26.10.2026 Справа № 756/18456/25
Справа № 756/18456/25
Провадження № 2/756/2501/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 у розмірі 33 264,14 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 27.03.2025-100001173, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 000 грн строком на 184 дні зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1% за кожен день користування кредитом. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а під час його укладення відповідача ідентифіковано за допомогою Системи BankID Національного банку України. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Відповідач здійснив два платежі - 26.04.2025 на суму 5 682,24 грн та 29.05.2025 на суму 6 072,24 грн, після чого виконання зобов`язань припинив, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 33 264,14 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 12 165,52 грн, за процентами - 14 988,62 грн та за неустойкою - 6 110 грн.
Позивач також зазначав, що договір укладено після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, а тому нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язань є правомірним.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
31.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначив, що кредитного договору на викладених позивачем умовах не укладав, позивач подав лише паперові роздруківки електронних документів, які не містять його підпису, а доказів генерування та направлення одноразового ідентифікатора, належності йому номера телефону і підписання договору саме ним матеріали справи не містять. Також відповідач посилався на те, що лист платіжного сервісу не є первинним документом і не підтверджує перерахування кредитних коштів саме йому, а наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім і не містить методики нарахувань. Крім того, відповідач вважав, що неустойку в розмірі 6 110 грн нараховано безпідставно, оскільки згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку її сплати. У відзиві відповідач заявив клопотання про витребування в позивача оригіналу електронного доказу - кредитного договору, а також заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.
06.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що подані докази є належними, допустимими та достатніми, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим на його фінансовий номер телефону, відповідача ідентифіковано через Систему BankID Національного банку України, а кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач указав сам. Позивач також зауважив, що відповідач своїх заперечень жодними доказами не підтвердив і контррозрахунку не надав. Щодо неустойки позивач навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.09.2026 клопотання відповідача задоволено, витребувано в ТОВ «Споживчий центр» оригінал електронного доказу - електронний примірник кредитного договору № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом.
16.09.2026 на виконання зазначеної ухвали представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додав електронні документи кредитного договору № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 та паспорта споживчого кредиту у форматі PDF разом із файлами електронного підпису.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 27.03.2025 о 13 год 17 хв між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 27.03.2025-100001173, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) (пп. 1.3, 2.2 оферти), що підтверджується електронним примірником зазначеного договору, поданим позивачем 16.09.2026.
Згідно з п. 2.3 оферти позичальник ідентифікується в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця та підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим у повідомленні на номер телефону, вказаний ним при ідентифікації; примірник договору підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 2.3.7 оферти).
Як вбачається з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та інформаційного повідомлення позичальника, договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «E294», надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Погодженим каналом комунікації визначено смс-інформування на цей номер, адресою електронної пошти позичальника зазначено [пошта прихована]. Паспорт споживчого кредиту від 27.03.2025 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «A294», надісланим на номер НОМЕР_2 .
Електронні документи кредитного договору та паспорта споживчого кредиту підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «Споживчий центр» Почтовика Р.В. (кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - ТОВ «Арт-Мастер», КНЕДП «MASTERKEY») 27.03.2025 о 13 год 18 хв та о 13 год 17 хв відповідно, що підтверджується файлами електронного підпису, поданими разом з електронними документами.
Під час укладення договору відповідача ідентифіковано через Систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор - АТ «Універсал Банк»), за результатами чого кредитодавець отримав його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП НОМЕР_3 , дату народження, адресу реєстрації місця проживання та реквізити ID-картки № НОМЕР_4 , виданої 01.04.2022 органом 0510, що підтверджується відомостями, отриманими з центрального вузла Системи BankID Національного банку України. Ці самі ідентифікаційні дані зазначено у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепті).
За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 13 000 грн строком на 184 дні з датою повернення 26.09.2025, із фіксованою процентною ставкою 1% за один день користування кредитом та комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 2 600 грн (пп. 1-4, 6, 7 заявки, яка є невід`ємною частиною договору). Денна процентна ставка становить 0,88% (п. 10 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (залишку суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку (п. 11 заявки) і нараховуються з дня надання кредиту до дати його фактичного повернення (п. 4.4 оферти). Заявка містить графік платежів, за яким кредит, проценти та комісія погашаються шістьма щомісячними платежами по 5 682,24 грн (останній - 5 682,26 грн) у період з 26.04.2025 по 26.09.2025 (п. 12 заявки).
Згідно з п. 3.1 оферти кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію. Відповідно до п. 4.1 оферти способом надання коштів є перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-6947. Ці самі реквізити зазначено у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепті) як реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу.
Пунктом 15 заявки передбачено неустойку в розмірі 130 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.
Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.11.2025 вих. № 116-0311, згідно з яким на виконання укладеного з позивачем договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_5 перераховано 13 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 692503841, дата і час операції - 27.03.2025 о 13 год 18 хв 35 с, призначення платежу - видача за договором кредиту № 27.03.2025-100001173. Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними в п. 4.1 оферти та в акцепті (4441-11ХХ-ХХХХ-6947). Списання 13 000 грн 27.03.2025 у рахунок видачі кредиту за договором № 27.03.2025-100001173 відображено також у картці субрахунку ТОВ «Споживчий центр» за контрагентом ОСОБА_1 за період з 27.03.2025 по 07.11.2025.
Як вбачається з картки субрахунку, на погашення заборгованості за договором надійшли платежі: 26.04.2025 - 5 682,24 грн, які зараховано в погашення процентів у розмірі 4 030 грн та комісії в розмірі 1 652,24 грн; 29.05.2025 - 6 072,24 грн, які зараховано в погашення процентів у розмірі 3 900 грн, комісії в розмірі 947,76 грн, тіла кредиту в розмірі 834,48 грн та неустойки в розмірі 390 грн. Розміри цих платежів відповідають першому та другому черговим платежам за графіком (п. 12 заявки). Доказів здійснення відповідачем інших платежів матеріали справи не містять.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 27.03.2025-100001173 заборгованість відповідача становить 33 264,14 грн, з яких: тіло кредиту - 12 165,52 грн, проценти, нараховані за період з 27.03.2025 по 26.09.2025, - 14 988,62 грн, неустойка - 6 110 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Щодо доводів відповідача про недоведеність укладення договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 цього Закону). У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 ст. 11 цього Закону (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ч. 1 ст. 12 цього Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив, що «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
У постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) Верховний Суд виснував, що «можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний». Якщо електронний документ підписано кваліфікованим або удосконаленим електронним підписом, достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, можуть бути перевірені за допомогою спеціальних програмних засобів або онлайн-сервісів; якщо ж примірника договору з таким підписом суду не надано, суд має з`ясувати, чи направлявся примірник договору відповідачу, в якому вигляді та чи існує технічна можливість внести до нього зміни в односторонньому порядку.
На виконання ухвали суду від 10.09.2026 позивач подав оригінал електронного доказу - електронні документи кредитного договору та паспорта споживчого кредиту, підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця 27.03.2025, тобто в момент укладення договору. Зміст цих електронних документів збігається зі змістом паперових копій, доданих до позовної заяви, зокрема в частині суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки, графіка платежів, реквізитів платіжної картки та одноразового ідентифікатора позичальника. Таким чином, сумнів відповідача у відповідності паперових копій оригіналу електронного доказу усунуто, а підстав для неврахування цих доказів відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України немає.
Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону НОМЕР_1 . Саме цей номер телефону, як і адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено в договорі як адресу позичальника, відповідач указав як свої контактні дані у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 31.03.2026. Крім того, ідентифікаційні дані відповідача отримано кредитодавцем через Систему BankID Національного банку України в результаті його автентифікації банком - АТ «Універсал Банк», і ці дані відтворено в договорі.
Відповідач не стверджував, що номер телефону НОМЕР_1 йому не належить або що на час укладення договору цей засіб зв`язку вибув з його володіння, не повідомляв про доступ третіх осіб до його мобільного телефону, особистого кабінету чи засобів автентифікації в банку і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з приводу оформлення кредиту без його волі.
Крім того, після укладення договору на погашення заборгованості саме за цим договором надійшли кошти в розмірах, які точно відповідають черговим платежам за графіком, визначеним п. 12 заявки, а факту здійснення цих платежів відповідач не заперечив. Така поведінка свідчить про обізнаність відповідача з умовами договору та про часткове виконання ним зобов`язань, що не узгоджується з його доводами про неукладення договору.
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 укладено між сторонами в електронній формі з дотриманням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» на умовах, викладених в оферті та заявці. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору недійсним матеріали справи не містять.
Доводи відповідача про недоведеність перерахування кредитних коштів суд відхиляє. ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою, а не банківською установою, рахунків клієнтам не відкриває і банківських виписок за рахунками позичальників не формує, а тому належним доказом здійснення платіжної операції є документ надавача платіжних послуг, через якого її здійснено. Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.11.2025 вих. № 116-0311 містить дату і час операції, суму, номер платіжної картки отримувача, номер транзакції та призначення платежу з посиланням на номер і дату кредитного договору, а номер картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, які зазначено в договорі як належні позичальнику. Відповідач, заперечуючи отримання коштів, не стверджував, що зазначена платіжна картка йому не належить, і не подав виписки за своїм картковим рахунком на спростування цих обставин, хоча така інформація доступна саме йому. Отже, факт перерахування відповідачу 13 000 грн 27.03.2025 є доведеним.
Посилання відповідача на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, щодо оцінки розрахунку заборгованості як одностороннього документа суд не бере до уваги, оскільки факт видачі кредиту в цій справі встановлено не на підставі розрахунку, а на підставі документа надавача платіжних послуг, а розмір заборгованості перевірено судом самостійно з урахуванням умов договору та здійснених відповідачем платежів.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.
Строк кредитування за договором становить 184 дні з датою повернення кредиту 26.09.2025 (пп. 3, 4 заявки). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Позивач нарахував проценти в межах строку кредитування - за період з 27.03.2025 по 26.09.2025, тобто з дотриманням зазначеного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Денна процентна ставка за договором становить 0,88% (п. 10 заявки), а процентна ставка за користування кредитом - 1% за день (п. 6 заявки), що не перевищує встановленого законом граничного розміру.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що за період з 27.03.2025 по 29.05.2025 (64 дні) на суму кредиту 13 000 грн нараховано проценти в розмірі 8 320 грн (13 000 грн ? 1% ? 64 дні), а за період з 30.05.2025 по 26.09.2025 (120 днів) на залишок кредиту 12 165,52 грн - 14 598,62 грн (12 165,52 грн ? 1% ? 120 днів), разом - 22 918,62 грн. За розрахунком позивача, з урахуванням зарахованих ним у погашення процентів 7 930 грн (4 030 грн + 3 900 грн) заборгованість за процентами становить 14 988,62 грн. Заборгованість за тілом кредиту становить 12 165,52 грн (13 000 грн - 834,48 грн).
Відповідач розрахунку позивача в частині тіла кредиту та процентів не спростував, власного розрахунку не надав, доказів погашення заборгованості в більшому розмірі суду не подав.
Таким чином, розрахунок позивача в частині нарахування процентів є арифметично правильним, а заборгованість за тілом кредиту становить 12 165,52 грн. Остаточний розмір заборгованості за процентами суд визначає з урахуванням висновків щодо неустойки, викладених нижче.
Що стосується позовних вимог про стягнення 6 110 грн неустойки, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи. Прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, за яке позивач нарахував неустойку, мало місце у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення в договорах позики, кредитному договорі, у тому числі про споживчий кредит, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Київський апеляційний суд у справах про стягнення кредитної заборгованості також застосовує п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зазначаючи, що в такому випадку позичальник «звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, тобто від нарахування 3% річних та інфляційних втрат» (постанова від 08.06.2026 у справі № 377/875/25).
Доводи позивача про те, що п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX як спеціальна норма дозволяє нараховувати неустойку за договорами, укладеними після 24.01.2024, суд відхиляє. Зазначений пункт установлює звільнення споживача від відповідальності за прострочення, допущене з 01.03.2020, за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX. Водночас він не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати неустойку за прострочення в період воєнного стану за договорами, укладеними пізніше, чи виключали застосування до таких договорів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже, ці норми не суперечать одна одній, а п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України безпосередньо поширюється на будь-який договір, за яким позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, у тому числі на договір про споживчий кредит, незалежно від дати його укладення. Ця норма була чинною як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи.
За таких обставин підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6 110 грн немає.
З тих самих підстав безпідставним є й зарахування позивачем частини платежу відповідача в погашення неустойки. Як вбачається з картки субрахунку, з платежу відповідача від 29.05.2025 у розмірі 6 072,24 грн позивач зарахував 5 682,24 грн у погашення другого чергового платежу за графіком, а решту - 390 грн - у погашення неустойки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Оскільки обов`язку сплачувати неустойку відповідач не мав, кошти в розмірі 390 грн підлягали зарахуванню в погашення процентів за користування кредитом, нарахованих на день платежу за період з 27.05.2025 по 29.05.2025, які становлять 390 грн (13 000 грн ? 1% ? 3 дні). З урахуванням такого зарахування сплачені відповідачем проценти становлять 8 320 грн (4 030 грн + 3 900 грн + 390 грн), тобто дорівнюють процентам, нарахованим за період з 27.03.2025 по 29.05.2025, а заборгованість за процентами становить 14 598,62 грн (22 918,62 грн - 8 320 грн) і відповідає процентам, нарахованим за період з 30.05.2025 по 26.09.2025 на залишок кредиту 12 165,52 грн (12 165,52 грн ? 1% ? 120 днів).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 165,52 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 14 598,62 грн, а всього - 26 764,14 грн. У стягненні процентів у розмірі 390 грн, які погашено платежем відповідача від 29.05.2025, слід відмовити.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 у розмірі 26 764,14 грн, а в задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 6 110 грн та процентів у розмірі 390 грн - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00052365 від 11.11.2025. Позовні вимоги задоволено на суму 26 764,14 грн із заявлених 33 264,14 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 949,05 грн (2 422,40 грн ? 26 764,14 грн / 33 264,14 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 246, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.03.2025-100001173 від 27.03.2025 у розмірі 26 764 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 14 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 05 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя О.О. Тиха