Рішення № 141322500 у справі № 358/1725/26 від 26.10.2026

Справа № 358/1725/26 Провадження № 2/358/1317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засіданні Ведмеденко І.В.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальский В.В., звернулась до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивував наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт 9 січня 2025 року, яким все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 . 29.08.2025 державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Обухівського районного нотаріального округу були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та на земельну ділянку, зареєстровані в реєстрі за № 2-990 та №2-991, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 . Постановою нотаріуса від 07.11.2025 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:011:0056 площею 0.2135 та [номер приховано]:02:006:0055 площею 0.4380 оскільки відсутні правовстановлювальні документи. Таким чином, позивач має перешкоди в оформленні спадкових прав після смерті матері. Просить визнати за нею у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації вказаних земельних ділянок.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають та просять задовольнити.

В судове засідання представник відповідача - Богуславської міської ради Обухівського району Київської області надав заяву про визнання позову та просив справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідив матеріали справи, оцінив наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 28.01.2025 р. Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). - а.с. 7.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 9 січня 2025 року, яким все своє майно заповідала дочці ОСОБА_1 . -а.с. 8.

29.08.2025 державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Обухівського районного нотаріального округу були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та на земельну ділянку, зареєстровані в реєстрі за № 2-990 та №2-991, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 - а.с. 10, 11.

Рішенням Богуславської міської ради від 27 вересня 2021 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею до 1 га ( в т.ч.0,6000га та 0,4000га) для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_2 було виготовлено проекти землеустрою на вказані земельні ділянки та 14.02.2022 року відомості внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру. - а.с. 12-13, 14-15.

Постановою державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори від 07.11.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва за заповітом на вказані земельні ділянки, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на них. - а.с. 9.

Відповідно до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

В силу ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , та оформила спадкові права на спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,5997 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:006:0022, яка знаходиться на території Мисайлівської сільської ради Обухівського району, однак має перешкоди в оформленні спадкових прав на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0056 площею 0.2135 та [номер приховано]:02:006:0055 площею 0.4380, оскільки за життя спадкодавець не завершила процедуру приватизації вказаних земельних ділянок.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст. 118 Земельного Кодексу України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20, також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, де визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.

За наведених обставин судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_1 за життя розпочала процедуру приватизації земельних ділянок з кадастровим номером [номер приховано]:01:011:0056 площею 0.2135 та [номер приховано]:02:006:0055 площею 0.4380, які розташовані Мисайлівського старостинського округу Богуславської міської ради, однак на момент смерті спадкодавця вказана процедура не була завершена.

Позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , має право на завершення процедури приватизації земельних ділянок, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на завершення приватизації в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,2135 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:011:0056, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Мисайлівського старостинського округу Обухівського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на завершення приватизації в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0.4380 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:006:0055, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Мисайлівського старостинського округу Обухівського району Київської області.

Рішення суду може бути оск аржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець