Постанова № 141330596 у справі № 405/1862/26 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/1862/26

провадження № 22-ц/4809/1791/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Єрьоменком Віктором Петровичем, на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року у складі головуючого судді Шевченко І. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №615712788 від 28 червня 2022 року в розмірі 25 384, 37 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 червня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №615712788 (надалі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач стверджує, що при укладенні Договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, якими він скористався для укладення договору.

Відразу після вчинених дій відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 4 900 грн на його банківську картку зазначену в анкеті позичальника. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв"язку з чим загальна сума тіла кредиту становить 8 250 грн.

Позивач стверджує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі, зокрема і до відповідача.

27 травня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі, зокрема і до відповідача

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №615712788 від 28 червня 2022 року.

Оскільки відповідач, в порушення норм закону та умов договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №615712788 від 28.06.2022 року в розмірі 25 384,37 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 662,40 грн судового збору.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, місцевий суд керувавався тим, що між сторонами укладено договір, який було підписано електронним підписом відповідача, на умовах визначених у вказаному договорі відповідачу надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення. Відповідач доказів оплати боргу до суду не надав, позов не заперечив, контррозрахунок суми заборгованості не подав. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в заявленому позивачем розмірі.

Вирішуючи питання в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд вважав, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін. Вказав, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу. Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за договором, суд вважав пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоменко Віктор Петрович, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, просить стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.

В обгрунтування зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01, як на дату його укладання так і після, що в свою чергу констатує, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Зауважив, що матеріали позову не містять доказів, що після укладення зазначених вище договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Звернув увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено відповідача самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є лише додатками до договору та його невід`ємною частиною.

На переконання скаржника, позивач не має права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором через відсутність у матеріалах справи доказів безперервного ланцюга відступлення права вимоги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача - Сахарова О. І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник зазначила, що до матеріалів справи долучено схему переходу прав вимоги із відображенням та деталізацією кожного етапу такого переходу, яка відображено на сторінці 8 позовної заяви.

Зауважила, що Реєстри в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань Вказала, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання. З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Зазначила, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу.

Крім того, зауважила, що законодавство України не встановлює чіткої уніфікованої форми таких витягів, а тому важливим є зміст документа, його реквізити та відповідність домовленостям між сторонами договору.

З урахуванням зазначеного стверджує, що подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача (а.с.100-109).

Щодо клопотання про витребування доказів, заявленого в апеляційній скарзі, а також дій, вчинених апеляційним судом.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13): оригіналу Реєстру прав вимоги № 195 від 20.09.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; належним чином засвідчену платіжну інструкцію або платіжне доручення до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 про перерахування грошових коштів (фінансування) на виконання умов вказаного Договору факторингу, що підтверджує оплатність переходу права грошової вимоги та реальність здійснення господарської операції між первісним кредитором та наступним набувачем. Витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (код ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511) оригінал Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024. Витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13) оригіналу Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоменко Віктор Петрович про витребування доказів.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13):

- оригінал Реєстру прав вимоги № 195 від 20.09.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018;

- належним чином засвідчену платіжну інструкцію або платіжне доручення до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 про перерахування грошових коштів (фінансування) на виконання умов вказаного Договору факторингу, що підтверджує оплатність переходу права грошової вимоги та реальність здійснення господарської операції між первісним кредитором та наступним набувачем.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (код ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511):

- оригінал Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13):

- оригінал Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.

25 серпня 2026 року на виконання вимог ухвали від 20 серпня 2026 року позивачем через систему Електронний суд до Кропивницького апеляційного суду надіслано заяву, в якій зазначено, що у витребуваних реєстрах міститься конфіденційна інформація, право на розкриття якої іншими боржниками не надавалося, у зв`язку з чим позивачем подавався витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 з визначенням вимоги Б/Н від 15.07.2026. Вказано, що оригінали письмових доказів які надав позивач наявні лише в одному примірнику. Оскільки судовий розгляд відбувається досить далеко від основного розміщення позивача, передача та довга відсутність даних документів може: позбавити фінансову компанію можливості надати оригінал у разі перевірки державними органами; створити ризик їх втрати або пошкодження, що поставить під загрозу не тільки сам договір, але й права та обов`язки сторін, закріплені у ньому.

Разом з тим, з метою належного забезпечення виконання ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20.08.2026, просить доручити Дніпровському районному суду міста Києва (02105, вулиця Пластова, 3, м. Київ, Україна) дослідити витребувані оригінали письмових доказів за місцезнаходженням позивача (02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13) (а.с.125-126).

Представник відповідача - адвокат Єрьоменко В. П. подав заперечення на заяву позивача. Зазначив, що зміст ухвали від 20.08.2026 є чітким і не допускає довільного тлумачення. Вважає, що позивач зобов`язаний надати оригінал повного Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025. Натомість жодного оригіналу Реєстру суду не подано. Більше того, у заяві позивач неточно відтворює предмет витребування, зазначаючи нібито про витребування оригіналу Договору факторингу № 15/07/25-Е та оригіналу витягу з Реєстру Боржників Б/Н від 15.07.2025 до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025. Однак ухвалою не витребовувався оригінал договору факторингу і не дозволялося замінити повний Реєстр Боржників його витягом. Подання процесуальної заяви з поясненнями без додання витребуваного доказу не може вважатися виконанням ухвали.

Вважає, що саме повний оригінал Реєстру Боржників від 15.07.2025 дає змогу перевірити його цілісність, структуру, нумерацію сторінок, спосіб формування та підписання, наявність запису щодо ОСОБА_1 , відповідність поданого позивачем витягу оригіналу та відсутність пізнішого одностороннього формування відомостей. Заміна Реєстру Боржників від 15.07.2025 витягом, створеним зацікавленою стороною, усуває можливість такої перевірки і суперечить меті, з якою суд витребував оригінал

Зауважує, що позивач може обрати безпечний спосіб доставки, попередньо виготовити копію та одночасно заявити клопотання про повернення оригіналу після його огляду. Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України повідомлення про неможливість подати доказ повинно містити причини такої неможливості. Наведені позивачем загальні припущення не свідчать про фактичну неможливість подання Реєстру Боржників від 15.07.2025, а тому не можуть бути визнані поважними причинами невиконання ухвали суду (а.с.131-133).

Представник позивача - Сахарова О. І. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що позивачем на підтвердження позовних вимог до позовної заяви надано витяг з Реєстру боржників, тобто офіційно засвідчену частину тексту з оригінального документа, що містить лише певну, вибрану інформацію та дані, які є актуальними для конкретної справи. В свою чергу, Реєстр боржників за договором факторингу містить конфіденційну інформацію про боржників, їх фінансові зобов`язання та інші дані, що підпадають під законодавство про захист персональних даних або комерційну таємницю. Оскільки, оригінали письмових доказів, наданих позивачем, наявні лише в одному примірнику та враховуючи значну віддаленість суду від місцезнаходження позивача, їх передача та тривала відсутність за місцем зберігання може створити ризик втрати або пошкодження документів, а також позбавити фінансову компанію можливості оперативно надати їх у разі необхідності проведення перевірки державними органами (а.с.135-136).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, в частині визначення розміру загальної заборгованості та судового збору.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

28 червня 2022 року ОСОБА_1 на сайті moneyveo заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит. Вказана заявка містить загальну інформацію про позичальника та його персональні дані, адресу та номер картки (а.с.44).

28 червня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №615712788 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 2.1 договору визначено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 2.3. договору визначено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4900 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 13.07.2022.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що другий транш та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених договором.

Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор MNV38ZJ8, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, якими він скористався для укладення договору.

Позивачем долучено довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Вказана довідка містить інформацію про дії позичальника щодо підписання кредитного договору, а також додаткових угод до договору щодо збільшення суми кредиту 03 липня 2022 року на суму 3 350 грн.

Перерахування вказаних коштів на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 4900 грн та 3350 грн підтверджується випискою із рахунку відповідача, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду першої інстанції.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 12).

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (а.с. 18-19).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с. 22-23).

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25 384,37 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 25 384,37 грн, яка складається з: 8 248,87 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17 135,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 30).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та не спростовується відповідачем, що 28 червня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії №615712788, на виконання якого відповідачу перераховано кредитні кошти траншами у розмірі 4 900 грн та 3 350 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає йому право на виконання зобов`язання первісному (попередньому) кредитору, що буде вважатися належним виконанням. Доказів того, що відповідач погасив заборгованість первісному кредитору чи будь-кому з наступних кредиторів, матеріали справи не містять, а тому посилання скаржника на неотримання ним повідомлення про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів оплати фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 колегія суддів також відхиляє, оскільки боржник не є стороною договору факторингу, а взаєморозрахунки між клієнтом і фактором не впливають на обсяг та зміст обов`язку боржника перед кредитором. Зазначений договір факторингу є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі 25 384,37 грн, суд першої інстанції обмежився посиланням на те, що відповідач не надав контррозрахунку, однак не перевірив розрахунок позивача, не з`ясував, у якому обсязі право вимоги було відступлено первісним кредитором, та чи мали наступні кредитори право нараховувати відсотки за користування кредитом після переходу до них права вимоги.

Так, відповідно до Реєстру прав вимоги № 195 від 20.09.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №615712788 від 28.06.2022 у загальному розмірі 13 093,37 грн, з яких 8 248,87 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 844,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Натомість згідно з витягом з Реєстру боржників від 15.07.2025 до Договору факторингу №15/07/25-Е позивачу передано право вимоги до відповідача на суму 25 384,37 грн, з яких 8 248,87 грн - тіло кредиту та 17 135,50 грн - відсотки.

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками після відступлення права вимоги первісним кредитором збільшився на 12 291,00 грн. Матеріали справи не містять жодних доказів, з яких можна було б встановити, ким, за який період, на підставі яких умов кредитного договору та за якою ставкою нараховано зазначену суму відсотків. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить лише загальні суми заборгованості та не відображає порядку і періоду нарахування відсотків.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто новий кредитор може вимагати від боржника виконання зобов`язання лише в тому обсязі, в якому право вимоги існувало у первісного кредитора на момент його відступлення.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України позичальник відповідає за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З умов кредитного договору вбачається, що строк повернення першого траншу визначено до 13.07.2022, а строк кредитування на момент відступлення права вимоги первісним кредитором 20.09.2022 сплинув. Позивачем не доведено, що після переходу права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» чи наступні кредитори мали право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного договором.

Колегія суддів також враховує, що з метою перевірки обсягу відступленого права вимоги апеляційний суд ухвалою від 20 серпня 2026 року витребував у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» оригінали Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 та Реєстру боржників від 15.07.2025. Проте вказані докази суду не подано. Посилання позивача на конфіденційність відомостей, які містять реєстри, та на ризик втрати оригіналів у зв`язку з віддаленістю суду колегія суддів не вважає поважними причинами неподання витребуваних доказів, оскільки ухвалою суду не обмежувався спосіб подання доказів, позивач не був позбавлений можливості забезпечити їх збереження під час пересилання та заявити клопотання про повернення оригіналів після їх огляду, а реєстри витребовувалися судом для перевірки обсягу права вимоги саме щодо відповідача.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи доказів, витребуваних судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд, залежно від того, хто ухиляється від їх подання, а також яке значення ці докази мають, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або може розглянути справу за наявними в ній доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сам по собі той факт, що відповідач не подав контррозрахунку заборгованості, не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявлених вимог, а суд - від обов`язку перевірити обґрунтованість такого розміру.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено розмір заборгованості відповідача за кредитним договором лише в тому обсязі, в якому право вимоги було відступлено первісним кредитором, а саме: 8 248,87 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 844,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а всього 13 093,37 грн. Вимоги про стягнення відсотків у розмірі 12 291,00 грн, нарахованих після відступлення права вимоги первісним кредитором, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача заборгованості за кредитним договором з 25 384,37 грн до 13 093,37 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено на 51,58 % (13 093,37 грн від 25 384,37 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 373,28 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (2 662,40 грн ? 51,58 %), та 3 610, 60 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (7 000 грн ? 51,58 %).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 2 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відтак, враховуючи принцип заборони повороту до гіршого (tantum devolutum quantum appellatum), рішення місцевого суду в частині стягнення із відповідача на користь позивача правничої допомоги в розмірі 2 000 грн підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено на 48,42 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 993, 21 грн судового збору за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн ? 48,42 %).

В апеляційній скарзі преставником відповідача заявлено про стягнення із позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесену останнім в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Апеляційним судом з`ясовано, що професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи відповідачу ОСОБА_1 надавав адвокат Єрьоменко Віктор Петрович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №11146650 (а.с.88).

Оцінюючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів ураховує наступне.

10 липня 2026 між АО «ЄРЬОМЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого бюро Єрьоменка Віктора Петровича та ОСОБА_1 було укладено договір №10/09/26 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 договору адвокатське бюро за дорученням клієнта зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу виражену у наданні консультацій, складання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року по справі №405/1862/26, для настного подання до Кропивницького апеляційного суду.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно п.1.1 договору є фіксованим та становить 5 000 грн (а.с.89).

Крім того, представником долучено акт наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги №10/09/26 від 20 липня 2026 року; рахунок фактуру на оплату наданих адвокатом послуг, а також квитанцію про оплату ОСОБА_1 на рахунок АБ «ЄРЬОМЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» 5 000 грн (а.с.90-92).

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (справа № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Апеляційний суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу відповідача у справі задоволено на 48,42%, керуючись вимогами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача, понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 2 420, 98 грн (5 000 грн ? 48,42 %).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За наведених обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача шляхом її зменшення з 25 384, 37 грн до 13 093, 97 грн грн, а також в частині розподілу судового збору. В частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Єрьоменком Віктором Петровичем, задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року в частині визначення розміру заборгованості та розподілу судового збору змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №615712788 від 28.06.2022 в розмірі 13 093, 97 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 373, 28 грн.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 липня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн - залишити без змін.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 993, 21 грн.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесену останнім в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 420, 98 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09.11.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

О. Л. Карпенко