Рішення № 141328396 у справі № 681/1209/26 від 09.11.2026

Справа № 681/1209/26

Провадження 2/681/1191/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 листопада 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8251889 від 07.03.2025 та договором про надання споживчого кредиту № 2006796 від 06.01.2025.

В обґрунтування вимог вказано, що 07.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідач уклали Договір №8251889 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами вказаного договору він отримав кредит у сумі 2000,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу позичальника. Кредитний договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «680335».

Надалі 06.01.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» (далі - ТОВ «Селфі кредит») та відповідач уклали Договір № 2006796 у тій самій формі, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 2000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок. Під час укладення кредитних договорів відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором «Н771».

Відповідач за умовами договорів отримав кредити на умовах строковості, платності та поворотності, зобов`язувався їх повернути та сплатити проценти та комісії за користування, на умовах визначених їх положеннями. Первісні кредитори свої зобов`язання за договорами виконали в повному обсязі, надавши відповідачу кредити у передбаченому договорами розмірі.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, а 30.09.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» - договір факторингу № 01.02-39/25, за умовами яких права кредитора за указаними вище договорами фінансового кредиту перейшли до позивача.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у загальній сумі 18280,00 грн, що складається з заборгованості за Договором № 8251889 у розмірі 8460,00 грн (тіло - 2000,00 грн, комісія за надання кредиту - 500,00 грн, комісія за обслуговування кредиту - 1960,00 грн, штраф - 4000,00 грн) та за Договором №2006796 у розмірі 9820,00 грн (тіло - 2000,00 грн, відсотки - 4120,00 грн, пеня - 3700,00 грн).

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 31.08.2026 за його зареєстрованим місцем проживання. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 21.09.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

18.08.2026 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою суду від 25.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд дослідив надані позивачем письмові докази, які містяться в матеріалах справи, оцінив їх суть та зміст, і встановив наступні фактичні обставини.

Щодо правовідносин відповідача з первісним кредитором ТОВ «Мілоан», згідно з Анкетою-заявою на кредит № 8251889, створеною 07.03.2025 о 09:45, зафіксовано персональні дані ОСОБА_1 , його ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , контактний номер телефону, відомості про працевлаштування, заявлений рівень щомісячного доходу у розмірі 8000,00 грн, а також IP-адресу, з якої було подано заявку (2001:67c:2660:425:17::155).

Відповідно до Паспорта споживчого креди[приховано], підписаного відповідачем 07.03.2025 о 20:44 год. електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «387760», стандартизовано викладено інформацію про умови кредитування, зокрема визначено реальну річну процентну ставку у розмірі 3257,21%, орієнтовну загальну вартість кредиту в сумі 8660,00 грн та наслідки прострочення.

Згідно з Договором про споживчий кредит № 8251889 (індивідуальна частина) від 07.03.2025, який підписано відповідачем о 20:45 год. електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «680335», сума кредиту становить 2000,00 грн, строк кредитування складає 345 днів, процентна ставка фіксована на рівні 0,0010% річних. Невід`ємними частинами вказаного договору є Додаток № 1 «Графік платежів», Додаток № 2 «Заява на отримання кредиту», Додаток № 3 «Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії», а також Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» у редакції від 18.12.2024, які визначають загальні умови надання фінансових послуг. Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 25% від суми кредиту (500,00 грн). Пунктом 1.5.2 Договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, що становить 6160,00 грн за весь строк.

Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань підтверджується платіжним дорученням № 149251089 від 07.03.2025 про перерахування кредитних коштів у сумі 2000,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 .

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту №8251889, складеного станом на 27.06.2025, відповідач платежів у рахунок погашення боргу не здійснював. У зв`язку з цим заборгованість становить 8460,00 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 2000,00 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 500,00 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1960,00 грн та штрафу в розмірі 4000,00 грн.

Щодо правовідносин відповідача з первісним кредитором ТОВ «Селфі кредит», згідно з Договором № 2006796 про надання споживчого кредиту від 06.01.2025 та матеріалами кредитної справи, цей правочин укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця та акцептовано відповідачем 06.01.2025 о 21:54:34 шляхом введення одноразового ідентифікатора «Н771», надісланого на його номер телефону у вигляді SMS-повідомлення. За умовами вказаного договору, сума кредиту становить 2000,00 грн, строк кредитування складає 360 днів, а фіксована стандартна процентна ставка встановлена на рівні 1% в день. Правовідносини також регулюються Правилами надання коштів у кредит ТОВ «Селфі кредит».

Надання кредитних коштів підтверджується наявним у матеріалах справи документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» від 30.09.2025 щодо зарахування суми 2000,00 грн на банківську картку позичальника № НОМЕР_4 .

Відповідно до розрахунку заборгованості до Договору № 2006796 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості 08.03.2025 о 09:01:25 у сумі 660,00 грн. Незважаючи на вказаний платіж, станом на дату подання позову заборгованість становить 9820,00 грн, яка складається з основного боргу по тілу кредиту в сумі 2000,00 грн, заборгованості по відсотках у сумі 4120,00 грн та нарахованої пені у сумі 3700,00 грн.

Перехід права вимоги за вказаними кредитними договорами підтверджується Договором факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа фінанс». Згідно з Витягом із Реєстру боржників (Додаток 1), зафіксовано перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за Договором № 8251889 на загальну суму 8460,00 грн. Оплата фактором клієнту суми фінансування за відступлення вказаних прав вимоги підтверджується платіжним дорученням.

Перехід права вимоги за іншим договором підтверджується Договором факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс», Витягом із Реєстру боржників до цього договору факторингу щодо переходу права вимоги до відповідача за Договором № 2006796 на суму 9820,00 грн, а також відповідним платіжним дорученням про перерахування коштів фактором на користь первісного кредитора.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень наведеного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначаються законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає перехід права вимоги за договорами до ТОВ «Свеа фінанс» правомірним та документально підтвердженим належними письмовими доказами.

Перевіряючи відповідність нарахувань за Договором № 8251889 від 07.03.2025, суд встановив наступне. Відповідач отримав тіло кредиту у розмірі 2000,00 грн, яке не повернуто. Згідно з пунктом 1.5.1 Договору, позичальнику правомірно нарахована одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 25% від суми кредиту, що арифметично складає 500,00 грн (2000,00 грн х 25%). Розрахунок залишку основного боргу (2000,00 грн) та комісії за надання кредиту (500,00 грн) відповідає погодженим умовам правочину.

Разом з тим, суд відхиляє вимоги позивача щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту за договором № 8251889 у розмірі 1960,00 грн з огляду на наступне.

Згідно з умовами зазначеного договору про споживчий кредит, позичальнику була нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості. У договорі передбачено, що така комісія включає надання актуальної облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, консультування службами підтримки тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів є обов`язком банку, і виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок за договором, то така дія як моніторинг заборгованості по кредиту чи його обслуговування не є самостійною послугою. Умови договору про сплату винагороди за обслуговування кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 також вказано, що до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з Законом України «Про споживче кредитування».

Суд констатує, що описані в договорі дії кредитодавця (інформування через кабінет, надсилання СМС, розрахунки заборгованості) є його прямим обов`язком з інформування позичальника, а консультації чи забезпечення переказів здійснюються кредитором у власних інтересах для повернення боргу.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного надання цих послуг. Тому заявлена за договором комісія за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною і задоволенню не підлягає.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню за цим договором, становить 2500,00 грн.

Перевіряючи відповідність нарахувань за Договором № 2006796 від 06.01.2025, суд здійснив покроковий перерахунок наданого розрахунку, детально дослідивши рух коштів за весь період кредитування. Встановлено, що відповідач отримав тіло кредиту у розмірі 2000,00 грн. Згідно з випискою, нарахування процентів та зарахування платежів здійснювалося у два етапи. На першому етапі, у період з 06.01.2025 по 04.02.2025 (30 днів), кредитодавцем застосовувалася знижена ставка у розмірі 19,00 грн на день (що становить 0,95% від суми кредиту), а з 06.02.2025 почала діяти погоджена договором стандартна ставка у розмірі 20,00 грн на день (1% від тіла кредиту). Судом встановлено, що 09.02.2025 кредитодавцем здійснено коригування у вигляді анулювання попередньо нарахованих процентів, після чого нарахування продовжилося за стандартною ставкою. З 10.02.2025 по 08.03.2025 (27 днів) нараховано 540,00 грн процентів. Суд встановив, що 08.03.2025 відповідач здійснив платіж у розмірі 660,00 грн. Вказаний платіж суд зараховує наступним чином: 540,00 грн спрямовується на повне погашення правомірно нарахованих станом на 08.03.2025 процентів. Оскільки нарахування пені в період воєнного стану заборонено законом, залишок коштів у розмірі 120,00 грн суд зараховує в рахунок погашення основного зобов`язання (тіла кредиту). Таким чином, починаючи з 09.03.2025 база для нарахування процентів зменшилася та склала 1880,00 грн (2000,00 грн тіла кредиту мінус 120,00 грн). Відповідно до умов договору, стандартна процентна ставка становить 1 % в день від фактичного залишку суми кредиту. Отже, з 09.03.2025 щоденне нарахування процентів становить 18,80 грн (1880,00 грн х 1 відсоток). На другому етапі кредитування, з 09.03.2025 по 30.09.2025, минуло 206 днів. Розрахунок заборгованості за процентами за цей період становить: 206 днів х на 18,80 грн = 3872,80 грн. Суд констатує, що застосований кредитодавцем метод нарахування процентів на початкову суму кредиту без урахування її часткового погашення є безпідставним. Таким чином, залишок заборгованості за основним зобов`язанням становить 1880,00 грн, а заборгованість за нарахованими процентами складає 3872,80 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню за Договором № 2006796, становить 5752,80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, а саме штрафу у розмірі 4000,00 грн за Договором № 8251889 та пені у розмірі 3700,00 грн за Договором № 2006796, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки прострочення за обома зобов`язаннями виникло в період дії правового режиму воєнного стану суд доходить висновку про законодавчу заборону стягнення будь-яких штрафних санкцій. У задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити повністю.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача, становить 8252,80 грн, що складається із: 2500,00 грн за Договором № 8251889 та 5752,80 грн за Договором № 2006796.

5. Розрахунок судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову, заявлена позивачем, складала 18280,00 грн. Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 8252,80 грн. Пропорційний відсоток задоволених вимог становить 45,1466% (8252,80 грн / 18280,00 грн).

При поданні позову позивачем фактично сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 725 від 07.08.2026.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1201,98 грн (2662,40 грн х 45,1466%).

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитними договорами № 8251889 від 07.03.2025 та № 2006796 від 06.01.2025 в загальній сумі 8252 (вісім тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 80 коп., яка складається:

- за договором № 8251889 від 07.03.2025 у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. (з яких: тіло кредиту - 2000,00 грн, комісія за надання кредиту - 500,00 грн)

- за договором № 2006796 від 06.01.2025 у розмірі 5752 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 80 коп. (з яких: залишок тіла кредиту - 1880,00 грн, проценти - 3872,80 грн).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» 1201 (одну тисячу двісті одну) грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК