Рішення № 141326207 у справі № 567/2277/25 від 26.10.2026

Справа № 567/2277/25

Номер провадження 2/570/1054/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

26.01.2026 року до Рівненського районного суду Рівненської області на підставі ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 31.12.2025 року за підсудністю, надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - позивач, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС") до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року в розмірі 69 250,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 28 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 12 500,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 3 750,00 - заборгованість по комісії та судові витрати.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 09.06.2025 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1561-9640 від 09.06.2025 року.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 25 000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1.00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення кредиту; 0.74% - починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув в повному обсязі кредитні кошти позивачу.

Так, станом на 26.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 69 250,00 грн, що складається з простроченої заборгованість за кредитом 25 000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 28 000,00 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 12 500,00 грн, заборгованості по комісії 3 750,00 грн.

27.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про те, що він визнає факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 25 000,00 грн. Разом з тим, нараховану суму відсотків відповідач вважає неспівмірною та такою, що суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності. Процентна ставка до 1 відсотка на день є надмірним фінансовим навантаженням, тому заборгованість по відсотках просить зменшити до розумного та співмірного. Також, вважає безпідставними нараховані відсотки за ст.625 ЦК України та просить відмовити у стягненні таких. Також відповідач вважає незаконною та необгрунтованою вимогу позивача про стягнення комісії. З урахування викладеного просив суд відмовити у стягненні процентів за статтею 625 ЦК України, у стягненні комісії, а також зменшити розмір нарахованих процентів як неспівмірний.

Також, 27.02.2026 року від відповідача надійшло клопотання про перехід розгляду справи з викликом сторін, а також забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.04.2026 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

22.10.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, де він вказує про те, що підтримує свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву, а також зазначив про те, що повністю визнає факт укладення кредитного договору №1561-9640 від 09.06.2025 року та отримання кредитних коштів в розмірі 25 000,00 грн. Він не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та має можливість сплатити справедливу суму боргу. Водночас він категорично заперечує щодо заявленої позивачем суми до стягнення у розмірі 69 250,00 грн, оскільки вона сформована внаслідок штучного затягування часу кредитором, містить незаконні комісії та грунтується на невірному застосуванні норм законодавства. Так, він добровільно погодився сплатити заборгованість позивачу за умови здійснення перерахунку, однак представник позивача відмовився. Крім того, він добровільного погасив заборгованість у сумі 2 000,00 грн, яку позивач зарахував у сплату заборгованості за відсотками, а не тілом кредиту. Протягом лютого-квітня 2026 року він звертався до позивача щодо укладення мирової угоди про погашення заборгованості в сумі 45 000,00 грн, про що надав суду відповідні листування, однак позивач відмовлявся та продовжував нараховувати завищені відсотки, що за своєю суттю є неустойкою (пенею). Крім того, вказує про те, що письмову вимогу він не отримував та оскільки він перебуває закордоном такої вимоги не отримував та вів листування з представником позивача в електронній переписці. Крім того, відповідач вказує про нікчемність комісії, нарахованої за кредитним договором, згідно ЗУ «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів».

З урахуванням викладеного, відповідач вважає справедливим та законним стягнення з нього заборгованості станом на момент його звернення до кредитора 30.07.2025 року за вирахуванням незаконних нарахувань та вже сплачених коштів: тіло кредиту - 25 000,00-2 000,00 грн = 23 000,00 грн та процентів за користування кредитом станом на 30.07.2025 року 9 250,00 грн. В частині стягнення комісії в розмірі 3 750,00 грн та нарахувань по ст.625 ЦК України, відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.03.2026 року ухвалено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, жодних заяв та клопотань не направляв, в позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання, будучи повідомленим про час та дату судового розгляду завчасно та належним чином, не з`явився, просив розглядати справу з урахуванням відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

09.06.2025 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1561-9640, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 25 000,00 грн строком на 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту 08.06.2026 року; базовий період 30 днів; зі сплатою відсотків: знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1.00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення кредиту; 0.74% - починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Даний кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А9439, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 2.2 кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника, шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку передбаченому цим договором.

Згідно п.4.1. договору, розмір кредиту становить: 25 000,00 грн.

За змістом п.4.6 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно п.4.7 договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. У відповідності до п.4.8 договору, базовий період складає 30 календарних днів.

Згідно п.4.9 договору, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює обов`язковому платежу на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно п.4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення кредиту; 0,74% - починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно п.4.11 Договору, комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту.

Пунктом 4.14 договору передбачений строк кредитування 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 08.06.2026 року.

Позивач здійснив перерахування коштів відповідачу 09.06.2025 року у розмірі 25 000,00 грн відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «УкрКредитФінанс» про перерахування суми кредиту, платіжна система EasyPay платіж №[номер приховано].

Таким чином, встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за електронним кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року.

При цьому, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 25 000,00 грн не оспорюється і самим відповідачем.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за таким договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 26.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за розрахунками позивача складає 69 250,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28 000,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України - 12 500,00 грн, заборгованість по комісії - 3 750,00 грн.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 ЦК України).

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу приписів частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не були би укладені, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі 127/33824/19.

Встановлено, що відповідачем здійснені дії, які свідчать про свідомий вибір щодо укладення договору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Відповідно до приписів статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 26.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за розрахунками позивача складає 69 250,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28 000,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України - 12 500,00 грн, заборгованість по комісії - 3 750,00 грн.

При цьому, відповідач просив задоволити позовні вимоги частково, стягнути з нього заборгованість станом на 30.07.2025 року, яка є датою його звернення до позивача з наміром добровільно сплатити заборгованість за умови її перерахунку, та стягнути з нього з урахуванням здійснених ним платежів у сумі 2 000,00 грн, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 23 000,00 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 9 250,00 грн. У стягненні комісії у розмірі 3 750,00 грн слід відмовити з огляду на її нікчемність, а також відмовити у стягненні відсотків за ст.625 ЦК України в сумі 12 500,00 грн з огляду на безпідставність і необгрунтованість їх нарахування.

Так, згідно наданих позивачем та відповідачем доказів, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року, яка становить 25 000,00 грн та відсотків в розмірі 28 000,00 грн.

При цьому, посилання відповідача про те, що заборгованість, на його думку, має стягуватися станом на 30.07.2025 рік, саме тоді коли він добровільно звернувся до позивача з повідомленням про намір погасити кредит за умови його перерахунку, суд не приймає до уваги, оскільки такі відсотки нараховувалися в межах строку дії договору.

При цьому, платіж, який був здійснений відповідачем у сумі 2 000,00 грн в якості погашення заборгованості був врахований позивачем в погашення відсотків, оскільки першочергово сума заборгованості за відсотками становила 30 000,00 грн.

Так, згідно умов Договору №1561-9640 від 09.06.2025 року, такий договір укладений між сторонами 09.06.2025 року строком на 365 днів, тобто до 08.06.2026 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, припинення нарахування позивачем відсотків зупинено до моменту закінчення строку дії договору, а саме 21.10.2025 року, відсотки нараховувалися відповідно до умов договору, а саме перші 30 днів строку кредитування в розмірі 0,50%, далі по 1% в день до 21.10.2025 року.

При цьому, відповідач вважає, що припинення нарахування відсотків мало відбутися 30.07.2025 року.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на те, що строк дій договору станом на 30.07.2025 року не закінчився.

Водночас, відповідач не звертався до позивача з заявою чи повідомленням про намір розірвати чи припинити строк дії договору кредитування №1561-9640 від 09.06.2025 року, що було б підставою для припинення будь-яких нарахувань за кредитним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість нарахувань відповідачу відсотків в сумі 28 000,00 грн та відповідність їх умовам договору та чинного законодавства.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 28 000,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 3 750,00 грн, суд зазначає про наступне.

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі кредиту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту було визначено як комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Однак, фінансовою установою не наведено, які саме послуги включає в себе комісія за надання кредиту, які б виправдовували нарахування відповідних комісійних сум, та не вважалися надмірним фінансовим навантаженням на споживача.

Положення кредитного договору №1561-9640 від 09.06.2025 року про сплату позичальником на користь фінансової установи комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 15,00 % від суми кредиту, що становить 3 750,00 грн суперечать положенням ч. 1, ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 3 750,00 грн, слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Що стосується стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, розмір яких становить 12 500,00 грн, суддя зазначає наступне.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Так, представник позивача у позовній заяві посилається на те, що 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Так, одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Отже, чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому Позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Суд не погоджується з такими доводами представника позивача з огляду на наступне.

Так, за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акту (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача процентів, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 12 500,00 грн, які мають бути списані кредитодавцем (позикодавцем) без стягнення із відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року у розмірі 53 000,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Як вбачається з платіжної інструкції №10717 від 10.12.2025 року, позивач сплатив за подання даного позову 2 422,40 грн. судового збору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1 853,96 грн (2 422,40 грн.*53 000,00 грн./69 250,00 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.1, 3, 203-207, 509, 526-527, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633-634, 638, 639, 1048-1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 7-13, 15, 17-19, 23, 76-82, 89, 92, 95, 128, 141, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 267, 268, 272-279, 284, 288-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1561-9640 від 09.06.2025 року в розмірі 53 000,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі становить 1 853,96 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 08.10.2008 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року, у зв`язку з надмірним навантаженням.

Суддя Гладишева Х.В.