Справа № 462/3392/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Іванюк І.Д.
присяжних: Крупка В.І., Опалінської О.І.
секретаря: Гаврилець О.М.
заявника: ОСОБА_1
заінтересованої особи: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Друга Львівська нотаріальна контора, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -
встановив:
Заявниця звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім. Свої вимоги мотивувала тим, що її батьки з 27.04.1987 року перебували у зареєстрованому шлюбі, а ІНФОРМАЦІЯ_2 від цього шлюбу народилася вона. З 14.03.1996 року батьки були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . У 1999 році її батько залишив сім`ю та почав проживати окремо, після чого вони втратили з ним будь-який зв`язок. У подальшому, згідно з рішенням суду, з 30.03.2004 року ОСОБА_3 було знято з реєстрації за останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31.07.2017 року шлюб між її батьками було розірвано. Інше місце проживання батька на цей час заявниці невідоме. З метою розшуку батька 13.11.2024 року вона звернулася до ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області із заявою щодо його зникнення, у зв`язку з чим останнього було оголошено в розшук. Оскільки заявниця є особою з інвалідністю II групи з дитинства, то в разі визнання її батька ОСОБА_3 безвісно відсутнім вона матиме право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. З огляду на викладене, оскільки з 1999 року відсутні відомості про місце перебування ОСОБА_3 , заявниця просить суд визнати його безвісно відсутнім.
Ухвалою суду від 26 травня 2026 року цю справу прийнято до розгляду і відкрито у ній провадження.
У судовому засіданні заявниця надала аналогічні пояснення та зазначила, що батько у 1999 році залишив сім`ю та місце їхнього спільного проживання, і з цього часу вони не спілкувалися, його долею вона не цікавилась. Розшуком останнього вона разом із матір`ю зайнялася у 2024 році, оскільки дізналася про можливість отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Їй відомо, що батько мав достатній трудовий стаж для призначення такої допомоги.
Представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради вирішення вказаної заяви віднесла на розсуд суду.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - 25.09.2026 року скерувала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що згідно із Цивільним кодексом України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника можливе дітям, які стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, незалежно від того, чи перебували вони на його утриманні. Таку пенсію мають право отримувати члени сім`ї особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою у встановленому законом порядку. Водночас таке право виникатиме за умови підтвердження наявності у безвісно відсутньої особи, у цьому випадку ОСОБА_3 , необхідного страхового стажу відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), а також за умови подання всіх необхідних документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до зазначеного Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції від 12.09.2025 року. Тому у вирішенні цього питання представник поклалася на розсуд суду.
Представник Другої Львівської нотаріальної контори та Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові ЛМРУ МЮУ у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про розгляд справи, подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
Дослідивши подані суду документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою ЛКП «Левандівка» від 25 вересня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 березня 1996 року та з 30 березня 2004 року знятий з реєстрації за вказаною адресою за рішенням суду.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.1987 року (а.с. 26) та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 27) вбачається, що заявниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Після одруження вона змінила прізвище із ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
З пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 вбачається, що заінтересована особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання з дитинства (а.с. 3).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13.04.2024 року у справі № 462/8032/23, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30.09.2024 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з тих підстав, що фактична відсутність у заявника відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою.
Також вказаним рішенням суду встановлено наступне:
Згідно з відповіддю П`ятої міської клінічної поліклініки м. Львова від 01 листопада 2023 року, ОСОБА_3 не укладав декларації з сімейними лікарями, а в електронній системі охорони здоров`я відсутня інформація про звернення ОСОБА_3 до лікарів закладу.
Як вбачається з даних Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_3 у базі даних не виявлено. Однак такі відомості мають обмежений час зберігання.
Відповіддю КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» встановлено, що ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався, на обліку в лікаря-нарколога медичного центру не перебуває.
Крім того, у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану міста Львова не виявлено актового запису про зміну імені ОСОБА_3 .
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 01 січня 1972 року по 09 листопада 2023 року в Комунальному закладі «Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня» не перебував.
Водночас заявницею долучено відповідь на адвокатський запит ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 08.04.2026 року (а.с. 8), відповідно до якої 13.11.2024 року вона звернулася із заявою про зникнення безвісти її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 05.12.2024 року його оголошено в державний розшук. На даний час встановити місцеперебування останнього не вдалося.
Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України. Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв`язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб`єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.
Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до положень ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 756/7364/24 (провадження № 61-8096св25) вказано, що законодавець пов`язує визнання особи безвісно відсутньою зі встановленням відповідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов`язаних юридичних фактів, що становлять предмет доказування.
Такою сукупністю юридичних фактів, тобто юридичним складом, є: 1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; 3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; 4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
У постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 225/882/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17 та від 06 травня 2020 року у справі № 760/3112/16-ц зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер».
У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 754/7858/23 (провадження № 61-9385св24), від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23 (провадження № 61-961св24) вказано, що сам по собі факт оголошення фізичної особи в розшук, факт її непроживання за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Сам по собі факт втрати зв`язку заявника із фізичною особою і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою (постанови Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 202/14972/23 (провадження № 61-17316св24), від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23 (провадження № 61-961св24)).
Таким чином, визначальним для вирішення питання про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є встановлення її останнього місця постійного проживання, а також обставин, які свідчать про відсутність за таким місцем відомостей про її перебування протягом строку, визначеного законом. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про безвісну відсутність особи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у 1999 році ОСОБА_3 залишив сім`ю та припинив спільне проживання із заявницею та її матір`ю. Надалі, відповідно до рішення суду, 30.03.2004 року його було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, наведені обставини свідчать про те, що з 1999 року ОСОБА_3 не проживав разом із заявницею та її матір`ю за вказаною адресою, а з 2004 року був знятий з реєстрації місця проживання за цією адресою.
Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після залишення сім`ї у 1999 році зазначена адреса залишалася останнім місцем постійного проживання ОСОБА_3 , а також доказів, які б підтверджували, що після цього він не змінив місця свого проживання та не оселився за іншою адресою.
Таким чином, сам по собі факт того, що заявниці з 1999 року невідоме місце перебування її батька та що між ними відсутній будь-який зв`язок, не є достатнім для висновку про його безвісну відсутність у розумінні статті 43 ЦК України.
Відтак заявницею не доведено, що протягом визначеного законом строку в останньому місці постійного проживання ОСОБА_3 були відсутні відомості про місце його перебування, оскільки саме таке місце проживання на час припинення зв`язку з ним належними та допустимими доказами не встановлено.
Також суд бере до уваги ту обставину, що із заявою про розшук ОСОБА_3 заявниця звернулася лише 13.11.2024 року, тобто через значний проміжок часу після припинення спілкування з ним. Сам факт звернення до органів Національної поліції та оголошення особи в розшук не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою, оскільки такі обставини самі по собі не підтверджують наявності всіх передбачених статтею 43 ЦК України юридичних фактів.
Крім того, заявниця обґрунтовує необхідність визнання її батька, ОСОБА_3 , безвісно відсутнім наміром реалізувати своє право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника як особа з інвалідністю II групи з дитинства.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо страхового стажу ОСОБА_3 , необхідного для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність передбачених законом умов для набуття заявницею права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Також сам по собі намір заявниці реалізувати право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не звільняє її від обов`язку доведення обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог заявниці та відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, оскільки сам по собі факт втрати зв`язку заявника із фізичною особою і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою, а тому в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на її безпідставність.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-81, 265, 293, 305, 309 ЦПК України, ст. 43 ЦК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Друга Львівська нотаріальна контора, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - відмовити за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.
Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34.
Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 33286151, місцезнаходження: м. Львів, вул. Новий Світ, 22.
Друга Львівська нотаріальна контора код ЄДРПОУ 02899387, місцезнаходження: м. Львів, вул. Ст. Бандери, 3.
Суддя: Іванюк І.Д.
Присяжні: Крупко В.І.
Опалінська О.І.