обов`язковою законодавчою умовою є те, що такі особи мають особисто керувати належними їм транспортними засобами.

Як встановлено Судом, водій транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 на момент ДТП мав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 . (а.с.21)

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" внормовано, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 5 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 передбачено, що учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію України" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У відповідності до частини 1 статті 8 та частини 3 статті 9 Закону України "Про Національну поліцію України" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.

Відповідно до пункту 33-1.2. статті 33-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно пункту 5, 7 Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затверджено Наказом Міністра внутрішніх справ України №4 від 10.01.2022, довідка про ДТП видається страховику або Моторному (транспортному) страховому бюро України (далі - МТСБУ) на підставі їхніх запитів до уповноваженого підрозділу Національної поліції, у межах території обслуговування якого сталася ДТП. Довідку підписує уповноважений працівник підрозділу Національної поліції, який її сформував.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що Позивач надав достатні та вірогідні докази на підтвердження обставин, що винна в ДТП особа є учасником бойових дій та в силу закону позбавлена обов`язку страхувати свою цивільно-правову відповідальність. В свою чергу Відповідач-2 не спростував вказаних обставин належними та допустимими доказами.

В той же час, як вбачається з відповіді від НПУ №3023149491206148 та довідки про дорожньо-транспортну пригоду, власником транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , є Військова частина НОМЕР_5 . (а.с.46-49)

Згідно з листом Тернопільської обласної військової адміністрації №05-6548/16 від 27.05.2026 року Військова частина НОМЕР_5 ліквідована орієнтовно в липні 2025 року, до цього часу перебувала в підпорядкуванні юридичної особи - військової частини НОМЕР_1 , яка діє на даний час. (а.с.61)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року витребувано від Головного сервісного центру МВС України інформацію про власника транспортного засобу марки «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , витребувано від Міністерства оборони України інформацію чи ліквідована Військова частина НОМЕР_5 , якщо так, повідомити хто є правонаступником Військової частини НОМЕР_5 з наданням підтверджуючих документів.

На виконання вимог ухвали суду Головний сервісний центр МВС України листом №31/31127-20018-2026 від 25.08.2026 року повідомив, що станом на 25.08.2026 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні відомості про реєстрацію транспортного засобу за номером НОМЕР_4 . (а.с.131)

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

При цьому положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплена обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" передбачені вимоги до реєстрації та обліку транспортних засобів. Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Цією ж статтею передбачено, що відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Національної поліції України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють: транспортних засобів, які належать військовим частинам, об`єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України; транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, - уповноважений підрозділ Головного органу військового управління Національної гвардії України.

На виконання вимог статті 34 Закону України "Про дорожній рух", постановою Кабінету Міністрів України №1032 від 30.09.2009 затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України (далі - Порядок №1032). даний Порядок визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація), ведення обліку транспортних засобів, які закріплені за військовими частинами, закладами, установами та організаціями, що входять до складу Збройних Сил (далі - військові частини), та зняття їх з обліку (п. 1 Порядку №1032). Реєстрація транспортного засобу Збройних Сил (далі - транспортний засіб) полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних з перевіркою відповідних документів, закріпленням номерного знака, звіркою і у разі потреби дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна), оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційного документа - технічного талона транспортного засобу Збройних Сил (далі - технічний талон), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1992 №47. Облік зареєстрованих транспортних засобів ведеться шляхом накопичення, узагальнення та зберігання інформації про такі транспортні засоби у базі даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил (п. 2 Порядку №1032). Реєстрація транспортних засобів, ведення обліку зареєстрованих транспортних засобів та зняття їх з обліку здійснюється уповноваженим органом Міноборони - військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах та її структурними підрозділами (далі - підрозділи військової інспекції безпеки дорожнього руху) (п. 3 Порядку №1032). Використання (зберігання) незареєстрованих згідно з цим Порядком транспортних засобів забороняється (п. 5 Порядку №1032). Реєстрації підлягають усі легкові, вантажні, спеціалізовані, спеціальні автомобілі, автобуси, тягачі колісні, тягачі-транспортери, шасі, трактори, майстерні рухомі для технічного обслуговування та ремонту озброєння і військової техніки, мотоцикли, причепи та напівпричепи (п. 6 Порядку №1032).

За приписами пунктів 13, 14 Порядку на транспортний засіб, зареєстрований підрозділом військової інспекції безпеки дорожнього руху, видається технічний талон. Облік і видача бланків технічних талонів здійснюються в порядку, визначеному Міноборони. Інформація про транспортні засоби військових частин, що зареєстровані підрозділами військової інспекції безпеки дорожнього руху, вноситься до бази даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил у порядку, визначеному Міноборони. Інформація про реєстрацію (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подається Головною військовою інспекцією безпеки дорожнього руху територіальному органу з надання сервісних послуг МВС для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які передбачені Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України про те, автомобіль марки «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , є майном Військової частини НОМЕР_1 та те, що Відповідач-1 є володільцем цього транспортного засобу.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що Військова частина НОМЕР_1 заперечує перебування автомобіля марки «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на балансі Військової частини, Суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, що Відповідач-1 підпадає під визначення поняття «власник транспортного засобу», що наведене в пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже не може відповідати за шкоду, завдану військовослужбовцем ОСОБА_1 , який керував вказаним транспортним засобом та якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.05.2023 року, згідно із положеннями статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, Суд зазначає, що водій транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 на момент ДТП керував вказаним автомобілем, який йому не належав на жодній із правових підстав (право власності, господарське відання, оперативне управління чи договір оренди), а тому норми пункту 13.1 статті 13 та підпункту "г" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, як вірно зазначив Відповідач-2 у поданих поясненнях.

При цьому, Суд зазначає, що передбачена п.13.1. ст. 13 Закону 1961-VI пільга є виключно особистою пільгою фізичної особи, а не її роботодавця та власника транспортного засобу. Крім того, відповідна пільга не розповсюджується на юридичних осіб власників транспортних засобів, тобто статус учасника бойових дій не розповсюджується на відповідальність роботодавця-власника джерела підвищеної небезпеки під час виконання трудової (службової) діяльності учасником бойових дій, зазначена позиція міститься у постанові Верховний Суд від 21.08.2020 у справі №905/1391/19.

В той же час, при звернені до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_4 не є забезпечена жодним страховиком на території України, Відповідач ОСОБА_1 , як особа, яка завдала шкоду зобов`язана сплатити на користь ТДВ «Експрес Страхування» 18733,20 грн.

Відповідно до п. а) ст. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , не була застрахована за відповідним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відсутнім. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами суду не доведено.

Враховуючи викладене, збитки, завдані 28.05.2023 року джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , повинні бути відшкодовані за рахунок МТСБУ у порядку, передбаченому законодавством у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортерних засобів, оскільки у власника автомобіля «КІА», модель «Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 , Суд зазначає, що в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 15.09.2026 року Позивач просив суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких підстав, у зв`язку з тим, що Судом прийнято до розгляду заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» від 15.09.2026 року й останній не підтримує позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 , провадження у справі №910/6498/26 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі №910/3933/26 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 733 грн. 20 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» - задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 21647131) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (04073, місто Київ, пр.Бандери Степана, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 36086124) страхове відшкодування у розмірі 18 733 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин