Рішення № 141307470 у справі № 926/2924/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Чернівці Справа № 926/2924/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.2, код ЄДРПОУ 44725823)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК ПРО» (58002, м. Чернівці, вул. Конституційна, буд.44, оф.35, код ЄДРПОУ 32375465)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 13030242,53 грн

Представники сторін:

від позивача - Стеценко Т.М. - представник;

від відповідача - Глухенький О.А. - адвокат.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК ПРО» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 13669661,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами державного контракту (договору) про закупівлю № 526/01-25-РМ від 08.01.2025 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивач відповідно до п. 8.2. договору нарахував пеню за ставкою 0,2% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки на загальну суму 9053146,73 грн та штраф у розмірі 7% на загальну суму 4616515,26 грн.

11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що відповідач повністю поставив 10000 штук товару за Контрактом № 526/01-25-РМ, що підтверджено актами приймання-передачі.

Прострочення поставки партії у кількості 8500 штук (кінцевий строк до 31.08.2025) за заявкою № R000842 від 28.01.2025 відповідач пояснює настанням форс-мажорних обставин, що засвідчено Сертифікатом Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-25-1455 від 12.08.2025 та про що замовника було повідомлено листом №594 від 31.07.2025, а також істотною зміною обставин (погіршення епідемічної ситуації, кадровий дефіцит, Висновок ТПП про hardship №266/03.23 від 04.06.2025, лист №448 від 06.06.2025), що було врегульовано Додатковою угодою №2 від 20.06.2025. Також відповідач посилається на те, що згідно з п. 8.1 договору загальна відповідальність сторін обмежується прямими документально підтвердженими збитками, яких позивач не зазнав і не довів, а сам розрахунок пені містить арифметичну помилку за Актом №442 від 10.10.2025 (нараховано 99 днів замість 40 днів), неправомірно включає день фактичного виконання зобов`язання та не враховує відкладення строку виконання на 16 календарних днів дії форс-мажору. На підставі наведеного відповідач надав субсидіарний контррозрахунок штрафних санкцій на суму 10433618,56 грн (пеня - 5817103,30 грн, штраф - 4616515,26 грн) та з огляду на повне виконання зобов`язання, відсутність збитків, статус критично важливого підприємства для забезпечення потреб Збройних Сил України і скрутне фінансове становище заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

17.08.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на безпідставність доводів відповідача. Позивач зазначає, що факт порушення строків поставки підтверджується актами приймання товару, а штрафні санкції нараховано згідно з п. 8.2 та 8.5 Контракту, укладеного за результатами спрощеної закупівлі, де відповідачем надавався гарантійний лист №484/1 від 24.12.2024 та довідка №484/4 від 24.12.2024 щодо наявності матеріально-технічної бази. Заперечуючи проти форс-мажору, позивач вказує, що епідемічну ситуацію вже було враховано при укладенні Додаткової угоди №2 від 20.06.2025, якою строк поставки 85% замовлення продовжено на 2 місяці (до 31.08.2025), негода тривала один день, а причинно-наслідковий зв`язок між нею та тривалим простроченням відсутній. З посиланням на практику Верховного Суду 2026 року (постанови у справах №916/2663/25 та №910/9544/25) позивач наголошує, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, несвоєчасна поставка товарів оборонного призначення у період воєнного стану ставить під загрозу виконання завдань із оборони держави, а підстави для зменшення судом розміру неустойки відсутні.

28.08.2026 Господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви виявлено описку в розрахунку в частині кількості днів прострочення по Акту №442 від 10.10.2025 та враховано, що за Додатковою угодою №2 від 20.06.2025 строк поставки 1500 шт. був встановлений до 30.06.2025, а 8500 шт. - до 31.08.2025, у зв`язку із чим уточнив розрахунок по Акту №549 від 11.07.2025 (805 шт.) та Акту №442 від 10.10.2025 (695 шт. та 635 шт.) і просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції у зменшеному розмірі 13030242,53 грн, з яких: 8413727,27 грн пені та 4616515,26 грн штрафу.

14.09.2026 відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, які ухвалою суду від 14.09.2026 залишені без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого судом процесуального строку, та заперечення проти скоригованого розрахунку штрафних санкцій, доданого до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2026.

2. Рух справи.

17.07.2026 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№ 2924.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.08.2026 підготовче судове засідання відкладено на 19.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.08.2026 підготовче судове засідання відкладено на 14.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, залишено без розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив, закрито підготовче провадження у справі № 926/2924/26 та призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 19.10.2026.

У судовому засіданні 19.10.2026 оголошено перерву до 26.10.2026.

У судовому засіданні 26.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 09.11.2026.

На призначений день проголошення судового рішення у судове засідання з`явились представники сторін.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

08.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі - замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК ПРО» (далі - постачальник, відповідач) за результатами проведення спрощеної закупівлі (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-12-17-008760-a) укладено державний контракт (договір) про закупівлю №526/01-25-РМ (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Комбінезон вогнезахисний, вид 3, для екіпажів бойових машин (ДК 021:2015: 35810000-5: Індивідуальне обмундирування)» (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) в кількості 10000 штук за ціною 7172,40 грн з ПДВ за одиницю на загальну суму 71724000,00 грн з ПДВ, а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. договору, п.п. 2, 5 Специфікації).

Під час участі у процедурі спрощеної закупівлі відповідачем було надано гарантійний лист від 24.12.2024 №484/1 та довідку від 24.12.2024 №484/4 щодо матеріально-технічної бази, якими відповідач гарантував відповідність запропонованого товару технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі в кількості 10000 штук і постачання товару у визначені оголошенням строки постачання до 30.06.2025.

Наказом Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025 (зі змінами згідно з наказами МОУ №519 від 01.08.2025 та №647 від 30.09.2025) реорганізовано державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823). Наказом Міністерства оборони України №7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». Відтак відповідно до ст. 104, 107 ЦК України усі права та обов`язки замовника за договором №526/01-25-РМ від 08.01.2025 перейшли до позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», що сторонами не оспорюється.

У відповідності до п. 1.2. договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

У пунктах 4.1., 4.2. договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору. Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Пунктом 4.3. договору сторони визначили, що заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

Відповідно до п. 6.7. договору у разі відсутності зауважень Отримувача до товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Отримувача, та передають підписаний Акт приймання товару на підпис Замовнику.

На виконання п. 4.3. договору замовником 28.01.2025 на електронну адресу відповідача направлено заявку на поставку товару №R000842 у загальній кількості 10000 штук зі строком поставки до 30.06.2025 року.

У подальшому, у зв`язку зі зверненням відповідача (лист № 448 від 06.06.2025) про перенесення строків поставки з огляду на погіршення епідемічної ситуації в регіоні, кадровий дефіцит і паралельне завантаження виробничих потужностей виконанням інших державних контрактів та наданням Висновку Київської обласної (регіональної) ТПП № 266/03.23 від 04.06.2025 про істотну зміну обставин (hardship), сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 20.06.2025 до договору, якою внесено зміни до п. 5 Специфікації (Додаток №1) та погоджено наступні кінцеві строки поставки Товару за заявкою №R000842 (включно):

· 1500 штук - до 30.06.2025;

· 8500 штук - до 31.08.2025.

Таким чином, відповідно до письмової заявки замовника №R000842 від 28.01.2025 та Додаткової угоди №2 від 20.06.2025 сторони узгодили найменування товару, місце, кількість та кінцеві дати поставки кожної партії товару.

Відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у вищезазначені терміни, проте поставка всього обсягу товару (як першої партії у кількості 1500 шт. зі строком до 30.06.2025, так і другої партії у кількості 8500 шт. зі строком до 31.08.2025) відбулась із порушенням визначених строків, що підтверджується наступними 13 актами приймання товару (з урахуванням уточненого розрахунку позивача до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2026):

1. Щодо першої партії у кількості 1500 штук (кінцевий строк поставки - до 30.06.2025 включно):

· Акт приймання №549 від 11.07.2025 - прийнято 805 шт. на суму 5773782,00 грн (прострочення з 01.07.2025 по 11.07.2025 становить 11 календарних днів; пеня - 127023,20 грн, штраф - 0,00 грн);

· Акт приймання №442 від 10.10.2025 (у частині залишку першої партії) - прийнято 695 шт. (із 1330 шт.) на суму 4984818,00 грн (прострочення з 01.07.2025 по 09.10.2025 становить 101 календарний день; пеня - 1006933,24 грн, штраф 7% - 348937,26 грн, разом - 1355870,50 грн).

2. Щодо другої партії у кількості 8500 штук (кінцевий строк поставки - до 31.08.2025 включно):

· Акт приймання №442 від 10.10.2025 (у частині другої партії) - прийнято 635 шт. (із 1330 шт.) на суму 4554474,00 грн (прострочення з 01.09.2025 по 09.10.2025 становить 39 календарних днів; пеня - 355248,97 грн, штраф 7% - 318813,18 грн, разом - 674062,15 грн);

· Акт приймання №808 від 13.10.2025 - прийнято 1330 шт. на суму 9539292,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 13.10.2025; штраф 7% - 667750,44 грн);

· Акт приймання №299 від 14.10.2025 - прийнято 650 шт. на суму 4662060,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 14.10.2025; штраф 7% - 326344,20 грн);

· Акт приймання №460 від 17.10.2025 - прийнято 450 шт. на суму 3227580,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 17.10.2025; штраф 7% - 225930,60 грн);

· Акт приймання №821 від 20.10.2025 - прийнято 905 шт. на суму 6491022,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 20.10.2025; штраф 7% - 454371,54 грн);

· Акт приймання №307 від 21.10.2025 - прийнято 510 шт. на суму 3657924,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 21.10.2025; штраф 7% - 256054,68 грн);

· Акт приймання №510 від 07.11.2025 - прийнято 640 шт. на суму 4590336,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 07.11.2025; штраф 7% - 321323,52 грн);

· Акт приймання №879 від 10.11.2025 - прийнято 1300 шт. на суму 9324120,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 10.11.2025; штраф 7% - 652688,40 грн);

· Акт приймання №323 від 11.11.2025 - прийнято 700 шт. на суму 5020680,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 11.11.2025; штраф 7% - 351447,60 грн);

· Акт приймання №598 від 05.12.2025 - прийнято 580 шт. на суму 4159992,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 05.12.2025; штраф 7% - 291199,44 грн);

· Акт приймання №971 від 08.12.2025 - прийнято 660 шт. на суму 4733784,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 08.12.2025; штраф 7% - 331364,88 грн);

· Акт приймання №361 від 09.12.2025 - прийнято 140 шт. на суму 1004136,00 грн (період прострочення з 01.09.2025 по 09.12.2025; штраф 7% - 70289,52 грн).

Всього за скоригованим розрахунком позивача (до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2026) загальна сума нарахованих штрафних санкцій становить 13030242,53 грн, з яких пеня - 8413727,27 грн та штраф 7% - 4616515,26 грн.

Отже, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та прострочив визначені строки поставки Товару.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Замовником на адресу відповідача направлялося повідомлення-вимога щодо сплати пені та штрафу від 22.12.2025 за вих.№2165/8827/06-2025.

Проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, штрафні санкції у добровільному порядку не сплачені, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив доводи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як визначено ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до пункту 5 Специфікації до договору (враховуючи Додаткову угоду № 2 від 20.06.2025 до договору) та заявки №R000842 від 28.01.2025 строк постачання товару встановлено: 1500 штук - до 30.06.2025; 8500 штук - до 31.08.2025, а фактична поставка продукції поза межами встановлених строків підтверджується актами приймання товару №549 від 11.07.2025, №442 від 10.10.2025, №808 від 13.10.2025, №299 від 14.10.2025, №460 від 17.10.2025, №821 від 20.10.2025, №307 від 21.10.2025, №510 від 07.11.2025, №879 від 10.11.2025, №323 від 11.11.2025, №598 від 05.12.2025, №971 від 08.12.2025, №361 від 09.12.2025, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).

З наведених положень статей 6, 549, 551, 611, 627 Цивільного кодексу України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони визначають за взаємною згодою при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання договору здійснюється в рамках бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».

Установивши у п. 8.2. договору пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення та штраф у розмірі 7% за прострочення поставки понад 20 календарних днів, відповідач погодився із передбаченою договором відповідальністю. При цьому відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/16, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки (видами штрафних санкцій), а не окремими видами юридичної відповідальності.

За приписами пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України та статтею 6 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про неможливість відступу або обов`язковість положень випливає з їх змісту чи із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Судом встановлено, що сторонами укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 526/01-25-РМ від 08.01.2025 в добровільному порядку. При цьому умови договору були викладені при оголошенні проведення закупівлі, однак відповідач не оспорював умови цього договору в судовому порядку. Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, і саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про те, що положення п.8.1 договору («Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками)») унеможливлює стягнення неустойки за п. 8.2 договору за відсутності доведених позивачем прямих збитків. Положення п. 8.1 договору, яке в наступному реченні уточнює, що «Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо», регламентує саме склад та межі відшкодування збитків (виключаючи упущену вигоду та непрямі втрати) і жодним чином не скасовує спеціальних норм п. 8.2 та п. 8.5 договору щодо обов`язку постачальника сплатити пеню та штраф за прострочення поставки товару. Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, сутність інституту неустойки (статті 549- 552 ЦК України) полягає саме у спрощеному порядку компенсації потерпілій стороні за рахунок правопорушника у заздалегідь визначеному договором розмірі без необхідності доведення кредитором розміру фактичних збитків, а за імперативним приписом ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо звільнення від відповідальності та відкладення строку поставки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (Сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-25-1455 від 12.08.2025) та істотною зміною обставин (Висновок ТПП № 266/03.23 від 04.06.2025), суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 та постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 сформульовано сталий правовий висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Аналогічний висновок про те, що сертифікат ТПП не є єдиним або беззаперечним доказом, а оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22.

Дослідивши зміст Сертифіката Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-25-1455 від 12.08.2025 та Висновку ТПП №266/03.23 від 04.06.2025 у сукупності з хронологією виконання договору, суд звертає увагу на те, що порушення відповідачем строків поставки Товару за договором виникло ще до настання форс-мажорної події 28.07.2025.

Так, первинну епідемічну ситуацію та кадровий дефіцит весни 2025 року (підтверджені Висновком ТПП №266/03.23 від 04.06.2025) сторони вже врегулювали шляхом укладення Додаткової угоди №2 від 20.06.2025, якою пішли назустріч постачальнику та перенесли кінцевий строк поставки основної частини замовлення у кількості 8500 штук з 30.06.2025 на 31.08.2025, залишивши обов`язок поставити до 30.06.2025 лише першу партію у кількості 1500 штук.

Однак відповідач порушив навіть цей зменшений обсяг першої партії (1500 штук до 30.06.2025): станом на 30.06.2025 не було поставлено жодної одиниці товару, 11.07.2025 за Актом №549 було поставлено лише 805 штук із простроченням 11 днів, а залишок першої партії у кількості 695 штук був поставлений лише 10.10.2025 за Актом №442 із простроченням 101 календарний день. Тобто станом на момент виникнення несприятливих погодних умов у м. Чернівці 28.07.2025 відповідач вже перебував у тривалому простроченні за першою партією товару за цим договором. Більше того, як сам відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву та як підтверджується матеріалами справи, у цей самий період відповідач паралельно завантажив власні виробничі потужності виконанням низки інших державних контрактів, укладених із замовником (зокрема №471/12-24-РМ, №794, №829, №902).

Отже, неможливість своєчасного виконання другої партії товару у кількості 8500 штук до 31.08.2025 (фактична поставка якої розтягнулася з 10.10.2025 аж до 09.12.2025 із простроченням до 100 календарних днів) була зумовлена не виключно тимчасовою зупинкою обладнання після зливи 28.07.2025 (яка згідно із Сертифікатом ТПП тривала з 28.07.2025 по 12.08.2025 - 16 календарних днів і завершилася більш ніж за півмісяця до кінцевого строку поставки 31.08.2025), а насамперед накопиченим у попередні місяці відставанням виробничого графіка та одночасним прийняттям на себе зобов`язань за декількома великими державними контрактами без належного розрахунку резервів виробничої потужності. За таких обставин Сертифікат ТПП №3200-25-1455 від 12.08.2025 та Висновок ТПП №266/03.23 від 04.06.2025 не є підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за ст. 617 ЦК України чи для відкладення строку нарахування пені, проте факт тимчасової аварійної зупинки швейного цеху з 28.07.2025 по 12.08.2025 підлягає врахуванню судом при оцінці обставин для часткового зменшення розміру неустойки за ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Також суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо включення дня фактичного виконання зобов`язання до розрахунку пені, оскільки в пункті 8.2 договору сторони, реалізуючи принцип свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), прямо узгодили, що пеня нараховується «за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання». До того ж у скоригованому розрахунку до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2026 позивач вже виправив допущену у первісному позові описку за Актом №442 від 10.10.2025 та зменшив загальний розмір пені з 9053146,73 грн до 8413727,27 грн (виключивши день поставки за Актом №442 та скоригувавши суму пені на користь відповідача на 639419,46 грн).

Судом перевірено здійснений позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.08.2026) розрахунок пені за ставкою 0,2% на суму 8413727,27 грн та штрафу за ставкою 7% на суму 4616515,26 грн (загалом 13030242,53 грн) і визнано його обґрунтованим у межах заявлених вимог.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд бере до уваги законодавчі положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України

про право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони значно перевищують розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20) Верховний Суд виклав правову позицію, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п. 7.43 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Разом з тим, як неодноразово наголошував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, а також у постановах 2026 року у справах за позовами ДП «Агенція оборонних закупівель» (від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25, від 11.06.2026 у справі № 916/2663/25, від 02.07.2026 у справі № 910/16300/24): «При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій слід звернути увагу на те, що для Позивача використання результатів отриманого за Договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень державної політики у сфері оборони держави, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави... Досліджуючи наявність/відсутність підстав для зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін».

Також при оцінці пропорційності фінансової санкції суд керується практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема рішення у справах «Мамідакіс проти Греції» (Mamidakis v. Greece, заява № 35533/04, рішення від 11.01.2007) та «Іст/Вест Аліанс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, рішення від 23.01.2014)), відповідно до якої втручання у майнові права має забезпечувати «справедливий баланс» між вимогами загального суспільного інтересу (яким у воєнний час є насамперед оборона держави від збройної агресії) та захистом майнових прав особи.

Визначаючи конкретну межу зменшення штрафних санкцій у цій справі, суд відхиляє прохання відповідача про зменшення неустойки на 90% як таке, що є надмірним і не відповідає тяжкості та тривалості допущеного правопорушення, з огляду на такі обставини:

· статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є найважливішими функціями держави і справою всього Українського народу;

· спірний Державний контракт № 526/01-25-РМ від 08.01.2025 укладено в умовах повномасштабної війни (дії правового режиму воєнного стану в Україні) і його предметом є поставка спеціального захисного речового майна для військовослужбовців Сил оборони України - 10000 штук Комбінезонів вогнезахисних, вид 3, для екіпажів бойових машин;

· особлива важливість суворого дотримання строків виконання цього оборонного замовлення зумовлена специфічним призначенням предмета закупівлі (вогнезахисного обмундирування для екіпажів танків та інших бойових машин), яке безпосередньо захищає життя і здоров`я військовослужбовців від термічних уражень та вогню під час ведення активних бойових дій у 2025 році; натомість через допущене відповідачем тривале прострочення основна частина вогнезахисних комбінезонів фактично поставлялася у жовтні-грудні 2025 року (аж до 09.12.2025);

· прострочення поставки товару носило системний та довготривалий характер - від 11 до 101 календарного дня (понад 3 місяці) і виникло щодо першої партії (1500 шт.) ще з 01.07.2025, тобто задовго до настання форс-мажорної події 28.07.2025;

· укладаючи державний контракт у період воєнного стану та надаючи гарантійний лист №484/1 від 24.12.2024 щодо спроможності вчасно виготовити товар, відповідач як професійний учасник оборонних закупівель та критично важливе підприємство мав усвідомлювати виняткову важливість предмета договору для захисту екіпажів бойових машин Збройних Сил України, реально оцінювати власні виробничі потужності при одночасному укладенні інших державних контрактів та розуміти, що зрив графіків поставки вогнезахисного спорядження для війська створює прямі ризики для належного забезпечення захисників України та зриває державне планування оборонних закупівель.

Разом з тим, суд враховує і обставини, що свідчать на користь часткового зменшення розміру штрафних санкцій, а саме:

· відповідач є вітчизняним виробником оборонної продукції, який наказом Міністерства оборони України від 18.03.2025 №8/дск визнаний критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України в особливий період, утримує 197 працівників та виконує низку інших чинних державних оборонних замовлень;

· відповідач у підсумку виконав основне зобов`язання в натурі на 100% - виготовив і поставив усі 10000 штук Товару належної якості, які прийняті Отримувачами без зауважень;

· у період виконання договору відповідач зазнав реальних об`єктивних виробничих труднощів, зокрема 16-денного простою швейного цеху після буревію та пошкодження даху 28.07.2025 (Сертифікат ТПП № 3200-25-1455 від 12.08.2025) та сезонної захворюваності персоналу (Висновок ТПП № 266/03.23 від 04.06.2025), про які завчасно інформував замовника і поніс додаткові фінансові витрати на ремонт пошкодженого обладнання та приміщення.

Отже, зваживши суспільну значущість своєчасного виконання оборонного замовлення в умовах війни, тривалість прострочення (до 101 дня) та виникнення порушення до настання форс-мажорних обставин з одного боку, а також повне виконання поставки, статус критично важливого виробника та наслідки аварії 28.07.2025 з іншого боку, суд у межах своєї дискреції вважає справедливим, розумним і пропорційним зменшити визнаний обґрунтованим розмір штрафних санкцій на 20% та стягнути з відповідача на користь позивача 80% нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 10424194,03 грн (у тому числі пеню у розмірі 6730981,82 грн та штраф у розмірі 3693212,21 грн), а у стягненні решти 20% штрафних санкцій у сумі 2606048,50 грн (1682745,45 грн пені та 923303,05 грн штрафу) - у задоволенні позову відмовити.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Оскільки судом встановлено обґрунтованість порушення відповідачем зобов`язання та прав позивача та прийнято рішення зменшити розмір неустойки, позивач не повинен нести витрати в частині судового збору за зменшений розмір неустойки та відповідно частково задоволені позовні вимоги.

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК ПРО» (58002, м. Чернівці, вул. Конституційна, буд.44, оф.35, код ЄДРПОУ 32375465) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 6730981,82 грн та штраф у розмірі 3693212,21 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК ПРО» (58002, м. Чернівці, вул. Конституційна, буд.44, оф.35, код ЄДРПОУ 32375465) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) судовий збір в сумі 164035,94 грн.

4. В частині вимог про стягнення 1682745,45 грн пені та 923303,05 грн штрафу відмовити у зв`язку із зменшенням належної до стягнення неустойки на 20%.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.