Рішення № 141316971 у справі № 466/8782/25 від 31.08.2026

Справа № 466/8782/25

Провадження № 2/466/650/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.

секретаря судового засідання Малаковської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шатової Ю.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року адвокат Шатова Юлія Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною вимогою до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради та просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачкою 30 серпня 2014 року зареєстровано шлюб. У шлюбі народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. З травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, не ведуть спільного господарства та припинили сімейні відносини у зв`язку з неможливістю подальшого проживання разом з-за психічного хворобливого стану дружини, різних поглядів на виховання доньки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року шлюб розірвано. Після того, як проживати разом стало зовсім неможливо та подружжя ОСОБА_4 припинило шлюбні стосунки та стало проживати окремо, донька ОСОБА_5 залишилася жити з батьком. Позивач зазначає, що неможливість збереження шлюбу та проживання разом з дитиною в першу чергу зв`язане зі станом здоров`я відповідача. Кілька років поспіль, намагаючись зберегти шлюб задля того, щоб у доньки була повна сім`я, подружжя відвідувало сімейного психолога, що дало певний час відносно нормального існування повноцінної сім`ї, але стан відповідача поступово погіршувався і знаходження та проживання зараз матері та дитини разом стало зовсім неможливим. Під час спільного проживання з ОСОБА_2 остання постійно завдавала шкоди фізичному та психічному здоров`ю доньки, свідками цього часто були сторонні люди - сусіди по будинку, спільні знайомі. Зазначені обставини викликають побоювання, що проживання доньки з відповідачем суперечитиме здоров`ю, розвитку та життєвим інтересам дитини. На теперішній час донька ОСОБА_5 проживає разом з батьком, за однією адресою: АДРЕСА_2 . Позивач не перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю, але вважає, що проживати разом з донькою мати не може, бо стан її здоров`я унеможливлює нормальне піклування про дитину та навіть ставить під загрозу здоров`я дитини. Також ОСОБА_2 не працює та немає фінансових можливостей для належного утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 та забезпечення її потреб, потребує лікування. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

30 вересня 2025 року Шевченківським районним судом міста Львова відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді від 04.11.025 постановлено здійснювати розгляд цивільної справи №466/8782/25 в порядку загального позовного провадження.

24 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи подано висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.12.2025 №260001-вих-182456.

24 грудня 2025 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування направила до суду висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.12.2025 №260001-вих-182456, в якому орган опіки та піклування, приймаючи до уваги рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Висновок органу опіки та піклування підтримують у повному обсязі. Представник третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради - Миргород В.В. просить розгляд справи проводити за його відсутності та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Ухвалою судді від 09 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 14.01.2026 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав, викладених у позові. В подальшому в судові засідання не прибував, був мобілізований до ЗСУ. В останньому судовому засіданні в режімі відеоконференції підтримав позов та пояснив, що останні місяці донька проживає з мамою в м.Краків РП. Однак, мама має часткову зайнятість і донька періодично залишається за місцем проживання сама, сумує та потребує опіки. Тому просить задовольнити позов.

Адвокат Шатова Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачка у в першому судовому засіданні позовні вимоги визнала, однак просила надати їй можливість спілкуватися з донькою та за погодженням з батьком проживати з нею у визначні дні та години. В подальошому, позовні вимоги заперечилата пояснила, що вона переїхала тимчасово проживати до до родини РП, т.я. в Україні втратила роботу. Оскільки відносини з родиною не склалися, змушена переїхати на орендоване житло та влаштуватися на роботу. Не заперечує, що донька часом перебуває по вечорах вдома сама, однак влаштовує їй всі умови. Також не втрачає звязок зі школою у м.Львові, донька продовжує навчатися і тут.

Представник третьої особи підтримав висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.12.2025 №260001-вих-182456.

09.03.2026 від представниці позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: медичної документації щодо ОСОБА_2 з червня 2022 року по даний час із КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Крім того, 09.03.2026 від відповідачки надійшла письмова заява про долучення до матеріалів справи документи що посвідчують її місце проживання в Польщі зі статусом громадянина України, що перебуває під захистом від військової агресії рф проти України, а також медичні довідки та характеристику від шкільного психолога.

Також, 10.03.2026 адвокат Шатова Ю.В. подала заяви про виклик свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

10 березня 2026 року ухвалою, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, керуючись ч.8 ст.83 ЦПК України, приєднано до матеріалів цивільної справи документи що посвідчують місце проживання відповідачки в Польщі зі статусом громадянина України, що перебуває під захистом від військової агресії рф проти України, а також медичні довідки та характеристику від шкільного психолога з перекладом та нотаріально завірені. Після чого, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Окрім того, в задоволенні клопотання про витребування медичних документів - відмовлено.

01,06 та 09 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшли клопотання про долучення письмових доказів, а саме: медична довідка щодо відповідачки ОСОБА_2 , виданої КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» 29.05.2025, фото- та відеофіксації, що мали місце 31.03.2026, знімок екрану направлення відповідачкою відеоматеріалів позивачу, листування позивача із донькою.

06.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його участю у режимі відеоконференції.

16 квітня 2026 року відповідачкою до суду подано письмову заяву, згідно якої просить долучити документи, що посвідчують її здатність повноцінно опікуватись донькою. Крім того, просила долучити письмові пояснення, в яких зазначила, що у зв`язку з ускладненням, які виникли у дитини під час онлайн школи, відповідачка записала дитину до приватного закладу освіти «Перша українська школа» в м. Кракові, задля продовження отримання середньої освіти. Також, дитини відвідує молодший хор у філармонії в Кракові та заняття-майстерки «Tape-art». Мати здійснює піші та велосипедні прогулянки містом з дитиною, відвідує музеї, приймала участь акції «Купи вербу-підтримай ЗСУ» при храмі Воздвиження Чесного Хреста в м. Кракові. Окрім цього, дитина має медичне страхування в Республіці Польща, так як мати працевлаштувалась у компанії «Servitum». У зв`язку з перебуванням у Польщі, просить розгляд справи за її участі проводити в режимі відеоконференцзв`язку.

Від адвоката Шатової Ю.В. 16.04.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про заборону ОСОБА_2 вивозити малолітню доньку ОСОБА_3 за межі України до набрання рішення суду законної сили. Зазначаючи про те, що відповідачка не здійснює належного контролю за її розвитком та навчанням. Має місце систематичне пропущення дитиною навчальних занять, що свідчить про відсутність належної уваги до освітніх потреб дитини. Крім того, на даний час відсутні будь-які підтверджені відомості щодо наявності у відповідача стабільних джерел доходу, що унеможливлює належне матеріальне забезпечення дитини. Також відсутні достовірні дані щодо належних умов проживання, у яких перебуває дитина разом із відповідачем, що викликає обґрунтовані сумніви у можливості забезпечення безпечного та сприятливого середовища для її розвитку. Так само існує обґрунтоване припущення, що відповідач може вивезти дитину за межі України без згоди позивача, що ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду, а також порушить право позивача на участь у вихованні дитини.

29.05.2026 відповідачка подала до суду письмову заяву, в якій просить долучити документи, які посвідчують про отримання ОСОБА_3 статусу захисту Pesel Ukr в Республіка Польща, а саме: довідка зі школи в м. Кракові, витяг з реєстру, повідомлення про присвоєння статусу, довідка з реєстру, рішення про зняття з реєстрації безробітних у зв`язку з працевлаштуванням, копія договору про найм, скріншоти екрану переписки.

В судовому засіданні 09.06.2026 судом приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , повідомили таке.

ОСОБА_8 повідомила, що позивач є її сином. Дійсно батьки проживали разом та виховували доньку і у зв`язку з російською агресією переїхали проживати до ОСОБА_9 . Син і вона орендують окремі квартири у м.Львові. В певний період часу мама дитини мала проблеми зі здоров`я і тому син завіз ОСОБА_10 для огляду та лікування. ОСОБА_11 в останній час бажала більше проживати з татом, т.я. у неї виникали певні побоювання щодо поведінки мами. Дитина відвідує школу у Львові і вона також забирає внучку додому, з нею спілкується та доглядає. Вважає, що на тепер ОСОБА_12 зручніше було би проживати з батьком.

ОСОБА_6 повідомив суду, що він є хресним дитини та одинаково спілкується з батьками. В останні періоди мама трохи менше приділяє уваги дитині. він знайє про її проблеми зі здоров`ям. Батько ОСОБА_13 повністю забезпечує доньку всім необхідним, має стабільний дохід.

09 червня 2026 року ухвалою, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представниці позивача від 01,06 та 09 квітня 2026 року та заяви відповідачки від 16.04 та 29.05.2026 задоволено та долучено до матеріалів цивільної справи подані докази.

08.06.2026 представницею позивача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапис спілкування дитини з батьком. Також подано клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи щодо відповідачки ОСОБА_2 , оскільки з огляду на матеріали справи та наявні в них відомості дають підстави вважати, що психоемоційний стан відповідачки може мати значення для встановлення фактичних обставин у справі, зокрема щодо стабільності її поведінки, здатності до належного догляду за дитиною, забезпечення її розвитку та безпеки, а також можливого загострення психоемоційного стану та впливу таких загострень на психічний та емоційний стан доньки.

03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

06.07.2026 адвокат Шатова Ю.В. надіслала клопотання про долучення знімків екрану листування між позивачем та його донькою.

В судовому засідання 07.07.2026 ухвалою, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, керуючись ч.8 ст.83 ЦПК України, клопотання представниці позивача від 08.06 та 06.07.2026 року щодо долучення доказів задоволено. Крім того, у судовому засіданні за участю представника органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації ЛМР було проведено опитування/розмову з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході якої дитина висловила свою думку щодо того, з ким із батьків вона бажає проживати.

Під час спілкування з дитиною було створено безпечну та спокійну обстановку, усунено вплив зацікавлених осіб. З`ясовано, що думка дитини є такою, що формувалася самостійно, вона розуміє суть питання та свої інтереси. Суд враховує думку дитини відповідно до ст. 171 СК України, оскільки враховуючи вік дитини та її здатність сформулювати власні погляди, у сукупності з іншими доказами у справі та найкращими інтересами дитини. Зокрема ОСОБА_12 повідомла, що їй цікавіше бути у Львові, тут в неї є товариші, вона також відвідує школу та спілкується з бабцею.

Ухвалою судді від 07.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.

Вислухавши думку учасників цивільного процесу, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, покази свідків, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень ст.121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Судом встановлено, що з 30 серпня 2014 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис № 1476 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис - № 4692, дата видачі - 11.10.2018 року.

Батьки, сторони у справі є особами внутрішньо переміщеними та проживають у Львові і мали орендоване житло. На час розгляду справи мама - ОСОБА_14 орендоване житло втратила та тимчасово переїхала на проживання до міста Кракова РП, де має родину. Однак, за складних умов, змушена проживати окремо від родини. Батько - ОСОБА_13 орендує квартиру за зазначеною адресою.

15 вересня 2025 року Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 серпня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1476 - розірвано.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини» ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до положень статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Крім того, вирішуючи справу суд повинен враховувати вимоги статті 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, а також частину шосту статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 Сімейного кодексу України).

За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини з одним з батьків відбувається втручання в право сторін та їх дитини на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За нормами статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що сторони, перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 15 вересня 2025 року, після розірвання шлюбу батьки разом не проживають, малолітня донька залишилася проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками ВПО.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою від 24 червня 2025 року № 1308- [номер приховано] про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_2 є переселенкою, що підтверджується довідкою переселенця № 1308-75[телефон приховано] від 23.06.2025 р., виданою Шевченківським відділом соціального захисту населення Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та проживає (станом на 2025 рік) за адресою: АДРЕСА_3 . Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою від 24 червня 2025 року № 1308-7002255160 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , що підтверджуються довідкою № 01-17736-2018 від 27.11.2018 р. про реєстрацію місця проживання особи.

При дослідженні доказів стосовно даних, які характеризують особу позивача підтверджується, що ОСОБА_1 працює та отримує заробітну плату, яка є достатньою для утримання його малолітньої дитини - ОСОБА_3 та забезпечення її всім необхідним для повноцінного розвитку, забезпечує дитину матеріально, що пітверджується договором № LM202401494 від 03.02.2025 р. про надання освітніх послуг у приватному закладі освіти «Глобал Кідс».

Під час судового розгляду з`ясовано, що у зв`язку з перебування позивача в лавах ЗСУ, дитина проживає з матір`ю в Республіці Польща, де продовжувала навчання у ПЗО «Глобал кідс» онлайн. З 09.03.2026 дитина навчається в ПЗО «Перша українська школа» в м. Кракові, задля продовження отримання середньої освіти.

При дослідженні доказів стосовно даних, які характеризують особу відповідачки підтверджується, що ОСОБА_2 у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України у грудні 2025 року виїхала в Республіка Польща, де проживає у м. Краків, з 10.02.2026 зареєстрована як безробітня. З 19.03.2026 уклала договір працевлаштування по виконання діяльності опікуна.

Щодо медичних показників про стан здоров`я відповідачки, то в матеріалах справи знаходиться медична довідка, яка перекладена українською та нотаріально завірена, згідно якої рекомендовано продовження лікування в поліклініці психічного здоров`я. Згідно долучених представницею позивача фото-відеоматеріалів у відповідачки спостерігається не стабільний психоемоційний стан.

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на наступні обставини, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою від 24 червня 2025 року № 1308- [номер приховано] про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є переселенкою, що підтверджується довідкою переселенця № 1308-75[телефон приховано] від 23.06.2025 р., виданою Шевченківським відділом соціального захисту населення Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та проживає (станом на 2025 рік) за адресою: АДРЕСА_3 . Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою від 24 червня 2025 року № 1308-7002255160 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , що підтверджуються довідкою № 01-17736-2018 від 27.11.2018 р. про реєстрацію місця проживання особи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач та його донька, дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 та проживають за однією адресою: АДРЕСА_2 .

20.01.2026 ОСОБА_14 звернулась в приймальне відділення клінічної лікарні ім. д-ра ОСОБА_15 . Під час даного прийому пацієнтка зазначила про те, що лікувалася з перервами від 2020 року через порушення сну та нервозність. У 2022 році була одноразово госпіталізована психіатрично, попри власної волі. Надалі лікувалася амбулаторно. Віповідачка підтверджує наявність в неї слухових галюцинацій у минулому, відчувала що тіло рухається неконтрольовано, останній раз у листопаді 2025 року. Наразі почуває себе добре, скарг не пред`являє. Відсутні причини для госпіталізації, призначено консультація психіатра.

Згідно характеристики, виданої 11.03.2026 ПЗО «Глобал Кідс», психологом школи ОСОБА_16 здійснюються консультації ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_2 з листопада 2025 року і до тепер. У процесі проведення спільних консультацій за участі мами та дитини спостерігалася доброзичлива та емоційно безпечна взаємодія між ними. Мати демонструє уважне ставлення до потреб дитини, виявляє турботу, підтримку та готовність чути її думку. Під час зустрічей атмосфера була спокійною та сприятливою для відкритого спілкування. З боку матері не спостерігалося проявів психологічного тиску, примусу чи поведінки, що могла б викликати у дитини страх або напруження. ОСОБА_14 підтримувала доньку, давала їй можливість вільно висловлюватися та реагувала на її емоції з розумінням. У поведінці ОСОБА_2 не виявлено ознак, які могли б свідчити про потенційну загрозу для фізичного чи психологічного благополуччя доньки. Взаємодія між матір?ю та дитиною характеризується як достатньо безпечна та підтримувальна.

В матеріалах справи також знаходиться прохання єромонаха ОСОБА_17 ЗНІ, який зазначає про те, що відповідачка більше пів роки тому прийшла до парафії у стані духовної та психологічної кризи, але завдяки залученості до церковних практик успішно вийшла з цього стану. Просить дозволити їй проживати і опікуватися донькою.

06.03.2026 до КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» самостійно звернулась гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до висновку спеціаліста, за результатами огляду в останньої не виявлено ознак, які б свідчили про вживання психоактивних речовин.

Згідно з встановленим ст.13 Цивільного процесуального кодексу України принципом диспозитивної цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

При вирішенні даного спору щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що батьки приймають активну участь у вихованні та утриманні дитини, бажають належно виконувати свої батьківські обов`язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов`язки, у суду немає.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Порядок вирішення спору органом опіки та піклування конкретизований у пункті 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ №866 від 24.09.2008р., та передбачає подання відповідної заяви службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, до якої слід долучити копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про шлюб та докази розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Крім цього, представники служби у справах дітей повинні звернутися до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Однак, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Згідно висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації ЛМР від 17.12.2025 №260001-вих-182456 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія дійшла до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінуючи Висновок органу опіки та піклування, як окремий доказ, суд враховує, що наданий суду висновок ґрунтується на даних, які доведено належними та допустимими доказами, не містить суперечливих фактів стосовно наданих характеристик кожного із батьків, безпосередньо у висновку зазначено, що у помешканні за адресою: АДРЕСА_1 належні умови проживання. житло складається з 2-х кімнат, кухні-студії, коридору, санвузла, гардеробної кімнати, двох балконів. Чисто прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для ОСОБА_12 облаштовано кімнату. Дівчинка забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезону, іншими необхідними речима для належного розвитку. За результатом бесіди з ОСОБА_1 , працівниками відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району з?ясовано, що у сім?ї хороші стосунки. ОСОБА_12 інколи проводить час з матір?ю, але у неї не ночує, бо боїться її.

Згідно з актом оцінки потреб сім?ї/особи від 21.11.2025, складеного фахівцем КУЗТ «Львівський міський центр соціальних служб та реабілітації «Джерело» щодо батька дитини - ОСОБА_1 , складні життєві обставини відсутні. Матір дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснено вихід за вказаною адресою. Встановлено, що у помешканні належні умови проживання. Чисто прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Житло орендоване, складається 2-ох кімнат, коридору, кухні, санвузла, балкону, тераси. Для ОСОБА_12 облаштовано кімнату. Згідно з актом оцінки потреб сім?ї/особи від 21.11.2025, складеного фахівцем КУЗТ «Львівський міський центр соціальних служб та реабілітації «Джерело» щодо матері дитини - ОСОБА_2 , складні життєві обставини відсутні. 3 наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що батько дитини виконує роботи згідно контракту у ТОВ «СОФТСЕРВ ДІДЖІТАЛ», має самостійний дохід та здатний забезпечити потреби дитини.

Матір дитини, ОСОБА_2 довідки про доходи не надала.

Батько дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, підтримав доводи, викладені у позовній заяві та зазначив, що шлюб між ним та матір?ю ОСОБА_12 розірвано. Між ним та ОСОБА_2 було узгоджено, що після розлучення донька проживатиме з кожним з батьків почергово, але ОСОБА_12 почала боятися матір через її психічний хворобливий стан. Зазначив, що стан здоров?я колишньої дружини унеможливлює нормальне піклування про дитину. Вважає, що донька має проживати з ним. Матір дитини, ОСОБА_2 , зазначила, що близько шість місяців тому у неї стався гіпертонічний криз, у зв?язку із чим не забрала ОСОБА_12 зі школи. Після того донька пішла жити до батька. Зазначила, що зараз є безробітною. Має проблеми зі здоров?ям та вважає, що ОСОБА_12 буде спокійніше проживати з батьком. Попри те, хоче брати участь у вихованні доньки.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, в зазначеній статті вказано, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Стаття 8 Конвенції про права дитини, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч. 3, 4 статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків (усиновлювачі) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, та у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дітей цього віку визначається за згодою батьків. Крім того, питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дітей - їх прав на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дітей.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці вісім років може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні 07.07.2026, повідомила, що вона одинаково любить і маму і тата. Тепер вона з мамою перебуває у Польщі і там навчається. Мама працює і деколи вона залишається одна вдома. У Львові у неї є бабця , з якою вона спілкується, ще навчається у школі та у неї тут є товариші. Ій більше подобаться проживати у Львові.

На час ухвалення даного рішення судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж її проживання разом з батьком.

На думку суду, визначення місця проживання дитини разом з батьком не призведе до зміни їх усталеного способу життя і не завдасть психологічної травми.

Відповідачка не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом не встановлено виняткових обставин, які б вказували на неможливість проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Разом з тим, відсутні будь-які дані про неналежне виконання батьком своїх батьківських обов`язків, а також відповідачкою не надано доказів та належно не обґрунтовано переваги для інтересів дитини проживання разом з матір`ю.

У той же час, у судовому засіданні оглянуто медичний висновок від 29.05.2025 психіатра щодо проведеного огляду ОСОБА_2 та її подальше лікування. Крім того, сама ж відповідачка на засіданні комісії з питань захисту прав дитини зазначила про те, що має проблеми зі здоров`ям та вважає, що дитині буде спокійніше проживати з батьком.

Мати дитини безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати, однак у контексті першочергового врахування інтересів дитини, суд віддає перевагу батькові дитини, який спроможний забезпечити найкращі інтереси дитини, вжити заходів та допомогти дитині сформувати здоровий спосіб її життя.

Однак, при ухваленні рішення суд також приймає до уваги, що мама - відповідач у справі на час розгляду позовної заяви вже переїхала проживати до РП. Сама ж не заперечує, що відносини з родиною (бабця і тітка) не є позитивними, а тому змушена проживати окремо та для свого утриманні і доньки влаштувалася на роботу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Тобто, у разі, якщо донька буде проживати разом з батьком, права відповідачки не будуть порушені та мати дитини не буде позбавлена можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

За наведених обставин, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись релевантною практикою ЄСПЛ, положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, та національного законодавства, що регулює сімейні правовідносини, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з огляду на інтереси малолітньої дитини, її вік, стать, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної, достатньої забезпеченості, емоційного, психологічного, вікового та медичного чинників, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов переконання що для забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дитини з батьком.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач не подавав заяв про відшкодування з відповідачки на його користь витрат, пов`язаних із розглядом справи, у разі задоволення його позову, а тому витрати слід залишити за сторонами у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст. 19,160,161 СК України, ст.29 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_6 , яка є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, ЄДРПОУ 04056115, місцезнаходження: м.Львів, вул.Липинського, буд.11.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя П. С. Невойт