Рішення № 141313541 у справі № 320/34576/26 від 09.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року справа №320/34576/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , період роботи з 29.10.2001 по 31.03.2004 року згідно трудової книжки;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , період роботи з 29.10.2001 по 31.03.2004 року згідно трудової книжки, з 09.07.2026

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. 09.07.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просив зарахувати до страхового стажу період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ГКС НАФТА» на посаді офіс-менеджера з 29.10.2001 по 31.03.2004 та здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного періоду роботи. Однак, за твердженням позивача, він отримав від відповідача формальну відповідь, з якою не погоджується. У зв`язку з цим позивач вважає, що його права та законні інтереси потребують судового захисту, а тому звернувся до суду з цим позовом.

21.09.2026 скеровано письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Посилаючись на положення статті 24 зазначеного Закону, відповідач зазначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи (до 31.12.2003) на підставі документів та в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За результатами обчислення страховий стаж позивача становить 31 рік 0 місяців 7 днів та врахований по 28.02.2026. До страхового стажу зараховано всі періоди, підтверджені документально. Водночас період роботи з 29.10.2001 по 31.03.2004 зараховано частково по 31.12.2003 включно, оскільки за період з 01.01.2004 по 31.03.2004 за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату страхових внесків. Заробітну плату позивача для обчислення пенсії визначено за періоди з 01.01.1974 по 31.12.1978 та з 01.07.2000 по 31.03.2007. При цьому застосовано осучаснену середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 9 992,40 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,61250, тоді як до оптимізації він становив 1,29664. Відповідач також зазначає, що до оптимізації враховано 138 місяців заробітної плати, з яких у межах 10 відсотків оптимізацією виключено 32 місяці, унаслідок чого після оптимізації кількість місяців становить 106. Середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії склав 16 112,75 грн (9 992,40 грн Ч 1,61250). З урахуванням наведеного розмір пенсії позивача з 17.04.2026 становить 5 450,65 грн, з яких: 4 994,95 грн основний розмір пенсії, обчислений за формулою 16 112,75 грн Ч 0,31000; 155,70 грн доплата за понаднормовий страховий стаж (за 6 років); 300,00 грн компенсаційна виплата особам, які досягли 70-річного віку. На переконання відповідача, пенсію позивачу розраховано відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі документів, що містяться в матеріалах його пенсійної справи, а Головне управління під час її обчислення діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У матеріалах міститься копія трудової книжки, оформленої 01.02.1999 на ім`я ОСОБА_1 , останній мав професію підсобного робітника.

Відповідно до записів у трудовій книжці, 01.02.1999 позивача прийнято на роботу до відкритого акціонерного товариства «Старинський цукровий завод» на посаду підсобного робітника на підставі наказу від 04.02.1999 № 11/к. Надалі, 04.04.2000, позивача звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 05.04.2000.

Окрім цього відповідно до записів у трудовій книжці, суд встановив, що 20.06.2000 позивача прийнято на роботу до військової частини НОМЕР_2 слюсарем з ремонту бойових і спеціальних машин 3 розряду до цеху № 2 на підставі наказу від 20.06.2000 № 235. Надалі, 02.04.2001, позивачу встановлено 4 розряд слюсаря з ремонту бойових і спеціальних машин на підставі наказу від 02.04.2001 № 25. 23.10.2001 позивача звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 23.10.2001 № 412.

З 29.10.2001 позивача призначено на посаду офіс-менеджера до товариства з обмеженою відповідальністю «ГКС НАФТА» на підставі наказу від 29.10.2001 № 7. 31.03.2004 позивача звільнено із зазначеної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 31.03.2004 № 17/к.

З 01.04.2004 позивача прийнято на роботу до приватного підприємства «Форт-Ойл» на посаду приймальника нафтопродуктів на підставі наказу від 01.04.2004 № 4. 30.06.2004 позивача звільнено із зазначеної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 30.06.2004 № 5.

З 07.07.2004 позивача прийнято на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполімерконструкція» зварником пластмас на підставі наказу від 06.07.2004 № 7/2к.

Суд встановив, що 17.05.2007 позивача звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 22.05.2007 № 5/05к.

Згідно з формою РС-право (розрахунок стажу застрахованої особи), сформованою щодо ОСОБА_1 (номер персональної справи 932250132231), дата звернення 24.04.2007, дата призначення пенсії 29.01.2007, вид пенсії пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, наведено помісячну розбивку періодів трудової діяльності, строкової військової служби з 12.05.1970 по 03.05.1972 та періодів роботи за Списком № 2 відповідно до статті 100. За результатами зазначеного розрахунку загальний страховий стаж з урахуванням перетину періодів становить 27 років 8 місяців 7 днів (332 місяці).

Крім того, у матеріалах пенсійної справи містяться розрахунки заробітку для обчислення пенсії, сформовані в програмному забезпеченні Пенсійного фонду України, які містять помісячні відомості про заробітну плату позивача за період з 1974 по 2007 роки, відповідні коефіцієнти заробітної плати та показники оптимізації. Зокрема, в одному з розрахунків індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,61250, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 12 891,08 грн.

В іншому розрахунку заробітку для обчислення пенсії зазначено, що загальний страховий стаж в одинарному розмірі становить 27 років 5 місяців 5 днів (329 місяців), страховий стаж після 01.07.2000 6 років 10 місяців 23 дні (82 місяці), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації 1,61250, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 6 070,10 грн.

Згідно з рішенням Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 27.02.2026 № 932250132231 про перерахунок пенсії, прийнятим щодо ОСОБА_1 , якому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 16 112,75 грн, а загальний страховий стаж 30 років 7 місяців 7 днів, з яких до 01.01.2004 24 роки 0 місяців 7 днів, після 01.01.2004 6 років 7 місяців, у тому числі стаж роботи за Списком № 2 15 років 8 місяців 22 дні.

Відповідно до зазначеного рішення, з 01.03.2026 по 27.01.2027 розмір пенсії за віком становить 4 927,76 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж за 5 років 118,05 грн, компенсаційна виплата особам, які досягли 70-річного віку, 300,00 грн. Загальний розмір пенсії з урахуванням зазначених виплат становить 5 345,81 грн. З 28.01.2027 довічно, з урахуванням компенсаційної виплати особам, які досягли 75-річного віку, у розмірі 456,00 грн, загальний розмір пенсії становить 5 501,81 грн.

Водночас відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 щодо ОСОБА_1 за звітні періоди 2000- 2004 років наявні такі відомості про заробіток та сплату страхових внесків.

За 2000 рік відображено відомості про заробіток та сплату страхових внесків від страхувальника з кодом 00372523 за січень у розмірі 23,36 грн та від страхувальника з кодом 08476067 за період із червня по грудень. Загальна сума заробітку за рік, урахована для обчислення пенсії, становить 3 150,73 грн.

За 2001 рік відображено відомості від страхувальника з кодом 08476067 за період із січня по жовтень із зазначенням помісячних сум заробітку та позначок про сплату страхових внесків «Так», при цьому за жовтень зазначено 25 днів із позначкою «Ні». За листопад і грудень відображено нульові показники. Загальна сума заробітку за рік, урахована для обчислення пенсії, становить 3 284,38 грн.

За 2002 рік наявні відомості від страхувальника з кодом 00372523 за жовтень у розмірі 468,28 грн за 31 день та за листопад у розмірі 209,70 грн за 11 днів. За обидва місяці містяться позначки про сплату страхових внесків «Так». Загальна сума заробітку за рік, урахована для обчислення пенсії, становить 677,98 грн.

За 2003 рік відображено відомості від страхувальника з кодом 32453019 за жовтень у розмірі 358,24 грн за 15 днів, листопад у розмірі 717,98 грн за 31 день та грудень у розмірі 74,08 грн за 4 дні. За зазначені місяці містяться позначки про сплату страхових внесків «Так». Загальна сума заробітку за рік, урахована для обчислення пенсії, становить 1 150,30 грн.

За 2004 рік відображено відомості від страхувальника з кодом 19252307 за період із квітня по грудень, а також від страхувальника з кодом 32490820 за квітень і червень. Відомості містять помісячні дані про заробіток та сплату страхових внесків. Загальна сума заробітку за рік, врахована для обчислення пенсії, становить 5 579,55 грн.

09.07.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просив зарахувати до страхового стажу період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ГКС НАФТА» на посаді офіс-менеджера з 29.10.2001 по 31.03.2004 та здійснити перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням зазначеного періоду роботи.

Листом від 22.07.2026 № 41585/К-1000-26 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що його страховий стаж становить 31 рік 0 місяців 7 днів та врахований по 28.02.2026. Також зазначено, що період роботи з 29.10.2001 по 31.03.2004 зараховано до страхового стажу частково по 31.12.2003 включно, тоді як період з 01.01.2004 по 31.03.2004 не зараховано у зв`язку з відсутністю, за даними персоніфікованого обліку, відомостей про сплату страхових внесків. У зазначеному листі Головне управління також повідомило про обчислення пенсії позивача відповідно до положень статей 24 та 40 Закону України № 1058-IV, навело відомості щодо врахованого страхового стажу, заробітної плати та застосованого індивідуального коефіцієнта заробітної плати. Зокрема, зазначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 16 112,75 грн, а розмір пенсії з 17.04.2026 5 450,65 грн, з яких 4 994,95 грн основний розмір пенсії, 155,70 грн доплата за понаднормовий страховий стаж за 6 років та 300,00 грн компенсаційна виплата особам, які досягли 70-річного віку.

Позивач не погодився з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004 та звернувся до суду з цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з нормами статей 14, 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV.

Як зазначено в частині другій цієї статті, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи та, серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.

Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, зокрема за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов`язку сплати страхових внесків.

При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавство передбачає відповідальність страхувальника шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.

Спір у цій справі стосується правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004 та врахувати цей період під час перерахунку пенсії.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень мають бути прийняті обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом і пропорційності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача його було призначено на посаду офіс-менеджера з 29.10.2001 (наказ від 29.10.2001 № 7) та звільнено з цієї посади 31.03.2004 за власним бажанням (наказ від 31.03.2004 № 17/к). Записи вчинено із зазначенням номерів і дат наказів, а їх достовірність відповідачем не спростована. Доказів того, що позивач у спірний період не перебував у трудових відносинах із зазначеним роботодавцем, відповідач не надав.

Єдиною підставою для незарахування періоду з 01.01.2004 по 31.03.2004 відповідач визначив відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків

Суд не може погодитися з такою позицією з таких підстав.

Відповідно до статей 17 та 20 Закону № 1058-IV обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати страхових внесків, а також подання відповідної звітності покладено на страхувальника (роботодавця), а не на найманого працівника. Відтак позивач не може нести негативні наслідки невиконання роботодавцем покладених на нього обов`язків.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, відповідно до яких несплата або несвоєчасна сплата роботодавцем страхових внесків не може сама по собі бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Зазначені висновки суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на непослідовність підходу відповідача до оцінки відомостей про трудову діяльність позивача. Так, період роботи з 29.10.2001 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу на підставі записів трудової книжки, незважаючи на неповноту відомостей форми ОК-5 щодо заробітку та сплати страхових внесків за окремі місяці 2002 та 2003 років. Водночас період з 01.01.2004 по 31.03.2004, який є продовженням роботи позивача в того самого роботодавця на тій самій посаді, відповідач не зарахував виключно через відсутність відомостей про сплату страхових внесків, не навівши інших підстав для такого розмежування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004 є необґрунтованим та протиправним, а зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки.

Окрім цього, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15).

Встановлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду у справі від 09 травня 2024 року у справі № 360/1444/21, від 17 липня 2024 у справі № 120/3987/18-а, від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22, від 20.09.2024 у справі № 160/34216/23.

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у частині визначення способу захисту порушеного права позивача, оскільки позивач, заявляючи вимогу про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, окремо не заявив вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням такого періоду.

Водночас, з огляду на те, що спір виник у зв`язку з незарахуванням відповідного періоду до страхового стажу, а його зарахування без подальшого перерахунку пенсії не забезпечить повного та ефективного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача не лише зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004, а й здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду.

При цьому суд враховує, що період роботи з 29.10.2001 по 31.12.2003 відповідачем вже зараховано до страхового стажу позивача, а тому порушення його права стосується виключно періоду з 01.01.2004 по 31.03.2004.

Відповідно до статті 45 Закону України № 1058-IV перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку зі збільшенням страхового стажу проводиться з дня звернення за перерахунком пенсії з поданням відповідних документів.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 09.07.2026, перерахунок пенсії з урахуванням додатково зарахованого періоду належить провести саме з цієї дати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду починаючи з 09.07.2026.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 17.08.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2004 та здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням зазначеного періоду починаючи з 09.07.2026.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 понесенні ним судові витрати за сплату судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.