Рішення № 141324979 у справі № 561/700/26 від 09.11.2026

Справа № 561/700/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук І. О.,

учасників справи - представника відповідача -

адвоката Туровича С. М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи в приміщенні суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", подану представником позивача - адвокатом Білоконь Інною Вікторівною до ОСОБА_1 , про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову(позиція позивача).

ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", через представника - адвоката Білоконь І. В. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 807 357,22 грн, судового збору в розмірі 9688,29 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Свої позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що між ПрАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування № 427001/4607/17107599 від 24.09.2024 щодо автомобіля Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , строком дії з 24.09.2024 по 23.09.2025.

25.07.2025 на 321 км + 600 м автодороги М-06 «Київ - Чоп» сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 31.10.2025 у справі № 570/4351/25 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "БВН ЕВ Груп" №94082 від 13.08.2025 застрахований автомобіль визнано конструктивно знищеним. Страховик провів розрахунок страхового відшкодування, а саме: страхова сума 1 677 605,00 грн мінус знецінення за період дії договору 140 247,78 грн, мінус франшиза 0,00 грн, мінус вартість придатних залишків 480 000,00 грн. Разом 1 057 357,22 грн. Страховим актом № 3[телефон приховано] від 29.08.2025 подію визнано страховим випадком. Кошти перераховано ОСОБА_2 згідно платіжної інструкції № 061670 від 04.09.2025.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС" за полісом ЕР № 226445083 з лімітом за шкоду майну 250 000,00 грн. ТАС сплатило позивачу 250 000,00 грн платіжною інструкцією № 109157 від 22.12.2025.

Позивач посилається на ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188 і 1194 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування». На його думку, до страховика, який виплатив відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за збитки. Якщо виплати за полісом ОСЦПВ недостатньо, винна особа зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З огляду на це позивач просить стягнути з відповідача як винуватця ДТП 807 357,22 грн (1 057 357,22 ? 250 000,00). Крім того, він просить стягнути 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 688,29 грн судового збору, а справу розглядати без участі його представника.

Позиція Відповідача

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Турович С. М. в судовому засіданні просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу на 50% з підстав неспівмірності понесених витрат складності справи. У вирішенні позову поклався на розсуд суду та просив ухвалити законне та справедливе рішення. Відзиву на позовну заяву не подано.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судовне засідання на 23.07.2026, яке неодноразово відкладалось за клопотанням відповідача. Ухвалою від 15.10.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з визначеною датою судового засідання 09.11.2026.

В позовній заяві, представниця позивача просила розглядати справу за її відсутності.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2024 між ПрАТ «СК «УНІКА» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір страхування № 427001/4607/17107599. Об`єктом страхування є транспортний засіб Toyota Rav 4 Hybrid 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Договір діяв з 24.09.2024 по 23.09.2025, страхова сума становила 1 677 605,00 грн. Це підтверджується копією договору страхування № 427001/4607/17107599 від 24.09.2024 (а. с. 8-27).

25.07.2025 приблизно о 18:30 на 321 км + 600 м автомобільної дороги М-06 «Київ - Чоп» сталася дорожньо-транспортна пригода. У ній зіткнулися автомобіль Toyota Rav 4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Це підтверджується витягом з ЄРДР, відповіддю слідчого, фотоматеріалами пошкодженого транспортного засобу та вироком рівненського районного суду Рівненської області від 31.10.2025 у справі №570/4351/25 згідно якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України цей вирок обов`язковий для суду в питанні, чи мали місце дії відповідача, які спричинили ДТП, та чи вчинені вони ним.

Згідно зі звітом № 94082 від 13.08.2025 (а. с. 39-68) автомобіль Toyota Rav 4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є конструктивно знищеним. За результатами онлайн-аукціону вартість його придатних залишків становила 480 000,00 грн. Це підтверджується звітом № 94082 від 13.08.2025 та даними онлайн-аукціону AUTOonline щодо пропозицій на придатні залишки.

Страховим актом № 3[телефон приховано] від 29.08.2025 (а. с. 70) позивач визнав подію страховим випадком і вирішив виплатити страхове відшкодування в розмірі 1 057 357,22 грн. згідно розрахунку за пп. 1.5 і 9.5 договору, а саме: 1 677 605,00 грн (страхова сума) ? 140 247,78 грн (знецінення ТЗ за період дії договору) ? 0,00 грн (франшиза) ? 480 000,00 грн (вартість придатних залишків). Це підтверджується страховим актом № 3[телефон приховано] від 29.08.2025, заявою страхувальника про виплату страхового відшкодування та заявою про реквізити.

Позивач перерахував ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 1 057 357,22 грн. Це підтверджується платіжною інструкцією № 061670 від 04.09.2025 (а. с. 71).

На дату ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом серії ЕР № 226445083 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 250 000,00 грн. ПрАТ «СГ «ТАС» сплатило позивачу 250 000,00 грн. Це підтверджується платіжною інструкцією № 109157 від 22.12.2025 (а. с. 73).

Отже, позивач здійснив витрати на виплату страхового відшкодування в розмірі 1 057 357,22 грн, з яких 250 000,00 грн йому компенсував страховик цивільно-правової відповідальності відповідача. Невідшкодована частина становить 807 357,22 грн, і саме її позивач просить стягнути з відповідача.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України від 18.11.2021 № 1909-IX «Про страхування» та Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення містить ст. 108 Закону України «Про страхування». Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до такого страховика в межах виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у разі суброгації нове зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора в деліктному зобов`язанні. Потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, і страховик виступає замість потерпілого. Деліктне зобов`язання заміною кредитора не припиняється, оскільки відповідальна особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зі змісту ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 108 Закону України «Про страхування» випливає таке. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якщо страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності недостатньо для повного відшкодування шкоди. Ця вимога існує в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Обов`язок страховика цивільно-правової відповідальності за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежений страховою сумою (лімітом відповідальності) за шкоду, заподіяну майну потерпілого, встановленою договором (полісом). Шкоду в частині, що перевищує цей ліміт, відшкодовує особа, відповідальна за її заподіяння, на загальних підставах (ст. 1166, 1188, 1194 ЦК України).

Якщо транспортний засіб конструктивно знищено, тобто його відновлення економічно недоцільне, фактичний розмір шкоди визначається як вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням вартості його придатних залишків. Розмір вимоги страховика до винної особи обмежений, з одного боку, фактичним розміром шкоди, а з іншого боку, фактичними витратами страховика (ст. 993 ЦК України). При цьому з нього вираховується сума, виплачена страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20) Верховний Суд виснував: якщо розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, з відповідача як особи, винної у вчиненні ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 31.10.2025 у справі № 570/4351/25, що набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України у зв`язку з ДТП, яка сталася 25.07.2025 на 321 км + 600 м автодороги М-06 «Київ - Чоп». ДТП сталася внаслідок дій відповідача. Ці докази належні й допустимі та в сукупності підтверджують причинний зв`язок між діями відповідача і пошкодженням застрахованого автомобіля.

Шкоду завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України її відшкодовує винна особа, тобто відповідач.

Договором страхування № 427001/4607/17107599 від 24.09.2024, страховим актом № 3[телефон приховано] від 29.08.2025 і платіжною інструкцією № 061670 від 04.09.2025 підтверджується, що застрахований автомобіль пошкоджено в період дії договору страхування, позивач визнав подію страховим випадком, позивач фактично виплатив страхувальниці ОСОБА_2 1 057 357,22 грн страхового відшкодування

Ці докази письмові, належно оформлені та узгоджуються між собою. Суд вважає їх достовірними. Отже, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Звітом експерта № 94082 від 13.08.2025 встановлено, що застрахований за договором майнового страхування автомобіль марки "Toyota Rav 4 Hybrid", д. н. з. НОМЕР_1 є конструктивно знищеним. Тобто його відновлення економічно недоцільне, і шкоду слід визначати як вартість ТЗ на момент ДТП за вирахуванням вартості придатних залишків.

Вартість автомобіля на дату ДТП визначено за умовами договору страхування. Від страхової суми 1 677 605,00 грн віднято знецінення за період дії договору 140 247,78 грн, що дає 1 537 357,22 грн. Вартість придатних залишків визначено за результатами онлайн-аукціону AUTOonline у сумі 480 000,00 грн. Таким чином, фактичний розмір шкоди становить 1 057 357,22 грн і дорівнює фактичним витратам позивача.

Відповідач цей розмір не спростував. Доказів іншої ринкової вартості автомобіля або його залишків він не подав, клопотання про призначення експертизи не заявляв, тому з огляду на ст. 12, 81 ЦПК України суд вважає наведені позивачем докази достатніми для встановлення розміру шкоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на дату ДТП була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом серії ЕР № 226445083 з лімітом за шкоду майну 250 000,00 грн. Платіжна інструкція № 109157 від 22.12.2025 підтверджує, що суму відшкодування в межах цього ліміту виплачено позивачу повністю. Отже, страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування не вистачило для повного відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України решту шкоди зобов`язаний відшкодувати сам відповідач. Ця різниця становить 1 057 357,22 грн ? 250 000,00 грн = 807 357,22 грн.

Позивач довів усі елементи складу цивільного правопорушення: протиправну поведінку відповідача, шкоду, причинний зв`язок між ними та вину відповідача. Він також довів, що до нього перейшло право вимоги і що страхової виплати за полісом ОСЦПВ недостатньо. Тому позов підлягає задоволенню, і з відповідача на користь позивача слід стягнути 807 357,22 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги, а саме: договір про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 укладений між АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" та ПрАТ "Уніка" з додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 до цього договору, додатком № 1 від 25.03.2026 щодо надання послуг у справі страхувальника ОСОБА_2 , рахунком № 84 від 25.03.2026 про надання правничої допомоги, платіжною інструкцією № 1127 від 30.03.2026 про сплату на користь АБ "Лисов 2856 "Еквіт" в рахунок оплати правничої допомоги суми 7000,00 грн та актом наданих послуг № 84 від 11.06.2026 на суму 7000,00 грн.

Сума гонорару адвоката є фіксованою за надання послуг правничої допомоги в суді першої інстанції на суму 7000,00 грн. Відповідач під час судового засідання заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності складності справи за ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 7000,00 гри. за участь у даній цивільній справі є дещо завищеними та не відповідають складності справи, оскільки представник не вчиняв самостійних дій для отримання доказів, адвокатських запитів не подавав, усі докази надані безпосередньо страховиком, справа розглядалась за відсутності представника позивача. Суд погоджується, що представником складено позовну заяву та подано відповідний позов до суду, що охоплює усі дії з супроводу справи в суді першої інстанції. Таким чином наявні підстави для стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, що на думку суду буде співмірним, законним та обгрунтованим розміром витрат з надання професійної правничої допомоги позивачеві.

Керуючись статтями 81,89,141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "УНІКА", ЄДРПОУ 20033533 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" 807 357 (вісімсот сім тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 22 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" 9688 (дев`ять тисяч шістсот вімісдесят вісім) гривень 29 коп. судового збору та 4000,00 (чотири тисячі) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Повне найменування та місцезнаходження учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "УНІКА", ЄДРПОУ 20033533, 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 6-в, корп. 4;).

Представник позивача: Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт", ЄДРПОУ 42938614, вул. Вадима Гетьмана, 27, м. Київ, 03056.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Адвокат Турович Сергій Миколайович, РНОКПП НОМЕР_4 , вул. Гетьмана Мазепи, 19, м. Рівне, 33028.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.2026 об 14:40 год.

Суддя А. В. Дідик