Рішення № 141332000 у справі № 752/12109/26 від 09.11.2026

Справа №752/12109/26

Провадження № 2-о/752/356/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.11.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт перебування її на утриманні рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 2020 року і по дату його смерті.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця вказала, що за життя брат проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був призваний за мобілізацією у вересні 2023 року; під час служби виконував обов`язки в умовах воєнного стану та брав участь у забезпеченні оборони України. За її твердженнями, під час служби брат отримав поранення, проходив тривале лікування і реабілітацію, за результатами медичного обстеження йому встановили інвалідність, а через погіршення стану здоров`я його звільнили зі служби. Після звільнення він продовжував хворіти, потребував постійного лікування й медичного нагляду, а наслідки поранень і подальше погіршення здоров`я, попри лікування та реабілітацію, зрештою призвели до його смерті.

ОСОБА_1 стверджує те, що вона фактично перебувала на утриманні брата і до мобілізації вони з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, підтримували тісні родинні стосунки, вели спільний побут і мали спільний сімейний бюджет. За її словами, брат за життя не перебував у шлюбі, власної сім`ї та дітей не мав, тому вона була для нього найближчою і фактично єдиною близькою людиною. Між ними існували довірливі та близькі стосунки: вони постійно підтримували одне одного, разом вирішували побутові питання та регулярно спілкувалися.

Заявниця зазначила, що брат піклувався про неї, надавав їй матеріальну допомогу та моральну підтримку, у тому числі під час проходження військової служби.

Заявниця посилалася на те, що ОСОБА_2 за життя фактично забезпечував її матеріально та постійно надавав кошти на повсякденні потреби, харчування, оплату комунальних послуг, придбання необхідних речей та інші витрати. За твердженням ОСОБА_1 , така допомога мала систематичний і постійний характер, була для неї істотним та необхідним джерелом засобів до існування, у зв`язку з чим вона перебувала на утриманні брата.

Окремо заявниця вказувала, що хворіла та потребувала постійного лікування, придбання лікарських засобів і медичного догляду. За її словами, брат систематично надавав їй матеріальну допомогу, забезпечував коштами на лікування, медикаменти, оплату медичних послуг та інші витрати, пов`язані зі станом її здоров`я. Заявниця наголошувала, що ця фінансова допомога була постійною і необхідною для її належного життя та лікування, оскільки через стан здоров`я вона потребувала сторонньої матеріальної підтримки. Після мобілізації брат, за твердженням заявниці, не припинив піклуватися про неї та продовжував надавати матеріальну й моральну допомогу: підтримував із нею постійний зв`язок, цікавився її здоров`ям, умовами проживання та потребами, допомагав долати складні життєві обставини, надавав кошти на лікування, ліки, харчування та інші повсякденні витрати.

На підтвердження доводів про спільне проживання, ведення спільного побуту та матеріальне забезпечення заявниця посилалася на письмові докази й показання свідків, які, за її твердженням, були обізнані з відповідними обставинами.

Необхідність встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 пов`язувала з реалізацією прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; у судовому засіданні 09.11.2026 вона додатково пояснила, що цей факт необхідний їй для прийняття спадщини, та уточнила, що просить установити перебування на утриманні з 2020 року до дня смерті брата.

Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 головуючим суддею визначено Чекулаєва С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами окремого провадження.

Заінтересована особа - Міністерство оборони України письмових пояснень по справі не подала.

Фактичні обставини встановлені судом

Витяг з актового запису про народження підтверджує, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області; актовий запис про смерть № 14 складено 16.01.2026.

З наданих військово-облікових документів убачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу, а з матеріалів медичного огляду та свідоцтва про хворобу - що він зазнав поранень, проходив лікування й реабілітацію, був оглянутий військово-лікарською комісією та надалі звільнений зі служби за станом здоров`я. Документ експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи містить висновок про встановлення йому інвалідності.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаної № НОМЕР_3 виданого ОСОБА_1 вбачається, що заявниця має військове звання молодшого лейтенанта медичної служби та запис від 20.10.2022 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

З медичних документів убачається, що заявниця тривалий час хворіла, проходила обстеження та лікування, зокрема перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.10.2025 до 12.11.2025.

У матеріалах справи також наявні відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо доходів заявниці за 2025 рік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що знайома із заявницею з 2020 року. Брата заявниці особисто не бачила, однак спілкувалася з ним телефоном. За словами свідка, брат допомагав заявниці грошима. Свідок також повідомила, що з 2020 по 2022 рік заявниця перебувала за кордоном, де працювала, після чого повернулася до Києва, а згодом певний час проживала у брата в селі на Рівненщині. Конкретні дати проживання заявниці у брата, розмір допомоги, її періодичність і спосіб надання свідок не зазначила.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Юридичний факт може бути встановлений судом, якщо з ним закон пов`язує виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника.

За змістом статей 293, 294 ЦПК України такі справи розглядаються в порядку окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб, якщо встановлення факту не пов`язане з вирішенням спору про право.

У рішенні, відповідно до статті 319 ЦПК України, суд зазначає встановлений факт і мету його встановлення або мотиви відмови в задоволенні заяви.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що мають значення для справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» член сім`ї померлого вважається таким, що перебував на його утриманні, якщо був на повному утриманні померлого або одержував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Наявність у заявника власного заробітку, пенсії чи інших доходів сама по собі не виключає встановлення такого факту, однак потребує з`ясування співвідношення цих доходів із допомогою померлого.

У постанові від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20) Верховний Суд роз`яснив, що повне утримання означає відсутність у особи інших джерел доходу, а постійний характер допомоги - її систематичне надання протягом певного періоду та взяття особою на себе обов`язку щодо утримання. Чи була допомога основним джерелом засобів до існування, необхідно з`ясовувати шляхом порівняння її розміру з іншими доходами особи.

У постанові від 21.05.2026 у справі № 753/4214/25 (провадження № 61-16605св25) Верховний Суд погодився з відмовою у встановленні факту перебування повнолітнього брата на утриманні військовослужбовця, оскільки належними й допустимими доказами не було підтверджено, що допомога померлого була постійним та основним джерелом засобів до існування. Верховний Суд наголосив на необхідності оцінювати подані докази в сукупності та з урахуванням конкретних обставин справи.

За статтею 319 ЦПК України у рішенні суду мають бути зазначені встановлений факт і мета його встановлення або мотиви відмови в задоволенні заяви.

Заявниця просила встановити факт перебування її на утриманні з 2020 року до дня смерті ОСОБА_2 та пояснила, що це необхідно їй для прийняття спадщини. Незалежно від зазначеної мети, вирішуючи заяву, суд має встановити на підставі належних і допустимих доказів, чи перебувала заявниця на повному утриманні або чи була допомога померлого постійним і основним джерелом її засобів до існування.

Заявниця стверджувала, що до мобілізації вони з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільний побут і мали спільний бюджет, а брат постійно надавав їй кошти на повсякденні потреби, лікування та ліки, продовжуючи підтримувати її після мобілізації. Суд перевіряє ці твердження не лише за фактом наявності між ними близьких стосунків чи допомоги як такої, а з`ясовує її систематичність, розмір і значення для засобів до існування заявниці.

Медичні документи, зокрема виписка № 34423, підтверджують, що заявниця проходила обстеження та лікування і перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.10.2025 до 12.11.2025. Суд бере ці документи до уваги як підтвердження стану здоров`я та лікування заявниці.

Водночас вони самі по собі не підтверджують, що впродовж усього заявленого періоду вона не мала інших засобів до існування або що саме допомога ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом такого забезпечення; так само вони не підтверджують розміру чи періодичності наданих ним коштів.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що, за її словами, брат допомагав заявниці грошима, та що після повернення з-за кордону заявниця певний час проживала у нього. Водночас свідок була знайома із заявницею, брата особисто не бачила, спілкувалася з ним телефоном і не зазначила, що особисто спостерігала передання грошей або оплату ним витрат заявниці. Вона не назвала сум, періодичності, способу надання допомоги, конкретних оплачених витрат, а також точних дат і тривалості спільного проживання. Тому ці показання не дають змоги визначити розмір і систематичність допомоги та її співвідношення з потребами й доходами заявниці.

За показаннями свідка, заявниця працювала за кордоном у 2020-2022 роках. Сам факт працевлаштування або окремого проживання не виключає перебування на утриманні, однак за наявності власних доходів суд має порівняти їх із розміром допомоги померлого.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків стосуються лише 2025 року, а даних про розмір заробітку заявниці за період роботи за кордоном і про співвідношення її доходів із допомогою брата матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що не подано також банківських виписок, розписок, листування про перекази або документів про оплату братом житла, комунальних послуг, лікування, харчування чи інших витрат заявниці за заявлений період.

Надані документи про проходження ОСОБА_2 військової служби, поранення, лікування та звільнення зі служби підтверджують ці обставини, але не містять відомостей про передання ним коштів заявниці або оплату її витрат. Наявність у нього грошового забезпечення під час служби не доводить фактичного надання допомоги, її систематичності чи розміру.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявниця не довела ані перебування на повному утриманні ОСОБА_2 , ані того, що надана ним допомога була постійним та основним джерелом її засобів до існування.

Медичні документи підтверджують лікування заявниці, а показання свідка - її слова про грошову допомогу брата та певний період спільного проживання, проте наявних доказів недостатньо, щоб установити періодичність і розмір допомоги та порівняти її з доходами заявниці протягом періоду з 2020 року до дня смерті ОСОБА_2 .

За таких обставин підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 немає.

З огляду на недоведеність обставин, необхідних для встановлення факту перебування заявниці на утриманні брата, заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи в порядку окремого провадження, відшкодуванню не підлягають, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 з 2020 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини або справу розглянуто без повідомлення учасників - з дня складення повного рішення.

Учасник, якому повне рішення не вручено в день проголошення чи складення, має право на поновлення строку за умови подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не подано, а в разі її подання - після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв