Рішення № 141305003 у справі № 911/1255/26 від 10.08.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. Справа № 911/1255/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

2. Димерської селищної ради

до фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни

про стягнення 78200,00 грн,

за участю представників сторін

прокуратури: Ламшина О.О.- службове посвідчення № 083713видане 09.12.2025;

позивача-1: не з`явився;

позивача-2: не з`явився;

відповідачки: Гаврилов Д.О.- адвокат, ордер серії АІ № 2187827 від 15.05.2026 (поза межами приміщення суду);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - позивач 1) і Димерської селищної ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою від 29.04.2026 №54-2365вих-26 до фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни (далі - відповідачка) про стягнення 78200,00 грн шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.06.2026.

25.05.2026 відповідачкою було подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, за змістом якого остання вказала, що Вишгородська окружна прокуратура Київської області не має достатньо підстав для звернення з позовом до суду; ФОП Лавренюк Н.І здійснювала спеціальне використання водних ресурсів на Київському водосховищі в межах наданих лімітів; нараховані збитки не підтверджені матеріалами справи, оскільки відповідач не перевищила квоту на спеціальне використання риби.

Також в прохальній частині відзиву представник відповідачки просив викликати та допитати в судове засідання свідка головного державного інспектора Київського рибоохоронного патруля Мельника Ігоря Олександровича, а також витребувати в Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області наступні документи: копію звіту ФОП Лавренок Н.І. про обсяги спеціального використання водних біоресурсів на Київському водосховищі на підставі № KV2MAX2024 станом на 01.09.2024, 01.10.2024, 01.11.2024, 01.12.2024 та за весь 2024 рік, копію звіту ФОП Лавренок Н.І. про обсяги спеціального використання воднихбіоресурсів на Київському водосховищі на підставі №KV4MIN2024 станом на 01.09.2024, 01.10.2024, 01.11.2024, 01.12.2024 та за весь 2024 рік.

Через підсистему "Електронний суд" 26.05.2026 від представника фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни надійшла заява, за змістом якої останній просить суд, забезпечити свою участь у судовому засіданні 01.06.2026 о 10:15 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 28.05.2026 було задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни від 26.05.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні 01.06.2026 о 10:15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представника - Гаврилова Дмитра Олексійовича.

Також через підсистему 29.05.2026 «Електронний суд» відповідачкою були подані додаткові пояснення по справі, до яких долучено Звіти про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 01.09.2024, станом на 01.10.2024, станом на 01.11.2024, 01.12.2024, 01.01.2025.

01.06.2026 відповідачкою подані Журнал обліку вилучених водних біоресусрів, та Журнал обіку прийнятих водних біоресурсів (формовані в підсистемі «Електронний суд»). Зазначені докази долучені до матеріалів справи.

Представники позивачів у судове засідання 01.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв до суду не надходило, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені завчасно, про що свідчать Довідки про доставку електронного листа від 04.05.2026.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 оголошено перерву до 22.06.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 01.06.2026 після судового засдання від прокурора надійшла відповідь на відзив, в яких він додатково навів підстави представництва інтересів держави в суді, а також обгрунтував підстави для задоволення позову.

У підготовчому засіданні 22.06.2026 судом поставлено на обговорення клопотання відповідачки про виклик свідка та витребування доказів, викладені у прохальній частині відзиву на позовну заяву.

Присутній у судовому засіданні представник відповідачки підтримав зазначені клопотання. Прокурор заперечила проти задоволення вказаних клопотань.

Розглянувши вказані клопотання та заслухавши пояснення представника ФОП Лавренок Н.І., суд відмовив у їх задоволенні протокольною ухвалою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка - головного державного інспектора Київського рибоохоронного патруля ОСОБА_1 , суд керується нормами Господарського процесуального кодексу України стосовно дотримання процедури виклику свідка для допиту.

Відповідно до частини 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно із частиною 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Частиною 3 статті 88 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Відповідно до частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, положеннями господарського процесуального законодавства передбачено, що показання свідка викладаються у письмовій заяві, тоді як його виклик для допиту здійснюється за наявності визначених статтею 89 Господарського процесуального кодексу України підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідачки не подано заяви свідка ОСОБА_1 , оформленої відповідно до вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України, з нотаріально посвідченим підписом.

За таких обставин у суду відсутня можливість встановити наявність передбачених частиною першою статті 89 Господарського процесуального кодексу України підстав для виклику зазначеної особи для допиту як свідка.

Стосовно клопотання про витребування доказів (Звітів ФОП Лавренок Н.І. про обсяги спеціального використання водних біоресурсів на Київському водосховищі на підставі договорів №KV2MAX2024 та №KV4MIN2024), то суд також відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки зазначені документи вже були отримані представником відповідачки на поданий ним адвокатський запит та копії Звітів залучено до матеріалів справи, про що зазначено вище.

Ухвалою суду від 22.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026, про що сторони (позивачі) повідомлені надсиланням ухвали до електронного кабінету; документи доставлено до електронного кабінету 22.06.2026 о 19:24.

В судове засідання 13.07.2026 з`явився прокурор. Інші учасники провадження не реалізували своє право на участь в судовому засіданні; власних пояснень по суті позовних вимог також на адресу суду не надіслали.

Ухвалою сууд від 13.07.2026 було повідомлено учасників провадження, що наступне судове засідання призначене на 10.08.2026.

Зазначена ухвала вручена особисто відповідачці 17.07.2026 згідно до наявного в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштового відправлення за номером R067227819119.

Через підсистему "Електронний суд" 04.08.2026 від представника фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни надійшла заява, за змістом якої останній просить суд забезпечити свою участь у судовому засіданні 10.08.2026 о 12:10 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 07.08.2026 було задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни від 04.08.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні 10.08.2026 о 12:10 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник (адвокат) Гаврилов Дмитро Олексійович.

В судове засідання 10.08.2026 прибув прокурор та представник відповідачки (поза межами приміщення суду).

13.04.2026 присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві. Представник відповідачки проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Позивачі вкотре явку свої представників до суду не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень по суті позовних вимог та інших додаткових обґрунтувань і доказів, суду не надали.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що неявка позивачів в судове засідання, які були вчасно та належним чином повідомлені про розгляд справи та кожне судове засідння, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності їх представників за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які позивач у справі посилався, як на підставу своїх вимог та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 10.08.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09.12.2024 у справі №363/6068/24, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП.

В ході судового розгляду встановлено, що 09.10.2024 о 09:00 в р-ні с. Сухолуччя, Вишгородського р-ну., Київської області фізична особа-підприємець Лавренок Наталія Іванівна грубо порушила правила рибальства, а саме, перевищила ліміт спеціального використання водних біоресурсів на свіжо виловлену рибу: білоочка (клепець) 65кг, чим порушила пп. 1 пункту 2 розділу третього Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), заподіявши рибному господарству України збитків на суму 78200 грн.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії КИ № 000298 від 09.10.2024, який був складений в присутності ОСОБА_2 та нею підписаний, без будь-яких зауважень; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких провину визнала; протоколом огляду та вилучення речей і документів від 09.10.2024, згідно якого у Лавренок Н.І. виявлено рибу: білоочка (клепець) 65кг. (50 шт.); розрахунком матеріальної шкоди; розпискою від 09.10.2024 про передачу на відповідальне зберігання рибальського майна, транспортних засобів, підвісних двигунів, знарядь лову та водних біоресурсів Лавренок Н.І. рибу свіжовиловлену білоочка (клепець) 65кг. (50 шт.); витягом з Правил промисловорибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їхчастинах).

Резолютивною частиною постанови Вишгородського районного суду на Лавренюк Наталію Іванівну було накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, що становить 340 грн. Вилучені та передані на відповідальне зберігання Лавренюк Н.І. водні біоресурси, а саме білоочка (клепець) 65кг. (50 шт.), - залишити останній.

Також абз. 3 резолютивної частини постанови зазначено, що остання може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що всі обставини правопорушення Лавренок Н.І. були встановлені в межах адміністративної справи № 363/6068/24. В свою чергу, постанова набрала законної сили, відповідачем не оскаржена, а збитки нанесені державі в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не оплачені, відтак підлягають стягненню в примусовому порядку шляхом подання відповідного позову.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки проти позовних вимог повністю заперечив та вказав, що ФОП Лавренок Н.І. здійснювала спеціальне використання водних біоресурсів в межах лімітів, не перевищувала ліміти спеціального використання водних біоресурсів для всього водосховища.

Таким чином, ФОП Лавренок Н.І не могла ані фізично, ані теоретично перевищити ліміти спеціального використання водних біоресусрів на Київському водосховищі. Сам протокол від 09.10.2024, за словами відповідачки, складено на підставі звіту про обсяги вилову водних біоресурсів, поданого ФОП Лавренок Н.І. до Київського рибоохоронного патруля 05.10.2024, а розрахунок матеріальної шкоди, який дорівнює 78200 грн, на думку ОСОБА_2 , є необгрунтованим.

Також у відзиві, представник Лавренок Н.І. вказав на те, що Вишгородською окружною прокуратурою Київської області не обґрунтовано необхідність представляти інтереси Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області та Димерської селищної ради Київської області.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між учасниками провадження, із застосуванням норм права та поданих сторонами доказів, суд зазначає наступне.

Стаття 63 Закону України «Про тваринний світ» передбачає відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в: порушенні встановленого законодавством порядку надання об`єктів тваринного світу в користування; порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу; невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінкивпливу на довкілля; порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків; невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, тощо.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Нормами вищезазначеної статті передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Незаконно добуті (зібрані) об`єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку.

Так, згідно підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІІ Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частин), під час здійснення промислу забороняється перевищувати встановлені ліміти спеціального використання водних біоресурсів, прогнозу допустимого вилову та/або види водних біоресурсів, які визначені не лімітованими водними біоресурсами.

Разом з тим, доказами, залученими до матеріалів справи підтверджуються беззаперечені факти перевищення встановлених лімітів спеціального використання водних біоресурсів з боку фізичної особи-підприємця Лавренок Н.І., а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії КИ № 000298 від 09.10.2024, який підписаний без зауважень;

- поясненнями ОСОБА_2 стосовно перевищення ліміту на 63 кг від 09.10.2024, записаними від руки нею особисто;

- постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09.12.2024 у справі №363/6068/24, де встановлені факти вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

У відзиві на позов правова позиція відповідачки спрямована на заперечення фактів, які були встановлені при розгляді справи в загальному суді першої інстанції за номером №363/6068/24.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось, відтак останнє набрало законнної сили та є чинним.

Як вказано в ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доведеність обставин, встановлених судом справі №363/6068/24, з якими не згоден представник відповідачки, не дає підстав для їх перегляду в межах даної справи.

Таким чином, оскільки факт вини відповідачки вже встановлений рішенням суду №363/6068/24, вимога прокурора про стягнення матеріальної шкоди, завданої ФОП Лавренок Н.І. рибному господарству України є законною та обгрунтованою, а позиція відповідачки, яка викладена у відзиві стосовно відсутності вини та не перевищення використання лімітів водних біоресурсів, спростованою доводами прокурора та поданими доказами.

Стосовно розрахунку матеріальної шкоди в розмірі 78200,00 грн та правильності її застосування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1.1. Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України до обов`язків користувачів при здійсненні промислу водних живих ресурсів належить здійснення промислу згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про рибне господарство», промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони уповноважені подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042, витяг з якої долучено до матеріалів справи.

Відповідно до оцінки збитків, заподіяних внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення одного екземпляра водних біоресурсів незалежно від розміру та ваги за 1 білоочку (клепець) становить 1564 грн. Згіно Протоколу про адміністративне правопорушення, кількість білоочки - 50 штук.

Відтак, розмір збитків відповідно до затверджених такс складає 78200,00 грн (1564*50).

Згідно інформації Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області від 28.11.2025 № 3-8.3-9/3413-24 на даний час шкода в сумі 78200 грн залишається не відшкодованою.

Ураховуючи наведене, судом встановлено та доказами, доданими до матеріалів справи, підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідачки, підтвердженою протоколом про адмінітративне правопорушення та постановою суду у справі № 363/6068/24, наявність шкоди, яка полягає в наявності збитків в загальному розмірі 78200,00 гривень внаслідок перевищенні лімітів вилову риби та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідачки через недотримання вимог природоохоронного законодавства; наявність вини заподіювача шкоди, тоді як відповідачка відсутність своєї вини належними доказами не спростувала.

З урахуванням викладених вище обставин, з наведенням обгрунтованого розрахунку, сума збитків в розмірі 78200,00 грн повністю підтверджується поданими доказами, є правомірною та обгрунтованою.

Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Димерської селищної ради, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконним виловом рибних ресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Верховний суд стверджує, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. За таких обставин, в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, висловленою в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У зв`язку з грубим порушенням відповідачкою вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі, порушено права та інтереси держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Відповідно до п. 4 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2015, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України, а також контролює діяльність територіальних органів Держрибагентства.

Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

Зважаючи на викладене, чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною рибних запасів, у тому числі вживати заходи до відшкодування шкоди завданої внаслідок незаконного вилову риби, однак ні Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, ні його територіальним органом - управлінням державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області відповідних заходів не вжито, що підтверджується інформацією Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використання і охорона природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на викладене, Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, в даному випадку, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки правопорушення здійснено на території підконтрольній селищній раді.

З метою з`ясування наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Вишгородською окружною прокуратурою скеровано листи на адресу Димерської селищної ради Вишгородського району (лист від 14.11.2025 № 54-5470вих-25) та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (лист від 14.11.2025 54-5471вих-25).

Держрибагентство у своїй відповіді (лист від 02.12.2025 № 1-8.3-16/7789-25) повідомило, що Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області вказало, що стосовно Лавренюк Наталії Іванівни сектором юридичної роботи Управління на час надання відповідні претензійно-позовні заходи щодо стягнення шкоди, завданої рибному господарству України, не вживались.

Водночас, моніторингом відомостей судової влади встановлено, що Вишгородським районним судом Київської області ухвалою від 27.02.2026 відкрито провадження по справі № 363/379/26 за позовом Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Димерська селищна рада Київської області про відшкодування шкоди завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.04.2026 провадження у справі № 363/379/26 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Інших позовів Управлінням подано не було.

Зазначені обставини підтверджують неналежність здійснення своїх повноважень Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Таким чином, оскільки уповноважений орган неналежно здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, наявні підстави для звернення прокурора до суду з таким позовом в межах своєї компетенції в інтересах Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області.

Димерська селищна рада листом від 27.11.2025 № 3910/03-18 повідомила, що радою не вживались заходи щодо стягнення з ОСОБА_2 збитків у розмірі 78200 грн, завданих державі внаслідок незаконного вилучення водних біоресурсів у зв`язку з тим, що в бюджеті Димерської селищної територіальної громади не передбачено видатків на сплату судового збору за подання до суду відповідної позовної заяви.

Вказана бездіяльність уповноважених органів та неналежність здійснення повноважень підтверджує наявність підстав для представництва інтересів держави в суді саме прокурором.

Варто зазначити, що постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зважаючи на те, що прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звертався до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області щодо надання інформації з приводу того, чи вживали вони заходи щодо відшкодування завданої шкоди, а також повідомив Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області про звернення до суду з позовом, отже підстави для представництва прокурором вказаних органів та звернення з позовом є обгрунтованим та правомірним.

Відповідно до приписів ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2026 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.29, ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів у розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.

У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Враховуючи, що даний позов пред`явлений Вишгородською окружною прокуратурою в інтересах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, оскільки правопорушення вчинено на її території, вказані платежі зараховуються на спеціальний рахунок селищної ради.

З огляду на зазначене, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вимога заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської областіпро стягнення з фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни 78200,00 грн шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає задоволенню у повному обсязі як така, що доведена прокурором належними та допустимими доказами та не спростована відповідачкою у встановленому порядку.

Відповідно до приписів статей 126, 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору, з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» складає 2662,40 грн та покладаються судом на відповідачку у повному обсязі.

Керуючись ст. 73,74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лавренок Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Димер, вул. Соборна, буд. 19, код ЄДРПОУ 04359488) 78200 (сімдесят вісім тисяч двісті) грн 00 коп. шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Лавренок Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя О.В. Щоткін