ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Справа № 160/23458/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
04 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка полягає у неврахуванні при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- зобов`язати 6 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення за 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 25 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік та компенсації за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за невикористані 20 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, невикористані 28 днів додаткових відпусток як учаснику бойових дій, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та здійснити виплату перерахованих сум за вирахуванням раніше отриманих з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в 6-му державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та був звільнений зі служби 31.10.2024. Позивач зазначає, що до звільнення щомісяця отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Як зазначено в позові, у відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що не врахував цю винагороду при обчисленні грошового забезпечення за час використаних щорічних відпусток за 2022-2023 роки, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, а також грошової компенсації за 80 невикористаних календарних днів щорічних основних відпусток та 28 днів додаткових відпусток як учаснику бойових дій.
Позивач вважає, що ця винагорода є складовою місячного грошового забезпечення і має враховуватися при обчисленні зазначених виплат за Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 20.07.2018 № 623.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.08.2026 року від 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 звільнено зі служби 31.10.2024 на підставі наказу від 24.10.2024 № 512. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 160/14679/25 відповідач провів перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 19.07.2023 на загальну суму 224 718,11 грн. Щодо спірних виплат відповідач посилається на Кодекс цивільного захисту України та постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Можливість проведення заявленого перерахунку відповідач пов`язує з попереднім зверненням позивача із заявою про перерахунок та отриманням відповіді про відмову. Водночас, як зазначає відповідач, позивач не надав суду доказів подання такої заяви.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у 6 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (з кадрових питань (по особовому складу)) №512від 24.10.2024 майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 31.10.2024 року.
Цим же наказом наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 80 календарних днів невикористаних щорічних основних відпусток (із них 15 календарних днів за 2022 рік, 20 календарних днів за 2023 рік, 45 календарних днів за 2024 рік) та 28 календарних днів додаткових відпусток, як учаснику бойових дій ( із них 14 календарних днів за 2022рік, 14 календарних днів за 2023 рік).
Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення та винагороду, виданою на ім`я ОСОБА_1 , позивачу виплачено допомогу для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частина перша та друга статті 125 КЦЗ України передбачає, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.
Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, частина двадцять п`ята статті 129 КЦЗ України передбачає, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
На виконання частини другої статті 125 КЦЗ України Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу необхідно здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
На підставі цього Міністерство внутрішніх справ України наказом від 20.07.2018 № 623 затвердило Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Пунктами 2 та 3 цієї Інструкції визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який відповідними указами продовжено і діє натепер.
Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 набрала чинності з 28.02.2022 року, і нею на період воєнного стану запроваджені додаткові винагороди, зокрема особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Відповідно до абз. 1 п. 1 розд. ХХV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 20.07.2018 року № 623, особам рядового і начальницького складу, які відповідно до чинного законодавства мають право на відпустки зі збереженням грошового забезпечення (щорічні відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.
Відповідно до п.п. 3 та 6 розд. XXVII зазначеної Інструкції у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.
При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Положеннями ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
За змістом ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Наказом від 24.10.2024 № 512 передбачено виплату позивачу при звільненні грошової компенсації за 28 календарних днів такої відпустки, по 14 календарних днів за 2022 та 2023 роки. Отже, у цій частині суд вирішує питання про склад грошового забезпечення, з якого належить обчислити компенсацію за визначені наказом дні відпустки.
Суд вважає, що під час обчислення цієї компенсації слід застосувати правило пункту 6 розділу XXVII Інструкції № 623 щодо визначення розрахункової бази. Відтак компенсація за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій обчислюється виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення зі служби цивільного захисту, 31.10.2024.
Відповідно до п. 1 розд. XХІХ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.п. 1 та 3 розд. ХХХ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, положення Інструкції № 623 передбачають, що компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток обчислюється виходячи з грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту отримувала на день звільнення зі служби.
При цьому Інструкція № 623 не містить застережень щодо неврахування тих чи інших складових грошового забезпечення під час обчислення розміру компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Суд зауважує, що Інструкція № 623 в інших випадках прямо визначає складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час обчислення відповідних виплат.
Так, відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції № 623 при визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, установлені особі на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 35 затверджено Порядок та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Пункт 15 вказаного порядку визначає, що додаткова винагорода є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Отже, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, належить до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, і є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Водночас, як вже зазначалося, положення Інструкції № 623, які регулюють порядок обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, не встановлюють обмежень щодо врахування лише окремих видів грошового забезпечення та не передбачають виключення з розрахунку одноразових додаткових його видів.
За такого правового регулювання сам по собі одноразовий характер додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не є підставою для її неврахування під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Отже, за умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, позивачу на день звільнення зі служби, вона підлягає врахуванню у складі грошового забезпечення, з якого визначається розмір відповідної компенсації.
Такий висновок суду щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.09.2026 у справі № 240/7572/25.
Щодо допомоги для оздоровлення суд зазначає, що пункт 3 розділу XXX Інструкції № 623 прямо визначає складові грошового забезпечення, які враховуються при її обчисленні. До них належать посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, доплати й надбавки постійного характеру та щомісячна премія, установлені на день підписання наказу про надання допомоги. Додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, до цього переліку не входить, тому підстав для її врахування при обчисленні допомоги для оздоровлення немає.
Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань пункт 1 розділу XXIX Інструкції № 623 визначає місячне грошове забезпечення як граничний розмір допомоги. Конкретний розмір допомоги встановлює керівник у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Тому саме по собі нарахування позивачці додаткової винагороди за постановою № 168 не зумовлює обов`язку відповідача збільшити на її суму розмір уже призначеної матеріальної допомоги.
За пунктами 1 і 3 розділу XXV Інструкції № 623 за час щорічної відпустки грошове забезпечення виплачується в розмірі, установленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпустку. Водночас Порядок, затверджений наказом МВС України від 26.01.2023 № 35, передбачає, що за час перебування у щорічній основній відпустці додаткова винагорода за постановою № 168 не виплачується. Отже, нарахування цієї винагороди за дні проходження служби в місяці, на який припала відпустка, не є підставою для її врахування при обчисленні грошового забезпечення за дні фактично використаної відпустки.
У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 240/32053/23 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Тотожна правова позиція щодо відсутності підстав для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 240/26235/23.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги про перерахунок грошового забезпечення за час використаних щорічних основних відпусток, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням додаткової винагороди за постановою № 168 задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про одночасну компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного правового регулювання, нарахування та виплата компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають часткового задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Героїв-рятувальників, 6,м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл.,51400, код ЄДРПОУ 38101636) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за а 80 календарних днів невикористаних щорічних основних відпусток за 2022-2024 роки, так і за 28 календарних днів невикористаних додаткових відпусток, на які позивач мав право як учасник бойових дій, за 2022 та 2023 роки.
Зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за а 80 календарних днів невикористаних щорічних основних відпусток за 2022-2024 роки, так і за 28 календарних днів невикористаних додаткових відпусток, на які позивач мав право як учасник бойових дій, за 2022 та 2023 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та виплатити належну різницю з урахуванням раніше виплаченої суми, одночасно компенсувавши суму податку на доходи фізичних осіб, утриману з цієї доплати, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В задоволені решти позивних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков