Рішення № 141325684 у справі № 343/2296/26 від 09.11.2026

Справа №: 343/2296/26

Провадження №: 2/343/1546/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/2296/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № ДП 0006487 від 01.09.2024,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором кредиту № ДП 0006487 в розмірі 4380,00 грн, із яких 2000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1960,00 грн - сума заборгованості за процентами, 420,00 грн - сума заборгованості за комісією, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.09.2024 ТОВ "ФК "МАЙБІЗ" та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № ДП 0006487, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн на строк 98 днів зі сплатою процентної ставки у розмірі 1 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 21 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 420,00 грн). Договір підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису ub6WC135), що був надісланий на вказаний позичальником номер телефону[телефон приховано], у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Того ж дня, позикодавець передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок останнього (№ НОМЕР_1 ) за посередництвом платіжної установи (ТОВ "ПрофітГід").

Надалі ТОВ "ФК "МАЙБІЗ" та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" уклали договір факторингу № 14/10/25 від 14.10.2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту № ДП 0006487 від 01.09.2024 на суму заборгованості 4380,00 грн, із яких 2000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1960,00 грн - сума заборгованості за процентами, 420,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 65), яке повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 74-75), що, з огляду на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим учаснику справи. Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавав.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 06.10.2026, суд відкрив провадження у даній справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребував докази.

13 жовтня 2026 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій не заперечив проти заочного розгляду справи.

30 жовтня 2026 року поступили витребовувані докази.

03 листопада 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ухвалою від 09.11.2026, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

суд установив, що 01 вересня 2024 року ТОВ "ФК МАЙБІЗ" та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір про надання кредиту № ДП 0006487 (а.с. 6-10), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн на 98 днів у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту. Коміся за надання кредиту становить 420,00 грн, яка нараховується одноразово в день підписання договору за ставкою 21 % від суми наданого кредиту. Додатком № 1 до вказаного договору є Графік платежів. Вказаний договір та Графік платежів позичальник підписав електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора ub6WC135.

Довідка про ідентифікацію підтверджує, що ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ "ФК МАЙБІЗ" шляхом направлення останньому одноразового ідентифікатора ub6WC135 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 11).

Як зазначив позивач та підтверджується повідомленням № 1012-484 від 10.12.2025, квитанцією про виплату № 42520-64041-61614, на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-922 від 19.03.2024 (а.с. 16-24), ТОВ "ПрофітГід" від імені ТОВ "ФК МАЙБІЗ" через систему Platon на картку НОМЕР_1 01.09.2024 перерахувало 2000,00 грн (а.с. 12, 13-15).

Як установив суд із наданої АТ КБ «ПриватБанк» відповіді № 20.1.0.0.0/7-261013/35166-БТ від 22.10.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 (а.с. 76), на яку 01.09.2024 зараховано 2000,00 грн, про що свідчить відповідна виписка (а.с. 77).

Відповідно до розрахунку заборгованості, який провело ТОВ "ФК МАЙБІЗ", заборгованість ОСОБА_1 за період із 01.09.2024 до 04.09.2026 становила 4380,00 грн, із яких 2000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1960,00 грн - сума заборгованості за процентами, 420,00 грн - сума заборгованості за комісією. Проценти нараховані за період із 01.09.2024 до 07.12.2024 (98 днів) (а.с. 37-39).

14 жовтня 2025 року ТОВ "ФК МАЙБІЗ" та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 14.10.2025 (а.с. 27-33), на підставі якого від першого до позивача перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № ДП 0006487 від 01.09.2024 .

На підтвердження факту реального переходу прав вимоги позивач надав платіжну інструкцію та Реєстр прав вимог № 14/10/25, відповідно до якого за ОСОБА_1 за кредитним договором № ДП 0006487 від 01.09.2024 рахується заборгованість в розмірі 4380,00 грн, із яких 2000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1960,00 грн - сума заборгованості за процентами, 420,00 грн - сума заборгованості за комісією (а.с. 34-35, 36).

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» будь-яких нарахувань не проводив, а заявив до стягнення заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором у розмірі 4380,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Виходячи з описаних норм законодавства, на підставі досліджених письмових доказів суд висновує, що відповідач 01.09.2024 в електронній формі уклав із ТОВ "ФК МАЙБІЗ" договір про надання кредиту № ДП 0006487, який підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Вказане свідчить про виникнення між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК МАЙБІЗ" кредитних правовідносин, до яких слід застосовувати вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.

Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами укладеного договору, ТОВ "ФК МАЙБІЗ" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000,00 грн на 98 днів (до 07.12.2024), за користування яким мав право нараховувати 1,00 % в день.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджений належними доказами, що описані вище. Даний факт ОСОБА_1 не заперечив, доказів на його спростування не надав. Кредитний договір, як і його певні умови недійсними не визнавалися.

Оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження як факт укладення між ТОВ "ФК МАЙБІЗ" та ОСОБА_1 кредитного договору, так і факт перерахування першим останньому кредитних коштів на належний йому рахунок, натомість доказів повернення таких матеріали справи не містять, тому у відповідача виник обов`язок по поверненню тіла кредиту в розмірі 2000,00 грн. Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірним договором, суд установив, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами нарахована за період із 01.09.2024 до 07.12.2024 (98 днів), що у межах погодженого сторонами строку кредитування та за визначеною відсотковою ставкою 1 % в день від суми кредиту. Виходячи з указаного, заборгованість за процентами склала 1960,00 грн (2000,00 грн * 1 % * 98 днів).

Нарахування комісії за надання кредиту в загальному розмірі 420,00 грн (2000,00 грн * 21 %) обумовлено в кредитному договорі, з чим відповідач погодився. Тому заборгованість за комісією нарахована підставно, оскільки, згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включається серед іншого і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як установив суд, 14.10.2025 ТОВ "ФК МАЙБІЗ" на підставі договору факторингу № 14/10/25 від 14.10.2025 відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП". Факт реального переходу права вимоги підтверджується як самим договром факторингу, так і реєстром боржників та платіжною інструкцією.

З огляду на зазначене вище, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного договору ДП 0006487 від 01.09.2024, право вимоги за яким набув позивач, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" слід стягнути 4380,00 грн, із яких 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1960,00 грн - сума заборгованості за процентами, 420,00 грн - сума заборгованості за комісією, а позовні вимоги задоволити.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 5), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позову, тому, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4500,00 гривень надав:

- договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, який укладений між ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" та адвокатом Ткаченко Ю.О., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству (зокрема 500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - підготовка позовної заяви у малозначній справі) (а.с. 43-45);

- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги та витяг з акта № 3-ДІЛ від 08.12.2025 за вказаним договором про надання правничої допомоги, де вартість наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 становить загальну суму 4500 грн (500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - судовий супровід в суді першої інстанції (підготовка, складання, направлення позовної заяви…) (а.с. 46-47);

- платіжну інструкцію від 11.12.2025, згідно з якою ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" здійснило сплату на користь адвоката Ткаченко Ю.О. згідно з актом № 3-ДІЛ приймання-передачі правничої допомоги від 08.12.2025 (а.с. 48);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. (а.с. 49, 50).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

Тому зважаючи на викладене вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справ, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, ст. 509, 526, 536, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № ДП 0006487 від 01.09.2024 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" заборгованість за договором про надання кредиту № ДП 0006487 від 01.09.2024 в розмірі 4380,00 (чотири тисячі триста вісімдесят) гривень, із яких 2000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 1960,00 гривень - заборгованість за процентами, 420,00 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 2000,00 (дві тисячі) гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП", юридична адреса: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3 Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С.М. Монташевич