Справа № 750/11299/26
Провадження № 2-о/750/272/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Крапивного Б.В.,
за участю секретаря Буглака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа; заінтересована особа - Чернігівська міська рада, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 09.02.1990 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів на підставі рішення Чернігівської міської ради народних депутатів № 10 від 15.01.1990.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 09.02.1990, яке видано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів на підставі рішення Чернігівської міської ради народних депутатів № 10 від 15.01.1990. В указаному свідоцтві прізвище заявниці зазначено як « ОСОБА_2 », проте насправді її прізвище « ОСОБА_3 ».
У судове засідання заявниця не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилася; через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без її участі, в якому просила прийняти рішення в межах чинного законодавства та за наявними документами.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 09.02.1990, виданим Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів на підставі рішення Чернігівської міської ради народних депутатів № 10 від 15.01.1990, 13/25 частки житлового домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 (мовою оригіналу: « ОСОБА_4 »). Аналогічну інформацію щодо права власності на 13/25 частини вказаного житлового домоволодіння містить копія реєстраційного напису на документі про право приватної власності від 01.03.1990. В технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , міститься виправлення прізвища власника з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », що посвідчено виконавцем цього документа - Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації.
У домовій книзі для реєстрації громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 , зазначено інформацію про реєстрацію в цьому будинку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас згідно з інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 497354985 від 08.10.2026) право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано, в тому числі, за ОСОБА_5 (частка власності: 13/25), на підставі свідоцтва про право власності від 09.02.1990, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області від 30.06.2002, прізвище, ім`я та по батькові заявника - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, у тому числі, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Так, частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку, що при реєстрації права власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 13/25, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно допущено помилку, а саме при перекладі прізвища заявниці з російської мови (« ОСОБА_2 ») на українську мову (« ОСОБА_3 ») помилково зазначено прізвище власника майна як « ОСОБА_2 », що не відповідає дійсності, оскільки свідоцтво про право власності на 13/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , видано саме заявниці ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та встановити факт належності вказаного вище правовстановлюючого документа заявниці.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 09.02.1990 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів на підставі рішення Чернігівської міської ради народних депутатів № 10 від 15.01.1990.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Чернігівська міська рада, місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів; код ЄДРПОУ 34339125.
Суддя Б.В. Крапивний