Ухвала № 141324847 у справі № 554/6672/26 від 06.11.2026

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №554/6672/26

Провадження №2-п/547/6/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калафута Дарії Володимирівни про перегляд заочного рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02.10.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідач ОСОБА_1 - адвокат Д.В.Калафута звернулася до суду із зазначеною заявою вказавши, що відповідач ОСОБА_1 про вказане рішення дізнався із за стосунку "Дія". Повного тексту рішення, позову, ухвали про відкриття провадження та повісток поштою або особисто він не отримував. Застосунком "Дія" користується нерегулярно. 02.10.2026 він перебував у м. Полтава та не мав можливості взяти участь у судовому засіданні. Відповідач не знав про справу, не мав можливості подати відзив, однак має документи, які можуть змінити висновки суду щодо строку позовної давності, платежів, продовжень кредиту та розміру процентів. Факт повернення поштової кореспонденції не усуває обов`язку суду забезпечити реальну можливість ознайомитися з позовом і захистити свої права. Договір укладено 22.04.2021, а позов подано у травні 2026 року. Необхідно встановити дату виникнення права вимоги, строк кожного продовження, дати платежів і дії, які могли перервати позовну давність. Також позивач має довести, з якої дати обчислює строк та чому вимоги є своєчасними. Відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог, щодо яких вона сплинула, після дослідження повної історії рахунку та додаткових угод. Після 23.04.2021 відповідач здійснював платежі та погоджував продовження кредиту. Станом на 23.05.2021 борг визначено у сумі 20408,57 грн, але суд стягнув 21729,21 грн застосувавши власну формулу та проценти 7499,21 грн без належного пояснення розбіжності. Договір має денні ставки 1,10 %, 1,58 %, 2,3 %. Позивач ініціював стягнення 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а суд стягнув 1000,00 грн. Відповідач заперечує проти таких витрат. Необхідно витребувати повну історію рахунку, усі платежі, докази укладення кредитного договору, договору факторингу тощо.

Позивач заперечує проти вимог заяви про перегляд заочного рішення від 02.10.2026. Зазначає, що протягом дії воєнного стану позовна давність продовжена і тому не сплила. Договір укладено через вебсайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Процентні ставки, сума кредиту, строк кредитування тощо визначені у кредитному договорі. Первинна сума кредиту 5000,00 грн збільшена до 15000,00 грн з ініціативи відповідача. Три види процентних ставок вказані у договорі і відображені у розрахунку заборгованості. Позивач має право на стягнення відсотків за ст. 1048 ЦК України у межах строку кредитування, а також за ст. 625 ЦК України після спливу строку кредитування. Позивач надав докази понесених витрат на правничу допомогу і склад такої допомоги.

У судове засідання 06.11.2026 о 13:30 год. представники сторін і відповідач не з`явилися, про засідання повідомлялися належним чином. Представники сторін просили розглядати справу за їх відсутності.

Їх неявка відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 1 ст. 223 і ч. 1 ст. 287 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, заперечення проти неї, наявні у справі дані і докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 далі ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Отже обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Процесуальний обов`язок доведення вимог позову, заяви, клопотання тощо учасника справи, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на відповідну сторону у разі заперечення проти таких позову, заяви, клопотання тощо з боку іншого учасника справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний (баланс ймовірностей).

Відповідно до п.п. 3, 4, 6 ч. 2 ст. 285 ЦПК у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; перелік доданих до заяви матеріалів.

Так, 02.10.2026 Семенівським районним судом Полтавської області ухвалено заочне рішення у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №с 386174810 від 22.04.2021 у сумі 21729,21 грн, відмовлено у стягненні більшої суми 50548,20 грн, стягнуто судовий збір 1144,49 грн, стягнуто 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу які зменшено із 7000,00 грн.

Відповідно до поштового повідомлення від 31.08.2026, яке повернуто до суду 02.09.2026 з відміткою АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній", відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи за своїм зареєстрованим місцем проживання, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК є належним врученням відповідачеві судової повістки і судового повідомлення про розгляд справи.

Отже повідомлена представником позивача очікувана для відповідача неможливість його явки у судове засідання 02.10.2026 без надання доказів неможливості явки чи складення відзиву, не є безумовною підставою для визнання причини неявки у судове засідання поважною. Перешкод завчасно повідомити суд про неявку тощо відповідач, за обставин справи, не мав.

Жодного посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, заява про перегляд заочного рішення не містить.

Заява "загалом покладає" на суд обов`язок перевірити заочне рішення, але не враховує і не заперечує при цьому чітко складені судом розрахунки і перерахунок (істотне зменшення) заборгованості із 50548,20 грн до 21729,49 грн, вивчені істотні умови кредитного договору і додаткових угод до нього, а також докази їх укладення і виконання у частині надання (отримання) кредитних коштів і часткового повернення кредиту і процентів, умови договору факторингу, передачу за договором факторингу права грошової вимоги на суму 33201,83 грн, а не вказані представником відповідача 20408,57 грн, зменшений розмір витрат на професійну правничу допомогу тощо.

Стосовно доводу про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо кожного окремо взятого платежу.

Відповідно до ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК).

Відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину ( розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Надалі строк дії карантину продовжувався неодноразово.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, вказаний строк карантину не враховується у період 3-річного строку позовної давності і є меншим за 3 роки від дати укладення відповідачем кредитного договору.

Надалі п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК зазнали змін і встановили, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 129 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії" (19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану).

Період 22.04.2021 (дата укладення кредитного договору) - 16.07.2026 (дата звернення з позовом до суду) тривав більше 3-х років; охоплював і період карантину, і період воєнного стану.

З цієї підстави суд відхиляє доводи представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні не конкретизованої представником частини позову через сплив строку позовної давності протягом карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також через сплив строку позовної давності упродовж строку дії воєнного стану.

Отже строк позовної давності упродовж дії карантину та воєнного стану не сплив.

Згідно із ч. 1 ст. 288 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак тягар доведення вказаних обставин, що є підставою для скасування заочного рішення, покладено саме на відповідача (ст. 81 ЦПК).

Відповідач не взяв участі у судовому засіданні 02.10.2026 з неповажних причин.

Заперечення представника відповідача, які включені до заяви про перегляд заочного рішення, не знайшли свого підтвердження. Відповідні дані, законодавство тощо описані у рішенні суду та у цій ухвалі.

Відповідачем не надано до суду жодних контррозрахунків щодо невірності складеного позивачем розрахунку заборгованості.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок про відсутність передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК підстав для скасування заочного рішення, та відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК залишає заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 76-81, 83, 89, 223, 258-261, 287, 288 ЦПК, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калафута Дарії Володимирівни про перегляд заочного рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02.10.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачеві та його представникові, що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повна ухвала складена 09.11.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО