Рішення № 141306925 у справі № 922/2585/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. м. Харків Справа № 922/2585/26

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛИМП А.С." (65003, м. Одеса, вул. Церковна, будинок 19, ідентифікаційний код 35819905)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега //" (62495, Харківська область, селище Васищеве, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 45055636)

про стягнення 2 051 859,13 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - адвоката Лончак Т.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛИМП А.С." (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега //" (відповідач) про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1 971 794,50 грн, 3% річних у розмірі 19892,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 60172,04 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №118182-25 від 19.08.2025 щодо відшкодування витрат, понесених позивачем під час організації та виконання міжнародних контейнерних перевезень.

Ухвалою суду від 23.07.2026 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛИМП А.С." без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Позивачу у встановлений строк запропоновано подати до Господарського суду Харківської області відомості про реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

24.07.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№18140).

Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2585/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17 серпня 2026 року о 09:30. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

12.08.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву, зареєстрований 13.08.2026 за вх.№19830, в якому він просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неналежне повідомлення про додаткові витрати та їх розмір, відсутність доказів направлення рахунків і документів, що підтверджують такі витрати, відсутність обов`язку з їх оплати у зв`язку з датами митного оформлення контейнерів, недоліки рахунків судноплавної лінії Maersk, виставлення частини рахунків на OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O., відсутність підписів або КЕП на рахунках, відсутність доказів фактичного понесення витрат, невідповідність найменування окремих додаткових витрат, незрозумілий порядок застосування валютного курсу, наявність ознак підробки рахунків позивача, а також на пропуск позивачем строку для подання додаткових доказів.

17.08.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив (вх.№20046), в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові докази та врахувати їх під час вирішення спору. Визнати поважними причини неподання разом із позовною заявою тих додаткових доказів, необхідність подання яких виникла у зв`язку з конкретними запереченнями відповідача, викладеними у відзиві. Відхилити заперечення відповідача у відзиві як необґрунтовані, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, пов`язані з письмовим перекладом документів у справі №922/2585/26 у розмірі 10 400,00 грн. Позивач вважає доводи та заперечення відповідача у відзиві необґрунтованими, оскільки вони не спростовують факту виникнення спірних додаткових витрат, їх зв`язку з конкретними перевезеннями, організованими позивачем в інтересах відповідача, та їх документального підтвердження. Позивач вважає, що надані позивачем докази повинні оцінюватися не ізольовано, а у їх сукупності та взаємному зв`язку, зокрема: Заявки, рахунки Maersk та їх переклади, рахунки ТОВ "ОЛИМП А.С.", електронне листування сторін, документи щодо взаємовідносин з OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O., відомості Maersk/MyFinance, банківські документи та Додаток №1 із деталізованим розрахунком.

В судовому засіданні 17.08.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив (вх.№19851 від 13.08.2026), оскільки відповідь на відзив подана у встановлений судом строк.

20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав заперечення (вх.№20527), в якому він просить суд залишити без розгляду додаткові докази, які позивач просить долучити до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив. Відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичне понесення додаткових витрат, їх розмір, оплату та зв`язок із конкретними перевезеннями. На думку відповідача, позивач порушив умови пунктів 3.1.5 та 3.2.25 Договору № 118182-25, оскільки не забезпечив попереднього погодження додаткових витрат із відповідачем, не повідомив про них своєчасно та не надав підтверджуючих документів у встановленому договором порядку. Також на думку відповідача, позивачем не доведено, що витрати на демередж та детеншн виникли в інтересах відповідача, а не внаслідок неналежної організації перевезення позивачем. Відповідач вважає, що надані електронні докази та розрахунок додаткових витрат не підтверджують виникнення у відповідача обов`язку їх оплати.

25.08.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подав додаткові пояснення, які зареєстровано 26.08.2026 за вх.№20885, в яких він просить суд визнати поважними наведені позивачем причини подання додаткових доказів, у тому числі електронного листування, необхідність окремого подання якого зумовлена змістом заперечень відповідача від 20.08.2026, та прийняти і долучити зазначені докази до матеріалів справи №922/2585/26. Долучити подані ланцюги електронного листування як електронні докази у розумінні ст. 96 ГПК України та оцінити їх у сукупності з іншими доказами у справі №922/2585/26. У разі виникнення сумнівів щодо відповідності поданих копій електронного листування оригіналам - надати позивачу можливість пред`явити оригінали відповідних електронних доказів для безпосереднього дослідження судом. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначив, що фактична практика виконання Договору підтверджує використання корпоративної електронної пошти для погодження фінансових питань, зокрема доплат за організацію перевезень, що підтверджується листуванням щодо конкретних заявок та контейнерів. Позивач наголосив, що відповідач був обізнаний про ризики виникнення демереджу, умови безоплатного користування контейнерами та обставини, які ускладнювали їх своєчасне вивезення. Позивач заперечив твердження про виникнення додаткових витрат з його вини, посилаючись на об`єктивні обставини, зокрема протест перевізників, святкові дні, складні погодні умови та обмеження роботи портового терміналу. При цьому позивач зазначив, що вживав заходів для мінімізації затримок, здійснював пошук автомобільного транспорту та своєчасно інформував відповідача про ситуацію. На підтвердження своїх доводів позивач подав додаткове електронне листування, офіційні повідомлення оператора Baltic Hub та відомості з системи Maersk/MyFinance, які у сукупності підтверджують обставини виникнення, розміру та фактичного понесення спірних витрат. Також позивач наголосив, що відсутність окремої довіреності у працівників відповідача або КЕП на електронному листуванні сама по собі не позбавляє такі докази доказового значення та не спростовує фактичної практики взаємовідносин сторін.

18.09.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним (вх.№23114), в якому відповідач просить суд залишити без розгляду додаткові пояснення позивача від 26.08.2026 р. та додаткові докази надані разом з ними.

27.09.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подав додаткові пояснення у справі, які зареєстровано 28.09.2026 за вх.№23771, в яких позивач просить суд прийняти та долучити ці письмові пояснення до матеріалів справи №922/2585/26 та врахувати їх при вирішенні клопотання ТОВ "ОМЕГА //" від 18.09.2026. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "ОМЕГА //" від 18.09.2026 про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача та додаткових доказів у заявленому відповідачем обсязі. Долучити та врахувати копію вебсторінки офіційного вебсайту ТОВ "ОМЕГА //" щодо Олега Купріненка як електронний доказ його ідентифікації, службового статусу та професійної сфери діяльності, у зв`язку з доводами відповідача про неможливість ідентифікувати учасників електронного листування.

В судовому засіданні 21.09.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про надання позивачу можливості ознайомитися із запереченнями відповідача та надання письмових пояснень до судового засідання, призначеного на 28.09.2026 об 11:30 год, про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 28 вересня 2026 року о(б) 11:30 год.

В судовому засіданні 28.09.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про надання позивачу дозволу на подання додаткових пояснень позивача від 26.08.2026 за вх.№ 20885/26, від 28.09.2026 за вх.№ 23769/26 та від 28.09.2026 за вх.№ 23771/26 разом із доданими документами, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2026 року о14:00 год.

В судовому засіданні 19.10.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення у судовому засіданні перерви з розгляду справи по суті у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на 22 жовтня 2026 року о(б) 12:50 год.

22.10.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги, постановлено ухвалу суду про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на "26" жовтня 2026 р. о 15:00 год.

26.10.2026 судове засідання також не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги, постановлено ухвалу суду про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на "29" жовтня 2026 р. о 12:40 год.

В судовому засіданні 29.10.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз.2 ч.1 ст. 219 ГПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 09.11 2026 о 12:40 год, про що повідомлено учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛИМП А.С." (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА//" (Замовник) укладено договір № 118182-25 на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.08.2025 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Експедитор зобов`язується за плату організувати за рахунок Замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Замовнику, за погодженням Сторін.

Згідно з п. 2.1. Договору за результатами тендеру, виграного на сайті: http://buv-conteiners.s2b.com.ua/reduction/index/index/id/2100, а також в інших випадках, Замовник подає Експедитору "Заявку" (далі Заявка), яка є додатком до цього Договору і становить його невід`ємну частину за умови підписання її обома сторонами. Замовник має право відмовитися від транспортного засобу, якщо воно не відповідає вимогам, зазначеним в Заявці. Сторони підтверджують, що всі підписані Сторонами Заявки, надіслані електронною поштою, мають юридичну силу до обміну оригіналами документів, які передаються Сторонами одна одній негайно. У разі відсутності оригіналу Заявки її копія, передана електронною поштою, зберігає юридичну силу і є підставою для виконання сторонами зобов`язань за Договором.

На виконання Договору сторонами було погоджено та підписано 14 Заявок на транспортно-експедиторське обслуговування, які відповідно до умов Договору є його невід`ємними частинами та визначають істотні умови виконання кожного окремого перевезення.

Відповідно до п. 3.1.5. Договору Експедитор має право отримувати від Замовника відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Замовника і мають документальне підтвердження.

Відповідно до п. 3.2.25. Договору Експедитор зобов`язується виставляти окремий рахунок (рахунок-фактуру) на такі види послуг:

- транспортно-експедиторське обслуговування на території України (оформлення в порту і автомобільна доставка до місця вивантаження);

- вантажно-розвантажувальні роботи на території України;

- експедиторську винагороду за надання експедиторських послуг на території України (включає витрати на простій автотранспорту та детеншн контейнерного обладнання);

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України;

- організацію перевезення наземним транспортом та транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України (включає додаткові витрати на розвантаження/перевалку/навантаження, а також витрати на демередж судна та контейнерного обладнання).

Рахунок (и) на всі додатково понесені витрати, не перераховані вище, Експедитор виставляє окремо.

Всі додаткові витрати по Договору Замовник затверджує протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання підтвердження даних витрат від Експедитора у вигляді оригіналів документів (копій, завірених відповідно до діючого законодавства України).

У випадку ненадання Експедитором рахунків, що стосуються витрат понесених ним за межами території України до моменту прибуття вантажу для розмитнення в Україні, - такі виграти не будуть оплачуватися Замовником.

За умовами п. 3.2.26 Договору Експедитор зобов`язаний протягом однієї години, в цілях попередження виникнення у Замовника додаткових витрат і збитків, інформувати Замовника шляхом надсилання листа за факсом, електронною поштою про будь-які зміни умов Заявки, про хід проходження вантажу, зокрема, але, не обмежуючи, про дату виходу судна з портів, про дату заходу судна в порт прибуття, про будь-які зміни на маршруті слідування вантажу, про порти зупинки судна, про терміни доставки вантажу, про дату завантаження / розвантаження вантажу, а також про інших даних, про які Експедитор зобов`язаний повідомляти Замовника відповідно до умов цього Договору .

Про порушення термінів доставки вантажу Експедитор зобов`язаний повідомити Замовника не пізніше ніж за один робочий день до дати прибуття судна в порт вивантаження згідно з умовами Заявки, в письмовому вигляді, офіційним листом за підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства (надсипає електронною поштою факсимільну копію, а оригінал негайно слідом за копією направляється поштою рекомендованим листом).

Відповідно до п.4.1. Договору Замовник відшкодовує Експедитору всі витрати, з урахуванням положень п. 3.2.2.5, які поніс Експедитор в зв`язку з виконанням цього Договору, підтверджені відповідними документами.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг Експедитора, а також відшкодування витрат, понесених експедитором за цим Договором, здійснюється Замовником за умови повного виконання Експедитором зобов`язань за Договором, протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з моменту отримання Замовником всіх необхідних документів, передбачених п.п. 3.2.19 Договору, так і передбаченого передоплатою на момент вивозу контейнеру з порту.

Сума, що підлягає оплаті за цим Договором визначається наступним чином для Заявок на умовах FOB Інкотермс 2010:

При підписанні заявки сторонами вартість послуг, що надаються за конкретної Заявки, вказується в гривні і розбивається на 4 складових:

1. вартість Морського фрахту;

2. вартість вантажно-розвантажувальних робіт (далі по тексту ВРР);

3. вартість транспортно-експедиторського обслуговування (далі по тексту ТЕО);

4. вартість доставки наземним транспортом.

Попередня вартість Морського фрахту і Вантажно-розвантажувальних робіт фіксуються в доларі США за офіційним курсом Національного банку України, вказаною на офіційному сайті банку http://www.bank.gov.ua/control/uk/cumetal/deteil/currency7periocHdaily на дату підписання Заявки.

Оплата остаточної вартості Морського фрахту і Вантажно-розвантажувальних робіт, а також інших послуг, проводиться в гривні України шляхом перерахунку суми в доларі США за курсом, чинним на дату прибуття судна в порт призначення. Курс визначається в порядку, зазначеному в ч. 4 цього пункту Договору.

Допускається відхилення за датою узгодження курсу перерахунку в 1 день.

Сума, що підлягає сплаті згідно з Договором обчислюється наступним чином: для заявок на умовах CIF Інкотермс 2010:

1. Локальні виграти за кордоном України, в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи, перевалка, зберігання, т.і.

2. вартість транспортно-експедиторського обслуговування;

3. вартість доставки наземним транспортом.

Сума вартості ТЕО вказується в заявці в гривні і перерахунку не підлягає.

Сума вартості доставки наземним транспортом вказується в гривні. При цьому в заявці також вказується вартість палива на дату підписання Заявки. У разі, якщо на дату прибуття судна в порт призначення вартість палива на автомобільній заправці WOG зміниться на 5% і більше в порівнянні з вартістю палива на дату підписання Заявки, сплаті підлягає сума вартості автомобільної доставки в гривні, перерахована за такою формулою:

НДП = ((НД * 0,7) * Квп) + (НЦ * 0,3),

де НДП - наземна доставка підсумок, НД - наземна доставка поточна, Квп - коефіцієнт вартості палива, НЦ - нова ціна палива, СЦ - стара ціна палива, Квп = ((НЦ -СЦ) / СЦ) +1.

Згідно з пп. 3.2.19. Договору Експедитор після отримання Замовником вантажу на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів передає Замовнику належним чином оформлені оригінали Заявок, коносаментів, рахунків-фактур, Актів виконаних робіт, довідок про транспортні витрати і інших документів, передбачених чинним законодавством України, цим Договором або Заявкою. У разі виникнення з боку Експедитора порушення виконання зобов`язань за цим Договором, Експедитор зобов`язаний разом з вищенаведеними документами в цей же термін надати підтвердження здійснення Експедитором своєчасних сповіщень і повідомлень Замовника, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору кожна Сторона має виконувати свої зобов`язання за цим Договором належним чином, надаючи іншій Стороні всіляке сприяння.

За доводами позивача, на виконання Заявок позивач забезпечив організацію морського перевезення вантажів, їх прибуття до порту Гданськ, подальше автомобільне перевезення територією Республіки Польща та України і доставку вантажів відповідачу. У процесі виконання зазначених перевезень судноплавною лінією Maersk позивачу були виставлені рахунки-фактури на оплату додаткових витрат (Demurrage, Detention, і портове зберігання) на загальну суму 1 971 794,50 грн, пов`язаних із понаднормовим використанням контейнерного обладнання, а саме:

1. Контейнер TCNU8757676 - рахунки № [номер приховано] від 20.01.2026 та № [номер приховано] від 27.01.2026.

2. Контейнер TGBU6789817 - рахунок № [номер приховано] від 20.01.2026.

3. Контейнер HASU5122672 - рахунок № [номер приховано] від 27.01.2026.

4. Контейнер INKU6352649 - рахунок № [номер приховано] від 27.01.2026.

5. Контейнер TCKU6504144 - рахунок № [номер приховано] від 26.01.2026.

6. Контейнер TRHU4812064 - рахунок № [номер приховано] від 24.01.2026.

7. Контейнер CAAU8367250 - рахунки № [номер приховано] від 10.02.2026 та № [номер приховано] від 17.02.2026.

8. Контейнер CAAU6510211 - рахунки № [номер приховано] від 19.01.2026 та № [номер приховано] від 27.01.2026.

9. Контейнер BEAU5749806 - рахунок № [номер приховано] від 24.01.2026.

10. Контейнер HASU4938996 - рахунок № [номер приховано] від 11.02.2026.

11. Контейнер MRSU7803079 - рахунки № [номер приховано] від 10.02.2026 та № [номер приховано] від 17.02.2026.

12. Контейнер MRSU5077038 - рахунки № [номер приховано] від 03.04.2026 та № [номер приховано] від 05.04.2026.

13. Контейнер UETU6939050 - рахунки № [номер приховано] від 10.03.2026 та № [номер приховано] від 20.03.2026.

14. Контейнер CAAU5709370 - рахунок № [номер приховано] від 27.03.2026.

Позивач стверджує, що завчасно повідомив відповідача про виникнення додаткових витрат, понесених під час виконання Договору, надав документи на підтвердження підстав їх виникнення та розміру, та на виконання пункту 3.2.25 Договору виставив відповідачу рахунки-фактури ТОВ "ОЛИМП А.С." на оплату додаткових витрат на загальну суму 1 971 794,50 грн, а саме:

1. Контейнер CAAU6510211 - рахунок № 850 від 19.01.2026 на суму 152 178,55 грн.

2. Контейнер TCNU8757676 - рахунок № 841 від 20.01.2026 на суму 152 357,22 грн.

3. Контейнер TGBU6789817 - рахунок № 842 від 20.01.2026 на суму 152 357,22 грн.

4. Контейнер HASU5122672 - рахунок № 843 від 23.01.2026 на суму 179 641,72 грн.

5. Контейнер INKU6352649 - рахунок № 844 від 22.01.2026 на суму 170 973,89 грн.

6. Контейнер TCKU6504144 - рахунок № 845 від 26.01.2026 на суму 208 748,85 грн.

7. Контейнер TRHU4812064 - рахунок № 848 від 26.01.2026 на суму 154 542,48 грн.

8. Контейнер BEAU5749806 - рахунок № 851 від 26.01.2026 на суму 84 597,84 грн.

9. Контейнер CAAU8367250 - рахунок № 849 від 10.02.2026 на суму 169 365,09 грн.

10. Контейнер HASU4938996 - рахунок № 852 від 11.02.2026 на суму 195 326,97 грн.

11. Контейнер MRSU7803079 - рахунок № 853 від 10.02.2026 на суму 59 324,29 грн.

12. Контейнер UETU6939050 - рахунок № 2436 від 20.03.2026 на суму 45 815,13 грн.

13. Контейнер MRSU5077038 - рахунок № 2435 від 20.04.2026 на суму 137 371,16 грн.

14. Контейнер CAAU5709370 - рахунок № 2437 від 20.04.2026 на суму 109 194,09 грн.

Відповідач у встановлений пунктом 4.2 Договору строк виставлені рахунки не оплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 1 971 794,50 грн, 19 892,59 грн 3 % річних та 60 172,04 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору сторони підписали 14 заявок на умовах FOB (морська лінія Maersk, порт розвантаження Гданськ, місце доставки - Київська обл., с. Чайки). Загальна вартість у кожній заявці визначена як вартість "морського фрахту, НРР, ТЕО, доставки по території України", плата за демередж, детеншн чи зберігання до неї не включена. У заявках зазначено дату судозаходу та дату виїзду контейнера з порту, а саме:

- заявка № ОМ-0129150 / 12940, контейнер TCNU8757676, судозахід 25.12.2025, дата виїзду з порту 19.01.2026; рахунок позивача № 841 від 20.01.2026 на суму 152 357,22 грн;

- заявка № ОМ-0129148 / 12939, контейнер TGBU6789817, судозахід 25.12.2025, дата виїзду з порту 19.01.2026; рахунок позивача № 842 від 20.01.2026 на суму 152 357,22 грн;

- заявка № ОМ-0132016 / 12974, контейнер HASU5122672, судозахід 25.12.2025, дата виїзду з порту 21.01.2026; рахунок позивача № 843 від 23.01.2026 на суму 179 641,72 грн;

- заявка № ОМ-0132038 / 12975, контейнер INKU6352649, судозахід 25.12.2025, дата виїзду з порту 21.01.2026; рахунок позивача № 844 від 22.01.2026 на суму 170 973,89 грн;

- заявка № ОМ-0132053 / 12976, контейнер TCKU6504144, судозахід 25.12.2025, дата виїзду з порту 23.01.2026; рахунок позивача № 845 від 26.01.2026 на суму 208 748,85 грн;

- заявка № ОМ-0132353 / 12978, контейнер TRHU4812064, судозахід 28.12.2025, дата виїзду з порту 23.01.2026; рахунок позивача № 848 від 26.01.2026 на суму 154 542,48 грн;

- заявка № ОМ-0135788 / 12981, контейнер CAAU8367250, судозахід 08.01.2026, дата виїзду з порту 05.02.2026; рахунок позивача № 849 від 10.02.2026 на суму 169 365,09 грн;

- заявка № ОМ-0140899 / 13030, контейнер CAAU6510211, судозахід 23.12.2025, дата виїзду з порту 18.01.2026; рахунок позивача № 850 від 19.01.2026 на суму 152 178,55 грн;

- заявка № ОМ-0143120 / 13046, контейнер BEAU5749806, судозахід 06.01.2026, дата виїзду з порту 23.01.2026; рахунок позивача № 851 від 26.01.2026 на суму 84 597,84 грн;

- заявка № ОМ-0143152 / 13047, контейнер HASU4938996, судозахід 08.01.2026, дата виїзду з порту 05.02.2026; рахунок позивача № 852 від 11.02.2026 на суму 195 326,97 грн;

- заявка № ОМ-0143402 / 13048, контейнер MRSU7803079, судозахід 21.01.2026, дата виїзду з порту 05.02.2026; рахунок позивача № 853 від 10.02.2026 на суму 59 324,29 грн;

- заявка № ОМ-0152293 / 13155, контейнер MRSU5077038, судозахід 27.02.2026, дата виїзду з порту 19.03.2026; рахунок позивача № 2435 від 20.04.2026 на суму 137 371,16 грн;

- заявка № ОМ-0153660 / 13209, контейнер UETU6939050, судозахід 20.02.2026, дата виїзду з порту 06.03.2026; рахунок позивача № 2436 від 20.03.2026 на суму 45 815,13 грн;

- заявка № ОМ-0165299 / 13341, контейнер CAAU5709370, судозахід 26.02.2026, дата виїзду з порту 20.03.2026; рахунок позивача № 2437 від 20.04.2026 на суму 109 194,09 грн.

Інвойсами морської лінії Maersk підтверджено нарахування плати за демередж, детеншн і портове зберігання щодо зазначених контейнерів після закінчення вільного часу. Кожен інвойс містить номер контейнера, який збігається з даними підписаних сторонами заявок.

Відповідність інвойсів конкретним контейнерам, заявкам і рахункам позивача відобразив і сам відповідач у таблиці, поданій як додаток № 1 до відзиву.

Вантажоодержувачем за коносаментами (MBL) значиться OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o.; дані цієї особи позивач повідомив відповідачу у відповідь на запити самого відповідача щодо "консайні для MBL" (листи від 29.09.2025 та 20.10.2025) і відповідач заперечень не висловив.

Щодо доводів відповідача про те, що спірні витрати є додатковими і не були погоджені з ним відповідно до п. 3.2.25 Договору, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що демередж, детеншн і портове зберігання є додатковими витратами, які за п. 3.2.25 Договору підлягають відшкодуванню лише за умови їх окремого погодження.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки пункт 3.2.25 Договору містить перелік окремо визначених сторонами видів послуг та витрат, на які Експедитор виставляє окремі рахунки. До цього переліку сторони прямо включили:

- експедиторську винагороду за надання експедиторських послуг на території України (включає витрати на простій автотранспорту та детеншн контейнерного обладнання);

- організацію перевезення наземним транспортом та транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України (включає додаткові витрати на розвантаження/перевалку/навантаження, а також витрати на демередж судна та контейнерного обладнання).

Отже, детеншн і демередж контейнерного обладнання прямо передбачені Договором як складові відповідних послуг, за які виставляються рахунки.

Тож, сторони погодили ці види витрат ще на момент укладення Договору, передбачивши можливість їх виникнення, обов`язок Замовника їх оплати та порядок пред`явлення до оплати шляхом виставлення окремого рахунку.

Відтак, твердження відповідача про непогодження зазначених витрат не відповідають змісту укладеного між сторонами Договору, оскільки можливість їх нарахування та обов`язок оплати були прямо передбачені його умовами.

При цьому одразу після цього переліку, у п. 3.2.25 Договору зазначено: "Рахунок (и) на всі додатково понесені витрати, не перераховані вище, Експедитор виставляє окремо.

Всі додаткові витрати по Договору Замовник затверджує протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання підтвердження даних витрат від Експедитора у вигляді оригіналів документів (копій, завірених відповідно до діючого законодавства України)."

Отже, Договір розрізняє два види витрат:

- витрати, прямо наведені в переліку п. 3.2.25 Договору, зокрема детеншн і демередж контейнерного обладнання, які включені у види послуг. Обов`язок їх оплачувати сторони погодили заздалегідь, підписавши Договір;

- інші витрати, які у переліку не наведені ("не перераховані вище"). Саме ці додаткові витрати Замовник затверджує протягом п`яти робочих днів, і саме вони є "узгодженими з ним додатковими витратами", про відшкодування яких ідеться в п. 3.1.5 Договору.

Витрати на демередж і детеншн за змістом п. 3.2.25 Договору включені у види послуг, а тому для їх відшкодування окреме погодження за п. 3.1.5 Договору не потрібне, свою згоду на ці витрати відповідач надав, уклавши Договір.

Якби окреме погодження вимагалося для всіх витрат, у тому числі для прямо наведених у переліку, слова у договорі "не перераховані вище" не мали б жодного змісту, а включення детеншну і демереджу до переліку послуг втратило б сенс.

Таке тлумачення суперечить ч. 3 ст. 213 ЦК України, відповідно до якої при тлумаченні правочину беруться до уваги однакове для всього його змісту значення слів і понять, а зміст окремої частини правочину встановлюється порівнянням її з іншими частинами та з усім змістом правочину.

Суд також враховує, що в самому переліку п. 3.2.25 Договору сторони вжили слово "додаткові": організація перевезення за межами України "включає додаткові витрати на розвантаження/перевалку/навантаження, а також витрати на демередж судна та контейнерного обладнання.

Отже, навіть витрати, які сторони назвали "додатковими", вони включили до переліку і погодили заздалегідь. Це підтверджує, що окреме погодження за п. 3.1.5 Договору залежить не від того, чи названо витрати "додатковими", а від того, чи передбачено їх у переліку п. 3.2.25.

Витрати на демередж і детеншн у цьому переліку названо прямо, причому навіть без слова "додаткові".

Пункт 4.1 Договору встановлює, що Замовник відшкодовує Експедитору всі витрати, з урахуванням положень п. 3.2.2.5, які поніс Експедитор в зв`язку з виконанням цього Договору, підтверджені відповідними документами.

Водночас Договір не містить пункту 3.2.2.5. Натомість пункт 3.2.25 є єдиним положенням Договору, яке визначає види витрат та порядок виставлення рахунків за ними.

За таких обставин, керуючись правилами тлумачення правочинів, передбаченими частиною третьою статті 213 ЦК України, суд дійшов висновку, що при укладенні Договору сторони мали на увазі саме пункт 3.2.25, а зазначення у пункті 4.1 номера пункту 3.2.2.5 є технічною помилкою (опискою).

При цьому відповідач не надав жодних доводів чи доказів, які б спростовували таке тлумачення відповідної умови Договору.

Отже, обов`язок Замовника відшкодувати демередж і детеншн випливає безпосередньо з п. 3.2.25 і п. 4.1 Договору, і не залежить від їх окремого погодження. Достатньо, щоб ці витрати були понесені у зв`язку з виконанням Договору і підтверджені документами. При цьому пункт 3.1.5 Договору на них не поширюється.

Окремо суд оцінює плату морської лінії за зберігання контейнерів у порту. Слово "зберігання" в п. 3.2.25 Договору не вжито, тому відповідач вважає ці витрати такими, що потребували окремого погодження. Суд з цим не погоджується з огляду на таке.

Демередж контейнерного обладнання - це плата, яку морська лінія стягує за те, що контейнер після закінчення вільного часу залишається в порту і не вивезений одержувачем. Плата за зберігання контейнера в терміналі нараховується за той самий проміжок часу (після закінчення вільного часу), щодо того самого контейнера і з тієї самої причини (контейнер своєчасно не вивезено з порту). Отже, ідеться не про окремий, невідомий сторонам вид витрат, а про складову плати за понаднормове перебування контейнера в порту, яку п. 3.2.25 Договору охоплює поняттям "демередж … контейнерного обладнання". Саме так визначив демередж і сам відповідач у відзиві: "плата за зберігання контейнера на терміналі порту понад встановлений безкоштовний період (Free Time)". Це підтверджують і самі інвойси на портове зберігання: нараховану в них плату морська лінія визначила як "Demurrage Fee", тобто збір за демередж (так само - і в перекладах цих інвойсів).

Отже, плата за зберігання контейнерів у порту, як і демередж, прямо передбачена п. 3.2.25 Договору і не потребувала окремого узгодження.

У цій справі загальна вартість у кожній заявці охоплює лише морський фрахт, НРР, ТЕО і доставку територією України і демереджу, детеншну чи зберігання не містить, а Договір передбачає для них окремі рахунки (пп. 3.2.25 Договору).

Суд також зазначає, що умовами п. 3.2.25 Договору про затвердження додаткових витрат протягом п`яти робочих днів покладає обов`язок на Замовника, а не встановлює для Експедитора умову, за недотримання якої він втрачає право на відшкодування. Договір не містить положення про те, що витрати, не затверджені Замовником, не підлягають відшкодуванню.

До того ж про виникнення плати за понаднормове перебування контейнерів у порту відповідач знав ще в січні 2026 року. Відповідно до наданих позивачем доказів, 06.01.2026 позивач повідомив його, що контейнери слід вивозити якнайшвидше, "оскільки там ідуть демереджі", а відповідач сам просив розтягнути вивезення в часі.

Водночас навіть якщо виходити з того, що спірні витрати є додатковими витратами у розумінні п. 3.2.25 Договору, це саме по собі не звільняє відповідача від обов`язку їх відшкодувати.

Так, Верховний Суд сформував сталу практику, за якою "визначений нормами статті 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" обов`язок клієнта (замовника) відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта (замовника) в цілях виконання договору транспортного експедирування, не залежить від чіткого погодження в договорі, що саме такі витрати (з конкретним визначенням за які саме послуги) як додаткові підлягають відшкодуванню окремо від плати експедитора. Необхідним для їх відшкодування експедитору, в силу цієї норми, є документальне підтвердження цих витрат та доведення факту понесення цих витрат експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору". Такі зобов`язання випливають з договору, а не з делікту, тому "виконання цих зобов`язань не потребує доведення вини відповідача (клієнта)" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/13078/23, пп. 106, 121). Цей висновок Верховний Суд підтвердив і в постанові від 02.04.2025 у справі № 910/15170/23.

У постанові від 08.07.2025 у справі № 915/574/24, предметом якої була плата за зберігання контейнерів лінії Maersk у порту, а договір так само передбачав відшкодування витрат "в погоджених із замовником обсягах", Верховний Суд зазначив: "Посилання відповідача на те, що експедитор не погоджував із замовником обсяг додаткових витрат не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не містить такої необхідної умови, а обґрунтування своїх доводів цією позицією (що такі витрати повинні бути погоджені) ставить експедитора у становище, за умовами якого у випадку їх непогодження, яке може і не відбутись зі сторони замовника, він буде позбавлений можливості на їх відшкодування, що суперечить законодавству". Клієнт, обізнаний про перебування контейнерів на зберіганні, "не міг не знати що товар зберігається там не безкоштовно". За результатами нового розгляду Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2026 у справі № 915/574/24 (ЄДРСР № 133981464) апеляційну скаргу клієнта залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 14.01.2025 про стягнення з клієнта 3 291 335,11 грн витрат на зберігання контейнерів - без змін. Отже, після застосування наведеного висновку Верховного Суду витрати експедитора, які не погоджувалися окремо, були стягнуті в повному обсязі. Апеляційний суд, виконуючи вказівки Верховного Суду, відхилив доводи клієнта про непогодження обсягу додаткових витрат, оскільки ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не містить такої необхідної умови", врахував, що клієнт "не міг не знати, що товар зберігається там не безкоштовно, і такі витрати за умовами договору повинні бути відшкодовані", а також те, що клієнт не надав контррозрахунку.

Правовідносини у цій справі є подібними за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, оскільки спір виник між експедитором і замовником у межах договору транспортного експедирування та стосується відшкодування експедитору додаткових витрат, нарахованих третіми особами за понаднормове використання та зберігання контейнерного обладнання.

В обох випадках спірним є питання наявності у замовника обов`язку відшкодувати такі витрати, зокрема за відсутності їх окремого погодження в договорі із зазначенням конкретних видів платежів. Визначальним для вирішення спору є встановлення факту понесення експедитором відповідних витрат, їх документального підтвердження та зв`язку з виконанням договору транспортного експедирування в інтересах клієнта.

Отже, наведені правовідносини є подібними за своїм юридичним змістом, колом учасників та предметом спору, що дає підстави враховувати відповідні правові висновки Верховного Суду під час вирішення цієї справи.

Погоджуючи та підписуючи заявки відповідач був обізнаний із тим, що контейнери залишатимуться в порту протягом зазначеного періоду.

Отже, відповідач не міг не усвідомлювати, що перебування контейнерів у порту понад безкоштовний строк призведе до нарахування додаткових платежів. Незважаючи на це, відповідач погодив відповідні дати вивезення контейнерів.

Тож, витрати, пов`язані з перебуванням контейнерів у порту до погоджених сторонами дат їх вивезення, виникли в межах узгодженої сторонами організації перевезення, були понесені позивачем в інтересах відповідача та з метою виконання Договору.

Щодо посилань відповідача на останній абзац п. 3.2.25 Договору, суд зазначає наступне.

Останній абзац п. 3.2.25 Договору передбачає, що у випадку ненадання Експедитором рахунків, що стосуються витрат понесених ним за межами території України до моменту прибуття вантажу для розмитнення в Україні, - такі витрати не будуть оплачуватися Замовником.

Суд тлумачить цю умову за правилами ст. 213, 637 ЦК України: за буквальним значенням слів, у порівнянні з іншими частинами Договору, а за потреби - з урахуванням мети умови та поведінки сторін.

За буквальним значенням ця умова стосується лише витрат "за межами території України". Сам п. 3.2.25 Договору розподіляє витрати на дві групи: до послуг на території України сторони віднесли експедиторську винагороду, яка "включає витрати на простій автотранспорту та детеншн контейнерного обладнання", а до послуг за межами території України - організацію перевезення, яка включає "витрати на демередж судна та контейнерного обладнання". Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України поняття, вжиті в договорі, мають однакове значення в усьому його тексті.

Щодо детеншну. Детеншн - це плата морської лінії за користування контейнерним обладнанням понад безкоштовний строк користування. Інвойси на цю плату, подані позивачем разом із позовною заявою, мають назву "DETENTION INVOICE", а нараховану в них плату визначено як "Detention Fee" (плата за детеншн). Це додатково підтверджується таблицею самого відповідача, поданою як додаток № 1 до відзиву, в якій ці документи також класифіковано як "DETENTION INVOICE". Переклад цих інвойсів українською мовою, у якому їх назву передано як "рахунок-фактура за демередж" або "рахунок-фактура за витрати на портове зберігання", а нараховану плату - як "збір за демередж", у цій частині не відповідає оригіналу; суд виходить зі змісту оригіналів документів. Отже, ці витрати буквально відповідають тому, що сторони в п. 3.2.25 Договору назвали "детеншн контейнерного обладнання", і для їх відшкодування окреме погодження не потрібне.

Договір не пов`язує детеншн з місцем перебування контейнера: у п. 3.2.25 Договору сторони прямо віднесли "детеншн контейнерного обладнання" до групи послуг на території України. Тому та обставина, що строк користування контейнером почав спливати, коли контейнер ще перебував у порту Гданськ, не робить ці витрати "витратами за межами території України" в розумінні останнього абзацу п. 3.2.25 Договору і це обмеження на детеншн не поширюється.

Щодо портового зберігання. Як зазначено вище, плата за портове зберігання є демереджем контейнерного обладнання. В оригіналах інвойсів на портове зберігання, які мають назву "PORT STORAGE COSTS INVOICE", сама морська лінія визначила нараховану плату як "Demurrage Fee" ("Збір за демередж"), а відповідач у своїй таблиці два з цих інвойсів (№ [номер приховано], [номер приховано]) прямо назвав "DEMURRAGE INVOICE". Отже, до портового зберігання застосовуються висновки суду щодо демереджу.

Щодо демереджу і портового зберігання суд враховує таке. Розмір цих витрат залежить від того, скільки днів контейнер перебуватиме в порту понад безкоштовний строк і остаточно визначається лише після вивезення контейнера з порту, тобто тоді, коли вантаж уже прямує на розмитнення. Буквальне застосування умови означало б, що демередж, прямо названий у тому ж пункті Договору, за звичайних обставин взагалі не підлягав би відшкодуванню, що позбавляло б сенсу пряму вказівку на нього.

Ці висновки підтверджуються датами інвойсів. Суд порівняв дату митного оформлення кожного вантажу (за даними таблиці, поданої самим відповідачем як додаток № 1 до відзиву) з датою, коли морська лінія виставила інвойс на портове зберігання чи детеншн щодо цього вантажу, і встановив, що в кожному випадку інвойс виставлено в день митного оформлення або пізніше.

Портове зберігання:

- контейнер CAAU8367250: вантаж розмитнено 09.02.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 10.02.2026;

- контейнер MRSU7803079: вантаж розмитнено 09.02.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 10.02.2026;

- контейнер HASU4938996: вантаж розмитнено 09.02.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 11.02.2026;

- контейнер UETU6939050: вантаж розмитнено 10.03.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено того ж дня, 10.03.2026;

- контейнер CAAU5709370: вантаж розмитнено 24.03.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 27.03.2026;

- контейнер MRSU5077038: вантаж розмитнено 30.03.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 03.04.2026.

Детеншн:

- контейнер TCNU8757676: вантаж розмитнено 21.01.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 27.01.2026;

- контейнер CAAU6510211: вантаж розмитнено 26.01.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 27.01.2026;

- контейнери HASU5122672 та INKU6352649: вантажі розмитнено 26.01.2026 та 27.01.2026, спільний інвойс № [номер приховано] виставлено 27.01.2026;

- контейнер CAAU8367250: вантаж розмитнено 09.02.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 17.02.2026;

- контейнер MRSU7803079: вантаж розмитнено 09.02.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 17.02.2026;

- контейнер UETU6939050: вантаж розмитнено 10.03.2026, інвойс № [номер приховано] виставлено 20.03.2026.

Отже, на момент прибуття вантажу для розмитнення ці витрати або ще не були остаточно визначені, або взагалі не були пред`явлені морською лінією і позивач об`єктивно не міг виставити на них рахунки до цього моменту. Застосування останнього абзацу п. 3.2.25 Договору до таких витрат означало б вимогу виконати неможливе і позбавило б сенсу пряму вказівку на детеншн і демередж у тому ж пункті Договору, що суперечить ч. 3 ст. 213 ЦК України. Тому ця умова не позбавляє позивача права на відшкодування витрат на детеншн і портове зберігання.

Щодо доводів відповідача про те, що інвойси морської лінії виставлені іншій особі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Умовами пп. 3.1.1 - 3.1.5 пункту 3.1 укладеного сторонами Договору Експедитору надано право укладати договори з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями та їх агентами, експедиторськими й іншими організаціями, у тому числі нерезидентами України; проводити з ними розрахунки; представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах із такими організаціями; залучати їх до виконання своїх договірних зобов`язань, а також отримувати від Замовника відшкодування додаткових витрат, понесених в його інтересах та підтверджених відповідними документами.

Крім того, пунктом 5.4 Договору передбачено, що сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань, несе відповідальність за її дії як за власні.

Отже, сторони прямо погодили можливість залучення Експедитором до організації перевезення третіх осіб, у тому числі іноземних експедиторів та інших нерезидентів, а також проведення з ними розрахунків у межах виконання Договору.

При цьому відповідальність Експедитора за дії залучених осіб не означає, що всі витрати, пов`язані з їх залученням, мають здійснюватися за власний рахунок Експедитора. Навпаки, Договір прямо передбачає право Експедитора на відшкодування додаткових витрат, понесених в інтересах Замовника та підтверджених відповідними документами.

Тож, залучення позивачем третіх осіб та здійснення розрахунків із ними є передбаченим Договором способом організації перевезення, а витрати, які виникли внаслідок такої діяльності в інтересах відповідача, за умови їх фактичного понесення та належного документального підтвердження підлягають відшкодуванню відповідно до умов Договору та законодавства.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Верховний Суд застосовував цю норму, визнаючи рахунки третіх осіб належним підтвердженням витрат експедитора, зокрема на зберігання контейнерів (постанова КГС ВС від 13.06.2018 у справі № 911/2854/17; постанова КГС ВС від 05.02.2025 у справі № 906/1514/23, п. 4.33).

Позивач надав суду договір № 140122 від 14.01.2022, укладений між OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o. (Виконавець) і ТОВ "ОЛИМП А.С." (Замовник), за умовами п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини між Виконавцем та Замовником, пов`язані із здійсненням транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів у тому числі складських послуг, а також надання інших послуг за взаємним погодженням.

За умовами Договору OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o. як Виконавець зобов`язаний:

- Надавати послуги з організації перевезення вантажів Замовника різними видами транспорту по території України та за її межами, щодо організації вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажів, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням та за рахунок Замовника. (п. 2.1.3);

- Виступати платником залізничного тарифу, додаткових зборів та інших платежів під час перевезення вантажів територією Польщі, країн СНД та інших держав (п. 2.1.5);

- Укладати від свого імені договори та угоди на перевезення вантажів із третіми особами (п. 2.1.7);

- Здійснювати оплату мит, зборів та інших необхідних платежів тільки для організації транспортно-експедиторського процесу покладених па Замовника, з подальшим відшкодуванням їх Виконавцю (п. 2.1.11).

Водночас ТОВ "ОЛИМП А.С." як Замовник за Договором № 140122 зобов`язаний при здійсненні перевезення сплачувати Виконавцю додаткові платежі та збори, необхідність яких виникла під час транспортування вантажу (п. 2.3.5), сплачує Виконавцю демерредж (штраф за наднормований простій контейнерного обладнання). (п. 4.3.4), протягом п`яти календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3.2).

На пп. 2.1.7 та 3.2 цього Договору послався у запереченнях від 20.08.2026 і сам відповідач, не заперечуючи ні його існування, ні змісту.

Отже, OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o. є особою, яку позивач залучив до виконання Договору відповідно до ст. 932 ЦК України та пп. 3.1.1, 3.1.4, 5.4 Договору. Плата морської лінії за демередж, детеншн і зберігання, нарахована цій особі як вантажоодержувачу в Гданську, за умовами договору № 140122 підлягає відшкодуванню позивачем, відтак, є витратами позивача, понесеними в інтересах відповідача.

OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o. діяла як вантажоодержувач за коносаментами з відома відповідача. Відповідач сам запитував у позивача дані "консайні для MBL" (листи від 29.09.2025 та 20.10.2025) і отримав у відповідь реквізити OLIMP A.C. EUROPA Sp. z o.o. Тому те, що морська лінія виставила частину інвойсів цій особі, не означає, що ці витрати не стосуються Договору. Навпаки, це прямий наслідок погодженої сторонами схеми перевезення.

Щодо виставлення частини раунків на OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O., суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що рахунки судноплавної лінії Maersk, виставлені на OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O., нібито не мають відношення до правовідносин сторін за Договором транспортно-експедиторського обслуговування, є необґрунтованим та не враховує фактичну модель організації міжнародних перевезень Позивачем.

Між OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O. (Республіка Польща) та ТОВ "ОЛИМП А.С." (Україна) укладено окремий договір зазначений вище транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до якого польська компанія залучається ТОВ "ОЛИМП А.С." до організації та забезпечення окремих етапів міжнародних перевезень, у тому числі до взаємодії з перевізниками, портами та іншими суб`єктами, задіяними у транспортно-експедиторському процесі.

Отже, OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O. не є сторонньою особою, яка не має відношення до спірних перевезень, а є окремою юридичною особою, залученою позивачем на договірних засадах до виконання транспортно-експедиторських операцій за межами України.

Такий порядок організації перевезень відповідає самій природі транспортно-експедиторської діяльності.

Саме у зв`язку із залученням OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O. до організації відповідної частини перевезень частина рахунків Maersk оформлена на польську юридичну особу.

Разом з тим, сама по собі обставина зазначення OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O. як клієнта або платника в окремому рахунку Maersk не свідчить про відсутність зв`язку такого рахунку зі спірним перевезенням ТОВ "ОМЕГА //". Належність конкретного рахунку до предмета цього спору встановлюється за сукупністю ідентифікуючих ознак конкретного перевезення, а саме: номером контейнера, номером букінгу та/ або коносаменту, маршрутом, судном, періодом нарахування, видом додаткових витрат та їх розміром.

Отже, зв`язок відповідних рахунків зі спірними перевезеннями визначається не виключно за найменуванням особи, на яку виставлено рахунок, а за конкретними транспортними реквізитами, що дозволяють однозначно співвіднести відповідне нарахування Maersk із певним контейнером та перевезенням, організованим позивачем для відповідача.

Крім того, частина взаємовідносин із Maersk здійснювалася безпосередньо самим позивачем.

Зокрема, наданою позивачем до відповіді на відзив платіжною інструкцією №214 від 26.02.2026 підтверджується перерахування ТОВ "ОЛИМП А.С." безпосередньо на користь Maersk A/S грошових коштів у сумі 40 000,00 доларів США.

Отже, наявність у матеріалах справи як рахунків, оформлених безпосередньо на ТОВ "ОЛИМП А.С.", так і рахунків, оформлених на OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O., пояснюється фактичною організацією міжнародного транспортно-експедиторського обслуговування та участю різних суб`єктів у виконанні відповідних перевезень.

Отже, саме по собі виставлення частини рахунків Maersk на OLIMP A.C. EUROPA SP. Z O.O. не є підставою для висновку про те, що відповідні витрати не пов`язані з виконанням позивачем договору з ТОВ "ОМЕГА //", оскільки їх безпосередній зв`язок із конкретними перевезеннями відповідача підтверджується іншими належними та взаємопов`язаними доказами. Тому довід відповідача про те, що такі рахунки "не відносяться до взаємовідносин сторін договору експедирування", є формальним та не спростовує фактичного походження, розміру та зв`язку відповідних витрат із конкретними перевезеннями, здійсненими в інтересах Відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що спірні витрати виникли через неналежну організацію позивачем вивезення контейнерів із порту, суд зазначає наступне.

Із додаткових пояснень позивача від 28.09.2026 та доданих до них доказів (Додатки 1-9) вбачається, що спірний період характеризувався послідовним накладенням декількох об`єктивних логістичних факторів: новорічний та передноворічний період, дефіцит автомобільного транспорту, протест перевізників, обмеження можливості нормального доступу до терміналу, складні погодні умови, подальше перевантаження ринку автомобільних перевезень. Існування зазначених обставин підтверджується не тільки внутрішнім листуванням сторін, але й незалежними повідомленнями самого оператора Baltic Hub.

Зокрема, 25.12.2025 позивач повідомляв відповідача про складну ситуацію з доступністю автомобільного транспорту та святковий період у Польщі. 29.12.2025 відповідача було повідомлено про продовження пошуку автомобілів та найближчі можливі дати їх надання. У січні 2026 року ситуація додатково ускладнилася протестом перевізників, який вплинув на роботу терміналу. 08.01.2026 позивач повідомляв відповідача про те, що внаслідок протесту автомобіль не був завантажений, а відповідні слоти були анульовані та перенесені. Після цього на роботу терміналу вплинули складні погодні умови. Ці обставини підтверджуються не лише внутрішньою перепискою сторін, але й офіційними повідомленнями оператора Baltic Hub щодо ситуації на терміналі. Офіційні повідомлення Baltic Hub підтверджують завершення протесту перевізників 08.01.2026 та наявність у подальшому складних погодних умов, які впливали на операційну діяльність терміналу (Додаток №6 та Додаток №7).

Отже, відповідні обставини існували незалежно від волі позивача та повинні враховуватися при оцінці твердження відповідача про те, що всі спірні витрати нібито стали виключно наслідком неналежної організації перевезення ТОВ "ОЛИМП А.С.".

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вживав заходів для мінімізації затримок та додаткових витрат.

Позивач здійснював пошук автомобільного транспорту, інформував відповідача про фактичну ситуацію та намагався залучити транспорт навіть за підвищеними ставками.

Зокрема, 09.01.2026 відповідачу повідомлялося про нестабільну ситуацію на ринку автомобільних перевезень та про те, що позивач пропонував перевізникам додатково 200-300 доларів США понад середню вартість перевезення з метою забезпечення автомобілями відповідних перевезень.

Однією з причин відмови перевізників була також тривалість фактичного розвантаження відповідного виду вантажів: за інформацією, повідомленою позивачем відповідачу, замість заявлених 2-3 днів фактичне розвантаження в окремих випадках займало 5-10 днів. Ці обставини мають істотне значення для оцінки причинного зв`язку між поведінкою позивача та виникненням спірних витрат.

Отже, наявні докази характеризують поведінку позивача не як бездіяльність, а навпаки як вжиття заходів, спрямованих на організацію вивезення вантажів у складних зовнішніх умовах.

Щодо належності та допустимості електронного листування, суд зазначає наступне.

Подані позивачем матеріали електронного листування є електронними доказами у розумінні ст. 96 ГПК України. Електронні листи містять відомості про адреси відправників та одержувачів, дату і час, тему та зміст повідомлень, а ланцюги листування дають можливість встановити послідовність комунікації сторін.

Позивач подає сформовані безпосередньо з електронної поштової скриньки відображення відповідних ланцюгів листування зі збереженням даних про відправників, одержувачів, дати, теми повідомлень та їх зміст. Подані файли відтворюють зміст електронних повідомлень, що зберігаються в електронній поштовій скриньці позивача.

Відсутність кваліфікованого електронного підпису безпосередньо на кожному електронному листі сама по собі не означає недопустимості такого листування як електронного доказу. Позивач посилається на листування не як на електронний документ, для якого електронний підпис є обов`язковим реквізитом, а як на інформацію в електронній формі про фактичну комунікацію та поведінку сторін під час виконання Договору.

При оцінці авторства та достовірності листування позивач просить врахувати сукупність його ознак: корпоративні електронні адреси сторін; зазначені у підписах прізвища, посади та контактні дані працівників; безперервність ланцюгів повідомлень; посилання на конкретні заявки, контейнери, строки та суми; відповіді працівників Відповідача у тих самих ланцюгах; узгодженість змісту листування з іншими матеріалами справи. Зокрема, у листуванні щодо заявок №12939- 12940 працівник ТОВ "ОМЕГА //" ОСОБА_1 , зазначений як начальник сектору імпортних та експортних перевезень, прямо повідомляє про погодження доплати у розмірі 600 доларів США. В іншому листуванні щодо заявки №12978 у відповідь на прохання підтвердити доплату у розмірі 150 доларів США працівник відповідача повідомляє про погодження. Ці повідомлення мають оцінюватися у сукупності з усім ланцюгом ділової комунікації сторін. Відповідач не є сторонньою особою щодо зазначеного листування: його працівники є відправниками, одержувачами або адресатами копій відповідних повідомлень. Тому заперечення щодо достовірності листування мають оцінюватися з урахуванням фактичної участі самого Відповідача у відповідній електронній комунікації.

Суд оцінює зазначені електронні докази відповідно до ст. 86 ГПК України у сукупності та взаємному зв`язку із заявками, рахунками, транспортними документами, офіційними повідомленнями терміналу та іншими матеріалами справи.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем, є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є більш вірогідною порівняно з доказами та доводами відповідача на спростування позовних вимог.

Наданими доказами позивач підтвердив наявність договірних відносин між сторонами, факт виникнення додаткових витрат під час організації перевезень, їх розмір, документальне підтвердження та зв`язок із виконанням Договору. Натомість відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування зазначених обставин, а також не подав власного контррозрахунку заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач їх належними доказами не спростував, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 1 971 794,50 грн, їх підтвердження матеріалами справи та наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 19892,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 60172,04 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав обов`язку з оплати документально підтверджених додаткових витрат у строки, визначені п. 4.2. Договору, тому позивачем правомірно нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 892,59 грн 3 % річних та 60 172,04 грн інфляційних втрат обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини обов`язок суду щодо обґрунтування рішення не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен довід сторін. Достатнім є наведення мотивів, які дають змогу зрозуміти підстави прийнятого рішення та свідчать про належне дослідження істотних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91, від 09.12.1994, § 29; «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2011, § 58).

Отже, суд не зобов`язаний надавати окрему відповідь на кожен довід сторін, якщо істотні обставини справи досліджені, а висновки суду належним чином обґрунтовані з посиланням на встановлені обставини, досліджені докази та норми права.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

За змістом підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2026 року в сумі 3 328,00 грн.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до суду цього позову в електронній формі позивач мав сплатити судовий збір в сумі 24 622,31 грн, фактично ж сплачено згідно платіжної інструкції №10258 від 15.07.2026 у розмірі 30 777,89 грн, а отже позивачем зайво сплачено судовий збір в сумі 6 155,58 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у розмірі 6 155,58 грн після подання відповідного клопотання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 24 622,31 грн покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача, пов`язаних із письмовим перекладом документів 10 400,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати підтверджуються рахунком перекладача № 0000091/0 13.08.2026, актом наданих послуг від 13.08.2026 №91/О та платіжною інструкцією № 10706 від 13.08.2026.

Витрати на письмовий переклад безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та були необхідними для дослідження судом рахунків Maersk, складених іноземними мовами.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов задоволено повністю, а відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат, пов`язаних із письмовим перекладом документів, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати, пов`язані із письмовим перекладом документів у розмірі 10 400,00 грн, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 213, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 599, 929, 931, 932 Цивільного кодексу України, ст. 1, 9, 10, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ст. 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 127, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега //" (62495, Харківська область, селище Васищеве, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 45055636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛИМП А.С." (65003, м. Одеса, вул. Церковна, будинок 19, ідентифікаційний код 35819905) основну суму заборгованості у розмірі 1 971 794,50 грн, 3% річних у розмірі 19 892,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 60 172,04 грн, а також судовий збір у розмірі 24 622,31 грн та витрати, пов`язані із письмовим перекладом документів у розмірі 10 400,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Під час проголошення повного рішення суду суд оголосив лише його вступну та резолютивну частини відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.О. Чистякова