Рішення № 141322158 у справі № 293/970/26 від 09.11.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/970/26

Провадження № 2/293/855/2026

09 листопада 2026 року селище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

02.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5330713 від 21.02.2025 у розмірі 3699,50 грн. та за кредитним договором №6012633 від 08.02.2025 у розмірі 23056,00грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5330713, шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00грн. строком 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №5330713 від 21.02.2025 становить 3699,50 грн.

Крім того, 08.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6012633, шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно якого відповідач отримала в кредит у розмірі 5600,00грн., строком 345 днів, зі сплатою комісій та процентів за користування кредитом, відповідно до графіку платежів.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 . Однак, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості у загальному розмірі 23056,00 грн.

Позивач зазначає, що на підставі договорів факторингу набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №6012633 від 08.02.2025 та №5330713 від 21.02.2025.

В добровільному порядку відповідач не виконує своїх зобов`язань за кредитними договорами, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.07.2026 розподіл справи не відбувся. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.07.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 20.07.2026 суд отримав відомості про місце реєстрації відповідача.

21.07.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.09.2026.

24.09.2026 ухвалою суду, яка в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 09.11.2026.

09.11.2026 сторони в судове засідання не прибули. Представник позивача Паладич А.О. просила справу розглядати без участі представника ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався (а.с.71,75).

У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 24.09.2026.

Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 09.11.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

21.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5330713, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00грн. строком 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день (а.с.7-16). Договір підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 43408.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 30.09.2025 за №1-3009, ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_3 (а.с.25 зворот).

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість за кредитним договором №5330713, становить 3699,50грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 1000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 2099,50грн.; пеня, штраф - 500,00 грн.; комісія - 100,00 грн. (а.с.21-25).

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25 від 29.09.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №5330713 від 21.02.2025 в розмірі 3699,50грн. (а.с.30-31).

08.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6012633, шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно якого відповідач отримала в кредит у розмірі 5600,00грн. строком 345 днів (а.с.32-36).

За умовами кредитного договору нараховуються комісії у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: комісія за надання кредиту становить 1400,00грн. та нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 17248,00грн. та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що за весь строк кредитування складають 0,00 грн.

Додатково умовами договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів.

Відповідно до платіжного доручення №147603830 від 08.02.2025, ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_4 кошти у розмірі 5600,00грн., із відміткою призначення платежу: кошти згідно договору 6012633 (а.с.47).

За розрахунком позивача, заборгованості за кредитним договором №6012633, складає 23056,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5600,00 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту - 1400,00 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 7056,00 грн.; заборгованість за штрафом - 9000,00 грн. (а.с.45-46).

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан» (а.с.47-51).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №6012633 в розмірі 23056,00 грн. (а.с.52-53).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 514 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц викладено висновок про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, провадження № 61-6356св21, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення про відмову в задоволенні вимог кредитора, погодився з тим, що надані кредитний договір, загальні умови кредитування, графік та розрахунок заборгованості за відсутності інших доказів, зокрема первинних документів і виписок з особових рахунків клієнта, не підтверджували заявлену кредитором заборгованість.

Водночас у постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі №225/3645/20 Верховний Суд відмежував обставини тієї справи від справи № 336/4796/18 саме з огляду на наявність виписки з особового рахунку позичальника, яка підтверджувала фактичний розмір отриманих позичальником коштів, тобто видачу кредиту, та суми, які були повернуті.

Дослідивши надані позивачем докази суд дійшов висновку, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів за кредитним договором №5330713 від 21.02.2025 та за кредитним договором №6012633 від 08.02.2025 відповідачу, в матеріалах справи відсутні виписки з особового рахунку позичальника, або інший документ банківської установи, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Судом встановлено, що платіжне доручення ТОВ «Мілоан» №147603830 від 08.02.2025 про видачу кредитних коштів на суму 5600,00грн. не містить обов`язкових реквізитів платіжного документа, які б однозначно ідентифікували особу відповідача та фактичне перерахування відповідачу кредитних коштів.

Разом з тим, платіжне доручення, лист надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» може свідчити про надання кредиту, однак лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів на банківський рахунок (електронний платіжний засіб) відповідача.

За змістом статті 13 ЦПК України кожна сторона самостійно визначає докази, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, а в разі неможливості самостійного отримання доказів має право звернутися до суду з клопотанням про їх витребування. Невчинення стороною відповідних процесуальних дій має наслідком покладення на неї ризику несприятливих наслідків, пов`язаних із недоведеністю відповідних обставин.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Лінеура Україна» були перераховані грошові кошти ОСОБА_1 в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а відповідач ці кошти отримав.

За вказаних обставин, у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, утворення у останнього заборгованості, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

адреса місцезнаходження:04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8,

код ЄДРПОУ 37616221

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_5

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ