Судові рішення

Рішення № 141307653 у справі № 206/4613/26 від 05.11.2026

Рішення від 05.11.2026 у цивільній справі № 206/4613/26 (категорія «За законом»). Суд: Самарський районний суд міста Дніпра, суддя Малихіна В. В.

Справа№ 206/4613/26
СудСамарський районний суд міста Дніпра
СуддяМалихіна В. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗа законом
Дата ухвалення05.11.2026
Надійшло до реєстру10.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141307653

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа 206/4613/26

Провадження 2/206/2628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Кузнецової А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовом до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , згідно якого його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м. Вказана квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла та після її смерті відкрилась спадщина на майно, що їй належало. Позивач ОСОБА_1 фактично проживав разом з ОСОБА_2 до дня смерті останньої, за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою вони проживали як внутрішньо переміщені особи, так як місто Торецьк Донецької області є окупованою російською федерацією територією України. Вели разом господарство, здійснювали ремонт, позивач сплачував комунальні послуги, а тому він вважав, що прийняв спадщину та в будь-який час може її оформити. Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття садкової справи. Така справа була відкрита та присвоєно номер 821/2025. Проте, 28 травня 2026 року державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О. було складено Постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері, ОСОБА_2 . Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти та спадкові договори відсутні З вище вказаних підстав позивач ОСОБА_1 й звертається до суду про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.09.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити на підставі викладених обставин.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи за відсутності представника Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , згідно якого його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м. Вказана квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла та після її смерті відкрилась спадщина на майно, що їй належало.

ОСОБА_1 фактично проживав разом з ОСОБА_2 до дня смерті останньої, за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою вони проживали як внутрішньо переміщені особи, так як місто Торецьк Донецької області є окупованою російською федерацією територією України. Вели разом господарство, здійснювали ремонт, позивач сплачував комунальні послуги.

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи. Така справа була відкрита та присвоєно номер 821/2025.

28 травня 2026 року державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О. було складено Постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, та позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері, ОСОБА_2 .

Позивач посилається на ті обставини, що не звертався із заявою до нотаріуса протягом 6-ти місячного терміну після відкриття спадщини, оскільки позивач постійно проживав разом з матір`ю на час її смерті, тому вважав, що є таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217- 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути будь-які документи зміст яких або обставини за якими воні отримані дають змогу суду визнати факт про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Таким чином для позивачки предметом доказування за цим позовом є встановлення факту проживання, саме проживання спадкоємця постійно разом зі спадкодавцем за однією адресою, як внутрішньо переміщених осіб, а саме: АДРЕСА_2 , у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у місті Торецьку Донецької області.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які надані позивачем для оцінювання судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18; від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, провадження № 61-10383св24.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, окрім позивача, інших спадкоємців, які б в установленому законом порядку звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку передбаченому ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, не має. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.

Враховуючи положення ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Основними положеннями Конституції, а саме статті 41 та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Крім встановлених в судовому засіданні обставин, обставини зазначені позивачем також підтверджуються листом Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Управління соціальної та ветеранської політики, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_2 ,1937 року народження, перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа з 26.08.2022 по 02.10.2023 у АДРЕСА_2 , іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 315, 392, 1218, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області: ЄДРПОУ 44272449, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Стуса Василя, 24А.

Суддя В.В. Малихіна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.09.2026 Ухвала № 140135426 Самарський районний суд міста Дніпра
06.07.2026 Ухвала № 138005068 Самарський районний суд міста Дніпра

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44272449. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг