Рішення № 141309984 у справі № 758/19377/25 від 09.11.2026

Справа № 758/19377/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (далі - ТОВ «Іннова-Нова») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором на загальну суму 41 985 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 11.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у позику № [номер приховано]. Як вбачається із змісту Договору позики, зазначений Договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024 р. складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 41 985 грн, з яких 18 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 985 грн - заборгованість за процентами. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості.

Окрім того, разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання від представника ТОВ «Іннова-Нова» про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Крім того, задоволено клопотання позивача та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» докази, які містять банківську таємницю.

31.12.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 . Відповідач зазначила, що представником позивача підписано позовну заяву, однак до матеріалів позову не додано належним чином оформленого ордера, дана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відповідач зауважила, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала дану редакцію договору з несправедливою процентною ставкою та інші вочевидь кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем. Наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Договір про надання грошових коштів у позику від 11.03.2025 №[номер приховано], що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення процентів за ставкою, яку відповідач нібито погодила у цьому договорі. Також позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі кредитному договорі відсутня. Самої лише вказівки в листі на перерахування коштів на неповний номер електронного платіжного засобу недостатньо для визнання доведеним факту перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором. Відтак, відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.01.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначено, що твердження відповідача щодо відсутності укладеного з нею Договору про надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 11.03.2025 року не знаходять свого відображення в дійсності, адже позивачем при подачі позову було долучено всі докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, видачі кредитних коштів, наявну та непогашену заборгованість ОСОБА_1 перед Позивачем, до яких входить також і копія укладеного договору. Наявність долучених доказів встановлюється перевіркою матеріалів справи. Позичальницею ОСОБА_1 під час укладення договору про надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 11.03.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (цей спосіб ідентифікації прописаний у п. 2.18. Договору). Під час ідентифікації Позичальниці з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ). Доказами підтвердження проходження Відповідачкою ідентифікації з метою подальшого укладення Договору виступає скріншот з інформаційно-телекомунікаційної системи Позивача про проходження ОСОБА_1 ідентифікації шляхом BankID. Таким чином ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 11.03.2025 року підписано одноразовим ідентифікатором (6065), надісланим повідомленням на належний Відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , використання якого дозволено ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 18 000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Що в свою чергу, спростовує заперечення Відповідачки про відсутність в матеріалах справи підписаного кредитного договору на підставі якого було отримано кошти розміром 18 000 грн. в позику від Позивача. Договір є таким, що був погоджений та підписаний відповідачем, як наслідок -укладений. А письмові заперечення Відповідача щодо факту такого укладення, або обізнаності щодо умов кредитування - не звільняє його від виконання своїх зобов`язань згідно правочину, виступаючи лише його власною недбалістю щодо розуміння подальших наслідків. Представник позивача зауважує, що без введення Позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, переданням ним для отримання Товариством персональних даних з метою укладення Договору про надання грошових коштів у позику, таке укладення Договору є неможливим. А в матеріалах справи, безпосередньо у відзиві на позовну заяву, відсутні будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно Відповідача, які стосуються підписання Договору про надання грошових коштів у позику. При реєстрації та вході в особистий кабінет Позичальника при укладенні договору № [номер приховано], Відповідачем було використано фінансовий номер телефону [телефон приховано] та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 - був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор (6065), яким був підписаний договір про надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 11.03.2025 р. Стосовно наявності належних доказів на підтвердження видачі кредиту за договором про надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 11.03.2025 р., то долучена квитанція EasyPay до платіжної інструкції № 20158-1354-197432230 (ID операції: [номер приховано]) про перерахування коштів від 11.03.2025 р. є достовірним доказом, оскільки містить усі необхідні реквізити, а саме: номер, дату здійснення операції, суму видачі коштів, призначення платежу із зазначенням фінансового номеру ОСОБА_1 та скороченого рахунку отримувача, і не може не враховуватись до уваги судом лише через наявність суб`єктивних заперечень зі сторони відповідача.

07.07.2026 року від АТ КБ «Приват Банк» надійшла відповідь на запит.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.03.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № [номер приховано] (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.2, 2.3, 3.1 кредитного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму у розмірі: 18 000,00 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_3 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та п. 2.6.3. цього Договору, його додатків.

Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 11.03.2025 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6., 2.6.1. Тип процентної ставки - фіксована; Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше); п. 2.6.2 Знижена процента ставка 0,7 % в день; п. 2.7. Договору позики, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № [номер приховано] від 11.03.2025 року - Графік платежів за договором.

Згідно з п. 10.6.10.7. кредитного договору Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору.

Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного

підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.

На підтвердження укладення кредитного договору між Кредитодавцем та Позичальником, Позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора (6065) для підпису кредитного договору № [номер приховано] від 11.03.2025 року та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону Відповідача НОМЕР_2 .

Зазначений одноразовий ідентифікатор вказаний також у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.

Перерахування коштів за договором у сумі 18 000 грн позивач підтверджує копією квитанції до платіжної інструкції ТОВ ФК «Контрактовий дім» № 20158-1354-197432230 про перерахування коштів від 11.03.2025 року 15:38:05, у якій зазначено переказ коштів на суму 18 000 грн, номер картки НОМЕР_3.

Крім того, відповідно до листа АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260624/110269-БТ від 25.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.03.2025 року було зараховано 18 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ТОВ «Іннова Фінанс» за позичальником ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 41 985 грн, з яких 18 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 985 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.09.2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» (код ЄДРПОУ 44127243) змінило найменування та ТОВ «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243).

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на відсутність повноважень представника позивача, оскільки до матеріалів позову не долучено належним чином оформленого ордера.

Суд враховує те, що повноваження представника позивача - адвоката Андрущенка М.В. підтверджені ордером на надання правничої допомоги № 1686045 від 08.05.2025 року.

Крім того, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та підписано кваліфікованим електронним підписом представника позивача - адвоката Андрущенка М.В.

За таких умов відтворення підпису адвоката в графічному вигляді на самому бланку ордера не позбавляє документ доказової сили, оскільки автентичність підписанта забезпечується кваліфікованим електронним підписом, накладеним на електронний документ.

Також суд враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, підписаний у порядку статті 12, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 Верховний Суд зазначив, що електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора, і такий порядок укладення договору відповідає вимогам закону.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

З обставин даної справи вбачається, що укладенню договору № [номер приховано] від 11.03.2025 року передувала ідентифікація відповідача через систему BankID Національного банку України, за результатами якої встановлено її персональні дані. Збіг цих даних із даними відповідача у справі - прізвища, імені, по батькові, дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків - є повним.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий номер телефону, зазначений відповідачем при реєстрації в особистому кабінеті. Такий спосіб підписання прямо передбачений пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» і є належним.

Більше того, згідно відомостей з листа АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260624/110269-БТ від 25.06.2026 року підтверджено належність платіжної картки № НОМЕР_3 саме відповідачу та зарахування на її картковий рахунок 11.03.2025 року коштів у розмірі 18 000,00 грн.

Відтак, твердження відповідача про неможливість ідентифікації одержувача коштів за неповним номером картки є безпідставними після отримання відповіді банку.

Також як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором ТОВ «Іннова-Фінанс» в період дії договору відповідач сплатила на користь позивача 21 348,00 грн. Особа, яка не укладала договору і не отримувала коштів, не має підстав здійснювати платежі за ним. Такі дії є конклюдентними і свідчать про визнання відповідачем договірних зобов`язань. Поведінка сторони, яка спочатку виконує договір, а згодом заперечує сам факт його укладення, суперечить принципу добросовісності, закріпленому в пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Заперечуючи укладення договору, відповідач водночас не навела жодних пояснень щодо походження цих платежів, не заявила про вчинення щодо неї протиправних дій третіх осіб і не надала контррозрахунку.

Щодо вимоги про витребування оригіналу електронного доказу, то частина п`ята статті 100 ЦПК України дійсно передбачає, що в разі ненадання оригіналу електронного доказу за наявності обґрунтованого сумніву такий доказ не береться судом до уваги. Проте факт отримання коштів установлено не з паперової копії договору, а з незалежного джерела -відповіді банківської установи, витребуваної судом. За таких обставин сумнів у відповідності паперової копії оригіналу не має того значення, якого йому надає відповідач.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів.

Так, позивач не є банком: за організаційно-правовою формою це товариство з обмеженою відповідальністю, яке має статус небанківської фінансової установи. Положення про організацію бухгалтерського обліку під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, на нього не поширюється, а тому вимога про надання банківської виписки за рахунком позивача є безпідставною.

Кошти перераховано не з рахунку позивача безпосередньо, а через небанківського надавача платіжних послуг у порядку, передбаченому Законом України «Про платіжні послуги». Факт зарахування коштів на рахунок відповідачки підтверджено документом банку-емітента, тобто доказом, який походить не від позивача і не залежить від його волі.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив таке.

За період з 11.03.2025 року по 21.11.2025 року позивач нарахував проценти за трьома ставками: за ставкою 0,70 % за 28 днів - 3 528,00 грн; за ставкою 1,00 % за 152 дні - 27 360,00 грн; за ставкою 0,87 % за 75 днів - 11 745,00 грн. Загальна сума нарахованих процентів становить 42 633,00 грн.

Позивач застосував знижену ставку 0,70 % за перший період та ставку 0,87 % починаючи зі 181 дня користування кредитом, тобто застосував умови договору в редакції, сприятливішій для відповідачки, ніж стандартна ставка 1,00 %.

З нарахованих процентів відповідачкою сплачено 18 648,00 грн (3 528,00 грн та 15 120,00 грн). Різниця становить 23 985,00 грн, що відповідає заявленій позивачем сумі.

Заборгованість за тілом кредиту становить 18 000,00 грн і відповідачем не погашалась.

Договірні процентні ставки (0,70 %, 0,87 % та 1,00 % на день) не перевищують максимального розміру денної процентної ставки, встановленого законодавством станом на дату укладення договору - 11.03.2025 року.

Загальна сума процентів, нарахованих за 255 днів користування позикою в розмірі 18 000,00 грн, становить 42 633,00 грн, тобто перевищує тіло кредиту у 2,37 раза. Відповідачка у відзиві характеризувала процентну ставку як несправедливу, а умови кредитування - як кабальні.

Проте умови пунктів 2.6.1 та 2.6.2 кредитного договору викладені чітко: у них визначено конкретні розміри ставок, періоди їх застосування та умови надання знижки. Нечіткості або двозначності, яку належало б тлумачити на користь споживача, ці пункти не містять.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 розмежовано два різні випадки. Якщо умова договору про розмір процентів сформульована нечітко або двозначно, суд тлумачить її на користь споживача і може стягнути меншу суму без окремої позовної вимоги. Натомість якщо кредитор виклав умову про проценти чітко, однозначно та юридично коректно, суд не вправі з власної ініціативи зменшити розмір процентів або визнати відповідну умову договору недійсною. Для цього боржник має заявити зустрічний позов про визнання такої умови недійсною.

Враховуючи висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 за таких обставин суд не вправі з власної ініціативи зменшити розмір процентів або визнати відповідну умову недійсною. Для цього відповідач мала заявити зустрічний позов про визнання пункту договору недійсним.

Зустрічного позову відповідач не заявляла, а вимоги про визнання умов договору недійсними або про зменшення процентів вона не формулювала, обмежившись запереченням самого факту укладення договору.

З урахуванням принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може вийти за них. За таких умов правових підстав для зменшення нарахованих процентів у суду немає.

Враховуючи вище наведене, перевіривши надані розрахунки заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням договору про надання грошових коштів у кредит, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання грошових коштів у кредит належним чином не виконала, отримані у кредит кошти разом з процентами вчасно не повернула, наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованості, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано, а саме заборгованості у загальному розмірі 41 985 грн.

Крім того, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 10, 23, 141, 76, 81, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за Договором надання грошових коштів у кредит № [номер приховано] від 11.03.2025 року в сумі 41 985 (сорок одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: місто Київ, вул. Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Я.К. Левицька