Номер провадження: 22-ц/813/2078/26
Справа № 521/17045/24
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Будова Парк» у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві у зв`язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Ганошенко С.А. 26 лютого 2025 року у м. Одеса, -
встановила:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року та стягнути зі Споживчого товариства «Будова Парк» на користь позивача понесені витрати у розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 14951,56 доларів США, що еквівалентно в момент звернення до суду 620489,74 грн., та судовий збір у сумі 7416,10 грн.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 17.09.2021 року позивач та Споживче товариство «Будова Парк» уклали Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74.
Однак, Споживче товариство «Будова Парк» не виконало свого обов`язку у встановлений строк, 4 квартал 2023 року, передати пайовикові, після здачі будинку в експлуатацію, однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв.м. під будівельним номером АДРЕСА_1 .
При цьому, позивачем було виконано прийняті на себе за договором зобов`язання стосовно передачі грошових коштів, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, проте передача ОСОБА_1 квартири в порядку та строки, передбачені договором від 17.09.2021 року, не відбулася.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток».
У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 вимагала стягнути суму сплачених на користь Споживчого Товариства «Будова Парк» грошових коштів в еквіваленті 14951,56 доларів США, що еквівалентно в момент звернення до суду 620489,74 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Розірвано Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «Будова Парк».
Стягнуто зі Споживчого Товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску у розмірі 14951,56 доларів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті сумі 617908,27 грн. в межах заявлених позовних вимог.
Стягнуто зі Споживчого Товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4801,52 грн.
Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області зобов`язано повернути ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору, а саме 2613,59 грн., які були сплачені у сумі 6205,00 грн. згідно платіжної інструкції № 3665-Р557-863Т-7Н4К від 15.10.2024 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Споживчого Товариства «Будова Парк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення зі Споживчого товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 14951,56 доларів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 617908,27 грн, та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.202 року в сумі 401597 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що п. 2.6 Договору встановлено, що у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові сума коштів, що повертають визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки. Також в п. 3.1.5 Договору встановлено право Пайовика вимагати від Товариства розірвання даного Договору в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань згідно з п. 4.2.1 цього Договору і повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору. Оскільки відповідно до п. 2.2 Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється в національній валюті України, то сума фактично внесених коштів до повернення теж визначається в гривні.
Доводи апелянта про те, що необхідно розрізняти обов`язки, встановлені Договором, та, виходячи з цього, розрізняти валюту відповідного зобов`язання в залежності від обов`язку сторони, ґрунтуються на правовій позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 року у справі № 500/5194/16. Зокрема, у п. 44 вказаної постанови Велика Палата ідентифікує зобов`язання з повернення коштів, отриманих за договором, як окреме інше зобов`язання, яке виникає у зв`язку з розірванням договору - та саме в межах якого визначається сума коштів, яка підлягає поверненню, а також порядок і строки їх повернення.
Умовами Договору не передбачено зобов`язання Товариства з повернення Пайовику (Позивачу) суми внесеної ним частки, виходячи з еквіваленту в іноземній валюті, а навпаки, умовами Договору чітко встановлено, що сума коштів, які повертаються Пайовику, визначається розміром фактично сплачених ним грошових коштів у гривні.
Сторони про розгляд справи на 29.09.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Споживчого Товариства «Будова Парк» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, Споживче товариство «Будова Парк» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «М. Парк» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» у м. Одесі за адресою: площа Михайлівська, 16. Проект складався з двох 16-ти поверхових будинків (а.с. 66-68).
Рішенням Одеської міської ради № 2109-VІІ від 26.04.2017 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № [номер приховано]:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової і громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_2 , та присвоєно вказаній земельній ділянці адресу, а також надано ТОВ «Михайлівський маєток» вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
17.09.2021 року між Споживчим товариством «Будова Парк» та ОСОБА_1 було укладено Договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/74 (а.с. 15-20).
Згідно розділу 1 цього Договору, на підставі Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати.
Згідно п. 1.2 Договору, пайовик зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки з метою забезпечення товариством Фінансування будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов`язується забезпечити Фінансування будівництва будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові об`єкт (приміщення з певною площею та характеристиками) за умови виконання пайовиком зобов`язань за цим договором.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору, пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством однокімнатна квартира загальною площею 43,5 кв.м. під будівельним номером АДРЕСА_3 (а.с. 20).
Згідно п. 2.1 Договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести частку у розмірі, еквівалентному 44805,00 доларів США, що на момент укладення Договору становило 1198086,00 грн. (за курсом 26,74 грн. за 1 долар США).
Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно Додатку № 2 до цього договору.
Згідно п. 7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
Відповідно до п. 3.1.5 Договору, пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1 цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.
Згідно п. 4.2 Договору, товариство зобов`язано: забезпечити будівництво будинку в строк - 4 квартал 2023 року (п. 4.2.1), сумлінно виконувати Договір щодо пайовика (п. 4.2.6).
У разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням товариством своїх зобов`язань за цим Договором (а саме - п. 4.2.1), Товариство має повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору у порядку, визначеному цим Договором та п. 3.1.5 (абз. 2 п.4.2.7).
Згідно п. 5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що в ході будівництва будинку, у зв`язку із технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.
Згідно п. 5.2 Договору, у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1 цього Договору з боку товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п.3.2.7 Договору, товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання Договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання п. 4.2.1 цього Договору, товариство зобов`язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок пайовика, вказаний в даному Договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.
Згідно Додатку № 2 до Договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 11201,00 доларів США (299522,00 грн.) не пізніше 17.09.2021 року і далі - щоквартально 17 числа рівним частками в еквіваленті 3735,00 доларів США (99874,00 грн.) по 01.12.2023 року та кінцеву частку в еквіваленті 3724,00 доларів США (99572,00 грн.) не пізніше 01.12.2023 року (а.с. 20, звор. стор).
На виконання своїх зобов`язань за Договором, ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «Будова Парк»:
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001861 від 17.09.2021 року - 49990,00 грн. (курс 26,6672 грн. за 1 долар) 1874,59 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001865 від 20.09.2021 року - 49990,00 грн. (курс 26,7028 грн. за 1 долар) 1872,09 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001872 від 21.09.2021 року - 49990,00 грн. (курс 26,7072 грн. за 1 долар) 1871,78 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001880 від 22.09.2021 року - 49990,00 грн. (курс 26,7081 грн. за 1 долар) 1871,72 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001892 від 23.09.2021 року - 49990,00 грн. (курс 26,6714 грн. за 1 долар) 1874,29 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-001896 від 24.09.2021 року - 49572,00 грн. (курс 26,5272 грн. за 1 долар) 1868,72 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-002123 від 16.12.2021 року - 49990,00 грн. (курс 27,196 грн. за 1 долар) 1838,14 доларів США;
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-002125 від 17.12.2021 року - 49990,00 грн. (курс 27,1929 грн. за 1 долар) 1838,35 доларів США.
- квитанція до прибуткового касового ордера № 0000-002132 від 20.12.2021 року- 2095,00 грн. (курс 27,2483 грн. за 1 долар) - 76,89 доларів США;
Розрахунок курсу гривні до долару США зроблено на основі офіційних даних сайту Міністерства фінансів України, який сторони обрали для визначення офіційного курсу при проведенні розрахунків за договором - https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/nbu/curr/usd/ (а.с. 15, звор.).
Таким чином, встановленим є факт, що з 17.09.2021 року по 20.12.2021 року ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого Товариства «Будова Парк» 401597,00 грн., що в еквіваленті дорівнює 14986,57 доларів США.
При цьому Споживче товариство «Будова Парк», отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти за період з 17.09.2021 року по 20.12.2021 року в загальному розмірі 401597,00 грн., свої зобов`язання забезпечити фінансування будівництва будинку взагалі не виконало, оскільки будівництво будинку не було розпочато навіть станом на жовтень 2024 року, тобто понад 3 роки після підписання Договору.
У зв`язку із цим ОСОБА_1 припинила виконання свого обов`язку щодо сплати квартальних платежів з 21.12.2021 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року у справі № 916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток».
Листом від 29.04.2022 року № 04-22/1 ТОВ «Михайлівський маєток» звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради в листі від 27.10.2022 року № 01-19/1329 зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ «Михайлівський маєток» оренди земельної ділянки площею 0,5179 га кадастровий №[номер приховано]:18:010:0007) з видом цільового призначення - для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.
За відповіддю від 01.08.2024 року № 01-19/988 Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 2109-VII між Одеською міською радою та ТОВ «Михайлівський маєток» було укладено договір оренди землі від 05.07.2017 року, право оренди зареєстровано за № 21315418 на земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:18:010:0007) площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, терміном на 5 років. Термін дії договору скінчився.
Крім того, на виконання ухвали суду від 14.11.2024 року, Департаментом архітектури та містобудування від 27.10.2024 року надано відповідь № 01-19/1678, якою повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:18:010:0007) площею 0,5179 га містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом департаментом архітектури та містобудування не надавалися. На зазначену земельну ділянку було надано містобудівні умови та обмеження № 01-06/224 від 27.12.2017 року ТОВ «Михайлівський маєток» на будівництво 9-ти поверхової офісної будівлі (а.с. 65-68).
Щодо позовних вимог про розірвання Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.12.2020 року у справі № 199/3846/19.
Наявними у матеріалами справи доказами встановлено та оспорюється відповідачем, що Споживче Товариство «Будова Парк» не виконало свій обов`язок у встановлений договором строк, який остаточно сплинув 01.06.2024 року, передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв.м. під будівельним номером АДРЕСА_3 , оскільки будівництво взагалі не відбувалось з грудня 2020 року по жовтень 2024 року, що є істотним порушенням умов договору.
Відповідно, ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію вказану однокімнатну квартиру, тобто, потерпіла сторона не може використати результати договору.
Споживче Товариство «Будова Парк» визнало позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягали задоволенню, як обґрунтовані та доведені.
Щодо позовних вимог про стягнення пайового внеску.
Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір розірваний у зв`язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Позивач вважає збитками суму сплачених на користь Споживче Товариство «Будова Парк» грошових коштів, в еквіваленті 14986,57 доларів США за офіційним курсом обміну валюти в комерційних банках (41,2308 грн. за долар США), що дорівнювало станом на 22.10.2024 року в національній валюті - 617908,27 грн.
Відповідач, не погоджуючись із позицією позивача, посилався на те, що Товариство отримало від позивача 401597,00 грн. внесеної ним частки за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року. Вказаним Договором асоційованого членства встановлено обов`язок Товариства у випадку розірвання Договору - повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена в гривні на момент розірвання цього Договору (п. 2.6, 5.2 Договору). Встановлено право пайовика вимагати від Товариства повернення фактично внесеної ним частки на момент розірвання Договору (п. 3.1.5 Договору).
Згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору (а саме - п. 2.6, 3.1.5, 5.2), у відповідача у випадку розірвання цього Договору наявний обов`язок з повернення позивачу 401597,00 грн., тобто суми фактично сплачених позивачем грошових коштів в гривні. Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутній обов`язок з повернення позивачу суми грошових коштів в еквіваленті до долару США, як цього вимагала позивач.
Згідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Водночас, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Згідно вимог ст. 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня. як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Згідно п. 2.1 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/74 від 17.09.2021 року, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 44805,00 доларів США, що на момент укладення Договору становило 1198 086,00 грн., виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет-сторінці за адресою: http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення Договору становило 26,7400 гривень за 1 долар США.
Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, у разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет-сторінці за адресою: http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладення Договору становить 26,7400 грн. за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, у порядку, передбаченому Додатком № 2.
Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.
Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет-сторінці за адресою: http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.
За п. 2.2 цього Договору, внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України у порядку, визначеному в Додатку № 2 до цього Договору.
Згідно п. 2.6 Договору у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертаються визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.
Згідно ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.
У даній справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання).
Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 14951,56 доларів США на момент платежу.
Така позиція суду кореспондується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року по справі № 500/5194/16, за якою зроблено наступний висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України:
«78. Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами резидентами.
79. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».
Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що за ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спірні правовідносини у даному випадку виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому, формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 14591,56 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не на станом на 21.10.2024 року, тобто на момент подання позовної заяви.
При цьому, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, то стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.
Задовольняючи в цій частині позов частково, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач визначала у якості збитків «курсову різницю», однак Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 року у справі № 127/27222/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц вказали, що «курсова різниця» жодним чином не може бути ані збитками, ані упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги Споживчого Товариства «Будова Парк» про те, що умовами Договору не передбачено зобов`язання Товариства з повернення Пайовику (Позивачу) суми внесеної ним частки, виходячи з еквіваленту в іноземній валюті, а навпаки, умовами Договору чітко встановлено, що сума коштів, які повертаються Пайовику, визначається розміром фактично сплачених ним грошових коштів у гривні.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що, оскільки сторони визначили валюту виконання зобов`язання у гривні, і погодили розмір внеску в національній валюті України з вказівкою на її еквівалент в іноземній валюті - доларах США, то вимога позивача (пайовика) в порядку розірвання договору повернути йому фактично внесені кошти на момент розірвання договору, і вимога про застосування при цьому еквіваленту розміру внеску в національній валюті України за її курсом до долару США, узгоджується з положеннями ст. 533 ЦК України та не суперечить змісту Договору.
Сума коштів у гривнях з визначенням за умовами договору її еквіваленту в доларах США і є тієї сумою, яка фактично внесена пайовиком, тому вона підлягає поверненню у гривні з урахуванням курсу долара США.
Колегія суддів також приймає до уваги, що в абз. 2 п. 2.1 Договору передбачена можливість збільшення Товариством в односторонньому порядку розміру внеску, що підлягає перерахуванню Пайовиком у гривнях, у разі збільшення курсу вартості долара США по відношенню до гривні.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2025 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Будова Парк» - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 29 жовтня 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе